Майбутнє вже тут
Відтоді як Midjourney, DALL-E та інше програмне забезпечення офіційно запустили бета-версії і стали доступними для користувачів, розпочався бум генерації зображень на основі мовних описів. Мільйони користувачів по всьому світу розпочали експерименти зі створення реалістичних, художніх або футуристичних малюнків. Здається, що меж для уяви просто не існує ані в стилістичних напрямах, ані в сюжетних лініях, ані в кольорових рішеннях. За конкретним запитом нейронна мережа може відтворити будь-що: портрети та пейзажі, сюжети з коміксів, відомих стрічок або мультфільмів, постапокаліптичний арт або научпоп.
Зображення, згенероване нейромережею Midjourney на запит PRAGMATIKA.MEDIA «місто майбутнього з хмарочосами»
IT-технології вже давно відіграють ключову роль у незліченних галузях, включаючи архітектуру, дизайн і образотворче мистецтво, але штучний інтелект, мабуть, змінює саму природу творчих процесів. Зокрема, нові майданчики для креативу стали ковтком натхнення та візуалізації найпотаємніших бажань, які іноді фахівці просто не наважуються продемонструвати широкому загалу.
Так, переглядаючи в Мережі створені за допомогою ШІ архітектурні витвори, тут і там натикаєшся на те, що здавалося неможливим поєднати. Цілі підводні міста у стилі стимпанк, високі хмарочоси, ніби спроєктовані самим Гауді, сюрреалістичні будівлі з вигадливими фасадами й мудрованими елементами — нові інструменти відкривають безмежні можливості для творчої уяви та самовираження.
Ілюстрації з серії Post Pharaonic Architecture, створена єгипетським дизайнером Хасаном Рагабом за допомогою ШІ
Втім, є місце і для цілком реалістичних об’єктів, які можна сплутати з роботою справжнього архітектора. А що найголовніше — ШІ може за певним запитом запропонувати відразу кілька варіантів, а на генерацію піде не більше 5 хвилин, тоді як людині можуть знадобитися години, тижні або навіть місяці, аби запропонувати замовникові кілька варіантів архітектурних рішень. І постає запитання: чи не замінить у майбутньому штучний інтелект роботу реальних спеціалістів?
Пророцтво та прагматизація
Архітектор і доцент Мічиганського університету Матіас дель Кампо розповідає, що вперше розпочав задіювати ШІ у роботі приблизно 4–5 років тому. Тоді він використовував здебільшого GAN (Generative adversarial network, «Генеративні змагальні мережі») та Revolution Networks. Вони є більш серйозними алгоритмами ШІ класичного машинного навчання і були створені ще до появи загальновідомих Midjourney чи DALL-E.
Суть ідеї — в комбінації двох нейромереж, за якої одночасно працює два алгоритми: «генератор» і «дискримінатор». Завдання генератора — генерувати образи заданої категорії. Завдання дискримінатора — намагатися розпізнати створений образ. GAN може використовуватися, зокрема, для покращення якості нечітких або частково зіпсованих фотографій.
Матіас дель Кампо згадує, що застосував алгоритм для виправлення зображень. «Я не думаю, що цей досвід був дуже успішний, але знаєте, коли все це тільки починається, воно рідко коли добре працює», — розповідає дель Кампо.
Про Midjourney архітектор дізнався пізніше в оточенні медіамитців. Він каже, що художники зазвичай першими відкривають для себе цікаві технології та застосовують ШІ в мистецтві.
Згенерована Матіасом дель Кампо ілюстрація за допомогою ШІ
«Мені це здалося дуже цікавим. Якщо ви вводите в Midjourney речення, програма створює групу відповідних зображень, далі ви можете працювати з одним із них і отримати наступну групу зображень, згенерованих на базі обраного. Архітектори традиційно працюють таким самим чином: ви сідаєте з аркушем паперу й пензликом і починаєте створювати якийсь ескіз, далі ви пробуєте ще один і ще один. Ви намагаєтеся знайти остаточне рішення, яке вам сподобається. Навряд чи у вас вийде ідеальний малюнок з першої спроби. За таким принципом працює й ШІ. Отже, у Midjourney є щось від архітектурного процесу», — говорить архітектор.
