Про тренд, який сьогодні включають у свої стратегії розвитку найбільш успішні міста світу, що швидко розвиваються, і його перспективу в українському контексті розповіла засновник бюро Beloded Landscaping, дійсний член Society of Garden Designers (SGD) Людмила Білодід.
Сам термін pocket park, або vest pocket park на Заході, з’явився ще в середині 1960-х. Міста в Європі, США, Канаді почали ущільнюватися, вартість землі зростала, але навіть у найщільнішій забудові залишалися клаптики території, які були надто малі або незручні для будівництва нової будівлі. Ці ділянки використовувалися для стихійного паркування, звалища або взагалі ніяк не були задіяні. Іноді пустир виникав на місці старого зруйнованого будинку. І ось виключені з життя міста пустирі почали поступово облагороджувати, перетворювати на зелені острівці — за ініціативою влади чи самих мешканців. Сьогодні цей процес поширився у всьому світі.
Людмила Білодід, ландшафтний дизайнер, директор і засновник бюро Beloded Landscaping
Один із наймальовничіших кишенькових парків Лондона St Dunstan in the East виник на руїнах старовинної церкви. Вона була побудована ще в XIV ст., а дзвіницю зі шпилем наприкінці XVII ст. добудували за проєктом відомого британського архітектора тієї епохи сера Крістофера Рена. Архітектурний шедевр був зруйнований бомбардуваннями під час Другої світової війни, уцілів лише шпиль і частина стін по периметру будівлі.
У 70-ті роки муніципальна влада вирішила не реконструювати руїни, які на той час густо заросли плющем, оскільки місту не була потрібна ще одна церква. Але не можна було й зносити залишки архітектурної спадщини. Тож вирішили перетворити руїни на громадський парк. У центрі колишнього нефа з’явився фонтан, довкола нього встановили кілька лавок.
Дизайн розробили в департаменті архітектури та парків Лондона. Цей мініпарк, удостоєний премії «Ландшафтна спадщина», часто називають «секретним садом», оскільки він прихований у глибині кварталу за одноманітною забудовою.
Деякі кишенькові парки можна порівняти з дорогоцінним камінням у міській оправі. Так, один із перших кишенькових парків Нью-Йорка Paley Park, площа якого становить лише 390 кв. м, справедливо вважається чи не найуспішнішим громадським простором у США.
План Paley Park. Автор графіки: Charlton Jenks
Він був спроєктований ландшафтними архітекторами Zion Breen Richardson Associates ще в 1967 р. і, власне, започаткував масове захоплення кишеньковими парками в усьому світі. Маленький майданчик між житловими будинками в самому центрі Манхеттена належав фонду впливового медіамагната Вільяма Пейлі (до речі, його дід був емігрантом із Броварів).
Правління фонду вирішило не забудовувати ділянку, а влаштувати на цьому місці невеликий публічний сквер, де перехожі та місцеві жителі могли б сховатися від міської метушні. Архітектор Роберт Зайон посилив атмосферу камерності простору, перетворивши бічні стіни на опору для плюща, а на задній спроєктував водоспад, який створює «білий шум», акустичну завісу від звуків вулиці. Для створення прозорої тіні Зайон висадив 12 гледичій — це одне з найбільш стійких, невибагливих і швидкозростаючих міських дерев. Бруківка та легкі дротяні стільці надають простору графічності.
Paley Park — один із перших кишенькових парків Нью-Йорка, спроєктований бюро Zion Breen Richardson Associates у 1967 році.
Навіть у зимовий час мініпарк не втрачає привабливості. Це справжній шедевр ландшафтного мистецтва та дуже популярне серед мешканців Нью-Йорка місце. Урбаніст Вільям (Холлі) Уайт у своєму фільмі «Соціальне життя малих міських просторів» задокументував, як люди використовують цей простір. Удень заходять сюди, щоб перепочити чи перекусити — закуски можна купити в кіоску перед входом, а ввечері Paley Park часто стає місцем проведення громадських заходів або приватних вечірок.
