Жити по-людськи? Тимчасове та капітальне житло для переселенців в Україні

Можливість отримання внутрішньо переміщеними особами житлових приміщень із фондів житла для тимчасового проживання з’явилась у 2018 році. На сьогодні, згідно із законодавством, такі приміщення надаються ВПО, як і деяким іншим категоріям осіб, що втратили чи були вимушені залишити своє житло, за рішеннями виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, Київської і Севастопольської міськдержадміністрацій. Законодавством також передбачено умови та загальний механізм отримання такого житла. Він не позбавлений бюрократії, тому українцям треба пройти декілька етапів:

• написати заяву про взяття на облік громадян, які потребують житлового приміщення, та подати її до місцевого ЦНАПу чи іншого органу самоврядування;
• мати паспорт громадянина України, довідку ВПО та акт обстеження житлового приміщення (повний перелік документів дивитись тут);
• отримати висновок експертної комісії про взяття на облік;
• дочекатися рішення про надання житла (від 30 календарних днів);
• отримати ордер на заселення;
• укласти договір і врешті-решт заселитися.

Модульне житло як екстрене рішення першого прихистку

В європейській практиці є фонди модульних будинків, які в разі стихійного лиха чи інших катаклізмів оперативно (упродовж кількох днів) встановлюють на безпечних територіях для надання даху над головою на перший час.

Функціональність і дешевизна роблять їх привабливою альтернативою життю просто неба чи в наметі. Головний креативний архітектор бюро archimatika Микола Морозов поділяє цю думку:

«Звичайно, з початку повномасштабного вторгнення це була популярна історія, коли стало зрозуміло, що велика кількість людей просто ночує незрозуміло де. Це мало попит. Модулі можна було виробити і встановити швидко, дешево, європейські донори почали допомагати із цим. Їх можна поставити на потік, тобто коли модуль збирає завод, собівартість виходить нижчою. Але в Україні я таких кейсів не знаю».

Модульне житло — мобільне. Всі конструкції легко транспортувати. Ця особливість корисна як під час встановлення модульного містечка, так і під час демонтажу — з мінімальним впливом на навколишнє середовище. А ще у такого житла можливе друге життя: якщо контейнери використовувалися відносно короткий проміжок часу і залишаються в гарному стані, їх можна спрямувати в інші країни для потреб людей, що опинилися в схожих обставинах. Або ж використовувати їх на будівельних майданчиках для тимчасового проживання будівельників.

Звісно, спадає на думку дешевизна виготовлення модульного житла, але на ціну впливає безліч факторів, і в деяких випадках вартість тимчасового квадратного метра майже сягає вартості постійного. Суттєво зекономити можна лише в разі масового виробництва на підприємстві.

Вперше Україна зіткнулася з необхідністю термінового розміщення ВПО у модульному житлі ще у 2014 році. Тоді нам допомогли європейські організації, зокрема Deutsche Gesellschaft für Internationale Zusammenarbeit (GIZ) надавали готові модульні будинки (контейнери), які розміщували в Харкові, Павлограді, Нікополі, Дніпрі, Запоріжжі.

Наприклад, одне з таких поселень розмістили в Харкові на проспекті Льва Ландау, 27-Г. Воно складається з 10 будинків квартирного типу по 100 житлових модулів, трьох гуртожитків, двох пралень і адміністративного блоку. Поселення було розраховане на 383 людини. За прогнозами, люди мали прожити там до двох років, поки знайдуть роботу та зможуть забезпечити себе постійним житлом.

“Стан приміщень, у яких мешкають люди, не тільки непридатний, але й небезпечний для проживання”, – зазначено у звіті омбудсмена

Однак тимчасовий прихисток перетворився для майже двох сотень людей в їхнє постійне місце проживання на багато років. У 2021 році містечко визнали непридатним для життя, оскільки воно опинилося в аварійному стані.

