Весна завжди надає новий потужний імпульс індустрії ландшафтного дизайну й садівництва. У цій сфері Велика Британія традиційно була й залишається законодавцем світових трендів. Квінтесенцією майстерності ландшафтних дизайнерів, садівників уже понад 100 років є виставкові сади Челсі-шоу.
Людмила Білодід, ландшафтний дизайнер, директор і засновниця бюро Beloded Landscaping
Про їхню роль у формуванні професії, організаційні тонкощі й нові правила безпеки PRAGMATIKA.MEDIA розповіла засновниця бюро Beloded Landscaping, дійсний член Society of Garden Designers (SGD) і член правління Гільдії ландшафтних архітекторів України (GLAU) Людмила Білодід.
Найвпливовіше шоу
Королева Єлизавета ІІ любить конвалії, принцеса Анна — «безкінечні варіації» чемерників, а принц Чарльз, пристрасно захоплений садівництвом, — «чудові» дельфініуми. Здавалося б, що українцям до інтересів Віндзорів? Але в тому й справа, що в питаннях садового дизайну Велика Британія за останнє сторіччя анітрохи не втратила імперської впливовості, а тисячі професіоналів, залучених до індустрії, докладають максимум зусиль, щоб цей вплив зберегти.
Через пандемію знаменита садова виставка Chelsea Flower Show 2020 відбулася у віртуальному режимі. Роздивлятися проєкти нездійснених садів через монітор — це, звичайно, далеко не так вражаюче, тому організатори шоу зробили ставку на виробництво оригінального контенту — зйомки невеличких видовищних фільмів, у яких дизайнери розповідали про свої підходи, проводили відеоекскурсії своїми власними чи авторськими садами.
Цей формат дозволив RHS відточити технологію дистанційної інтерактивної взаємодії з усіма шанувальниками ландшафтного й садового дизайну в усьому світі. До того ж у рамках Virtual Chelsea Flower Show RHS запустила новий конкурс My Chelsea Garden, орієнтований на садоводів-любителів. Непрофесійні садівники надсилали журі фотографії своїх робіт, претендуючи на перемогу в чотирьох номінаціях: «Заднє подвір’я», «Палісадник», «Альтернативний сад: балкон, підвіконня, тераса», «Громадський сад».
Остання номінація відмічає зусилля волонтерів, які прикрашають вулиці клумбами, кишеньковими парками чи створюють зелені громадські простори на дахах і в дворах кондомініумів. Ініціатива настільки сподобалася британцям, що RHS вирішила зробити My Chelsea Garden традиційним.
Буде справедливим назвати RHS Chelsea головним каталізатором усієї світової зеленої галузі, який стимулює не тільки дизайнерів і ландшафтних архітекторів, а й їхніх суміжників
Сад Dubai Majlis Garden дизайнера Томаса Хобліна, який було відзначено срібною позолоченою медаллю (Silver-gilt medal) на Chelsea Flower Show 2019. Фото: Neil Hepworth / RHS
Буде справедливим назвати RHS Chelsea головним каталізатором усієї світової зеленої галузі. Ці виставки не тільки стимулюють дизайнерів і ландшафтних архітекторів, але і їхніх суміжників — будівельників, меблярів, рослинників. Про те, як RHS взаємодіє зі спонсорами й меценатами, які підтримують шоу, що стало однією з найяскравіших візитівок сучасної Великої Британії, я розповідала у статті Nature knows best у 12 томі PRAGMATIKA.MEDIA, детально розбираючи виставкові сади-переможці 2019 р.
Щороку RHS Chelsea обирає «Рослину року», а раз на 10 років — «Рослину десятиліття». Премію Chelsea Plant of the Year було засновано у 2010 р. для заохочення роботи селекціонерів і розсадників із виробництва покращених і цікавих нових сортів. Найбільш популярною садовою рослиною останнього десятиріччя за результатами відкритого голосування було оголошено калину складчасту (Viburnum plicatum f. tomentosum Kilimanjaro Sunrise), яка була виведена голландським селекціонером Яном Віллемом Везеленбургом, а вибором нового президента RHS Кіта Віда став стрептокарпус (Streptocarpus Harlequin Blue).
Новий президент Chelsea Flower Show Кіт Від зазначив: «Велика Британія протягом багатьох віків очолювала світ у галузі інновацій і створення дивовижних садів, і тепер настав час очолити роль садоводів як охоронців садів, а також екологічної й соціальної стійкості».
