Вогнать в краску с SADOLIN. Цвет йода и YOD Group

«Вогнать в краску» — это проект, созданный в партнерстве с брендом Sadolin, который входит в концерн AkzoNobel и является ведущим мировым производителем краски высшего качества. Мы общаемся с дизайнерами и архитекторами о цветах в интерьере и палитре их жизненного опыта.

Студия YOD Group была создана в 2004 и специализируется на коммерческих интерьерах. Для проектов YOD характерны концептуальные детали, натуральные фактуры, продуманная световая сценография и акценты, которые становятся визитной карточкой заведения. Теплые оттенки охристо-медовой гаммы встречаются в интерьерах студии чаще других цветов. В портфолио команды есть рестораны в Дубае, Нью-Йорке, Эр-Риаде, Пунта Кане, Киеве, Львове, Харькове, Одессе, Днепре и других городах Украины.

Владимир Непийвода и Дмитрий Бонеско, основатели YOD Group

Основатели студии YOD Group Владимир Непийвода и Дмитрий Бонеско создали интерьеры полторы сотни заведений, а также запустили два своих. Win Bar в Киеве и шестиэтажный MAD Bars House во Львове — рестораны, в которых они стали не только дизайнерами, но и соучредителями.

 

Ириски и карамельки

Дмитрий: Я вырос в Харькове, и сколько себя помню, всегда хотел заниматься творчеством. Несмотря на то что родители хотели видеть меня в технической профессии, они поддерживали мои художественные наклонности. Сначала я занимался рисованием в кружке Дома пионеров, потом закончил художественную школу имени Репина и поступил в лицей при Худпроме. Со школьными предметами, кроме гуманитарных, дела шли плохо. Но в институте эти сложности закончились, потому что появилась цель. Когда понимаешь, зачем ты это учишь, препятствия легко преодолевать, это уже не математика ради математики, а часть общего смысла, который для тебя важен.

Ресторан Spicy NoSpicy, Киев.
Фото: Андрей Безуглов

Владимир: Моє дитинство проходило в Київській області в селі. Двоє старших братів і батько були будівельниками. Батько очолював велике будівельно-монтажне управління. З досить раннього віку весь мій вільний час проходив на будівництві.

Брати працювали каменярами, і на вихідні я йшов допомагати їм, як підсобний робітник. Пізніше був столярний цех, куди я влаштовувався на літні канікули. Там я мив, прибирав, виносив стружку, а коли робітники йшли на обід — вмикав станки, пробував вже сам щось робити. Такими темпами до кінця школи я опанував ключові будівельні спеціальності на практиці.

Molfar Bar — заведение на верхнем этаже MAD Bars House, Львов. Фото: Евгений Авраменко

Я зрозумів, що власними руками можна щось збудувати, скласти стіну, але твої можливості завжди будуть обмеженими. Інша справа, коли ти креслиш проєкт, видаєш технічне завдання та залучаєш до роботи багатьох людей. Тоді масштаби твоєї діяльності змінюються.

 

Дорога, вымощенная желтым кирпичом

Дмитрий: В процессе учебы в лицее и потом в институте, я искал направление, в котором буду развиваться. Первая моя подработка была на стройке — демонтаж стен в отеле.

Buzz Bar — заведение на пятом этаже MAD Bars House, Львов.
Фото: Евгений Авраменко

Мне было все интересно, и я пробовал себя в разных направлениях. Как графический дизайнер, сотрудничал с компанией, которая занималась тентами, в студии гейм-девелопмента моделировал виртуальные города, еще в одной компании разрабатывал дизайн салона для частных самолетов. В каждой из этих сфер были недостатки, с которыми я не мог мириться. Работа над играми была рутинной, каждый человек там — винтик с ограниченными однотипными задачами. В дизайне салонов самолетов от начала проекта до результата проходят годы. Когда я пришел в интерьерный и архитектурный дизайн, понравилось то, что решать нужно целый комплекс задач, которые требуют разных навыков. Да и сами эти задачи зачастую нетипичные — в каждом ресторане свой масштаб, концепция и сторителлинг. Каждый объект ты начинаешь с чистого листа.

