“У Костянтинівці із 17 закладів освіти російські обстріли зруйнували 15. Серед них і школа № 6. Зараз будівля знаходиться в аварійному стані”, — розповів журналістці “Свій дім” директор Олександр Резніченко.
Не дивлячись на дистанційне навчання, учні показують гарні результати. У 2023 році школа посіла 32 місце серед 205 закладів освіти Донецької області за результатами НМТ. Минулого року 100% випускників стали студентами вищих навчальних завдань в Україні та за кордоном.
“Снаряд може двічі влучити в одну вирву”
Костянтинівську школу № 6 обстріляли декілька разів. Перші снаряди поцілили на подвір’я. Тоді від вибухової хвилі повилітали вікна та двері в кабінетах.
Кажуть, що один снаряд нібито не влучає в одну вирву двічі. Але під час повторного обстрілу міста ворог поцілив майже в те саме місце. Цього разу у Костянтинівській школі обвалився один блок будівлі:
“Відремонтувати школу можливо, адже зараз це дуже небезпечно. Наше місто знаходиться у 15 км від лінії фронту. Якщо піднятися на її дах, то видно Часів Яр. Який підрядник погодиться почати роботи в таких умовах? Але сподіваємося, що коли війна закінчиться, ми повернемось та все відновимо”.
Сьогодення школи та допомога волонтерів
Зараз в Костянтинівській школі № 6 дистанційно навчаються 420 учнів. До війни їх було близько 650.
Забезпечити безперервний навчальний процес допомогли благодійні організації. Міністерство освіти через ЮНІСЕФ надало вчителям та дітям ноутбуки. Польські волонтери привозили учням початкової школи канцелярію:
“У нас навчається дитина з інвалідністю, яка мріяла отримати свій особистий ноутбук. Ми про це розказали польським волонтерам, які згодом подарували його гаджет. Наш учень був дуже радий цьому”.
“В школі було багато традицій”
До початку великої війни Костянтинівська школа № 6 славилася своїми культурними та спортивними традиціями. Наприклад, навчальний заклад проводив конкурс “Маленька країна має талант”. Учні співали, декламували вірші та танцювали.
У школи є футбольне поле зі штучним покриттям, яке не постраждало від обстрілів. Воно було засипано уламками, але вчитель фізкультури знайшов ентузіастів, які допомогли його розчистити.
“Учні, які залишилися в місті, можуть приходити туди займатися. Тому що сидіти постійно за комп’ютером й уроки робити — не вихід. У випадку тривоги вони ховаються в укриття”, — розповідає директор Олександр Резніченко.
На платформі “Свій дім” можна поділитися власними спогадами про зруйновану оселю або заклад, в якому працювали. Для цього є зручна анкета: https://bit.ly/sviydim
Читайте також:
Лісна школа – Святогірська загальноосвітня санаторна школа-інтернат. Втрачена пам’ятка






