Домінантні об’єкти в місті завжди працюють на межі авторської архітектури й жорсткої інженерії, образу та фізики будівлі. Разом з Артуром Мхітаряном, засновником і генеральним директором Taryan Group, Дмитром Васильєвим, засновником і головним архітектором Archimatika, Андрієм Дударем, генеральним директором Reynaers Aluminium в Україні, та Анатолієм Чегусовим, генеральним директором EVB, ми розбираємо, як формується фасад нового столичного лендмарка.
Печерськ як рамка для архітектурних рішень
Печерськ — це район, де нова архітектура ніколи не з’являється на «чистому місці». На виразний силует правого берега Дніпра нашаровані історичні панорами та щільна забудова різних періодів — від монастирських комплексів і фортифікацій до модернізму ХХ століття. Урядові квартали, історична забудова, схили Дніпра — в такому середовищі будь-яка висотна домінанта автоматично змінює міський пейзаж. Досвід останніх десятиліть зробив ці зміни особливо відчутними. Київ уже бачив, як нові об’єкти перекривають панорами, вибиваються з масштабу або вступають у різкий контраст із контекстом. Саме такі ситуації ставали причиною протестів і професійних дискусій про межі допустимого в історичному середовищі.
У підсумку Печерськ став простором з іншою вимогливістю до нової забудови. Йдеться про здатність об’єкта співіснувати з уже сформованим горизонтом. Висота, пластика, робота зі світлом і відблисками — ці параметри зчитуються не ізольовано, а в масштабі панорами. В такому середовищі девелопер неминуче виходить за межі ролі замовника і бере на себе частину відповідальності за те, як змінюється міський силует. Для Taryan Group ця позиція послідовна: їхні проєкти на Печерську — Tsarsky City Resort, Jack House і Taryan Towers — уже домінують у складному міському контексті.
Артур Мхітарян, засновник і генеральний директор Taryan Group: «Печерськ — це любов із першого погляду, джерело поваги та натхнення. Всі наші найкращі проєкти створені тут. Ми намагаємося робити об’єкти, які формують архітектурний горизонт міста».
Артур Мхітарян, засновник і генеральний директор Taryan Group
NVER у цьому ряду не є винятком, але підвищує планку. Це фактично вертикальне місто в межах однієї ділянки: дві висотні вежі у 30+ поверхів, об’єднані мостом, із житловою функцією, публічними просторами та інтегрованою інфраструктурою. Це амбітний намір додати до печерського колажу впізнавану архітектурну домінанту, яка витримує складність середовища і водночас не розчиняється в ньому.
Образ NVER виник значно раніше за будь-які розрахунки чи технічні параметри — як інтуїтивна відповідь на пошук форми, згадує Артур Мхітарян: «Я дуже гарно пам’ятаю момент створення першої ідеї. Це був період COVID, усюди все зачинене, а ми сидимо разом із британським архітектором Джоном Доузом у лаунж-зоні Tsarsky та малюємо, малюємо, малюємо. В мене в голові крутилася одна ідея, до якої я ніяк не міг знайти візуалізацію. І тут побачив його, гортаючи сторінки інтернету: напіввідкритий стручок із бобами. Саме така форма. Джону вона теж дуже сподобалася, і він спробував перекласти цю форму мовою архітектури».
Раніше Джон Доуз, член Королівського інституту британських архітекторів (RIBA), засновник JD Structural Design і один з авторів Ferrari World в Абу-Дабі, виступив дизайнером комплексу Taryan Towers: його футуристичний почерк легко впізнається в образі, запропонованому для NVER. У 2024 році проєкт NVER був відзначений на International Property Awards у двох номінаціях як найкращий в Україні. Журі відзначило, зокрема, цілісність і збалансованість архітектурного рішення як відповідь на конкретне міське середовище.. Також на третьому етапі конкурсу проєкт отримав нагороду «Найкращий у світі» в категорії Best Mixed Use Development.
