«Усе навколо — геометрія!». Палітра Ле Корбюзьє для плінтуса Döllken

Присвятивши статтю в #30 томі PRAGMATIKA.MEDIA історії одного з найстаріших елементів інтер'єру — плінтуса — та його ролі у формуванні простору, ми продовжуємо розповідь про можливості цього таємного інтер'єрного агента. Як архітектурна поліхромія Ле Корбюзьє була втілена в новій колекції Döllken Profiles? І що кажуть про практику використання плінтусів німецького виробника українські архітектори?

У поліхромному ключі

Les Claviers de couleurs — так називалася серія із 43-х пуристичних відтінків, створена великим модерністом Ле Корбюзьє в 1931 для швейцарської компанії Salubra. Згадаймо, що за часів Корбю лише художники могли у своєму вузькому колі міркувати про психологію кольору. Для промисловості та промислового дизайну, що переживав епоху становлення, колір був ще не більше ніж способом виділитися, зробити новий продукт упізнаваним або ж відігравав чисто утилітарну роль.

Можна сказати, що кольори поділяли на повсякденні, немаркі, та яскраві, святкові. 43-річний архітектор розробив авторську систему кольору — архітектурну поліхромію, теорію якої виклав в есе Polychromie architecturale. У ньому він повертається до ідей пуризму, які на початку XX ст. сформулював спільно з художником Амеде Озанфаном, до кольорів «великої гами» та їхнього впливу на просторові якості. Ле Корбюзьє вважав, що певні відтінки впливають на інтер’єри і здатні створювати атмосферу, що надихає.

«Кожен із нас, відповідно до своєї психології, знаходиться під контролем одного чи кількох домінуючих кольорів», — писав він. Менеджери Salubra виявили воістину геніальну прозорливість і звернулися до Корбю з проханням створити палітру для колекції шпалер.

Ле Корбюзьє вважав, що певні відтінки впливають на інтер’єри і здатні створювати атмосферу, що надихає

Слайдер із відтінками архітектурної поліхромії, створений Ле Корбюзьє як робочий інструмент для дизайнерів і архітекторів. Фото: © Les Couleurs Suisse AG

Не випадково улюбленим будівельним матеріалом Ле Корбюзьє був бетон — більшість його пуристичних відтінків ми сьогодні б назвали «запорошеними». Незважаючи на те, що до 1931 р. їхня співпраця з Озанфаном майже припинилася, до палітри увійшли саме ті кольори, які ми бачимо на натюрмортах основоположників пуризму — Шарля Едуарда Жаннере (Ле Корбюзьє) та Амеде Озанфана, а також їхнього однодумця Фернана Леже. Мистецтво пуристів було покликане доповнити раціонально спроєктоване середовище, і пропозиція скласти універсальну палітру кольорів для архітектурної та дизайнерської практик викликала у Ле Корбюзьє глибокий відгук.

Архітектор вважав, що «конструктивні» природні відтінки можуть використовуватися для управління сприйняттям простору, а синтетичні пігменти називав «динамічними», що мають підбадьорливу, тонізуючу дію. У майбутньому вони вплинуть на архітектуру, вірив Корбю. Його теорія практичного застосування спиралася на три принципи: використання натуральних (земляних) кольорів для створення світлої, сонячної атмосфери, застосування яскравих синтетичних пігментів для контрасту й акцентування, використання прозорих пігментів для надання поверхням текстури та глибини.

«Я думаю, що архітектура ніколи не має бути похмурою. Спокійний і веселий настрій забезпечується повторенням трьох різних поєднань одного й того самого основного тону у трьох горизонтальних смугах», — Ле Корбюзьє

Архітектор не просто відсортував і зібрав свої улюблені відтінки по групах, він зробив більше: на основі цієї палітри створив набір із 12 карт із паперовим слайдером, за допомогою якого можна було обирати кольори, що найбільш гармонійно поєднувалися один з одним, свого роду візуальний еквівалент тонального акорду. Цю новаторську технологію з величезним захопленням зустріли дизайнери, архітектори та будівельники, які отримали у своє розпорядження унікальний інструмент, що дозволяє швидко підібрати кольори-компаньйони для створення стильних і психологічно комфортних інтер’єрів. Кожна карта вказувала на просторовий ефект, який має бути досягнутий: «Простір», «Небо», «Оксамит» тощо.

У 1959 р. архітектор знову співпрацював із Salubra і цього разу доповнив палітру 20 інтенсивнішими відтінками —як-от rouge vermillion (червоний), ombre naturеlle claire (умбра) і bleu outremer (ультрамарин). А також запропонував на їх колористичній основі геометричні візерунки з колірних блоків, що чергуються.