Цього року організатори шоу все ж таки розраховують на живий формат і задля цього ухвалили сенсаційне рішення перенести історично травневе шоу в Королівському шпиталі в Челсі на 21–26 вересня. Враховуючи високі темпи вакцинації у Великій Британії, всі очікують, що більшість обмежень до осені буде знято (хоча немає, на жаль, гарантії, що українці зможуть вільно відвідати Лондон навіть у вересні).
Сад Morgan Stanley Garden, дизайнер Кріс Бердшоу, Chelsea Flower Show 2019. Джерело фото: telegraph.co.uk
Звістка про перенесення головної події у світі садового дизайну на осінній сезон не засмутила, а навпаки, привела всіх у радісне збудження. Адже всю історію шоу ми насолоджувалися ландшафтами в їхньому весняно-літньому цвітінні, і ось тепер побачимо сади в золоту пору, з новими солістами: жоржинами, айстрами, хризантемами, шавлією, злаками.
І я впевнена, до флористичних композицій будуть включені овочі та фрукти. Осінь — це особливий настрій, особлива атмосфера. Хоча дизайнерам, які вже подали заявки на участь у Chelsea Flower Show 2021, належить підкорегувати свої проєкти. Комусь, можливо, навіть радикально переформатувати.
Вершина майстерності
Риторичне запитання: чи складно створити за якісь там 10 днів сад, який буде мати такий вигляд, ніби йому вже років 10? Але насправді робота над проєктами починається за багато місяців до відкриття, просто залишається прихованою від очей глядачів. Я розповім, що відбувається за лаштунками.
Створення виставкових садів — це командна робота. Дизайнери, садівники, підрядники, організатори шоу й спонсори — всі вони консолідують зусилля задля того, щоб кожного року викликати захоплення в досить досвідченої публіки з наламаним оком.
Створення виставкових садів – це командна робота. Дизайнери, садівники, підрядники, організатори шоу й спонсори — всі консолідують зусилля
Недавно RHS провели веб-семінар, присвячений створенню виставкових садів. Усі лекції цього семінару викладені у вільний доступ і є чітким і детальним посібником із підготовки до таких великих заходів, як Chelsea Flower Show Gardens або Hampton Court Garden Festival.
Наприклад, багаторазовий призер Теквін Еванс розповідає про власний досвід створення виразного ландшафтного дизайну; суддя RHS Хейлі Скіпер пояснює, якими критеріями керується журі, коли оцінює роботу учасників; Анна Платоні, посада якої називається Plant Health Officer, що можна перекласти як «фахівець зі здоров’я рослин», докладно розповідає про правила біобезпеки.
Там також можна знайти рекомендації дизайнерам від підрядників: інженерів, постачальників рослин, садівників, які будуть безпосередньо монтувати виставку. Як подати заявку, як знайти спонсора, підрядника і все-все про те, як правильно змонтувати виставковий сад. Щедрість, із якою британці діляться своїми знаннями, їхній ентузіазм у популяризації ідеї мене незмінно захоплюють.
Сад The Silk Road Garden, створений у колаборації ландшафтним архітектором Лорі Четвудом і дизайнером Патріком Коллінзом на Chelsea Flower Show 2017. Фото: Neil Hepworth / RHS
Будь-який сад, зокрема виставковий, починається з імпресії, яку дизайнер виражає в замальовках, скечах. Але потім починається складна й доволі рутинна робота. Складаються такі документи, як Method statement, Risk Assessments, Construction Phase Plan Insuranсe, Public and Employee Liability. Після оцінки ризиків і складання кошторисів необхідно оформити заявку на участь у шоу. Це не так важко, якщо скористатися гідом від RHS.
Біобезпека — взаємна відповідальність організаторів, участників і постачальників
Проведення такого великого шоу завжди пов’язане з організаційними складнощами. У Великій Британії особлива увага приділяється питанням безпеки, про що організатори-новачки можуть навіть не замислюватися. Міжнародна виставка — це подія, у рамках якої багато рослин із різних куточків світу на кілька днів опиняються зібрані в одному місці.
Кожен подібний фестиваль несе потенційну загрозу виникнення спалахів серйозних фітозахворювань, які можуть блискавично розповсюджуватися та завдавати серйозних збитків не тільки розсадникам, а й міським просторам, оскільки шкідники, інфекції та віруси здатні знищити рослини в міських парках. Із кожним роком завдання спеціалістів, які відповідають за попередження фітоепідемій, ускладнюється: змінюється клімат, шкідники захоплюють нові території, а їхній швидкій міграції сприяють міжнародні подорожі й торгівля.