За словами Матіаса, обсяги даних, із якими працює штучний інтелект, становлять понад 5 млрд зображень — це величезна кількість знань про людську культуру.
Зображення, згенероване в Midjourney Матіасом дель Кампо
«Це абсолютно унікальний додаток. Але все тільки видається приголомшливим. Якщо ви архітектор і починаєте досліджувати ШІ як інструмент, ви розумієте, що це не має жодного сенсу, оскільки в складниках Midjourney немає семантичної інформації. Він не розуміє, що таке вітальня, що таке ванна кімната, що таке туалет. Застосунок дуже провокаційний, цікавий, красивий, але він не спрямований на створення функціональності або, наприклад, стійкості й екологічності», — зазначає дель Кампо.
Втім, Матіас вбачає перспективи розвитку ШІ для архітекторів, якщо в нього в майбутньому буде інтегрована інформація про навколишнє середовище, місця, де заплановане будівництво, екологічні умови, фінансування проєкту та інші «більш прагматичні речі».
Зображення, згенероване Midjourney за запитом Матіаса дель Кампо «Бар у Відні»
Саме за наявності аналізу зазначених даних використання ШІ матиме сенс, і програма зможе запропонувати найкраще рішення. Інший підхід, який може стати ефективним, — це поєднання роботи двох систем. Спочатку створити зображення в Midjourney, а далі — спрямувати його до іншої мережі, яка проаналізує ці зображення та зробить висновки щодо якості дизайну.
Є дві речі, в яких штучний інтелект дуже гарний: це передбачення й оптимізація
«Тож ви можете взяти зображення, створені в Midjourney, і завантажити їх в іншу програму штучного інтелекту, що оптимізує чи проаналізує ілюстрації та надасть архітекторові пропозиції щодо того, чи можливі ці рішення для реалізації проєкту. Так, на мою думку, Midjourney може стати частиною нашої повсякденної роботи, але лише як іще один із цілої низки інструментів, які ми використовуємо. Це може дозволити нам як архітекторам і архітектурній дисципліні досягти прогресу в тому, що ми пропонуємо громадськості», — каже Матіас дель Кампо.
Новий вимір інвестицій (в себе)
Коли йдеться про сучасні технології, їхнє створення та розвиток, коли ми починаємо дискусію про нові розробки та досягнення людства, ми мимоволі озираємось у бік Заходу. Європа протягом століть стояла на передовій еволюційних процесів у житті людини та її взаємодії з навколишнім середовищем. Останні два століття до неї приєдналися окремі країни Північної Америки. Але дивовижний факт: українські архітектори використовували нейромережі у своїй роботі понад 10 років тому.
Засновник і головний архітектор у Dmytro Aranchii Architects Дмитро Аранчій у 2011 році разом із командою представив проєкт реновації вагонного депо Київ-Пасажирський у Києві.
Під час роботи над проєктом реновації вагонного депо Київ-Пасажирський у Києві симуляція натовпу дала змогу згенерувати близькі до оптимальних шляхи між двома мікрорайонами. Візуалізація: Aranchii Architects
Величезну територію потрібно було реорганізувати в комфортний простір, який би поєднав два великих мікрорайони — Чоколівку та мікрорайон Політехнічного інституту — завдяки раціонально організованим шляхам, пішоходним зонам і велодоріжкам. Фахівці використали симуляцію натовпу, що дало змогу згенерувати псевдооптимальні шляхи між двома мікрорайонами, відрізаними один від одного.
«Я би не звужував поняття штучного чи обчислювального інтелекту до «трендових» застосунків на кшталт Midjourney, DALL-E та інших подібних. Це лише той момент, коли найвеселіша і найефектніша, але не факт, що найпродуктивніша частина того, що відбувалося в професійному середовищі, прорвалася до широкого загалу. Проте архітектор все більше перетворюється на оператора технології, яка стає все складнішою і «розумнішою».
Наша команда, наприклад, інтенсивно використовує штучний інтелект у роботі нашої майстерні. У вересні 2022 року ми виграли закритий конкурс на проєктування апартаментів, викресливши планування вручну, а візуальний ряд згенерувавши за допомогою Midjourney. Також активно підключаємо штучний інтелект до післяобробки, працюючи з оточенням. Наразі почали експериментувати з генерацією тривимірної геометрії і маємо великі сподівання щодо цієї технології.
