Тростянець: місто з листівки

/ Україна /

Смородине, Абіссінія, Круглий двір, Шоколадка, Нескучне — зазвичай корінні жителі маленького та затишного Тростянця з ентузіазмом розповідають приїжджим про значення місцевих топонімів, архітектурні пам'ятки, локальні міфи та легенди. Осінь воєнного 2022-го мало сприяє задушевній оповідності. Зима лякає близькістю, вимкнення електроенергії трапляються все частіше, втома та напруга лише наростають. Якоїсь миті починає здаватися, що ієрархія пріоритетів ось-ось зведеться до скупого «вижити б».

Місто в Сумській області, за 30 кілометрів від кордону з росією, було в окупації всього місяць, але отримало рани, на лікування яких знадобляться роки. На початку квітня, коли до звільненого міста приїхали перші делегації з міністерств і закордонних фондів, оптимістам здавалося, що консолідованими зусиллями Тростянець відродять вже до Дня незалежності. Ну максимум до кінця року. Поступово репортажі з Тростянця зникли зі стрічки новин, змінившись шокуючим контентом з інших гарячих точок: Ірпінь, Буча, Харків, Ізюм, Херсон… Що сьогодні відбувається з пошкодженими пам’ятками архітектури, з місцями сили у звільненому Тростянці?

Панорама Тростянця. Джерело фото: Ukrainer

Дожити до весни

Тростянець зразка 2021 — це чисте, затишне та доброзичливе до туристів містечко на шляху із Сум до Полтави та Харкова, в оточенні лісів, зі ставками та парками. Напередодні широкомасштабного вторгнення 20-тисячний Тростянець, де успішно впроваджувалися передові екологічні й урбаністичні тренди, мав репутацію малого міста України, що найшвидше розвивається. Три ядра — історично-адміністративний центр, виробничу зону та залізничний вокзал із площею — «омиває» приватний сектор із земельними ділянками для підсобного господарства. Як розповідають краєзнавці, Тростянець був заснований у 1660 році козаками з правобережної України, з Вінниці чи, не виключено, з Волині, де також є аналогічні топоніми, зокрема й річка Тростянка. Міський статус Тростянець отримав нещодавно — у 1940-му році, і його планування виразно видає історичну сільську ДНК.

Тотальні руйнування фонової забудови початку XX століття у Тростянці. Фото: Дмитро Живицький / Facebook

Тростянець-2022 — це зона комунального та економічного лиха і водночас територія надії. Точну суму матеріальних збитків мер Тростянця Юрій Бова не може назвати й досі — неможливо звести докупи прямі та непрямі втрати

«Лише зруйновані будівлі — це збитки на 100 мільйонів доларів. Підрахунок найбільш приблизний, якщо орієнтуватися на зйомку з дронів, яку проводили ще навесні. Це без урахування руйнувань комунікацій, розграбованого обладнання, спалених автопарків і комунальної техніки, переораних танками доріг. У жодному адміністративному приміщенні не можна було працювати без ремонту — вся оргтехніка вкрадена, меблі розбиті, вікна вибиті, двері виламані. Будь-який об’єкт, до якого заходили окупанти, перетворився на руїни, — розповідає Юрій Бова.

Очільникові міста не позаздриш, особливо зараз. «Дотягнули до зими!», «Чому так пізно?», «Де обіцяний ремонт даху?», «Що з ремонтом дороги?», «Коли нарешті полагодять водогін?»… Жителі Тростянця спускають пару та гнів і в соціальних мережах, і на вулиці.

Зруйнований житловий багатоквартирний будинок у Тростянці. Фото: Дмитро Живицький / Facebook

Зима на порозі, а лише зараз у розбитій снарядами п’ятиповерхівці будівельники закладають пробоїни. Плити п’ятого поверху, що обвалилися, ще належить розібрати. Капітальний ремонт до зими провести не встигнуть, це вже очевидно. Але якщо ремонтникам вдасться налагодити систему водопостачання й каналізації та вставити вікна, більшість мешканців зможуть відносно безболісно перезимувати. Ще одна п’ятиповерхівка зимуватиме порожньою. Минуло 9 місяців, але досі незрозуміло — розбирати чи ні верхні поверхи? Експерти поринули у зрозумілий лише їм світ вимірів, маячків, стяжок, і висновків поки що не зробили.

