Віталій Бойко — засновник і СЕО консалтингової компанії Urban Experts, яка ще на початку повномасштабного вторгнення мала на руках усі козирі для великої гри на ринку нерухомості: успішну угоду з Leslie Jones Architecture, вступ до NAI Global, попит із боку столичних і регіональних девелоперів, пропозиції для інвестиційних проєктів в Україні. Звичайно, війна дещо змінила плани, але Бойку вдалося не тільки зберегти команду та головні цінності компанії, але й зробити свій внесок у програму майбутнього відновлення України. Сам Віталій наразі захищає Батьківщину у складі Національної гвардії.
Передісторія
Якщо у професійному середовищі Віталій Бойко має чималий досвід — 26 років керівництва та підприємницької діяльності, українську та міжнародну освіту, — то у військовій справі його практичні знання обмежуються двома роками льотного училища. Тоді Бойко проходив вишкіл у Тамбові, звідки був звільнений, зокрема, за відмову складати російську присягу, що, за його словами, призвело до глибокої антипатії до країни-сусіда й армії в цілому. Але, попри свої плани чи бажання, декілька місяців потому Бойко отримав такий вердикт: Нацгвардія, солдат.
Незважаючи на те, що спочатку «вибір за нього зробила тьотєчка з військкомату, проаналізувавши минуле за якимось секретним алгоритмом», наразі Віталій вважає військову службу необхідністю та гідною справою. Хоча і ставиться до умов роботи трохи іронічно: «Я дуже вдячний Нацгвардії за можливість подорожі в часі, адже, перебуваючи в піхотному підрозділі, я відчував себе 19-річним: за 30 років зброя та порядки майже не змінилися».
Віталій Бойко, засновник і СЕО української архітектурної компанії Urban Experts
«24 лютого я прокинувся за декілька хвилин до перших вибухів для того, щоб посадити батьків на поїзд із Києва»
Віталій розумів, що війна почнеться, і почнеться з лютого, тому мав приблизний план дій. Разом із колегами він пройшов курс тактичної медицини на базі «Азова», але, на жаль, не встиг опанувати цивільну оборону та поведінку зі зброєю. В середині лютого Віталій відправив родину на Захід України та продовжив «боротися» з батьками, які не бачили жодних причин для від’їзду. «24 лютого я прокинувся за декілька хвилин до перших вибухів для того, щоб посадити батьків на поїзд із Києва», — згадує Віталій. Потім із партнерами він додав проєкти компанії до архіву, законсервував офіс і налагодив дистанційну роботу.
«Спочатку намагався потрапити в якесь ТРО, але мені відмовили в Солом’янському, Оболонському районах і в «Азові», — розповідає Бойко, — ситуація погіршувалася, тому прийняли рішення вивозити дітей за кордон. Приїхав до родини на Захід, провели декілька днів разом і роз’їхались: вони — в Польщу, я — у військкомат».
Герой нашої історії зізнався, що наразі почуває себе набагато краще, ніж прогнозував на початку війни: родина в безпеці, питання з освітою трьох синів вирішені, всі рідні — живі, компанії NAI Ukraine та Urban Experts збережені з мінімальними втратами спеціалістів та продовжують працювати над проєктами, співробітники отримують (хай і не довоєнну, але стабільну) зарплату.
«Я перебуваю у війську і маю можливість приносити користь своїми контактами та досвідом, але відчувається, що здатний на більше, – впевнений Віталій. – Не подумав би в житті, що можна залишатись активним учасником бізнес-середовища, перебуваючи на дійсній військовій службі. Я скажу навіть більше: людей із досвідом девелопменту та проєктування дійсно не вистачає у наших збройних силах. На їхню експертизу є шалений попит в найрізноманітніших проєктах, але всі вони спрямовані на зміцнення та розвиток нашої держави», — впевнений Віталій.
Від керівника до солдата
Віталій Бойко дуже спокійно ставиться до кардинальної зміни свого становища. «Я зробив те, що мусив, — ділиться він, — і не розумію, кого бачать у дзеркалі чоловіки, які цього не зробили. Я бачу, що у війську — найкращі сини України, на фронті — найкращі з найкращих. Тому що їм не потрібно доводити, на що вони готові заради Батьківщини. Як мінімум, вони вже покинули власні бізнеси, роботи, родини та готові виконувати наказ. І я хочу бути серед найкращих, бути у вирі подій, а не читати про них в інтернеті. Війна – це як бізнес (і особливо проєктний бізнес): всі теорії руйнуються суворою реальністю, і ти маєш постійно вдосконалюватися, шукати найкращі рішення та оптимальний підхід в максимально непередбачуваному середовищі».