Владимир: У мене було бажання вийти за рамки роботи будівельником. Я поїхав до Києва та вступив до Коледжу художнього моделювання та дизайну. Там вивчав графіку, ескізування, як подавати свій проєкт, формулювати ідею та доносити її замовнику. Під час навчання з’явилася можливість попрацювати в студії, яка створювала заклади для мережі «Козирна карта». З нашої групи туди пішло 10 людей, але за пів року залишився тільки я, тому що графік був дійсно жорстким, а вимоги високими. Там я вивчав ресторанний бізнес на практиці — вів одночасно 4 – 5 об’єктів у різних містах. Все змінилося, коли керівник вирішив призначити мене головним декоратором. Мені ця ідея не сподобалася — хотілося робити проєкти від початку до фінішу і розвиватися далі в напрямку архітектури та дизайну.

Buzz Bar — заведение на пятом этаже MAD Bars House, Львов. Фото: Евгений Авраменко

Довелося піти в нікуди. Без власних об’єктів у портфоліо, але з амбіціями створювати щось своє. Приблизно за пів року подзвонив замовник, з яким ми познайомилися під час роботи над одним із об’єктів «Козирної карти». Він запропонував нам з колегою взяти участь у тендері за його новим проєктом. Йшлося про розробку дизайну готелю Cosmopolit у Харкові. Ми виграли цей тендер, тому що запропонували декілька інноваційних, як на 2004 рік, ідей. Наприклад, поєднати спальню з кімнатою, або змонтувати душовий злив у підлозі, без піддона. Харківський Cosmopolit Hotel став нашим першим об’єктом.

 

Золотая антилопа

Дмитрий: Работа в коммерческом дизайне предусматривает четкие дедлайны, бюджет и цель. Если клиент хочет сделать ресторан «для себя» — это скорее всего, нерабочая история. Когда мы слышим такой запрос, то понимаем, что перед нами человек, который не вполне осознает, что он делает. В коммерческих заведениях ключевой фактор — это возврат инвестиций.

Владимир Непийвода и Дмитрий Бонеско, основатели YOD Group.
Фото: Ульяна Винничук

Для нас важен успех заведения, над которым мы работали. Часть ответственности лежит на нас. Создать дизайн проекта, который станет провальным — было бы ударом и по нашей репутации тоже.

Дизайн — это не только про эстетику. Зонирование влияет на качество сервиса, эргономика — на формат, свет программирует поведение клиентов. В то же время дизайн — это лишь один из факторов, влияющих на успех заведения. Остается много «серых» зон, на которые мы, как дизайнеры, не влияем. Осознание этого подтолкнуло нас мыслить шире и охватить своей работой смежные участки.

Дизайн не може превалювати над доцільністю. Ми ніколи не робимо проєкт задля красивої картинки в журналі. Такий підхід можливий для музею, шоуруму або концептстору. Ресторани та готелі живуть за іншими правилами

Мы пришли к тому, что помимо создания интерьера, консультируем клиентов в ведении бизнеса. За годы практики и полторы сотни реализованных объектов мы собрали команду партнеров, каждый из которых закрывает конкретную задачу на этапе запуска ресторана и во время его работы. Так мы выросли из YOD Design Lab в YOD Group, структуру, которая не только про дизайн, но и про бизнес в целом: брендинг, маркетинг, управление.