Відновлені робочі місця для адміністрацій, пенсійного фонду та школи — майже всі. «Ще не зроблені дві школи — на них просто немає поки що коштів. Одна дуже постраждала, там було пряме влучення, дах зруйнований. Ми її просто накрили брезентом і до весни вона вистоїть, а там дивитимемося. Ще одна — там повністю відновлювати опалення та вікна, дуже багато роботи. Зараз займаємося відновленням тих будівель, які можна швидко більш-менш відремонтувати. Ідеться про відновлення тих будівель, що пошкоджені менш як на 60%. Про решту до весни і не йдеться», — каже Бова.

Привокзальну площу російські солдати перетворили на хаотичне нагромадження ґрунту, бетону й заліза. Джерело фото: газета “Ваш шанс” / www.shans.com.ua

До холодів встигли відремонтувати лікарню. Це була суспільно значуща будівля — свого роду символ амбітних планів Тростянця на розвиток. Її відбудовували та комплектували обладнанням останні три роки з прицілом на розвиток спортивної й туристичної галузей. Останнім акордом стала термомодернізація будівлі коштом Північної екологічної фінансової корпорації (Нефко). Ремонт завершили у 2021 році. У березні 2022 року медкабінети розграбували, а будівлю розстріляли з артилерії.

Для мера це було однією з найболючіших втрат: «Ми вкладали в неї гроші місцевого бюджету три роки поспіль… Так, можна було в дороги, водопровід, багато куди. Але поставили собі такий пріоритет: зробити сучасну лікарню. І вся ця робота пішла нанівець! Дивитися на те, що ти три роки робив, а тепер все треба заново, звичайно, боляче!».

Наслідки обстрілу лікарні у Тростянці. Фото: Олексій Чернишов / Facebook

Залишилося навести косметику та зафарбувати латки на фасаді. Працюють кабінети та пологове відділення. Це важливо. Для більшості містян лікарня — маркер вітальності Тростянця. Як і «шоколадка» — шоколадна фабрика, найбільше підприємство міста. Її бісквітний цех було зруйновано практично повністю. Історичну промзону біля колишнього винокурного заводу і вальцьового млина буквально переорали снарядами.

Жителі побоювалися, що інвестор згорне виробництво у покаліченому війною прикордонному місті як ризиковане

Адміністративний корпус Тростянецької шоколадної фабрики. Джерело фото: Ukrainer


Зруйнована Тростянецька шоколадна фабрика. Фото з особистої сторінки президента торговельної палати США в Україні Енді Хандера (Андрія Гундера) у Facebook

Очільник міста зараз украй обережний у формулюваннях. Щедрі анонси від чиновників і політиків в ейфорії одразу після деокупації та завищені очікування завдали людям додаткову психологічну травму. А досвіду швидкого повоєнного відновлення не мали ні чиновники, ні будівельники. Коштів також: цього року місцевий бюджет недоотримав податків на 50 мільйонів гривень. Близькість до кордону з росією та масштабні руйнування змусили багатьох підприємців ухвалити рішення про релокацію бізнесу. Що тримає решту?

Місто в місті

Центр Тростянця місцеві називають просто «місто». Його серце — це Круглий двір, архітектурна пам’ятка національного значення, найстаріша цегляна будівля на Слобожанщині, збудована 1749 року родиною місцевих поміщиків Надаржинських. Кінний манеж, що нагадує фортецю з чотирма вежами, використовувався як місце для циркових і театральних виступів, а також для проведення масових свят і ярмарків.

Ігор Медведєв

«Двір називається круглим, але насправді він овальної форми. Як око. До речі, у Благовіщенській церкві, яка також споруджена в 1750 році, було знайдено стару ікону із зображенням трикутника зі вписаним оком. Не виключено, що господарі були близькі до масонів, — припускає Ігор Медведєв, старший науковий співробітник музейно-виставкового центру «Тростянецький». — За однією з версій, Круглий двір не тільки манеж і вічове місце, а й свого роду обсерваторія, де людина може усвідомити своє місце у всесвіті, місце, в якому можна відчути свій зв’язок із космосом. Ви питали про місця сили — так, Круглий двір однозначно такий».