Емоційний стан за період війни, звичайно, змінився. Насамперед збільшилася дратівливість. «Дратують натовпи хлопців у ресторанах, на центральних вулицях, у відпочинкових комплексах у той час, коли їхні більш патріотичні одноплемінники — у бліндажах, — розповідає Віталій, — дратують скорочені часи роботи, вихідні дні на важливих підприємствах і в органах влади, наче війна почекає. Почуття справедливості суттєво загострилося: хочеться, щоб люди, які розкрадали країну й армію, були покарані, колаборанти — винищені, військовим не «дякували та допомагали», а працювали над їхнім забезпеченням усі 24/7».
Віталій вважає, що люди здебільшого недооцінюють ситуацію та власні сили, занадто рано розслабляються чи взагалі не беруть до уваги важливі події й факти в той час, коли «кадри з радянських фільмів, де всі чоловіки на фронті, а жінки в тилу виготовляють снаряди й збирають танки з літаками, можуть легко стати сьогоднішньою реальністю». Перемога є недосяжною, за думкою Бойка, допоки кожен українець не зрозуміє: він має робити все, що може, якщо хоче залишитись громадянином держави із назвою Україна. Ми або всі об’єднаємось, або ця військова реальність буде повертатись до нас знов і знов.
«У війську — найкращі сини України, на фронті — найкращі з найкращих»
Але, коли підкрадається відчай, думка про хлопців, які тримають оборону в окопах, найбільше надихає Віталія. Він зізнається, що героїчні вчинки цих людей є для нього дуже потужним мотиватором («як би це пафосно не звучало»). «Коли важко, достатньо нагадати собі, як тримаються ті, кому набагато важче», — ділиться Віталій.
Концепція UAre HOME,візуалізація
Робота в тилу
Окрім війни, що триває на полі бою, Україна має захищатися на економічному фронті, впевнений Бойко. «Наша країна веде бій не на життя, а на смерть із лютим ворогом, який більший за нас за населенням у 4 рази, а за економікою — у 9 разів. Ми можемо встояти тільки завдяки титанічним зусиллям, коли кожний буде працювати набагато більше й ефективніше, ніж у мирному житті». Віталій вважає, що зараз настав час для подвигів у тилу. Стосовно цього Бойко має свої пропозиції:
– раціонально було б замінити декого з військових, бо хтось може бути більш корисним в економіці;
– треба збільшити кількість робочих місць на підприємствах, які виробляють важливу для оборони продукцію чи послуги. Це можна було б здійснити за рахунок виробників, які виходять із російського ринку;
– всіх, хто не підійшов у перші дві групи, зарахувати на короткі безкоштовні IT-курси, а після — у лави IT-компаній, що продовжують активно працювати. Це єдина частина нашої економіки, яка може розвиватися попри війну і має шалений потенціал для зростання.
Концепція містечка для внутрішньо переміщених осіб у Києві, майстер-план
Тільки за допомогою певних реформ в економічному секторі можна вибороти подальший розвиток країни та залучити для допомоги міжнародну спільноту, запевняє Віталій.
«Ми можемо встояти тільки завдяки титанічним зусиллям, коли кожний буде працювати набагато більше й ефективніше, ніж у мирному житті»
До економічних питань Бойко відносить і відбудову житла. «Чим скоріше ми почнемо просити не тільки зброю, але й житлові модулі та розміщення виробництва в Україні, тим меншу долю економіки ми втратимо, — розмірковує Віталій, — усередині країни — мільйони людей, які втратили роботу та вже декілька місяців не мають можливості працювати». Віталій вважає, що необхідно налагодити ще й економічну оборону, бо є висока ймовірність ситуації, коли військові отримають перемогу на фронті, а поразка прийде з мирних територій. І для запобігання економічній кризі, за словами Бойка, немає жодних перешкод, якщо всі працюватимуть, кожний на своєму місці.
«Виробників — море, вони готові, та й гроші потрібні не захмарні — 22 мільярди доларів за 3 роки. Збройні сили роблять усе, щоб у нашій перемозі не сумнівався весь світ, а збережений чи відновлений трудовий потенціал швидко дозволить повернути борги за рахунок меншого падіння чи швидшого росту ВВП», — пояснює Віталій.
Urban Experts під час війни
За шість років існування Urban Experts сформував постійні цінності та образ майбутнього компанії. «Це група професійних консультантів, дослідників, архітекторів, інженерів, дизайнерів, економістів, брокерів, які разом створюють оптимальні й красиві проєкти в сучасних програмах відповідно до єврокодів та екологічних стандартів, із посмішкою на обличчі й гідністю в серці», — розповідає Віталій Бойко.
Діяльність компанії зараз здійснюється в чотирьох напрямах:
– безоплатні роботи для муніципалітетів чи уряду, розвиток власних ідей стосовно майбутнього країни;
– безоплатні роботи по військових об’єктах;
– розвиток нових проєктів на комерційних умовах;
– переосмислення та завершення довоєнних проєктів.