Архітекторові нині все більше доводиться розбиратися у величезному арсеналі інструментарію, який спрощує життя. Час, який витрачався, щоб зробити щось вручну, тепер можна інвестувати в пошук і вивчення інструмента, який спростить/оптимізує/дасть небачені результати у проєктуванні», — каже Дмитро.
Автор ілюстрації: Kory Bieg/Instagram
Він зазначає, що чим далі, тим більше архітекторові доводиться спиратися на бодай елементарне програмування і, швидше за все, воно стане невід’ємним інструментом сучасної людини, як колись стала математика.
«В такому разі архітектор може створювати чи модифікувати алгоритми, зокрема і штучного інтелекту, для вирішення унікальних задач в архітектурі, яка все-таки значно більше нагадує haute-couture, аніж pret-a-porter», — говорить Дмитро Аранчій.
Майбутнє — за узгодженням інтелекту конвенційного й антропотвореного, а сам ШІ можна було б розглядати як розширення чи покращення наших можливостей
«Просунуті світові практики вже давно автоматизують великі, особливо повторювані процеси, – додає Аранчій, – зокрема автоматизують і творчий складник. Наріжним каменем мені здається згодовування штучним інтелектам алгоритмів формотворення та інженерних рішень для того, аби вони оперували не лише образами з гугла, а розуміли логіку проєктування – від патерна на криволінійному фасаді і профільної системи скління до сприйняття конструкціями навантаження і вузлів з енергоефективності. Живемо в найцікавіший із часів, ви здивуєтесь, що буде завтра, а можливо, й сьогодні післяобід».
Окрім глобальних питань, на кшталт перспектив розвитку використання штучного інтелекту у сфері архітектури та дизайну і революції, яку комп’ютерні програми зможуть здійснити вже в недалекому майбутньому, існують і інші, більш приземлені. Як-от авторське право. Кому воно має належати? Безпосередньо нейромережі, яка відтворила зображення? Розробникам нейромережі? Чи архітекторові, який здійснив запит? Чи авторам тих робіт, на основі яких нейромережа ці зображення згенерувала?
Цими питаннями стурбований і Дмитро Сівак. Він згадує, що раніше не дозволялося розміщувати згенеровані ШІ ілюстрації на фотостоках, бо просто не було розуміння, хто є автором роботи.
«Нині ніби дозвіл на їхнє розміщення на фотостоках уже є, але все одно залишається багато нерозуміння, що буде далі. Я більше песимістичний — це буде сумно для всіх нас. Якщо коротко — професія стане низькооплачуваною. Деякі процеси робитимуться набагато легше. Масовий демпінг призведе до того, що нам доведеться працювати більше за менші гроші», — ділиться архітектор своєю стурбованістю.
Очевидно, що одна стурбованість перетікає в іншу. Чи вдасться фахівцям затриматись у професії? Чи не спричинить новий технологічний бум втрату робочих місць для десятків тисяч спеціалістів у проєктувальній, інженерній та інших найрізноманітніших сферах?
Зображення виконане Midjourney за запитом «маленьке затишне місто». Автор ілюстрації: Kazi Shahriar Ahmed
Дмитро Сівак свій песимізм у цьому питанні пояснює побоюванням, що вже невдовзі архітектори та дизайнери початкових рівнів, які щойно отримали освіту і випустился з університетів, не зможуть так просто дати собі ради, бо те, чому вони навчалися протягом років, зможе за них робити штучний інтелект, навчання якого здійснюється набагато швидше.
«Четверта версія Midjourney вже на голову вища за попередні. Це як студент 1-го і 5-го курсів. Нейромережі навчаються в десять разів швидше. Нині вони генерують вражаюче реалістичні малюнки та фотографії. Щоб так працювати із зображеннями, люди 5–6 років навчаються, і не у всіх це виходить. Людина намалює один-два варіанти і втомлюється. Потрібен перепочинок, подумати, знайти натхнення. А Midjourney робить 10 варіантів за 5 хвилин, і кожен із них по-своєму геніальний.
Дмитро Сівак демонструє еволюцію розвитку нейромереж. Зображення були створені Midjourney за одним й тим самим запитом у серпні та грудні 2022 року.