Не парк і не сквер
Підкреслю: pocket park — це не парк у нашому розумінні, не міський садок і не сквер. Насамперед кишеньковий парк відрізняється своїм маленьким розміром. Можна сказати, це найменша намистина в зеленому намисті міста. Маленька, але з величезним потенціалом, не лише соціальним, а й економічним. Таку зелену міську кімнату громада може використовувати для проведення ділових заходів, для мінімаркетів локальних продуктів, камерних концертів на свіжому повітрі. У глобальному сенсі крихітні мініпарки підвищують якість довкілля, сприяють подоланню ізоляції та самотності, зміцнюють зв’язки між мешканцями кварталу, району.
Пустир чи руїни — вилучені з життя міста ділянки можна перетворити на кишенькові парки
В українському законодавстві кишеньковий парк як явище поки що відсутній. Площа наших міських скверів становить зазвичай 0,5–2 га, а площа парків досягає десятків, а то й тисяч га. Наприклад, найбільший у Києві Голосіївський парк — це 4 521,29 га.
Донедавна згадки про розміри міських парків і скверів у Державних будівельних нормах (ДБН) були відсутні. ДБН 360-92**, що діяли до 2019 р., регламентували, що площу території парків, садів і скверів слід приймати виходячи з конкретних містобудівних і природних умов. Хіба що в наказі Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 105 від 10.04.2006 р., який називається «Правила утримання зелених насаджень у населених пунктах України», подане визначення міських садів, парків, скверів.
Так от сквер, згідно із цими правилами, — це «впорядкована й озеленена ділянка площею від 0,02 га до 2,0 га, яка є елементом архітектурно-художнього оформлення населених місць, призначена для короткочасного відпочинку населення». А менші насадження — «озеленені ділянки площею менше 0,02 га, що прилягають до транспортних магістралей у вигляді острівців газонів і квітників без доріжок і місць відпочинку, враховуються у складі вулиць як насадження спеціального призначення».
У 2019 р. ДБН 360-92** був замінений новим документом — ДБН Б. 2.2-12:2019 «Планування і забудова територій». Згідно з ним, «мінімальну площу озеленених територій слід приймати: парків — 2 га, скверів — 0,05 га, садів — 1,5 га».
Кишеньковий парк на місці зруйнованої церкви St Dunstan in the East. Лондон, Велика Британія. Джерело фото: thelondoni.com
Тим часом у Великій Британії більшість міських кишенькових парків не перевищують розмір тенісного корту — 0,02 га. А найчастіше вони ще менші. Так, це мало для занять бігом або їзди на велосипеді, а ось як місце паузи кишеньковий парк просто ідеальний. І, на відміну від наших «ділянок спецпризначення», навіть найменший pocket park має кілька лавок або вбудованих сидінь, тобто відповідає правилам плейсмейкінгу щодо створення сучасних і комфортних громадських місць.
Центральний парк Нью-Йорка vs 220 кишенькових парків
Ресурс medium.com минулого року опублікував цікаве дослідження, написане у співавторстві з міським планувальником Цзяченем Чжоу та магістром архітектури Цзіхае Паком. Дослідники поставили за мету математично довести, що Центральний парк Нью-Йорка приніс би набагато більше соціальної й економічної користі, якби його зелена площа була рівномірно розподілена по місту у вигляді окремих кишенькових парків.
Greenacre Pocket Park — приватний громадський парк на Манхеттені, спроєктований ландшафтним архітектором Хідео Сасакі у співпраці з архітектором Хармоном Голдстоуном. Нью-Йорк, США. Джерело фото: todaysthedayi.com
Створення кишенькових парків дозволяє досягти перетворення міського середовища без глобальних вкладень
Кишеньковий парк біля будівлі Greenwood Theatre, створений у колаборації відомим британським модельєром Зандрою Родес і садовим дизайнером Джо Свіфтом. Лондон, Велика Британія. Джерело фото: cityscapes.org.uk
Ще в 1961 р. Джейн Джекобс у книзі «Смерть і життя великих американських міст» писала про цінність коротких кварталів і перехресть як місць зустрічей і взаємодій. «Це справедливо і для парків, якщо сприймати їх як місце соціальних комунікацій», — подумали автори дослідження і як експеримент розбили Центральний парк на 220 прямокутних частин.
