Відома містянам вивіска була встановлена у 1972 році і з того часу суттєво зносилася, а останні 15 років висіла побита — після акту вандалізму. Так було до 2024-го року. Тоді у січні авторка «Рудиментів» Ярина Короткевич опублікувала відео із «Електротоварами» і, за її словами, несподівано отримала десятки закликів відновити вивіску.
Завершений монтаж вивіски. Фото: Богдан Ємець
«Насправді у полі спадщини так багато роботи, що будь-хто, хто комунікує історію архітектури рано чи пізно стикається із питанням — стати активістом, чи і далі залишатися лише рупором. Я задумувалась про те, аби відреставрувати одну із міських вивісок, але навіть для мене такий інтерес до «Електротоварів» став сюрпризом!», – поділилиась Ярина.
За словами авторки, історичні вивіски досі є незрозумілим об’єктом спадщини й часто не включені у пам’яткоохоронне поле, адже сприймаються як утилітарний об’єкт, до того ж із радянською конотацією. Тому проєкт неодноразово критикували.
Втім, зазначає Ярина, за кордоном це давно поширена і успішна практика. Міські програми із відновлення неонів особливо активні у містах Нижньої Сілезії у Польщі, відкриті музеї та галереї вивісок у Варшаві, Вроцлаві, і вони є зокрема відомими туристичними магнітами. У своїй діяльності Ярина добирає виключно ті вивіски, що не несуть соціалістичної ідеології і мають певне історичне значення, цікаві з точки зору міських студій, предметного чи шрифтового дизайну.
Перед початком реставрації «Рудименти» проконсультувалися із фондом «Має значення» — київською організацією, яка перша в Україні почала відновлювати вивіски 50-60х років. Відтак, навесні 2024-го почалася документальна робота, а у липні 2024-го був відкритий збір на «Електротовари», тоді ж почалася реставрація, яка тривала понад рік.
«За цей час вдалося провести демонтаж, зняти стару фарбу, оцинкувати основи літер та пофарбувати наново. Білий пластик літер не вдалося перевикористати — зношеність була настільки великою, що матеріал розпадався від найменшого руху. Найцікавіше було розробляти освітлення — для зовнішнього оздоблення виготовили нові неонові трубки. Втім, неон всередину літер вирішили не заводити, як було оригінально — натомість ми застосували led-стрічку. По-перше, аби здешевити вартість проєкту, по-друге, сучасні технології дозволяють комбінувати різні типи світла і з огляду на блекаути варто розглядати найменш енергозатратні», — ділиться консультант проєкту, архітектор Іван Маркович.
Завершений монтаж вивіски. Фото: Богдан Ємець
Кінцевий монтаж відбувся у листопаді 2025-го і тепер у вивіски є три сценарії освітлення. На реставрацію задонатило понад 350 осіб і організацій, яким відгукнулася ідея — внесками від 1 грн до 50 тис. гривень. Загальна сума реставрації склала 160 тис. гривень.
Це не єдиний проєкт на рахунку «Рудиментів». Так влітку 2025-го авторка звернула увагу Офісу охорони культурної спадщини ЛМР на вивіску Української книгарні Наукового товариства імені Т. Шевченка. Близько 7 років вивіска книгарні знакового об’єднання, яке знаходилося у цьому будинку у 1892-1898х роках, провисіла без частини назви — перших двох слів.
Книгарня НТШ у 2025-му, відреставровані літери та оновлена композиція тексту вивіски. Фото: Ярина Короткевич
Завдяки очільниці Офісу Тетяні Балуковій було віднайдено втрачену вивіску, проведено реставрацію коштом приватних меценатів і повернено на місце у оновленому форматі. Також у співпраці з Офісом було збережено вивіску «Юного техніка» на вулиці Руській.
«Це той випадок, коли місто чує своїх активістів», — ділиться Ярина.
Читайте також:
«Електротовари» на Левицького: як відбувається реставрація вивіски 70-х років
У Львові починають реставрацію фасаду театру імені Марії Заньковецької