В останні роки, коли Тростянець узяв курс на розвиток туристичного кластера, Круглий двір використовувався як головний майданчик для всеукраїнських заходів: тут проводилися турніри фестивалю історичної реконструкції «Стара Фортеця» та концерти музичного фестивалю «Схід-рок». Багато українських зірок виступали в Круглому дворі, відзначаючи унікальну атмосферу місця.

Круглий двір, архітектурна пам’ятка національного значення. Фото з архіву Національного музею Революції Гідності, автор Богдан Пошивайло

Стіни Круглого двору у слідах від куль і уламків. «Росіяни вибили танком ворота, розмістили свою техніку всередині, стіни будівлі мають рани від обстрілів, але найголовніше, що комплекс уцілів», — Ігор Пошивайло, генеральний директор Національного музею Революції Гідності та координатор гуманітарної ініціативи «Штаб порятунку спадщини», фахівці якої проводили обстеження й експертизу пошкоджених культурних об’єктів у Тростянці, оцінює стан пам’ятки як задовільний. Розташована поряд садиба цукрозаводчика та латифундиста Леопольда Кеніга, яка разом із Круглим двором становить музейно-виставковий комплекс «Тростянецький», теж уціліла: втратила вікна, старовинні двері, але вистояла.

1885 року Кеніг, який заснував у Тростянці кілька заводів і фабрик, запросив петербурзького архітектора Віктора Шретера модернізувати старий будинок Надаржинських, щоб використати садибу як місце для сімейного літнього відпочинку. Шретер об’єднав дві будівлі XVIII століття, перетворивши їх на двоповерховий палацовий будинок у стилі класицизму з елементами бароко. На першому поверсі палацу розташована картинна галерея, на другому — кабінет-музей Кеніга та кімната-музей Петра Чайковського, який, будучи ще студентом консерваторії, провів у Тростянці літо 1864 року. А у флігелях знаходяться музей шоколаду й кави, краєзнавчий музей.

Садиба Леопольда Кеніга. Фото: travel.trostyanets.com

«Зокрема, артобстрілами пошкоджений фасад, ґанок, двері, дах, експозиційні зали Тростянецького районного краєзнавчого музею. Стараннями колективу музейне зібрання збережене, хоча окупанти господарювали тут певний час, грабуючи оргтехніку та сувеніри з музейної скарбнички. Нині ведуться роботи з реставрації вхідних дверей, планується реставрація пошкоджених вікон і стін. Потрібний частковий ремонт даху. На всі ці роботи розроблена проєктно-кошторисна документація, і є надія, що ця пам’ятка архітектури буде швидко відновлена», — сподівається Пошивайло.

Музей шоколаду й кави в садибі Леопольда Кеніга. Фото: travel.trostyanets.com

Пошкодження фасаду Музею шоколаду й кави. Фото з архіву Національного музею Революції Гідності, автор Богдан Пошивайло

Музей шоколаду з’явився у Тростянці як симбіоз креативної та комерційної думки. На місцевій фабриці, що належить американським інвесторам Mondelēz International, де випускають продукцію торгових марок «Корона» та Milka, відлили скульптури із шоколаду, а сама експозиція розповідає, зокрема, історію місцевої кондитерської промисловості. Після окупації тут уже встигли вставити скло в розбиті вікна, навести лад, і в серпні знову відкрили вхід. Колекцію краєзнавчого музею із найбільш пошкодженого вибухом другого крила музейники поки що не розпаковують. Експонатам потрібен особливий мікроклімат, а як його забезпечити за умов воєнної зими?

Круглий двір – місце проведення міських заходів та всеукраїнських фестивалів. Фото: KN Photography / travel.trostyanets.com

Організовані екскурсії Круглим двором цього року не проводяться, але можна відвідати пам’ятку в індивідуальному порядку. За словами Ігоря Медведєва, всі делегації з міністерств і міжнародних фондів, звичайно, теж починають із його огляду. До речі, турнір фестивалю «Стара Фортеця» у червні все ж таки відбувся, хоча й у камерному форматі. Реконструктори збирали кошти на допомогу ЗСУ.