За даними Міністерства з питань реінтеграції окупованих територій України, наразі понад 200 тисяч біженців потребують саме тимчасового житла. В якості розміщення використовуються гуртожитки, санаторії та модульні поселення, яких зараз в Україні 25 одиниць.

Перші модульні містечка з початку великої війни з’являлися на Заході України. Так, на початку квітня 2022 року до Закарпаття транспортували 18 модульних контейнерів, наданих Сполученими Штатами Америки.

«Ці будинки монтуються за лічені хвилини, швидко та легко транспортуються, мають усі необхідні елементи для поселення сімей на певний період», — заявив голова ОВА Віктор Микита.

На Львівщині на початку облаштували три модульних містечка, які змогли прихистити до 1000 людей. Тимчасове житло має всі необхідні умови: меблі, світло й тепло. Поблизу будиночків є дитячий майданчик і клумби. Всі конструкції Львівщині надав польський уряд за сприяння Міністерства розвитку громад та територій.

Після звільнення Чернігівщини та Київщини з’явилася змога облаштовувати тимчасові поселення на місці зруйнованого житла. Влітку минулого року встановили перші 180 модулів на Чернігівщині, в Ірпені облаштували на території колишнього санаторію «Ластівка» найбільше подібне містечко — все це допомога наших партнерів із Польщі та Фінляндії.

Однак немає нічого більш постійного, ніж тимчасове. Без розуміння фактичного життєвого циклу модульного житла та детального планування його інтеграції в життя цілого міста виникає великий ризик утворити гетто. Варіантом вирішення цієї проблеми є проєктування модульного каркасного житла, яке буде забезпечене більшим комфортом і громадським простором.

Українські архітектори запропонували свої варіанти. Так, наприклад, архітектурне бюро balbek bureau ще влітку минулого року розробило проєкт транзитного житла в рамках програми Re:Ukraine Housing. Кожне таке модульне містечко, створене за допомогою дерев’яно-каркасної системи, зможе стати прихистком для 1200–8000 людей. За проєктом окремі модулі будуть поєднуватися в блоки, які вміщатимуть спільний санвузол, кухню, пральню та кімнати догляду за немовлятами. Крім того, навколо будинків облаштують дитячі майданчики та доріжки.

Будівництво такого пілотного проєкту почалося лише в травні цього року у Ворзелі, оскільки з’явилося фінансування. У пілоті розміститься 15 родин. Зазначається, що середній термін експлуатації житлової секції становитиме понад 15 років.

«Працюємо швидко, але водночас із максимальною повагою до місцевих жителів. Щоб не завдавати клопоту сусідам та не руйнувати асфальтовану дорогу, обрали дорожчий спосіб прокладання комунікацій», — кажуть у balbek bureau.

Середня вартість одного квадратного метра становитиме 650 доларів з урахуванням внутрішнього облаштування та меблів. Після завершення дослідження всі об’єкти, зведені на ділянці, будуть передані Бучанській територіальній громаді.

Ще один доволі гучний проєкт, який переміг у конкурсі Re:Create UA в червні минулого року — це робота Aranchii Architects (проєктна команда — Ігор Кішта, Ангеліна Гладушевська, Євген Кравченко, Ірина Гребенева, Марія Оськіна) під назвою Unit E. Його було розроблено ще 2016 року для житла та роботи, а зараз проєкт став у нагоді для потреб країни.

«Unit E від Aranchii Unit — це адаптивна архітектурна система, що складається з уніфікованих взаємозамінних юнітів. Мобільна, екологічна, переконфігуровувана, plug’n’play, мультикомфортна», — розповідає фундатор Aranchii Architects Дмитро Аранчій.

Юніти можна переміщувати як конструктор, збільшуючи чи зменшуючи житловий простір. Кожен юніт одразу укомплектований меблями, обладнанням та готовий до використання. В Unit E використовується енергоощадне обладнання: тепловий насос для обігріву/охолодження та вентиляція з рекуперацією задля підтримання чистоти повітря та запобігання тепловтратам. Передбачене використання також енергоефективних склопакетів.