Не випадково улюбленим будівельним матеріалом Ле Корбюзьє був бетон — більшість його пуристичних відтінків ми сьогодні б назвали «запорошеними»

Це сьогодні акцентні стіни можуть здатися штампом у дизайні. Але для Ле Корбюзьє вони були основою, камертоном інтер’єрної гами кольорів. Чи потрібно уточнювати, що шпалери Salubra від великого модерніста стали надпопулярними? А набори карт перших випусків сьогодні становлять високу колекційну цінність. Нещодавно вінтажна Die Farbenklaviaturen була продана за $3500 на книжковому розпродажі Swann Auction Galleries.

Polychromy, a component of the ground plan and the section itself: «Поліхромія як компонент плану і розрізу», — так писав Ле Корбюзьє про вплив поєднання кольорів на архітектуру. Сьогодні архітектурна поліхромія Ле Корбюзьє залишається джерелом натхнення під час проєктування, оформлення інтер’єрів, створення різноманітних колекцій меблів і оздоблювальних матеріалів.

Ексклюзивними правами на оригінальну палітру 1931 р. з нейтральними тонами та глибокими відтінками натурального дорогоцінного каміння та сміливу палітру 1959 р. володіють Foundation Le Corbusier і компанія Les Couleurs Suisse AG, і лише вони надають обраним виробникам право використовувати оригінальні кольори Les Couleurs® у своїй продукції.

Плінтуси Cubu від Döllken Profiles випускаються у 4 варіантах за висотою, 2 варіантах за товщиною та у більш ніж 300 декорах

Німецький ANKER випускає серію килимових покриттів Le Corbusier, італійська компанія GIGACER — колекцію плитки для підлоги, французька Compagnie Française du Parquet — поліхромний паркет, а швейцарська KARL BUBENHOFER AG і німецька KEIMFARBEN — фарби для стін у палітрі великого модерніста.

Для виробників плінтусів Döllken Profiles, що пропонують архітекторам і дизайнерам можливість ідеального попадання в колір, співпраця з фондом Ле Корбюзьє та Les Couleurs була само собою зрозумілим кроком у розвитку. І voilà! Сьогодні плінтуси Döllken доступні у всіх 63‑х ідеальних, оригінальних кольорах Les Couleurs® Le Corbusier від Polychromie architecturale.

Віддаючи данину пуризму Корбю та модернізму загалом, сучасний мінімалізм і всі його численні варіації не терплять надмірного прикрашання, вимагаючи дорогої простоти та суворості. І в цьому аспекті сімейство плінтусів Cubu з топ-селером групи — профілем Cubu flex life — справді універсальне.

Маєток Weissenhof у Штутгарті, Німеччина, є приголомшливим прикладом майстерності Ле Корбюзьє в кольорі. Фото: © KEIM FLC

Cubu можна назвати профілем з лаконічним і чітким силуетом, справді пуристичним. Прямокутний у перерізі (4 варіанти висоти, 2 варіанти товщини), із сердечником із HDF, покритим поліпропіленом, та еластичними краями для максимально щільного прилягання до підлоги та стін — він є основним плінтусом для всіх типів підлог. Прямокутні плінтуси поєднуються з будь-якою текстурою стін та деякими класичними видами оздоблення — паркетними підлогами, наприклад, в інтер’єрах, що гармонійно поєднують сучасні та традиційні елементи. Вони випускаються в більш ніж 300-х декорах. І звичайно, у 63-х кольорах палітри Ле Корбюзьє.

 

Що на практиці?

Однією з головних переваг плінтусів Döllken є простий монтаж і відсутність додаткових аксесуарів — кутів і заглушок. Усі ці дрібні деталі виготовляються із самого плінтуса за допомогою спеціального інструмента — гільйотини. Швидка та безшумна інсталяція дозволяє проводити роботи навіть у неурочний час, а оскільки процес виключно чистий — без пилу та бруду — у разі косметичного ремонту його можна проводити навіть не виносячи меблі з кімнати. Наскільки плінтус Döllken задовольняє вимогливих проєктувальників, ми вирішили з’ясувати у самих архітекторів.

