«Для них немає нічого святого»: як в Умані рятують рідкісні рослини, постраждалі від російського вторгнення

У підвальному приміщенні лабораторії Національного дендрологічного парку «Софіївка» в Умані Лариса Колдер доглядає десятки зразків Moehringia hypanica під час постійних відключень електроенергії. Ще кілька місяців тому її команда в лабораторії мікроклонального розмноження рослин отримала 23 насінини цієї рідкісної квітки.

Рослина занесена до Червоної книги України й у дикій природі росте лише в Миколаївській області. Із 23 насінин проросли лише дві — саме з них науковцям вдалося створити клональні зразки, пише The Guardian.

Сьогодні в лабораторії «Софіївки» вже є невелика «група» сіянців Moehringia, з яких 80 успішно укорінилися. Це невелика, але важлива перемога для збереження біорізноманіття в умовах війни.

Moehringia hypanica

Moehringia hypanica у Національному природному парку «Бузький Гард» на Миколаївщині. Рідкісна рослина є ендеміком регіону. Фото надане Нацпарком «Бузький Гард»

До анексії Криму у 2014 році та повномасштабного вторгнення у 2022-му уманські науковці тісно співпрацювали з фахівцями Нікітського ботанічного саду в Криму та дослідною станцією в Новій Каховці на Херсонщині. За останнє десятиліття ці ключові осередки дослідження біорізноманіття були втрачені.

Попри те, що східні окуповані регіони України переважно індустріальні, південь — Крим і Херсонщина — історично були центрами аграрної науки, ботаніки та біорізноманіття. Україна займає менш ніж 6% площі Європи, але на її території зосереджено близько 35% біорізноманіття континенту. Багато рідкісних і ендемічних видів зростають саме в степовій зоні та на узбережжях і в горах Криму.

«Це майже 40% усіх сільськогосподарських земель України», — говорить зоолог Олексій Василюк, член робочої групи з вивчення екологічних наслідків війни. За його словами, найбільші національні парки й заповідники, зокрема один із найстаріших степових заповідників світу Асканія-Нова, опинилися під окупацією. Через щільне мінування ці території можуть залишатися недоступними десятиліттями, а то й століттями.

умань

Лариса Колдер та Володимир Грабовий, виконуючий обов’язки директора «Софіївки». Фото: Cecilia Nowell

Саме тому Україна документує випадки екоциду, сподіваючись, що Міжнародний кримінальний суд визнає злочини проти довкілля воєнними злочинами.

До війни Нікітський ботанічний сад вважався провідним ботанічним центром країни. Тут зберігали великі колекції рідкісних рослин і проводили дослідження адаптації видів до змін клімату. Саме тут ще у 1819 році вперше в Україні почали вирощувати хурму, і згодом колекція налічувала понад 50 сортів.

Сьогодні уманські науковці не мають жодного зв’язку ані з Кримом, ані з Херсонщиною. Вони припускають, що майже всі українські дослідники залишили ці території.

 Асканія-Нова

Кулан, підвид осла степового, у степовому заповіднику Асканія-Нова на Херсонщині. Фото: YAY Media AS / Alamy

«Це гірше за Берлінську стіну», — каже науковиця Ірина Дениско, описуючи інформаційний вакуум навколо окупованих територій.

Зважаючи на руйнування, яких російські війська завдали природоохоронним зонам, зокрема Асканії-Новій, де рили окопи в цілинному степу та вивозили рідкісних тварин, науковці припускають, що ботанічні сади могли зазнати такої ж долі.

«Для них немає нічого святого», — говорить виконувач обов’язків директора «Софіївки» Володимир Грабовий, побоюючись, що багато рідкісних рослин могли бути знищені або вивезені.

Умань

Парк «Софіївка» заснований у 1796 році польським магнатом як англійський ландшафтний сад. Фото: Cecilia Nowell

В умовах війни «Софіївка» фактично стала одним із центрів української ботанічної науки. Заснований у 1796 році як англійський ландшафтний парк, сьогодні він є науковим інститутом НАН України й водночас залишається відкритим для відвідувачів. Парк відомий як одне з Семи чудес України.

Попри те, що частина співробітників служить на фронті, а відключення світла тривають до 15 годин на добу, науковці продовжують роботу.

У лабораторії мікроклонального розмноження Лариса Колдер вирощує рослини в стерильних умовах у пробірках із агаром, а після розвитку переносить їх у торф’яні диски — це найскладніший етап, адже рослина переходить із стерильного середовища у звичайне.

Moehringia hypanica

Лариса Колдер із зразком Moehringia hypanica. Фото: Cecilia Nowell

Нині один із 80 сіянців Moehringia, вирощених у лабораторії, готують до висадки в дендрарії «Софіївки». Вперше ця рослина зростатиме за межами свого природного ареалу.

«Якщо зникнуть люди, які займаються цими дослідженнями, і зникне цей матеріал, Земля втратить це назавжди», — підсумовує Грабовий.

Раніше ми писали про те, як росіяни знищують заповідник «Асканія-Нова» на Херсонщині.

Фото на головній – Актівський каньйон у Національному природному парку «Бузький Гард» на Миколаївщині — одне з небагатьох місць, де в дикій природі росте рідкісна квітка Moehringia hypanica. Фото: Юрій Недопєкін / Alamy

 

Читайте також:

Російська атака пошкодила об’єкти Києво-Печерської лаври — пам’ятки зі статусом ЮНЕСКО

Монреальські урбаністи представили два публічні артпроєкти про співіснування людини й природи

Водна криза на Кіпрі: громадян закликають скоротити споживання води