Дмитро Аранчій розповідає, що у випадку з його проєктом юніти можуть стати постійним житлом: «Кластер може бути підлаштований під конкретну ситуацію та склад сім’ї — кількість юнітів і їх планувальна конфігурація, що оптимально й гнучко відповідають потребам без необхідності купувати менше чи платити за зайве. Якщо говорити про життєвий цикл із погляду витривалості, то наразі він може бути порівняний зі звичайним циклом північноамериканських чи європейських приватних будинків, хоча з погляду якості виробничого виготовлення ми сподіваємось не через один десяток років відзвітувати про перевищення цього терміну».

Ще однією особливістю проєкту Aranchii Architects є те, що юніти можна переміщувати в різні місця, навіть у гірські місцевості. Це можливо за рахунок використання некапітальних геопалевих фундаментів. До реалізації ідея поки не дійшла — немає інвестора.

Чому модульні містечка «не спрацювали»?

Кожна людина заслуговує на гідні умови життя. Умови проживання в тимчасовому житлі поступаються капітальному житлу з об’єктивних причин. На те воно й тимчасове.

«Зрозуміло, взимку в таких конструкціях дуже важко жити. Це холодне місце, все продувається, навіть восени та навесні. Літом, мабуть, легше, у форматі такого кемпінгу, але все одно занадто спекотно», — пояснює Микола Морозов.

Серед мінусів, безумовно, значно менша площа проживання та той факт, що території побуту, кухня і санвузол, у таких містечках спільні або на один блок, або ж на ціле поселення. В кімнаті на 20 кв. метрів можуть розміщуватися до 4-х членів сімʼї. Але не всіх такі «зручності» влаштовують. «Я особисто знаю кейси, коли ніхто не захотів жити в таких умовах. Привезли з Польщі, країн Балтики ці будиночки, і вони стоять зараз порожні», — каже Микола Морозов.

Це все такі важливі питання комфорту, але також постає питання доцільності та ефективності. Чи варто будувати на другому році повномасштабної війни тимчасові поселення з нуля, використовуючи державний бюджет? Це питання дискусійне.

Архітектор і CEO büro A24D Антон Черкашин не заперечує необхідність мати певний фонд таких збірних конструкцій у кожній області України, зокрема на випадок стихійного лиха чи інших катаклізмів. Однак пан Антон не бачить сенсу створювати нове тимчасове житло за умовних 500–750 євро за квадратний метр:

«За ті самі гроші будується звичайне капітальне житло в ті самі строки. Окрім того, що вартість майже така сама, треба враховувати ще життєвий цикл такого об’єкта. Тобто будь-яке постійне житло зводиться на строк від 50 років. Відповідно один раз прокладаються комунікації, один раз монтується будинок, експлуатується умовно 50–100 років, потім його зносять і будують новий, — розповідає Антон Черкашин. — А в тимчасове житло для ВПО треба тимчасово провести дорогі комунікації, тимчасово прокласти дороги, тимчасово змонтувати будинки і пожити в них 5–10 років, хоча буває і по 15. Але через те, як вони зроблені, ці модулі будуть і морально й фізично старитися, протікати, прогнивати. Відповідно за ці 50–100 років життєвого циклу постійного житла пройде 3–4 цикли тимчасового».

Оскільки в Україні майже не було фондів тимчасового житла, навіть міністерка з питань реінтеграції окупованих територій Ірина Верещук визнала, що ця практика виявилася провальною в наших реаліях.

«Ми побачили, що модульні містечка не спрацювали. Я не вважаю, що це ефективна форма і що вона може в майбутньому бути», — вважає міністерка Ірина Верещук

Принаймні не в тому вигляді, в якому містечка існують зараз. Натомість міністерка схвально відгукується про формат МКП — місць компактного проживання, тобто поселення людей у гуртожитках чи санаторіях.