Найважча втрата культурно-архітектурного плану в Тростянці — це розстріляний і спалений палац керуючого маєтками Леопольда Кеніга у дендропарку Нескучне. Витончена будівля в стилі модерн 1911 року використовувалась як лісова науково-дослідна станція Інституту лісівництва та агромеліорації.

«По цьому будинку стріляли прямим наведенням із танка. Їм здавалося, що там ховаються наші партизани. 15 тисяч томів наукової літератури, з яких 5 тисяч томів — дореволюційні видання, згоріли вщент», — ділиться болем Ігор Медведєв

Ігор Пошивайло

Втрачені не тільки унікальні архіви, а й усі цінні меблі й обстановка. «Елементи оздоблення, каміни-пічки із закордонних полив’яних кахлів… У підвалі приміщення переховувалися кілька батьків місцевих мешканців, які стали свідками обстрілу російськими танками цієї будівлі та потужної пожежі, — уточнює Ігор Пошивайло. — За оцінками Мінкультури, на повну реставрацію цієї пам’ятки необхідно близько 70 млн грн. Знаю, що міжнародні організації та донори, як-от ЮНЕСКО, ALIPH Foundation, Фонд принца Клауса, готові виділяти кошти на стабілізаційні протиаварійні роботи, ми вели з ними про це переговори, надаючи дані наших експедицій, зокрема результати оцінювання втрат і ризиків та проєктно-кошторисну документацію від музею та міськради».

Історію про цю зруйновану пам’ятку озвучив і німецький співак Малік Гарріс, учасник Євробачення 2022, у рамках проєкту «Листівки з України». Він нагадав про те, як тісно переплітається українська та європейська історія: тростянецький лендлорд Леопольд Кеніг був також власником вілли на Кобленцер-штрассе в Бонні — сучасної резиденції президента Німеччини.


Обстеження будівлі лісодослідної станції експертами гуманітарної ініціативи «Штаб порятунку спадщини». Фото з архіву Національного музею Революції Гідності, автор Богдан Пошивайло

Юрій Бова

До зими залишаються лічені дні, але консервація будівлі, що обгоріла, не проведена. Мер Тростянця Юрій Бова пояснює, чому: «Спалена лісодослідна станція — це пам’ятка архітектури державного значення. Щоб її відновити, треба спочатку скласти всю документацію, а роботи мають проводити реставратори, а не прості будівельники. Все, що ми могли зробити, — прибрати сміття. Навіть консервацію ми не маємо права робити — це державний об’єкт».

Аналогічна історія з невеликим, але цінним в архітектурному й історичному сенсі особнячком — колишнім магазином купця Ф. Курила 1908 року, який отримав критичні ушкодження. Але найбільше постраждав район біля залізничної станції Смородине. Привокзальну площу російські солдати перетворили на хаотичне нагромадження ґрунту, бетону й заліза, а всі будівлі по периметру були зруйновані. У малоповерхових будинках фонової забудови початку-середини XX століття були різноманітні магазинчики та сервісні підприємства, фактично це був місцевий торговий центр.

Колишній магазин купця Ф. Курила (1908 рік). Фото: Олекса-Київ / Wikipedia.org


Обстеження будівлі магазина купця Ф. Курила експертами гуманітарної ініціативи «Штаб порятунку спадщини». Фото з архіву Національного музею Революції Гідності, автор Богдан Пошивайло

Модерністський лендмарк станції Смородине

Сама будівля вокзалу, модерністська споруда з оригінальним гострокутним дахом, який мешканці називають «гостинними воротами», вціліла. Станція Смородине навіть потрапила на поштову колекційну марку в серії, присвяченій роботі залізничників, як символ незламної Сумщини.

Заступник керівника Офісу президента Кирило Тимошенко ще у травні пообіцяв: усі необхідні підготовчі процедури для відновлення вокзалу та привокзальної площі вже здійснені. Справа за постановою Кабміну — і розпочнуться будівельні роботи.