Є надія, що це стане інструментом і, як і раніше, архітектори займатимуться своєю роботою. Нейромережі роблять багато класних картинок, які ти потім маєш змоделювати, окреслити і зробити багато додаткової роботи. Ти маєш бути висококваліфікованим фахівцем, щоб потім із цим працювати. Інша справа в тому, що згенеровані штучним інтелектом зображення можуть вивести людину із творчого ступору, і декому це дуже допомагає.
Втім, якщо раніше, починаючи з джуніора, ти міг працювати і заробляти гроші, зараз ти не потрібен. Ти відучишся 5 років в інституті і потім 5 років працюватимеш безкоштовно, тому що твою роботу зможуть зробити швидше й ефективніше. Раніше вдосконалення ліфтів призвело до того, що зникла потреба в ліфтерах, розвиток зв’язку спричинив зникнення професії телефоніста. Але це стосувалося відносно невеликої кількості людей, це не було так глобально.
Ілюстрація: Gary Reckard/Facebook
Нині в Notion (додаток для смартфону, що надає бази даних, дошки канбан, календарі та нагадування. — Прим. ред.) уже почали вбудовувати нейромережі, і ми втрачаємо копірайтерів і купу суміжних професій. Я можу здатися психом, який каже «Покайтеся», але дуже скоро багато професій виявляться непотрібними. На нас чекає велике безробіття», — ділиться невтішним прогнозом Дмитро.
Нейромережа може створити безкінечну кількість варіантів зображень, і найнеприємніше, що вона може зробити це без тебе і красиво
«Зараз виходить нейромережа, яка на запит створює відеоролики. А ще з’являється нейромережа від Google, яка на запит створює 3D-моделі. Ти вводиш, наприклад, текст «вазочка з фруктами», і вона одразу створює цю вазу в 3D. Так, зараз нейромережі створюють просто картинки, і вони можуть допомагати архітекторам у процесі брейнштормінгу. Але вже через пів року ми зможемо отримувати 3D-модель будівлі на запит, а надалі — завантажувати і ділянку. А ще за рік-два можна все це отримувати із плануванням. І все, в тебе є 5–10 варіантів готової будівлі. Для 90% людей цього буде достатньо. Люди не завжди хочуть чогось складного. І навіщо тоді архітектор, якщо за 10 доларів можна отримати повний пакет креслень? І, швидше за все, такі стартапи з’являться», — стверджує архітектор.
Дизайн інтер’єру в стилі кіберпанк, згенерований нейромережею Interior AI. Фото: Archdaily
Стурбованість свого українського колеги не розділяє Матіас дель Кампо. На його думку, подібні дискусії мають місце вже понад 250 років і ведуться паралельно з розвитком тих чи інших технологій.
«У ХІХ столітті художники були дуже збентежені появою фотографії, яка потенційно могла залишити їх без роботи. Я не переживаю із цього приводу, тому що люди мають велику уяву, а це означає, що ви завжди можете подумати про те, як використовувати цю технологію. Це просто зміни, і ви повинні адаптуватися до ситуації. Люди дуже добре пристосовуються. Наша професія зміниться, але не зникне», — каже дель Кампо.
Дмитро Аранчій: Епоха цифроченто підкрадається хутко й непомітно
«Провідні науковці сходяться на думці, що передусім застосунки штучного інтелекту замінять низькокваліфікованих працівників, наприклад робітників, що займаються сортуванням і розвантаженням. Це вже відбувається в тому ж Amazon. Керівництво Tesla та інших заводів намагається максимально автоматизувати роботу, лишаючи людей на місцях радше задля контролю якості. Відрізняються лише думки щодо решти.
Дехто трохи песимістично вважає, що як мінімум людині забракне роботи, і вона занудиться, втративши сенс життя; інші ж натомість розмірковують про те, як людина, позбавлена рутинних операцій і обов’язків, перетвориться на абсолютного творця: буде більше створювати і менше займатися підрахунками комуналки на вихідних і хатніми обов’язками.
Ілюстрація: Atelier Olschinsky Projects
Хай там як, а мені видається, що буде потроху з усього вищезгаданого, і це відбудеться так поступово, що ми не помітимо різниці, і замість страйків людей, які втратили роботу, ми побачимо переміщення працівників, як колись, із полів — на мануфактури, а з мануфактур — на високотехнологічні виробництва та у сфери цифрових послуг».