У RHS дотримуються суворих правил, щоб мінімізувати ризики й захистити рослини. Наприклад, якщо посадковий матеріал було замовлено в місцевих розсадниках, він проходить огляд після прибуття на виставку. Навіть якщо рослини видаються здоровими, вони розміщуються на кілька днів на карантин, оскільки деякі хвороби протікають приховано. Постійно контролюється чистота води, призначеної для поливу, а всі садові інструменти, взуття та колеса машин також миються.
Сад Winton Beauty of Mathematics Garden дизайнера Ніка Бейлі, удостоєний срібної позолоченої медалі на Chelsea Flower Show 2016. Фото: Dana Thomas
Дуже часто дизайнери хочуть додати частинку екзотики в англійський садовий пейзаж, і для цього їм необхідні рослини тропіків чи субтропіків або просто високоякісний матеріал із європейських розсадників. Але щодо імпортованих рослин діють набагато суворіші правила. Сьогодні головна небезпека для зеленої сфери — це Xylella fastidiosa, бактеріальне захворювання американського походження, яке поширилося по всьому світу.
Цей патоген уражує більш ніж 500 видів рослин, причому багато з них є прихованими носіями. Матеріальні збитки від спалахів Xylella fastidiosa обчислюються мільйонами євро. Нещодавно понад мільйон оливкових дерев загинули в Італії, а в Іспанії бактерія знищила майже 900 мигдальних садів.
Виділено 9 видів рослин, котрі найчастіше є переносниками захворювання: кава, хебе, лаванда, олеандр, олива, мирт, сімейство вишневих, розмарин, іспанський дрок. Ці рослини заборонено використовувати у виставкових садах RHS, якщо з моменту їх ввезення пройшло менше ніж 12 місяців. До того ж після Брекзиту були введені нові правила імпорту рослин у Велику Британію.
Сад M&G Garden Енді Стерджена, відзначений вищою нагородою Best in Show на Chelsea Flower Show 2019. Фото: Neil Hepworth / RHS
Також учасники шоу повинні заздалегідь декларувати дорослі дерева: експонати для виставки висотою 1–5 м повинні бути відібрані й перебувати під наглядом арбористів не менш ніж 3 місяці.
А ще ви не побачите в садових композиціях Chelsea Flower Show Gardens і Hampton Court Garden Festival дубів. Це заборонено, оскільки англійські дуби часто масово уражуються дубовим шовкопрядом — гусінню, яка може провокувати напади гострої алергії в людей і тварин.
Тепер ви розумієте, чому плануванням дизайну треба займатися мінімум за рік до виставки?
Створювати не сад, а атмосферу
Багатовимірні, атмосферні, сенсорні: дизайн і архітектура виставкових садів — це сценографія, де головні артисти — рослини, а людині відведена роль захопленого паломника. Сценографічність завжди була затребувана в ландшафтній архітектурі. Достатньо згадати видатні сюрреалістичні сади.
Наприклад, парк Quinta da Regaleira в португальській Сінтрі. Потрапляючи в це дивовижне місце, створене Луїджі Маніні, людина відчуває себе в обителі масонської ложі, повної таємниць і загадок. Або Laz Pozas — мексиканський тропічний едем Едварда Джеймса, друга Далі й Магрітта.
Якщо йдеться про участь у шоу, то завдання набагато ускладнюється. Ви повинні з живого матеріалу змонтувати сцену і всі декорації в найкоротші терміни на обмеженій території та у відриві від контексту. Контекст-дизайнер повинен запрограмувати тисячі деталей, які створять у глядачів ілюзію, що вони із центра Лондона перемістилися в Альпи, спекотну савану чи в сільську глибинку.
При цьому садова сцена, згідно із сучасними вимогами, повинна відповідати принципам сталості. Необхідно так підготувати живі експонати до гарячих виставкових днів, щоб вони не тільки успішно витримали переміщення й монтаж виставкових стендів, але й після завершення заходу благополучно повернулися в розсадник або ж були переміщені разом з усім садом на постійне місце проживання.
Будь-який сад, зокрема й виставковий, починається з імпресії, яку дизайнер виражає в замальовках і скечах
Наприклад, сад Марка Грегорі, який зібрав у 2018 р. всі головні трофеї в Челсі й був нагороджений званням кращого саду десятиріччя (Garden of the Decade), переїхав у Йоркшир — у середовище, яке й надихнуло дизайнера. Через три роки він продовжує успішно розвиватися. Для Грегорі формула успіху на шоу звучить так: «Коли поєднуються вміння й удача, виходить щось виняткове».
Головне — не допускати помилок, вважає дизайнер. А не помилятися, коли працюєш із живим матеріалом, — це вже високий професіоналізм. Марк Грегорі використав у композиціях йоркширського саду доволі складну й примхливу рослину — гліцинію, але лише через те, що був на 100% упевнений у тому, що створив для ніжної південної красуні всі умови і вгадав із термінами цвітіння.