У 2024 році проєкт NVER був відзначений на International Property Awards у двох номінаціях як найкращий в Україні, а також на третьому етапі конкурсу отримав нагороду «Найкращий у світі» у категорії Best Mixed Use Development
Пластичні біоморфні риси одразу задали проєктові найвищий рівень складності. Вони не передбачали простого інженерного сценарію, а вимагали пошуку індивідуальних рішень, які дозволили б зберегти характер. Саме звідси з’явилася ідея з полігональним фасадом (він складається з безлічі геометричних багатокутників, які утворюють об’ємну «кристалічну» поверхню), що вперше застосовувався в українському житловому будівництві — як спосіб утримати складну геометрію.
Артур Мхітарян зазначає: «Кожен наш проєкт ми намагаємося робити кращим та унікальнішим, ніж попередній. NVER не виняток. Він найінноваційніший проєкт в усіх аспектах. Для його фасаду використовується діамантове скління, яке повністю змінює зовнішній вигляд, адже геометрія керує світлом.
Це так званий параметричний підхід до фасаду, де поверхня дробиться на грані, які змінюють і відбивають світло, формуючи динамічне сприйняття будівлі. Ця технологія використовується лише в рідкісних преміальних проєктах, наприклад Bentley Residences у Маямі, оскільки є технологічно дуже складною. Звичайно, діамантове скління надає фасадові глибини та об’єму, яких не можна досягти зі звичайним склінням, і створює унікальне враження від будівлі. Саме цього ми і прагнули для NVER».
Як перекласти ідею в геометрію
У попередньому матеріалі «Між Україною та Великою Британією: фасад як зона спільної відповідальності» ми розглядали британські кейси й досвід співпраці Reynaers Aluminium і EVB, де елементні фасади стають результатом відповідальності, розподіленої між усіма учасниками процесу. Архітектурний образ NVER, уже в Україні, поставив архітекторів та інженерів перед необхідністю працювати з найскладнішою тривимірною геометрією з поверхнями подвійної кривизни та спроєктувати індивідуальну конструктивну систему. Об’ємна концепція будівлі стала драйвером для команди та відправною точкою, під яку вже доводилося підлаштовувати всі інші системи: конструктив, фасад, планування.
Пластичні біоморфні риси NVER одразу задали проєктові найвищий рівень складності. Вони не передбачали простого інженерного сценарію, а вимагали пошуку індивідуальних рішень
Головним проєктувальником стала Archimatika, одна з найбільших архітектурних команд України та лідер у сфері BIM-проєктування з досвідом реалізації складних житлових і багатофункціональних об’єктів. Як пояснює Дмитро Васильєв, засновник і СЕО Archimatika, головним викликом проєкту була форма будівлі. Вона змінюється по вертикалі, а разом із цим змінюється площа поверхів, планувальна структура і сама конструктивна схема: «Запроєктована будівля має похилі колони, складні траєкторії передачі навантажень, особливу поведінку перекриттів. Окремий рівень складності — оболонка з поверхнями подвійної кривизни, яку потрібно було не лише формально описати, а й зробити придатною для фасадної системи та внутрішніх примикань.
Додатковим викликом став і міст між вежами — проліт близько 50 метрів на висоті приблизно 100 метрів. У ньому розміщуються два поверхи, фітнес-центр, спа- та wellness-зони, басейни й тераса. Така конструкція повинна враховувати коливання від вітру, температурні деформації та рух самих веж. Міст має реагувати на ці переміщення: працювати на ковзання, компенсацію деформацій і взаємодію з обома баштами».
На момент підключення Archimatika до проєкту цифрова модель будівлі вже існувала ескізно. Її аналіз у Rhino показав: форма зібрана з великої кількості різних радіусів і стикувань, яку побудувати було неможливо. Геометрію довелося перебудувати — зберігши образ, але зробивши поверхні математично керованою. Для цього використовували криві Безьє, ключові перерізи та напрямні. Діяла жорстка норма: більшість квартир на той час уже продали, тому можливість відхилення площ була обмежена. Далі фасад параметризували в Grasshopper: поверхню подвійної кривизни розбили на трикутну сітку, узгоджену з конструктивом і внутрішніми перегородками. У підсумку отримали систему трикутних касет без повторюваних поверхів: кожен рівень має власний контур. На створення моделі, перебудову геометрії та її параметричну організацію пішов приблизно рік.