Такий омріяний постійний дім

Одне з найболючіших питань для українців, які втратили свої домівки, — чи зможуть вони отримати новий постійний дім? Однак у країні, де порядок денний залежить від того, куди прилетить черговий «кинджал», поняття постійності дуже розмите. Хоч трошки розсіяти туман неясності має допомагати держава.

На початку повномасштабного вторгнення уряд значно спростив процедуру встановлення цільового призначення землі. Зараз воно може навіть не відповідати генпланові міста, що значно економить час. Згідно з новим законодавством, кожна область або територіальна громада зможуть розробити програму комплексного відновлення. Це буде документ, який розроблятиметься та затверджуватиметься обласними або місцевими радами із залученням експертних організацій і міжнародного фінансування.

На початку березня цього року в Житомирі почали будувати житло для переселенців у рамках європейського грантового проєкту. За умовами меморандуму це буде проєкт спільного фінансування Житомирської міської ради та європейських донорів. За 8 млн донорських євро та 360 млн гривень міського бюджету зведуть чотириповерхівки на понад 100 квартир, які мають прослужити 50–70 років.

Архітектурна компанія archimatika вважає, що не менш важливим за швидкість ухвалення рішень із надання прихистку постраждалим є питання їх забезпечення гідними умовами для життя. Минулого року студія презентувала свою концепцію, яка б поєднувала і швидкість зведення, і низьку собівартість, і сучасні принципи урбаністики. Перша черга проєкту дозволяла би заселитися вже за 6–9 місяців.

Микола Морозов ділиться концепцією задуму від archimatika: «Проєкт називався «Початок». Ідея була в швидкому зведенні, але зі збереженням усіх характеристик якісного житла. Тобто це хороші планування з кухнею, вітальнею, спальнею. Ми боролися за те, щоб максимально зменшити собівартість будівництва. Ретельно прораховували ці моменти з нашими партнерами. І тоді вийшли на показник 25-відсоткової економії, якщо порівнювати з капітальним будівництвом комерційного типу. Це стало можливим за рахунок того, що деякі з нормативів ми інтерпретували інакше».

Один із головних ідейників archimatika також наголошує на важливості комфортного громадського простору в тимчасових проєктах. Це мають бути співмасштабні людині майданчики для відпочинку та якісні покриття. «Ми боремося за те, щоб простори не виглядали типовими. Ми розробили єдиний планувальний модуль, який можна було б збирати, як конструктор LEGO, — зокрема з різними фасадами. За рахунок цього архітектура є різноманітною», — зазначає він.

Проєкт СLT REZULT пропонує унікальний варіант вирішення проблеми із забезпечення житлом. СLT REZULT – це перший та єдиний в Україні виробник багатошарових дерев’яних клеєних панелей CLT (англ. Cross-Laminated Timber). Це допомагає створити екологічно стійке та енергоефективне будівництво за короткий проміжок часу. Наприклад, для виготовлення 1 модуля потрібно 6 кубів CLT, збір займає близько 3-х годин. Так, компанія виготовила 3-кімнатний одноповерховий будинок у Коростені всього за тиждень. Як зазначають у компанії, міцність і теплопровідність не поступається іншим конструкційним матеріалам.

За екстрених обставин такі характеристики стали б у нагоді. Так, у Чернігові реалізували проєкт житла для внутрішніх переселенців із CLT, оздобленого ззовні утеплювачем та фасадною дошкою з атмосферостійким покриттям, із внутрішнього боку — гіпсокартоном зі шпаклюванням. У семи двоповерхових житлових будинках буде 112 квартир, в яких можуть проживати близько 500 людей. У будинках кухня та санвузол у кожної квартири власні, а житловий простір наповнений усіма необхідними меблями. До поселення вже проведені всі основні комунікації. Така конструкція прослужить до ста років, що сміливо можна назвати постійним житлом. Але головне, що це повністю український продукт.

