Крихітний, площею всього кілька сотень квадратних метрів, зелений відкритий простір, де можна призначити зустріч, позайматися йогою, посидіти з книгою чи випити кави в тіні дерев, — це типовий кишеньковий парк. У чому фішка, чому кишенькові парки набули такої популярності у західних урбаністів, чим відрізняються вони від наших парків і скверів, якою є їхня типологія? І яким чином 100 pocket parks можуть принести громаді більше користі та вигоди, ніж один великий зелений масив?