Міст між вежами NVER — це проліт близько 42 метрів на висоті приблизно 100 метрів
На першому ж етапі архітекторам потрібно було визначити, яка технологія взагалі здатна працювати з геометрією цієї будівлі, її висотою й конструктивними обмеженнями. Вибір фасадної системи залежав від комбінації критеріїв і характеристик — від базових показників енергоефективності до здатності компенсувати деформації конструкцій і не гальмувати темп будівництва.
Дмитро Васильєв розповідає: «Коли Archimatika долучилася до проєкту, ми почали працювати над ним разом із компанією EVB, яка має великий досвід реалізації складних навісних фасадів. Для фасадної технології критичними є кілька груп параметрів. Перші стандартні для будь-якого сучасного фасаду: опір теплопередачі, енергоефективність, контроль тепловтрат, пропуск інфрачервоного випромінювання та захист від перегріву.
Дмитро Васильєв, засновник і головний архітектор Archimatika
NVER мав специфічні вимоги. Фасад будівлі практично повністю скляний, а скло — матеріал крихкий і дуже чутливий до деформацій тримальних конструкцій. У цьому проєкті відстані між тримальними колонами досить великі. Ми свідомо пішли на це, щоб у квартирах було менше колон і більше відкритого простору. Але більші прольоти означають і більші прогини перекриттів — у нашому випадку до кількох сантиметрів.
Якщо жорстко закріпити великі скляні елементи на конструкції, яка деформується, виникає ризик додаткових навантажень і руйнування скла. Тому для нас було критично важливо, щоб фасадна система могла компенсувати подібні деформації. У цьому проєкті допустимий ліміт таких переміщень становив приблизно до двох сантиметрів».
Стандартна стійково-ригельна система для цих умов виявилася непридатною: її жорсткість і обмежена адаптивність не дозволяють працювати зі змінною геометрією. Висота будівлі — близько 136 метрів — додатково ускладнює монтаж: у традиційній схемі спочатку збирається каркас, а потім виконується скління, що суттєво подовжує процес. Фасадна технологія для NVER формувалася на основі системних рішень Reynaers Aluminium, які дозволяють працювати з елементними фасадами великого формату. У такій схемі фасадні модулі виготовляються на виробництві з високою точністю і постачаються на будівельний майданчик у повністю зібраному вигляді. Це дозволяє не лише прискорити монтаж на висоті, але й значно підвищити контроль якості та точність геометрії, що критично для будівлі зі складною параметричною оболонкою.
Фасадна технологія для NVER формувалася на основі системних рішень Reynaers Aluminium, які дозволяють працювати з елементними фасадами великого формату
«Це дало одразу кілька переваг: система краще компенсує деформації, дозволяє працювати зі складною геометрією і значно прискорює монтаж. Таке рішення дорожче, але саме воно дозволило реалізувати цю форму й забезпечити її надійну експлуатацію», — додає архітектор.
Робота з формою не обмежувалася геометрією й фасадною системою. Паралельно перевірялася її поведінка під вітровими навантаженнями — як інженерна верифікація вже прийнятих рішень.
Дмитро Васильєв зазначає: «Макет комплексу тестували в аеродинамічній трубі Національного авіаційного університету. На модель подають потоки повітря з різних напрямків і вимірюють, як конструкція реагує на вітрові навантаження: коливання, резонанси, мікровібрації.
Кожна висотна будівля під дією вітру трохи коливається — це нормально і зазвичай непомітно для людей. Але якщо частота вітру збігається з власною частотою конструкції, може виникнути резонанс, який посилює коливання. Саме тому перевіряється, як поводяться вежі, як реагує міст між ними, чи не виникають небезпечні коливання або надмірні відхилення».