«Якщо ви можете утримувати увагу людей більше 30–40 секунд — це вже успіх, а якщо глядачі повертаються знову й знову, то це вже тріумф», — вважає Марк Грегорі.
У проєкті Грегорі захоплює ювелірна точність і доскональна робота з деталями, які повинні формувати у глядачів ефект присутності. В іржавій дротяній огорожі виставкового залу стирчали застряглі пасма овечої шерсті, дерев’яні ворота нещадно рипіли, а на квітучому лузі були артистично й доволі правдоподібно розкидані коров’ячі кізяки — все, щоб підкреслити сільський характер саду.
Йоркширський сад Марка Грегорі, удостоєний звання Garden of the Decade на Virtual Chelsea Flower Show 2020. Фото: Neil Hepworth / RHS
Джо Перкінс, засновник Landform Consultants, який створює інноваційні футуристичні виставкові сади в партнерстві з Facebook, рекомендує прагнути простоти й лаконічності і у виборі оздоблювальних матеріалів (не більше трьох), і у виборі рослин.
Бути простішими, використовувати патерни й повторення, створювати перепади рівнів або обігравати рельєф, додавати воду, максимально використовувати вертикальні поверхні й огорожі, створюючи зелені стіни, — ось його поради тим, хто хоче продемонструвати свою майстерність і смак всьому світу.
Якщо не ми, то хто?
У фестивалях RHS, конкурсах рівня SGD, DNA Paris Design Awards, LICC або тих, що проводить асоціація IFLA, беруть участь не заради грошових призів. Найчастіше ніякої матеріальної винагороди не передбачається в принципі. Це демонстрація професійної майстерності й праця на репутацію. А репутація дорожча за гроші.
Українські архітектори останні за кілька років прорвали кордони й виборюють призові місця на таких авторитетних платформах, як World Architecture Festival. Чому ж українські ландшафтні дизайнери не беруть участь у світових виставках? Адже Chelsea Flower Shop є відкритим для іноземців.
Незважаючи на всі намагання консерваторів перетворити фестиваль на суто британську подію, RHS відповідає жорсткою відмовою, заявляючи, що «садівництво не має громадянства». Також українці дуже рідко номінують свої реалізовані проєкти на міжнародні конкурси. Крім нас (Beloded Lanscaping) свої заявки подають, як я знаю, буквально дві-три компанії.
У чому причина такої апатії? Я знаю, що вона точно не у відсутності ідей і талантів. Але поки що самі українські ландшафтні дизайнери й архітектори не мотивовані. І це не завжди їхня провина: дуже часто прекрасні, успішно реалізовані проєкти, які могли б скласти гідну конкуренцію британським садам, довічно залишаються у статусі секретних, які ніколи не будуть представлені широкій публіці. Закритість наших еліт від суспільства також грає свою роль.
У чому ще проблема? Можливо, у відсутності інформації, фінансування? І як ми можемо змінити цю ситуацію? Як мінімум, я готова надихати власним прикладом і ділитися всією інформацією й досвідом участі в міжнародних конкурсах. І, звичайно, ми повинні консолідуватися на рівні Гільдії ландшафтних архітекторів України. Якщо не професійні ком’юніті, то хто визначить стандарти проєктування, професійної етики тощо? Але спочатку нам потрібно щось «змінити в нашій консерваторії».
«Рудики» — реалізований ландшафтний проєкт Beloded Landscaping, який отримав нагороду на Міжнародному конкурсі LICC 2020 (London International Creative Competition). Фото: Юрій Ферендович
Фото: Юрій Ферендович
В СРСР професійні спільноти спеціалістів у галузі ландшафтної архітектури являли собою «секції озеленення міст» при старших братах — спілках архітекторів.
Наша Гільдія ландшафтних дизайнерів, слідуючи практиці радянських часів, поєднує не тільки власне проєктувальників — архітекторів і дизайнерів, але й розсадниководів, і будівельників, і налагоджувачів систем поливу. А також «ландшафтних архітекторів», освіта яких — тримісячні курси. Тобто людей, які вже беруть замовлення, але не наважуються оголосити своє авторство, оскільки нічого не гарантують. Вони просто самі не впевнені в якості своєї роботи.
У всьому світі професійні спільноти завжди вузькоспеціалізовані. Це не клуб за інтересами і не компанія приятелів, спілкування яких зводиться до привітань одне одного з днем народження. У тій самій Великій Британії, крім RHS, SGD (Товариство садових дизайнерів), APL (Асоціація професійних ландшафтних дизайнерів) є ще BALI (Британська асоціація ландшафтної індустрії), яка об’єднує контракторів — підрядників, зокрема з обслуговування територій, організаторів навчання.