Ресторан Samna, Киев. Фото: Андрей Безуглов

 

Формула йода

Владимир: Ми починаємо роботу над новим об’єктом з дослідження. Вивчаємо місце, де він знаходиться, аналізуємо специфіку простору. Ми створюємо легенду закладу, яка базується на реальних фактах. Хороша легенда — це універсальна історія, яку можна розвивати й поглиблювати протягом років. Наприклад, Deep Bar у Дніпрі, який відкрився на початку осені. Це заклад зі специфічною конфігурацією приміщення. На першому поверсі лише невеликий зал площею 30 кв. м., а решта простору — це велике підвальне приміщення. Ми створили для нього концепцію Roots and Sprouts. У верхньому залі помістили флористичну крамницю та кав’ярню на декілька столиків, а знизу зробили бар, зі стелі якого звисає коріння. Легенда така, що це коріння рослин з крамниці нагорі. Тема заглиблення — багатогранна і філософська, її можна розвивати та проявляти безмежно.

Ресторан Salobie, Чернигов.
Фото: Игорь Карпенко

Для нас важливі продумана світлова сценографія, тактильність, а також певна неординарність дизайну. Хоча останнє — це умовна категорія. Тому що дизайн не може превалювати над доцільністю. Ми ніколи не робимо дизайн задля красивої картинки в журналі. Такий підхід можливий лише для музею, шоуруму або концептстору. Ресторани та готелі живуть за іншими правилами.

Гості, як правило, відмічають не дизайн, а атмосферу закладу. Атмосфера працює, коли все збалансовано. Комфорт, тактильні відчуття, звук, ароматика, світло, яке щось відкриває, а щось приховує. Правильне світло у вечірньому закладі створює певну недоказаність, воно занурює клієнта в казку. Не якусь конкретну, а таку, яку він сам дофантазує на межі світла і тіні. Завдяки цьому гість опиняється в ідеальному інтер’єрі, який існує лише в його голові. Саме так продумане світло в київських Samna, Win Bar, дніпровському Deep Bar.

Ресторан Salobie, Чернигов.
Фото: Игорь Карпенко

Дмитрий: Мы любим натуральные материалы и таймлес решения, делаем дизайн таким, чтобы он мог жить долго. Заведения, которые открываются под давлением трендов, довольно быстро закрываются. Это природный процесс. Наш креатив рождается из ограничений. Клиент определяет бюджет, метраж, направленность. Комплекс этих исходных данных задает вектор для дизайна.

 

Теплая гамма

Дмитрий: В наших проектах цвет никогда не появляется просто потому, что нравится. Он всегда связан с форматом, концепцией и философией заведения. Например, возьмем Win Bar. Он про естественность, виноградную лозу и землю. Поэтому в интерьере преобладают терракотовые оттенки, дерево, теплые землистые тона.

В First Casino другие задачи. Нужно поддерживать в госте ощущение драйва и динамики. Делать так, чтобы ему не хотелось уходить как можно дольше. Это как «Диснейленд» для взрослых. На решение этой задачи работают уникальный паттерн на ковре, инсталляция из стеклянных медуз на потолке, схема освещения и ароматика.

Цвет не существует в вакууме. Сложно понять, насколько он удачен, глядя на картинку в интернете. Пока ты не побываешь в этом заведении, не дотронешься до его поверхностей, не ощутишь ароматы, ты не будешь знать, хороший это дизайн или нет. Например, наш любимый глубокий горчичный цвет воспринимается как теплый и комфортный. Но можно нанести его на стеклянную столешницу, которая будет холодной, когда касаешься ее локтями. Ты обязательно поставишь бокал мимо костера и услышишь звук соприкосновения стекла со стеклом. Это некомфортные эмоции и цвет их не изменит. К тому же он меняется в зависимости от освещения.

Ресторан «Рыба Пила», Киев.
Фото: Андрей Безуглов

Правила спектрального круга, которым нас учили в институте, в реальной жизни так не работают. Не существует универсальной таблетки. Я категорически против посредственных решений на основе стереотипов о том, что стрип-клуб должен быть бордовым, а паб — коричневым. Нужно знать эти правила и коды для того, чтобы нарушать их и выходить за рамки. Всякий раз нужно находить уникальные сочетания и опираться на прагматичные решения.