Використання плінтусів Döllken Profiles в інтер’єрі Promodo Hub & Office, Харків, Україна. Архітектори: bude architects (Юлія і Денис Шаталюки). Фото: Дмитро Сергієнко

Фото: Дмитро Сергієнко

Юлія Шаталюк, співзасновниця харківського архітектурного бюро bude architects, відзначила переваги легкого монтажу плінтусів Döllken на практиці: «Ми використовували цей плінтус у проєкті Promodo Hub & Office. Які позитивні моменти можу виділити? Завдяки різноманітності палітри Döllken нам вдалося підібрати плінтус, який ідеально поєднується з вініловим покриттям для підлоги іншого виробника. Цей плінтус виявився практичним у використанні, він чудово лягає навіть на нерівні поверхні, зокрема в нашому проєкті — на цегляні стіни. І для нас була важлива можливість отримати акуратні та безщілинні стики на кутах завдяки технології прорізання на гільйотині».

Використання плінтусів Döllken Profiles в інтер’єрі Promodo Hub & Office, Харків, Україна. Архітектори: bude architects (Юлія і Денис Шаталюки). Фото: Дмитро Сергієнко

Київський архітектор Андрій Балбек вважає, що плінтус має не лише утилітарне значення: «Насамперед це сполучна ланка двох площин, поверхонь, різних матеріалів. Але за допомогою якісного плінтуса можна досягти яскравішого звучання комбінацій цих матеріалів. У своїх проєктах намагаюся бути уважним до деталей, тому плінтус для мене — це ще один інструмент творчої виразності. У проєкті інтер’єру для квартири на Хрещатику мені потрібен був мінімалістичний, ультратонкий плінтус із матовою поверхнею. Ми зупинилися на використанні плінтусів Döllken та вирішили всі свої завдання».

Використання плінтусів Döllken Profiles в інтер’єрі квартири на Хрещатику, Київ, Україна. Дизайн: Андрій Балбек. Фото надане: Андрій Балбек

«Щоб обирати, необхідно бачити, що поставлено на карту, а око має бути подібним до точного інструмента, який служить глибинному інстинкту. Людині потрібно полегшити це завдання, усунувши безплідні зусилля пам’яті. Потрібно класифікувати вибірку. Око має навчитися бачити! Об’єктивно, реально», — Ле Корбюзьє

Використання плінтусів Döllken Profiles в інтер’єрі офісу, Київ, Україна. Дизайн: Ліна Федоренко. Фото: Ліна Федоренко

Архітектор і дизайнер інтер’єрів Ліна Федоренко впевнена, що для професіонала й естета не існує другорядних деталей: «Бог у дрібницях! Можливо, плінтус — це не те, про що думаєш насамперед, коли формується ідейний образ інтер’єру, проте ця деталь — як кант чи строчка на дорогому костюмі: неправильно підібрані, вони можуть зіпсувати всю роботу. Коли я продумую візуальний образ, то бачу його «в матеріалі», тобто добре уявляю, якими засобами будуть утілені мої ідеї. Плінтус Döllken — це красиво (багато варіантів), функціонально (нескладний монтаж і немає проблем надалі) та зручно. Наша співпраця з українським представництвом Döllken була комфортною».

Однією з головних переваг плінтусів Döllken є простий монтаж і відсутність додаткових аксесуарів — кутів і заглушок
Однією з головних переваг плінтусів Döllken є простий монтаж і відсутність додаткових аксесуарів — кутів і заглушок
Однією з головних переваг плінтусів Döllken є простий монтаж і відсутність додаткових аксесуарів — кутів і заглушок
Однією з головних переваг плінтусів Döllken є простий монтаж і відсутність додаткових аксесуарів — кутів і заглушок
Однією з головних переваг плінтусів Döllken є простий монтаж і відсутність додаткових аксесуарів — кутів і заглушок

А чи можна взагалі без плінтуса?

Досліджуючи всі межі мінімалізму, можна почути думку, що в ідеальній архітектурі шви та стики мають збігатися буквально на молекулярному рівні. Молоді британські архітектори нещодавно обговорювали питання: чи можливо в принципі відмовитися від плінтусів і профілів, як це іноді практикують знамениті архітектори на кшталт Нормана Фостера, який створив безшовні інтер’єри офісу Apple у Купертіно?

Львівський архітектор Дмитро Сорокевич, співзасновник дизайн-бюро Replus Bureau, виступив advocatus diaboli і звернув увагу, що подібної якості архітектури намагаються досягти всі проєктувальники, які працюють над створенням магазинів Apple.