Вони розподілили їх на карті в межах Мангеттена, стараючись, щоб ці умоглядні кишенькові парки були ближчими до жвавих вулиць і перехресть. Якщо Центральний парк на добу відвідують у середньому 110 тис. осіб, то, як виявили дослідники, відвідувачами кишенькових парків сукупно такої самої площі, але розподілених по району, стали б майже 22 млн осіб.
Безперечно, ніхто не збирається дрібнити шедевр Фредеріка Лоу Олмстеда. Мета дослідження — продемонструвати, що, повернувши місту втрачені, невикористовувані площі у вигляді крихітних оаз, можна без глобальних реконструкцій досягти навіть якіснішого результату, ніж створивши один видатний, гігантський парк, що вимагає масштабної мобілізації ресурсів і насамперед великої вільної від забудови ділянки.
Лондон: кишенькових парків багато не буває
Незважаючи на те, що історія кишенькових парків почалася з Нью-Йорка, сьогодні найбільш серйозно на державному рівні цю тему просувають у Великій Британії. Так, Міністерство житлово-комунального господарства та місцевого самоврядування Великої Британії в бюджеті на 2020 р. передбачило виділення 1,35 млн фунтів стерлінгів на створення нових кишенькових парків.
А минулого року програма Pocket Parks Plus забезпечила фінансування 198 проєктів у всій Англії. «Я щасливий, що новаторська програма зі створення кишенькових парків отримала продовження, і з нетерпінням чекаю повідомлень від громадян про їхні творчі плани щодо формування та покращення своїх районів для майбутніх поколінь», — повідомив активний прихильник ідеї, державний секретар із житлових питань, спільнот і місцевого самоврядування Великої Британії Роберт Дженрік.
Pocket Park, спроєктований ландшафтним дизайнером Тоні Вудсом. Лондон, Велика Британія. Джерело фото: metro.co.uk
Державна програма підтримує громадські ініціативи міських ком’юніті, виділяючи гранти в розмірі до 15 тис. фунтів стерлінгів. Чиновники залишають ініціаторам проєктів повну свободу в питанні дизайну нових кишенькових парків: «Немає жодного рецепту зовнішнього вигляду кишенькового парку. Ми вітаємо як інноваційні, так і традиційні пропозиції».
Програма припускає, що дизайн може бути розроблений непрофесіоналами, але вітає залучення до проєктування експертів: садових дизайнерів, ландшафтних архітекторів і арбористів. Водночас досить жорстко регламентоване призначення нових просторів. Усі проєкти мають бути спрямовані на підвищення якості зелених зон для городян.
Якість означає стійкість. Обслуговування нових кишенькових парків і управління ними лягає на ком’юніті, і в заявці на грант має бути позначено, як і хто доглядатиме новий парк протягом щонайменше 5 років. До речі, у Великій Британії підтримують створення кишенькових парків не лише в столиці чи містах, а й у сільській місцевості.
Типологія та характеристики кишенькових парків
Сьогодні планувальники, говорячи про типи кишенькових парків, виділяють активний, пасивний і бонусний. Подібну типологію у 2012 р. запровадила урбаністка Елісон Лефлер. Активні парки пропонують конкретний сценарій використання: вони можуть мати дитячий майданчик або мінімайданчик для баскетболу (це може бути просто один баскетбольний кошик).
Пасивні парки зазвичай мають вигляд як кілька лавок чи столиків у тіні, зосереджених навколо невеликого фонтану. А бонусні — це найменші за розміром зелені фрагменти, що з’явилися як острівець свіжості на кількох десятках квадратних метрів на перехрестях, колишніх місцях паркування за ініціативою муніципалітету чи біля магазинів або невеликих кафе, виникли внаслідок благоустрою території, що прилягає до об’єкта приватної власності. Через свій маленький розмір усі кишенькові парки монофункціональні.
