Що означає зберегти будівлю, якщо внутрішній простір доводиться збирати заново, пристосовуючи її під зовсім інші функції, масштаби та сценарії використання? У випадку Фролівської, 4 це питання не риторичне. У попередніх статтях серії PRAGMATIKA.MEDIA розповідала, що після аналізу технічного стану і старту робіт стало зрозуміло: йдеться про адаптацію внутрішнього простору до нових функцій зі збереженням наявної оболонки. Оболонки, яка водночас задає обмеження і формує ідентичність проєкту. Наступний крок — зрозуміти, як у цих межах працює архітектор. Як поєднати освітню, виробничу й медичну функції, що зазвичай розведені в різні будівлі? Як організувати простір, де одночасно відбувається навчання, виготовлення протезів і робота з пацієнтами? І яким чином зробити це середовище інклюзивним не як формальну вимогу, а як базовий принцип?