Спеціалізація необхідна, оскільки лише в професійному середовищі можна прокачувати свої навички, підвищувати і вдосконалювати рівень. Навіть АЛАРОС — Асоціація ландшафтних архітекторів Росії — це об’єднання професіоналів високого рівня. Вони сконцентровані саме на питаннях ландшафтної архітектури: проводять конкурси, навчальні семінари. Для взаємодії із суміжниками вони створили Клуб партнерів. А прямі контакти відбуваються під час безпосередньої роботи над проєктами. Досить логічна структура, вам так не здається?
Якщо не професійні ком’юніті, то хто визначить стандарти проєктування і професійної етики?
Якщо говорити про практичну повсякденну роботу, то кожний ландшафтний проєкт повинен пройти не тільки узгодження із замовником, але й низку офіційних експертиз, особливо якщо йдеться про громадську територію. Ці експертизи радше технічні, вони стосуються дотримання норм і стандартів. Усі інноваційні рішення, які ми привезли з-за кордону, також повинні пройти сертифікацію.
Наприклад, недавно Мінрегіон дозволив і схвалив використання в Україні сучасних систем захисту інженерних мереж і систем TreeParker, про які я докладно розповідала в матеріалі «Місія — вижити. «Рецепти щастя» для міських дерев» у 8 томі PRAGMATIKA.MEDIA.
Якщо ми прагнемо підвищити дизайнерський аспект, то стимулом може стати неформальна, але авторитетна експертиза Гільдії. «Схвалено Гільдією ландшафтних архітекторів» — це може стати своєрідним знаком якості. Але спочатку ми повинні врегулювати, структурувати нашу спільноту. Поки цього не станеться, чесно скажу, ми не готові.
Якби ми зараз оголосили конкурс із вимогами й умовами з креативу, стійкості, біобезпеки, загальної організації, подібними до тих, які висуває RHS, то просто не зібрали б учасників. І звичайно, навіть нашим, домашнім, українським садівничим виставкам гостро не вистачає фінансування. Ідеться не про пошук спонсорів для формування призового фонду!
Повторюся, участь у виставках — це питання репутації. А фінансування необхідне для якісної організації, на рекламну кампанію, на те, щоб запросити до журі авторитетних і прогресивних дизайнерів, які б не просто винесли свій вердикт, а допомогли б учасникам підвищити свій рівень. Урешті-решт, на безпеку.
«Альпійка» — реалізований ландшафтний проєкт Beloded Landscaping, який отримав нагороду на Міжнародному конкурсі DNA Paris Design Awards 2020. Фото: Beloded Landscaping
Наша сфера, наша індустрія може бути дуже впливовою. У Нідерландах, Великій Британії, Німеччині, Італії рослинництво — стратегічна галузь. Чому я закликаю уважно слідкувати за ініціативами таких впливових організацій, як RHS? Вони не тільки задають тренди в дизайні та культурі, а й мають величезний вплив на всю індустрію у світовому масштабі, а опосередковано — і на різні галузі промисловості.
Наприклад, недавно RHS закликала відмовлятися від використання торфу в посадковому ґрунті, оскільки торф’яники є найбільшим у світі сховищем вуглецю і вони важливі для балансу екосистеми в цілому. Якщо прогресивні країни наслідуватимуть приклад Великої Британії, а розсадники масово перейдуть на використання субстратів зі сфагнуму й побічних відходів лісового господарства, то це буде серйозним ударом по бізнесу торфозаготівельників, зокрема й українських, але головне — істотний внесок у збереження природи на планеті.
Нам потрібно виходити з тіні. Інакше в очах наших титулованих колег-іноземців ми залишимося в ролі безіменних сиріт, а наша професія в Україні так і залишиться професією-привидом. Коли ми подавалися на членство в SGD, я повинна була перерахувати всіх наших партнерів і підрядників. Не може бути проєктів, які реалізовані однією людиною, дизайнером чи архітектором.
Ми й наші суміжники повинні стимулювати одне одного підвищувати планку — нам як повітря необхідні партнери, які готові реалізовувати й навіть розвивати найсміливіші ідеї дизайнера, які готові діяти, спираючись на концепцію, і з свого боку пропонувати кращі, більш технологічні, інноваційні рішення. І коли прийде час — створити виставковий сад для Chelsea Flower Show.
/Матеріал опублікований на сторінках #30 тома PRAGMATIKA.MEDIA