Проєктувальники виділяють три типи сучасних кишенькових парків: активний, пасивний і бонусний
На перший погляд може здатися, що створити кишеньковий парк так само просто, як установити лавку. Або що площа у 2 сотки не дозволяє дизайнеру проявити якусь ідею. Але ми не повинні обманювати себе. Подібно до того, як планування й обстановка смарт-квартири потребує вдумливих обчислень і дизайнерських лайфхаків, так і проєктування крихітної оази — відповідальний і непростий процес. Незатишні та неправильно сплановані кишенькові парки залучатимуть хіба що маргіналів, перетворюючись для мешканців кварталу на проблему.
Якісний pocket park завжди має якусь родзинку, фокусний об’єкт або незвичайне архітектурне, ландшафтне рішення, яке приваблює людей. Це може бути оригінальна скульптура, незвичайне або дуже старе дерево, пам’ятний камінь, історичний артефакт або значущий для кварталу автентичний знак. Джерелом натхнення для дизайнера може стати будь-що — навіть тріщини в асфальті, як, наприклад, у першому кишеньковому парку Копенгагена на Odinsgade.
Кишеньковий парк навпроти торгового центру в місті Маріанна. Штат Флорида, США. Фото: Michael Rivera. Джерело фото: Wikimedia Commons
Коли урбаністи опитували мешканців Нью-Йорка, Лондона й інших великих міст, то найгарячіше на підтримку кишенькових парків висловлювалися жінки з маленькими дітьми та люди похилого віку — для них найважливішою характеристикою є не розмір, а легка доступність зеленої зони.
А ось головними критиками ідеї залишаються автомобілісти, які використовують пустирі та «кишені» для стоянки особистого транспорту ближче до будинку. Коли людей запитували, якими б вони хотіли бачити нові кишенькові парки, то здебільшого ті говорили про важливість освітлення в темний час, безпеку та наявність місць для сидіння.
Інноваційний і камерний
Сьогодні термін pocket park міцно асоціюється з камерним, милим і оригінальним міським простором, який завдяки своїм малим розмірам і залученості до осередку міського життя також часто використовується як експериментальний і тестовий майданчик для інноваційних, соціальних технологій і дизайнерських прийомів, свого роду дослідний стенд, успішність і вплив якого можна досліджувати в реальному часі перед тим, як застосувати нововведення у великих проєктах.
Кишеньковий парк може стати тестовим майданчиком для інноваційних технологій і дизайнерських прийомів
Нові кишенькові парки з’являтимуться, навіть коли вичерпається ресурс вакантних ділянок. Тепер урбаністи використовують і акваторію річок чи заток у межах міста. Основою для Floating Pocket Park у Лондоні, створеного відомим ландшафтним дизайнером Тоні Вудсом, стали понтони з переробленого пластику, а для контейнерних клумб підібрані пряні трави та медоноси, які приваблюють бджіл і птахів.
Floating Pocket Park, спроєктований ландшафтним дизайнером Тоні Вудсом. Лондон, Велика Британія. Джерело фото: metro.co.uk
Recycled Park — одночасно громадський парк і устаткування для очищення річки від сміття. Роттердам, Нідерланди. Джерело фото: Recycled Park
Recycled Park у Роттердамі — це набір із декількох плавучих октогональних платформ, які одночасно є пастками для сміття, що пропливає річкою Маас. Декілька платформ заповнені ґрунтом, у який висаджені польові трави, а в інших установлені лавки для відвідувачів.
Цей парк на воді загальною площею всього 100 кв. м створили активісти громадської організації Recycled Island Foundation влітку 2018 р. Нещодавно вони оголосили, що пілотний проєкт визнано успішним, і пообіцяли запустити цілу серію подібних плавучих парків, які, виконуючи роль громадських просторів, одночасно очищатимуть річку.
У Копенгагені програма розвитку міських кишенькових парків концентрується на вирішенні кліматичних проблем. Технічні завдання від міста містять вимоги: нові оази мають поглинати зливові води та служити захистом від спеки в літні дні.