NVER стане новою архітектурною домінантою печерського колажу
Фасад як інженерна система координат
Taryan Group задавав стратегічну рамку і працював із образом, Archimatika переводила його в точну геометрію та BIM-модель. Матеріалізація ідеї життєво залежить від дій наступних учасників команди: Reynaers Aluminium як системний партнер і EVB як інженерний та виробничий виконавець відповідають за трансформацію параметричної моделі фасаду в набір реальних елементів і схем монтажу.
Архітектуру унікальної будівлі не можна створити за допомогою типових технічних рішень, вважає Анатолій Чегусов, генеральний директор EVB: «На типових об’єктах переважно застосовуються стандартні рішення, які адаптуються під конкретні вимоги — теплотехнічні, статичні чи архітектурні. У проєкті рівня NVER типових рішень практично немає. Більшість вузлів і елементів є індивідуальними, і кожне таке рішення потребує окремої інженерної перевірки. Це означає набагато вищий рівень відповідальності на стадії проєктування: усі ключові рішення повинні підтверджуватися випробуваннями в міжнародних тестових центрах. Крім того, частина питань виходить за межі класичного проєктування фасаду — наприклад, обслуговування чи експлуатація складної геометрії. Для цього до процесу ще на ранніх етапах залучаються спеціалізовані компанії».
Анатолій Чегусов, генеральний директор EVB
Кожен фасадний модуль закріпили в системі як окрему одиницю з унікальним ідентифікатором і точними просторовими координатами. Це дозволяє відслідковувати й контролювати елемент на всіх стадіях — від моделювання до монтажу.
Анатолій Чегусов підкреслює: «Додаткову складність створює конструктив будівлі. Безбалочні консольні плити мають значні прогини та переміщення, що не дозволяє використовувати стандартні фасадні вузли. Тому довелося розробляти індивідуальні рішення, які враховують ці деформації протягом усього життєвого циклу будівлі.
Кожен фасадний модуль закріпили в системі як окрему одиницю з точними просторовими координатами. Це дозволяє відслідковувати й контролювати елемент на всіх стадіях
Окремим викликом стали вітрові навантаження: за результатами випробувань в аеродинамічній трубі отримані коефіцієнти суттєво відрізняються від нормативних у більшу сторону, що безпосередньо вплинуло на інженерні рішення фасаду.
За основу беруться рішення Reynaers для елементних фасадів і адаптуються під конкретну геометрію та інженерні вимоги об’єкта. Такі деталі, як розсувні системи чи балконні вітражі, реалізуються в стандартних конфігураціях. У підсумку формується цілісне рішення, де стандартні та індивідуальні підходи працюють у межах єдиної інженерної логіки».
Фітнес-клуб із видами на місто буквально з висоти пташиного польоту
Чому не можна відкладати рішення
Рішення з елементного фасаду в амбітних проєктах не можуть прийматися постфактум. І не тільки тому, що, наприклад, анкерні канали для кріплення закладаються ще на стадії бетонування. Майже вся фасадна інженерія фактично починається разом із конструктивом. Мінімальне відхилення може призвести до накопичення помилок: розходження швів, втрати герметичності, перерозподілу навантажень або необхідності переробки сусідніх елементів уже на етапі виробництва чи монтажу. Будь-яка затримка або пізня інтеграція означають утрату гнучкості й різке зростання технічних ризиків. Саме тому полігональний фасад NVER вимагав ранньої інтеграції Reynaers Aluminium і EVB.
