Якби не війна, цю розповідь можна було б почати увертюрою про доки й лиман, сквери й вулиці в тіні платанів. Про квартали похилих житлкоопів і промзони, архітектуру ХІХ сторіччя, прикрашену ліпниною, як тістечка помадкою. Про залишки кіммерійського поселення віком 3200 років у центрі міста. Як розказувати про місто зараз? Лютий, як вододіл: після нього навіть те, що збережене, сприймається інакше. Міста України живуть між тривогами й вимкненнями тепла і світла, з ризиками окупації чи ракетного удару.