У червні на конкурсі Re:Create UA третю премію отримав концептуальний проєкт модернізації вокзалу та площі від студії TEN dsgn. Архітектори запропонували закрити фасад вуаллю з вертикальних дерев’яних рейок, упорядкувати ритм віконних отворів і оформити терасами з озелененням вихід на площу. За місяць мерія Тростянця опублікувала іншу візію: будівля в мінімалістичному білому, а на площі — десятки дерев, що дають густу тінь. Сам «скелет» будівлі є унікальним, і його необхідно зберегти, це визнають усі. Обидві концепції отримали своїх прихильників і критиків у соцмережах, але поки що так і залишилися лише проєктами.

Залізнична станція Смородине, Тростянець. Фото: Findway

«Спочатку за реконструкцію привокзального комплексу взялася Укрзалізниця. Нас запевнили, що до серпня буде виділене фінансування, постараються впорядкувати площу й допомогти підприємцям, які там втратили бізнес. Приїжджали міністри, депутати… Але вже листопад, а нічого не зроблено. Немає ні остаточного проєкту, ні виділення коштів, — каже Юрій Бова. — Навесні ще мало хто міг правильно вибудувати пріоритети. Теплостанція чи площа? Напевно, важливіша теплостанція. Просто треба було чесно про це сказати людям, підприємцям, які з квітня чекали на допомогу. Відкрився лише один магазин, який власники відновили самі. І ми нічого не робили, оскільки не розуміємо, в якому напрямку рухатися. Була б команда «відновіть самі» — і якось би впоралися. Висадили б троянди, поставили бордюрчики, зробили, як було. Але хочеться щось нове й найкраще! У цьому плані ми довіряємо архітекторам. Буде остаточний проєкт, ми проведемо публічне обговорення, а вже наступного року займемося реалізацією».

Який вигляд буде мати площа — поки невідомо. 8 гектарів дають простір для фантазії. Офіційно привокзальна площа мала назву «Площа 40-ї армії», тепер містянам запропонували висловити пропозиції про нову назву

Архітектори, безумовно, розглядають вокзал і площу як єдиний комплекс, а от у юридичному полі все складніше: частина земельної ділянки належить Укрзалізниці, частина — місту, частина — приватним підприємцям під їхніми будівлями. Звичайна ситуація для міста, яке розвивалося без жодної концепції та плану до 2005 року.

Дендропарк «Нескучне». Фото: travel.trostyanets.com

Розвиток вчора та завтра

Стратегію розвитку Тростянця було сформульовано лише у 2006 р., а генплан — у 2014–2015 роках. Вони передбачали не лише покращення умов для бізнесу — як великого, так і дрібного, — а й перетворення міста не лише на туристичний, а й спортивний центр Слобожанщини.

Три амбітні об’єкти — сучасний стадіон, мультиспортивний комплекс із басейном і біатлонний комплекс NESKUCHNE — були покликані перетворити територію громади на аналог Буковеля для всієї північно-східної України та дозволити проведення тут змагань міжнародного рівня. Рельєф цілком підхожий, резервні території є, а зі створенням сучасних біатлонних трас мали допомогти проєктувальники із Чехії. Реалізація цих планів дозволила б збільшити туристичний потік з 20 на 200 тисяч осіб на рік і залучити близько 600 мільйонів гривень інвестицій. Оскільки для будь-яких оздоровчих чи спортивних проєктів необхідна відповідна медична база, якраз і була потрібна модернізація міської лікарні. Звісно, передусім лікарню робили комфортною для жителів міста.

Війна не повинна перекреслювати плани, і зараз фахівці австрійської компанії CES clean energy solutions, лідера у сфері сталих та екологічних рішень, спільно з консалтинговою компанією iC Ukraine проводять аналіз місцевих стратегічних напрацювань, щоб скласти чіткий і перспективний майстер-план Тростянця. До роботи також долучилися близько десяти міжнародних експертів із різних дисциплін: архітектури, водопостачання та водовідведення, відходів, урбаністичного планування та ін.

Алея закоханих в історичному центрі Тростянця. Фото: travel.trostyanets.com

Андреас Хельбль

«Ми були приємно здивовані якістю генерального плану, який місто нам презентувало. Після першого огляду ми визначили ключові принципи, яких не вистачало в плані, або які не були достатньою мірою враховані в ньому. Їхня відсутність не пов’язана з воєнним станом: ідеться, наприклад, про вплив зміни клімату в довготривалій перспективі, — пояснює Андреас Хельбль, партнер CES clean energy solutions, генеральний директор iC Ukraine. — Стратегія міста полягає у розвитку в кількох напрямках. Насамперед у підсиленні регіональної промисловості, розвитку освіти та освітніх програм у місті, розвитку туристичної галузі, а також у збільшенні щільності населення в межах міста та покращенні комфорту проживання».

