Чи можна створити безпечні міста шляхом зміни штучного середовища та впровадження популярних у XX столітті урбаністичних концепцій і теорій, таких як «соціальний контроль» (Eyes on the Street), «перспектива-сховище» і «захищений простір»? Чому політики відстоюють спрощені уявлення про те, що для безпеки достатньо усунути злочинність? Чи готові українці відмовитися від глухих огорож, замінивши їх на візуальні маркери кордонів і цифрову охорону? Чого насправді бояться городяни? Шукаємо відповіді за допомогою архітекторів і психологів, і згадуємо досвід попередніх поколінь планувальників.