AI vs Human beings
2057 рік. Люди практично перестали спілкуватися, передавши цю функцію високотехнологічним роботам. Вони сильніші, молодші і можуть робити те, про що їхні власники не можуть і мріяти. Водночас комп’ютери стають розумнішими, навчаються, у них з’являються почуття й емоції. Вони, окрім доброти й любові, можуть відчувати заздрість, жадібність, зневагу, агресію. Через накопичені образи чи величезні амбіції починається протистояння роботів із людством.
Автор ілюстрації, згенерованої Midjourney: Bill Freitag
Це був пересічний сюжет голлівудського фільму із захоплюючими спецефектами в кінотеатрі під час перегляду сеансу. І ці прийоми використовувалися сценаристами безліч разів, бо вже сьогодні людству хочеться помріяти, яким буде світ після його роботизації.
І хоча Судний день поки не настав, гострі дискусії продовжують точитися навколо питання, хто стане переможцем у боротьбі за креатив: людська творча уява чи надшвидкісні можливості комп‘ютерів? Відповідаючи на це запитання, Матіас дель Кампо звертається до британської вченої та теоретика Маргарет Боден, яка вже не один десяток років працює, досліджуючи ШІ. Свого часу вона оголосила вердикт: штучний інтелект сам по собі абсолютно не креативний.
Ілюстрація, згенерована Матіасом дель Кампо в нейромережі
«І я розумію чому. Всі ці штучні інтелекти і програми, усі вони натхнені тим, що вже згенерував наш мозок. Ми не розуміємо, як працює творчість, і не знаємо, як ці процеси описати математично. Кожного разу, коли ми бачимо щось нове, ми намагаємося помістити це в певний контекст, просто щоб ідентифікувати це», — каже професор.
Дмитро Сівак: Нейромережі показали найвіддаленіші і найбрудніші помисли архітекторів
«До сьогодні нейромережі показали найвіддаленіші і найбрудніші помисли архітекторів. У тому сенсі, що картинки, які з’являються, вони більше пов’язані з ар-деко і класикою. Дуже насичена декором архітектура, яка є складною з технічного погляду. Нині все-таки переважає час мінімалізму, неомодернізму. А коли люди усвідомлять, що ми можемо проєктувати складну архітектору — класику, ар-деко, тільки ще в 5 разів хитромудрішу — це почнуть робити масово. І якщо масово почне використовуватися 3D-друк, що дозволяє робити нові складні форми дешево, — ми побачимо новий виток архітектури. Або повернення епохи XVII сторіччя. Якщо в тебе є купа грошей, але немає смаку, ти робиш собі замок на околиці міста, а-ля «я король». У цьому тебе може загальмувати висока вартість. Проте поєднання цих технологій — ШІ та 3D-друку — це все. Капець», — каже Дмитро Сівак.
ШІ та урбаністичний простір
Поки що архітектори розмірковують над майбутнім своєї професії та дискутують, як вплинуть нові інструменти на індустрію загалом. Чи полегшать вони їм деякі процеси, чи зможуть зовсім замінити архітекторів у роботі — спробуємо розглянути це питання ще ширше.
Можливо, незабаром нейромережі досягнуть такого рівня, що будуть здатні не тільки відтворювати окремі об’єкти: заміські будинки, багатоповерхівки, хмарочоси, мости. Чи є шанс, що технології підуть так далеко, що будуть здатні проєктувати цілі міста? І, наприклад, за запитом «невелике місто, 80 тисяч населення, помірний клімат, віддаленість від найближчого великого міста становить 15 км» кілька хвилин — і все готово. Ми отримуємо проєкт цілого поселення з усіма комунікаціями та розпланованими зонами — від центральної жвавої частини з торговими площами до житлових кварталів, парків і скверів, зон відпочинку, спортивних споруд, планування всієї транспортної мережі тощо.
Нідерландський архітектор і урбаніст Фулко Трефферс
«Я великий шанувальник використання комп’ютерів і даних для проєктування. Дані — це цінність, а комп’ютери дуже розумні. Деколи навіть розумніші за людей. Вони можуть прораховувати багато речей, і це дійсно допомагає. У нашому плануванні, наприклад, знання даних щодо мобільності або даних про тепло і температуру чи про системи водопостачання є дуже важливим, і якщо дані правильні, регулювати всі ці системи під час проєктування можна набагато краще. Особливо це стосується проєктування транспортної інфраструктури.