Модульне житло та майбутнє країни
Будучи підприємцем, Віталій звик працювати не до якогось часу, а до досягнення мети, тому наразі, окрім службових обов’язків, він намагається використовувати свій досвід у нерухомості та інвестиціях для розуміння шляхів подальшого розвитку країни. Так, нещодавно Urban Experts взяли участь у Міжнародному форумі REBUILD.UA, присвяченому стратегіям і можливостям відбудови України, а також виступили в онлайн-форматі у Відні, Австрія, із темою «Fast Build Ukraine: виклики та можливості співпраці під час війни».
Виступ Віталія Бойка на Міжнародному форумі REBUILD.UA у Львові
«Я завжди вважав, що головним багатством і невикористаним потенціалом України є не чорнозем чи копалини, а люди, українці, — розповідає Віталій, — але через війну більше 3-х мільйонів фізично втратили домівки, ще близько 7 мільйонів не мають можливості в них повернутися. Половина цих людей уже за кордоном, інша половина поступово виїжджає чи планує там опинитися. Середній рік мігрантів — 38 років, 80% із них мають вищу освіту, більшість — із дітьми.
Це найкращі українські уми та руки, які дуже швидко асимілюються в будь-якій дружній країні. В них уже є документи, фінансова допомога, житло, можливості для навчання дітей. Із кожним місяцем їхнє повернення буде все менш реальним. І це велика загроза нашому майбутньому, причина, з якої ми втратимо десятки мільярдів доларів нашого ВВП, тоді як нам треба його значно збільшити для фінансування оборони».
Ідея використання модульного виробництва як засобу для найшвидшого повернення мігрантів захопила Urban Experts ще у квітні. Розуміючи, що осінь прийде дуже швидко, команда спеціалістів провела дослідження, за підсумками якого розробила презентацію для Міністерства інфраструктури України, представивши пропозицію Олександру Кубракову, для Київської обласної державної адміністрації, ознайомивши з концепцією Олексія Чернишова, для Міністерства розвитку громад і територій України, надавши проєкт для розгляду Денисові Шмигалю. Але, на жаль, компанія не отримала жодного зворотного зв’язку. Так і не почувши ніякої альтернативи, експерти продовжують деталізувати й популяризувати ідею, просувати концепт на тематичних заходах.
Концепція містечка для внутрішньо перемищених осіб у Києві, візуалізація
Використання житлових модулів заводського виробництва є ефективним не тільки тому, що цей принцип схожий на конвеєрну зборку Форда, що здійснило б революцію в будівництві, подібну до тої, що колись відбулася в автовиробництві, але й тому, що монтаж модулів відбувається вдвічі швидше, ніж монтаж стандартних монолітних чи збірних елементів, вважає Бойко. І, звісно, це стосується не тільки організації модульного виробництва всередині країни: світ prefabricated buildings дуже великий — більше 100 000 виробників по всій планеті з можливістю виробити 40 мільйонів квадратних метрів (саме стільки житла ми вже втратили) за один-два роки!
«І це, до речі, дуже добрий спосіб для країн-партнерів чи донорів допомоги Україні: не давайте гроші, давайте житлові модулі, які виготовлять ваші власні виробники, тоді не буде жодної загрози корупції (спробуй вкрасти та заховати модуль), — міркує Віталій, — наприклад, саме на це потрібно було б спрямувати гроші від проданих закордонних активів рф».
Щоб прискорити відновлення житла, на думку Бойка, треба продовжувати працю української будівельної індустрії на повну потужність. Використовуючи «міксований» підхід традиційного та модульного будівництва, можна створювати до 10.5 млн м2 на рік (до 500 000 м2 тимчасового модульного житла, 5 000 000 м2 традиційного будівництва та до 5 000 000 м2 повноцінного житла на базі модульних технологій). Це не просто реально – це вже виробничі потужності компаній із виробництва модулів більшості розвинених країн! А якщо ці технології виробництва адаптувати для розміщення заводів в Україні та внести необхідні зміни в наші улюблені ДБН – то ми отримаємо якісне, сучасне та безпечне житло в найкоротші осяжні терміни у пару років. Час – це єдиний ресурс який ми не зможемо отримати чи виробити.
«Нові «розумні» квартали 15-хвилинної досяжності з якісними майстер-планами та сучасним дизайном, побудовані в місцях концентрації робочих місць, зможуть повернути багатьох українців, — вважає Віталій Бойко, — за умови, що ці квартали з’являться не пізніше, ніж за 5 років».
Читайте також
Олександр Горбань: «Я 23 числа заснув ще архітектором, а 24-го прокинувся вже добровольцем»