У складних висотних проєктах фасадна система стає частиною конструктивної логіки будівлі, тому команда Reynaers Aluminium долучається до роботи ще на ранніх етапах проєктування. На цій стадії визначаються принципи кріплення, вузли примикання, допустимі деформації та сценарії монтажу. Така рання інтеграція дозволяє уникнути технічних компромісів і забезпечує синхронізацію між архітектурною геометрією, конструктивом будівлі та фасадною системою, підкреслює Андрій Дудар, генеральний директор Reynaers Aluminium в Україні: «Для нас важливо підключатися до проєкту тоді, коли ключові технічні рішення ще формуються. Якщо фасад починають інтегрувати вже на пізніх стадіях, часто доводиться працювати з обмеженнями чи йти на технічні компроміси, що можуть впливати на якість і довговічність будівлі.
Андрій Дудар, генеральний директор Reynaers Aluminium в Україні
Ще однією важливою умовою успіху є команда, яка працює над проєктом. У випадку NVER ми бачимо поєднання сильної архітектурної концепції, девелопера, який орієнтується на довгострокову якість, та інженерного партнера з досвідом реалізації складних фасадних рішень. Коли всі учасники процесу сприймають фасад не як декоративний елемент, а як частину інженерної системи будівлі, з’являється можливість реалізувати складну архітектуру без компромісів.
У складних висотних проєктах фасадна система стає частиною конструктивної логіки будівлі, тому команда Reynaers Aluminium долучається до роботи ще на ранніх етапах проєктування
Важливим є й ширший контекст. Український ринок сьогодні працює в непростих умовах, але саме зараз формується нова планка якості. Для міжнародної компанії участь у таких проєктах — це можливість підтримати розвиток ринку й допомогти зменшити технічні ризики ще на стадії проєктування».
Анатолій Чегусов додає: «Співпраця не завершується на стадії проєктування. Вона триває до введення об’єкта в експлуатацію, оскільки інтеграція архітектури, системи та інженерії є безперервним процесом».
Приватні апартаменти з панорамними видами на Київ — унікальна перевага для резидентів NVER
Нова оптика висотної архітектури
Не «технічне диво» чи «амбітний архітектурний жест»: NVER можна розглядати як ілюстрацію зміни парадигми у сфері висотного будівництва або, за словами Андрія Дударя, як «індикатор еволюції ринку». Фасад більше не сприймається як декоративна оболонка чи фінальний шар. Він визначає набагато більше: від геометрії будівлі до сценаріїв її експлуатації.
Це змінює і поведінку українських девелоперів, для яких вибір фасадної системи перестає бути технічним питанням або способом оптимізації бюджету. Йдеться про інвестицію в продукт, який має працювати десятиліттями.
Андрій Дудар підсумовує: «Коли будівля має складну геометрію, великі панорамні площі або значну висоту, фасад уже не може розглядатися лише як зовнішня оболонка. Сучасні системні рішення, такі як фасадні технології Reynaers Aluminium, фактично формують інженерну логіку будівлі: вони визначають принципи монтажу, поведінку конструкцій під навантаженням, енергетичні характеристики та комфорт експлуатації. Саме тому в сучасній висотній архітектурі фасад стає не завершальним шаром, а одним із ключових інструментів архітектурної реалізації.
Оглядові майданчики на вершинах обох веж NVER
У цьому контексті фасад починає виконувати й маркетингову функцію. Йдеться не лише про естетику. Девелопери дедалі частіше прагнуть поєднати сильний архітектурний образ із реальною технічною якістю, і саме тут системні фасадні рішення стають важливою частиною позиціонування проєкту. Фасад стає елементом загальної стратегії, а не лише технічним завершенням будівлі. Для ринку це важливий сигнал: якість сучасної висотної архітектури формується спільною роботою архітекторів, девелопера, системного бренду та інженерного виконавця. І фасад у цьому процесі є одним із ключових елементів».
Маркери змін, подібні до NVER, демонструють, що навіть у новій економічній реальності й навіть в умовах затяжної війни в Україні преміальна архітектура не витримує розриву між образом і реалізацією. І що фасад — це вже не про те, який вигляд має будівля, а про те, як вона формує нові сценарії співробітництва та партнерства, ментальність мешканців і саме місто.
Джерело зображень: www.taryangroup.com