Владимир: Якщо в закладі потрібен акцентний колір, ми часто досягаємо його не фарбуванням, а певним хімічним шляхом. У Buddha-Bar New York є блакитні акценти — окислена мідна стіна та інсталяція з так само окислених пластинок. Завдяки цьому підходу колір вийшов цікавий та багатошаровий, на нього хочеться дивитися. Якщо потрібна велика маса охристого відтінку, ми використовуємо кортен. Це робить історію візуально складнішою, дає не лише колір, але й тактильність, 3D-ефект.

Колір працює на атмосферу. Тому в наших закладах багато медових, цегляних, охристих відтінків. Вони заспокоюють, огортають, створюють відчуття тепла. Ці кольори схожі на підрум’янену їжу, на віскі або бурбон — все це приємні та спокійні асоціації.

 

Дикий мед

Владимир: В якийсь момент ми прийшли до того, що хочемо вивчити ресторанний бізнес зсередини й відкрити власний заклад. Цей досвід дозволив економити час та ресурси на помилки нашим клієнтам. Це окрема глибока тема, в якій є калькуляційні карти, собівартість меню, логістика, кількість людей, змін, вартість роботи персоналу, багато інших деталей. Нам потрібно було з’ясувати, що на що впливає. Коли ми пройшли цей шлях, отримали багато інсайтів. Зрозуміли, скільки може коштувати оренда, які моменти в організації неприпустимі, як має працювати зонування, та мільйон інших нюансів.

Win Bar окупився менше, ніж за два роки, що для ресторанної галузі успішний показник. Також він зібрав усі профільні нагороди. Після цього ми стали говорити з замовниками їхньою мовою — тепер вони бачили, що нашим порадам можна довіряти.

Deep Bar, Днепр. Фото: Андрей Безуглов

Наш другий проєкт став ще амбіційнішим. MAD Bars House — це новий бренд, який ми запустили в перерві між двома локдаунами у надконкурентному Львові. П’ять барів під одним дахом, унікальна концепція підвищення градуса з кожним поверхом. В інтер’єрі MAD Bars House ми проявили повагу до старої будівлі, де він розміщений, а також до історичного бекграунду — взуттєвих майстерень, які дали назву вулиці Шевській.

Дмитрий: Когда мы анонсировали Win Bar, все ожидали, что как дизайнеры, для себя мы сделаем яркий имиджевый проект, о котором все будут говорить и о нем напечатают во всех журналах. Вместо этого, мы сделали спокойное заведение, куда люди хотят возвращаться. Не про картинку, а про содержание. Это тоже имиджевый проект с точки зрения его коммерческой успешности и постоянной аудитории, но дизайна там минимум.

 

Марсианские хроники

Дмитрий: Для меня важно выходить за рамки, работать кросс-дисциплинарно и создавать инновации. Мы и сейчас внедряем их в наши проекты, но хотелось бы сделать радикальный шаг. Создать объект, который в корне перевернет культуру гостеприимства, установит новые правила и новые стандарты. Использовать технологии, которых еще не существует. Это может быть пространство нейтрального белого цвета, где нет ни света, ни тени, ничего такого, что отвлекало бы от продукта. И сама еда появляется, например, прямо из столешницы через мембрану.

Gemini Roastery, Киев.
Фото: Андрей Безуглов

Сегодня дизайн — это клей между функцией и эстетикой. Мы идем к тому, что этот связующий элемент исчезнет. Наши привычки меняются и пространства постепенно трансформируются. Я хочу создать инновационное заведение, которое разрушит стереотипы о том, каким должен быть объект сферы гостеприимства.

Gemini Roastery, Киев.
Фото: Андрей Безуглов

Владимир: У школі нас запитували, ким ми хочемо бути, і багато хто мріяв стати космонавтом. Хто б міг подумати, що за якийсь час гостьові польоти в космос стануть реальністю. Недалеко той час, коли можна буде реалізувати перший бар на іншій планеті. Ми готові створити дизайн для нього.

 

Текст: Надежда Шейкина