Büro A24D пішли шляхом децентралізації та запропонували свої опенсорс-проєкти. Команда архітекторів працює з 2015 року, наразі вже створили 13 об’єктів типового капітального житла для українців, які втратили оселі. Всі напрацювання є у відкритому доступі, тому ними може скористатися будь-хто, отримавши матеріальну допомогу від держави або спонсора.

«Ми пішли по опенсорс-проєктах, тому що зрозуміли, що централізований розподіл фінансів, компенсацій за втрату свого житла призведе до збільшення строків. Утвориться черга підрядників, які будуть реалізовувати ці кошти. А якщо зробити ці проєкти відкритими, то люди, які мають певний досвід у будівництві, змогли б самі отримувати компенсацію і за ці кошти самостійно будувати собі житло. Тобто ці проєкти можливо реалізувати і через глобальних підрядників, і децентралізовано — індивідуально», — коментує Антон Черкашин.

Житло, запропоноване büro A24D, доволі різноманітне, пропонується декілька технологій будівництва — кам’яна або каркасна, щоб було зручно будувати із доступних для того чи іншого регіону матеріалів. За словами Антона Черкашина, середня собівартість одного квадратного метра, з урахуванням комунікацій і оздоблення, від 750 до 1000 доларів.

У бюро схиляються до думки не йти шляхом будівництва тимчасового житла з нуля, а все-таки звернути увагу на вже наявні житлові фонди. За їхніми підрахунками, вартість компенсації підприємцям чи власникам за підселення в недобуди або готельні комплекси буде значно нижчою, ніж будівництво модульного житла. Цей крок також допоможе матеріально підтримати орендодавців і виграє час для проєктування й будівництва капітального бюджетного житла.

Найбільшою проблемою капітального будівництва для ВПО є відсутність державної стратегії. Уряд досі не розробив цільової програми нового будівництва та надання його для потреб ВПО. Існує програма компенсації за втрачені домівки. Для цього треба перебувати на підконтрольній Україні території, звернутися до місцевого органу самоврядування, подати відповідні документи, після чого комісія має оцінити вартість компенсації. Яка сума компенсації — залежить від кожного окремого випадку. За якими параметрами її встановлюють — невідомо.

Наразі лише територіальні громади мають інструментарій для забезпечення ВПО житлом. Завдяки спрощеній процедурі у громад є можливість швидко визначити цільове призначення землі та почати будівництво за гроші з міського бюджету або грантової допомоги.

Чи є у проблем житла для ВПО вирішення?

Врятувати те, що ще можливо. Житло, яке не було повністю зруйноване, а лише частково пошкоджене, можна відновити. Для цього запущена спеціальна державна програма ЄВідновлення.

Можливе також використання механізму, який упровадив Кабінет Міністрів: викупу та будівництва житла з метою передачі для тимчасового проживання ВПО. Кожна громада має формувати фонди наявного житла, яке не використовується. Маємо успішний приклад у Львові, де напрацювали базу із 85 житлових будинків (як багатоквартирних, так і котеджного типу).

Büro A24D пропонує проєктувати бюджетне типове житло за наявними в Україні технологіями, зокрема префаб. На час війни такі будинки будуть заселені внутрішньо переміщеними особами, а після повернення переселенців у свої регіони можуть бути передані місцевим громадам у якості повноцінного соціального житла.

Однак, якщо всі ідеї будуть стикатися з байдужістю та зволіканням із боку державного апарату, є ризик повторити досвід біженців із територій окупованого Донбасу та Криму. Але в разі ескалації бойових дій уже мільйони українців можуть стати безхатьками.

 

Матеріал створено за участю CFI, Agence française de développement médias, у рамках проекту Hub Bucharest / Residency Yak Vdoma.

 

Читайте далі:

Швидко та якісно. Як нові технології допоможуть створити житло для переселенців

Чия хата скраю? Як міста обирають локації для майбутнього капітального житла переселенцям

Prefabricated in Ukraine: структура, особливості та перспективи українського будівельного префабу