Навіщо українським містам кишенькові парки?
Якщо пройтися практично будь-якою з вулиць Києва навіть у щільно забудованому центрі, можна легко знайти простори, що не використовуються чи погано використовуються — пустирі з якимись іржавими МАФами або стародавніми гаражами, заставлені автомобілями бетонні двори-колодязі.
Деякі ділянки навіть мають якісь ознаки озеленення, але язик не повернеться назвати похмурий палісадник із «собачою могилкою» (грудою каміння для альпінарію) секретним садом. Зазвичай там немає навіть лавки, на яку можна сісти. Іноді мешканці навколишніх будинків самі демонтують установлені ЖЕКом лавочки, щоби там не збиралися алкоголіки та галаслива молодь.
І, якщо чесно, особливої користі від таких палісадників немає: максимум, що там є хорошого, — це старі дерева, що створюють тінь. А в демісезон через неправильно встановлені бордюри ці клаптеві зелені зони перетворюються на джерело бруду на тротуарах. Але за бажання їх можна переформатувати на сучасні кишенькові парки, тим самим значно підвищивши якість нашого міського середовища.
У котеджних містечках кишенькові парки можуть виконувати роль громадських просторів
Проєкт кишенькового парку для котеджного містечка, створений бюро Beloded Landscaping. Київська область, Україна
Проєкт кишенькового парку для котеджного містечка, створений бюро Beloded Landscaping. Київська область, Україна
Створення мережі кишенькових парків частково вирішить проблему доступності зелених зон. Мої колеги з Харкова пропонували внести до ДБН нову, аналогічну європейським, норму про те, що зелена рекреаційна зона має знаходитись у 20-хвилинній пішій доступності від міського житла. Але в новій редакції ДБН Б. 2.2-12:2019 «Планування і забудова територій» ми читаємо: «Час доступності міських парків при пересуванні на транспорті повинен становити не більше 20 хв, а районних парків — не більше 15 хв».
Однак 20 хвилин пішки і 20 хвилин на транспорті — це різні речі. При цьому чиновники зазначають, що створення нових зелених рекреаційних зон за умов щільної забудови є нереальним. Так, але вони не беруть до уваги таку складову частину зеленого міського каркасу, як кишеньковий парк. Іноді мені здається, що ми говоримо з формальними урбаністами різними мовами.
Astor Place — кишеньковий парк на площі. Нью-Йорк, США
Ба більше, кишенькові парки є актуальною темою не тільки для міського середовища. У передмісті, у котеджних містечках вони можуть виконувати роль громадських просторів, публічних «зелених кімнат», де мешканці селища можуть зустрічатися, обговорювати нагальні питання в невимушеній атмосфері, більш неформальній, природній і комфортній, ніж типова площа чи клуб. Для передмість, буферних зон, де природне середовище вже домінує над штучним, це найрозумніше й найбільш органічне рішення.
У нас є досвід роботи над подібними проєктами, і я вважаю цей напрям дуже перспективним. Те, що поняття кишенькового парку, як я розповідала, відсутнє в нашій містобудівній документації й не підпадає під регламенти та нормування (наприклад, скільки і яких рослин висаджувати, який обсяг мощення необхідно передбачити, якими мають бути вуличні меблі чи фонтан), з одного боку , непогано, оскільки залишає простір для творчості та дає можливість для самовираження навіть непрофесіоналам.
Щоб запустити державні програми, треба закріпити в законодавстві статус кишенькових парків
Omoken Park, створений Yabashi architects & associates на місці зруйнованого землетрусом будинку. Кумамото, Японія. Фото: © yashiro photo office. Джерело фото: archdaily.com
Але якщо наше завдання — створити не тимчасову, а довгострокову зелену оазу, то, безумовно, проєкт повинен мати законодавче обґрунтування й перебувати під захистом закону. Державні грантові програми, подібні до тих, що здійснюються в Лондоні та Нью-Йорку, неможливо запустити доти, доки ми не закріпили в законодавстві статус цих маленьких, але таких перспективних міських просторів.