Дмитро Сорокевич: «Насправді плінтус — перше, про що ми, архітектори, думаємо, через те, що це найбільше дратує: плінтуси, накладки, кутники і вся ця лабуда, яка має прикривати стики. Тобто в принципі плінтус важко полюбити, і на надважливих об’єктах ми намагаємося робити або тіньові шви, або приховані. Чи потрібно вибирати такі рішення та матеріали, щоб у нас узагалі не було плінтуса.

Використання ультратонких плінтусів Döllken Profiles в інтер’єрі офісу компанії Avenu 32, Київ, Україна. Дизайн: Replus Bureau. Фото надане: Дмитро Сорокевич

Якщо ви подивитеся якісь іконічні проєкти, наприклад, магазини Apple, ви побачите, що там підлога переходить у стіну. На приватних об’єктах ми використовуємо рішення без плінтусів, адже там можливо контролювати прибирання — використовувати тоненьку швабру товщиною в сантиметр і акуратно мити підлогу, не торкаючись стіни. Також сучасні пилососи передбачають запобіжники, пилососи-роботи теж не під’їжджають до стіни. Але інша справа, коли ми говоримо про громадські об’єкти, особливо в Україні, — ми повинні робити плінтуси!».

На думку архітектора, ця необхідність продиктована низкою причин. Перша — оптимізація бюджетів. Друга — експлуатаційні навантаження, за яких неможливо забезпечити персональний ручний догляд за незахищеними стиками. Працюючи над об’єктами для IT-компанії SoftServe у Львові, проєктувальники дизайн-бюро Replus Bureau використали Döllken. За словами Дмитра, до цього рішення вони дійшли шляхом спроб і помилок.

Однією з головних переваг плінтусів Döllken є простий монтаж і відсутність додаткових аксесуарів — кутів і заглушок. Усі ці дрібні деталі виготовляються із самого плінтуса за допомогою спеціального інструмента — гільйотини

Дмитро Сорокевич: «Ми експериментували з багатьма рішеннями, і Döllken виявився найкращим. У нас були експерименти з алюмінієм, з лінолеумом, наклеєним на стіну, з ламінованим деревом, з HPL-пластиком, з масивом деревини, з якимись лакованими смужками тощо. Усі ці варіанти — такі собі, мають мінуси. І якщо зараз говорити про громадські об’єкти та офіси, ми використовуємо тільки Döllken. Нам достатньо, оскільки їхній асортимент забезпечує будь-які рішення. Плінтус лаконічний за дизайном, не має зайвих декорацій, елементів, які привертають увагу, і також повністю виконує свою функцію.

Використання плінтусів Döllken Profiles в інтер’єрі офісу компанії «Ензим», Львів, Україна. Дизайн: Replus Bureau. Фото надане: Дмитро Сорокевич

Використання ультратонких плінтусів Döllken Profiles в інтер’єрі офісу компанії Avenu 32, Київ, Україна. Дизайн: Replus Bureau. Фото надане: Дмитро Сорокевич

Навіщо робити щось кастомне, щось на замовлення, фарбувати? Зазвичай ми в Döllken беремо гнучкі гумові плінтуси — але вони вимагають бездоганних стиків. Потрібна ідеально рівна стіна, рівна підлога. І якщо у нас проєкт має таку якість, то такий гнучкий плінтус просто ідеальний, він майже непомітний — це лише кілька міліметрів товщини. Обираємо переважно темні кольори — графітовий, чорний. Або підбираємо під колір стін — і це найкраще рішення.

Якщо стіна неідеальна, то існує гумовий плінтус із вставкою HDF усередині — вони найбільш ходові в плані експлуатації та витривалі. Дуже рідко ми беремо МДФ чи пластикові. А ноунейм плінтусів ми в принципі не використовуємо, об’єктів такого рівня вдається уникати. Не знаю, для чого архітектор чи дизайнер на об’єкті, де використовують плінтуси ноунейм?..».

Якщо мати бюджет Нормана Фостера, то можна просто відливати простори-капсули в англійській порцеляні. Але це якась міфічна ситуація. Прагнення ідеального безшовного простору не виключає традиційний підхід, але змушує всіх залучених в індустрію — архітекторів, дизайнерів, виробників, клієнтів — бути більш скрупульозними й вимогливими в оцінці якості. «Натхнення перетворює інертний камінь у драму», — говорив Ле Корбюзьє. Що ж, можна сказати, що плінтуси Döllken — архітектурні графітові, блискучі металізовані, ультратонкі чи поліхромні з колекції Le Corbusier — піднімають планку якості для всього українського будівельного ринку.

 

/Матеріал опублікований на сторінках #31 тому PRAGMATIKA.MEDIA/