Згенероване нейромережею зображення за запитом Матіаса дель Кампо «супутниковий знімок»
Наприклад, усю мережу наявних вулиць ви вводите в програму, і комп’ютер може обчислити, на якій вулиці і що можна зробити краще. Комп’ютери можуть запропонувати щось більш ефективне, ніж ми могли б зробити самі. Але коли ми дискутуємо, який стиль це має бути, які матеріали нам доступні та щодо інших речей, пов’язаних зі смаком і відображенням пам’яті та ідентичності країни, — я не знаю, як попросити комп’ютер дати мені якусь пораду. Це все ж таки більше стосується обговорення з громадськістю та фахівцями. Можливо, у процесі ви можете використовувати ШІ, але фундаментальні питання мають обговорюватись і вирішуватись людьми».
Практичне втілення і пошук натхнення
«Я не хочу такого майбутнього», — перше, що сказав архітектор компанії archimatika Микола Морозов, якого ми попросили згенерувати у штучному інтелекті зображення на запит «житловий квартал майбутнього», щоби провести творчий експеримент.
«Коли ти даєш запит Midjourney згенерувати щось футуристичне і щось із майбутнього, програма пропонує щось середнє між Аватаром, Zaha Hadid, київською забудовою і типовим голлівудським фільмом про майбутнє. У людей у голові переважно все одно майбутнє — це щось схоже на «П’ятий елемент», просто не таке жахливе. Це висотні та великі об’єми, масивні й монструозні. Близько п’яти тисяч людей живуть в одній будівлі, і для того, щоб там якось можна було жити, на балконах встановлені дерева. Ніхто не пропонує в майбутньому пам’ятати про Яна Ґейла», — зазначає Морозов.
Ілюстрація, зроблена Миколою Морозовим за допомогою Midjourney, за запитом «житловий квартал майбутнього»
За його словами, для подальшої генерації зображень штучний інтелект ще не здатний реагувати на уточнювальні запити, наприклад, якщо потрібно знизити висотність або зробити більш квартальну забудову.
Ілюстрація, зроблена Миколою Морозовим за допомогою Midjourney, за запитом «житловий квартал майбутнього»
«Програма поки цього не розуміє і продовжує генерувати ілюстрації висотного формату важкого та масивного житла. Ти дивишся на картинку, і вона видається цікавою. Цікава, незвична форма. У твоєму сприйнятті вона схожа на архітектуру, яку ти бачив у фільмах. Але жити в такому я б не хотів. Ми генерували не лише той запит, про який просили ви, але й пробували використовувати штучний інтелект під час звичайної роботи. Вводили запит: житловий комплекс, середня поверховість, штукатурка, металопластикові вікна, 50% скла, і він нам почав будувати… Позняки», — додав архітектор.
Ілюстрація, зроблена Миколою Морозовим за допомогою Midjourney, за запитом «житловий квартал майбутнього»
Утім, Морозов, як і решта його колег, не схильний вважати, що штучний інтелект у майбутньому позбавить його зайнятості.
Ілюстрація, зроблена Миколою Морозовим за допомогою Midjourney, за запитом «житловий квартал майбутнього»
«Будь-який софт, який розвивається, є фактично вдосконаленням інструмента роботи архітектора. Всі програми, в яких ми навіть зараз працюємо, — Revit, Archicad, 3D Max — це в принципі те саме, більш зручний інструмент для роботи архітектора у ХХІ столітті. Архітектор минулого століття і подумати не міг, що може бути програма, яка зможе об’ємно вибудовувати його ідеї. Можливо, через 20–30 років ШІ так само стануть звичайним інструментом. Єдине, що архітектор все одно залишиться спеціалістом, який заходить найоптимальніше рішення. Комп’ютер просто допоможе йому його знайти», — підсумовує Микола Морозов.
Ілюстрація на головній: Atelier Olschinsky Projects
Читайте також:
Μετάверсія нового світу: від інтерактивності до віртуальності
Створена штучним інтелектом картина виграла у мистецькому конкурсі