У рамках підготовки до роботи над майстер-планом технічні консультанти вивчали контекст і опитували мешканців, щоб з’ясувати, яким вони хотіли б бачити своє місто, повідомив Андреас Хельбль: «Ішлося про створення спортивних центрів, торгово-розважальних центрів, басейнів, скейт-парків, інфраструктури для людей з обмеженими можливостями, гарних і затишних кафе, а також станції з переробки та сортування відходів. Додатково згадувалося про необхідність створення коворкінгів і заснування коледжів із сучасними спеціальностями».

Благовіщенська церква. Фото: travel.trostyanets.com

Консультанти зазначили, що необхідно створити нові зручні пішохідні маршрути, щоби зв’язати між собою діловий та історичний центр. Уздовж вулиці Благовіщенської, яка зв’язує між собою вокзал і центр, є вільні земельні ділянки чи невикористані будівлі, що відкривають можливості для якісного благоустрою та нового будівництва. «Виправленням такого упущення, як відсутність пішохідних маршрутів для прогулянок містян, може стати створення кав’ярень та інших затишних місць для приємного проведення часу. Головне, щоб до них можна було легко дістатися пішки», — вважає Андреас.

Перепланування вулично-дорожньої мережі — один із найефективніших способів підвищити комфортність життя в населених пунктах, які розвивалися хаотично чи є більш орієнтованими на пересування транспортом.

Тростянець, де відсутня суперщільна забудова, зараз дуже пластичний і готовий до змін

Поки що розробники завершили тільки перший етап роботи над майстер-планом і вже отримали фідбек від міської влади. Попереду — обговорення та пошук спільного знаменника.

За словами Андреаса, робота над майстер-планом займе близько двох місяців: «Після затвердження концепції ми можемо йти далі — ми зможемо працювати над інфраструктурою (енергопостачання, водоочищення, відходи, транспорт і мобільність). Усе має бути відповідно до критеріїв сталості та гендерної рівності. Нашу версію плану місто зможе розділити на частини та звертатися до фінансових організацій за підтримкою щодо подальшого фінансування та детальнішим аналізом з огляду на певні сектори та конкретні ідеї в їхніх межах».

Місце та час для кроку вперед

Поспілкувавшись із місцевими жителями, розумієш, що місяць несвободи та життя під прицілом тяжко позначився на кожному. Раніше відкриті люди тепер уникають відвертості з незнайомцями, із журналістами зокрема. Пережитий шок, коли свій раптом виявляється чужим, відчуття повної беззахисності зробили їх недовірливими та підозрілими.

Наслідки обстрілів у Тростянці. Фото: dbr.gov.ua

Місцева підприємниця Валентина ділиться розчаруванням: «Навесні обіцяли максимум допомоги. Далі сказали — ні, в індивідуальному порядку оформлюйте гранти. Оформити грант на відновлення бізнесу без консультацій і допомоги непросто, там стільки умов! І постійно думка — ось ми зараз відбудуємо, а якщо знову нашестя? Ходиш вулицею і кожну дію чи бездіяльність сприймаєш із підозрою. Ага, ось тут щось почали ремонтувати, це гарна ознака. А ось будинок стоїть обвуглений прямо в центрі, ну це ж лякає прямо! Раптом нічого не роблять, бо чекають на повторення? Добре, що вони не зачепили наші парки. Є куди втекти від цих тяжких думок. Там практично все як було, заряджаєшся енергією».

Із парками Тростянцю справді пощастило. Дендропарк Нескучне вражає розмірами — 254 гектари, це більше знаменитої уманської Софіївки. Втім, на відміну від Софіївки чи Олександрії, у Нескучному практично відсутня садово-ландшафтна архітектура. Єдиний зразок ХІХ століття — це захований у глибині Грот Німф, атмосферна «садова примха».


Дендропарк «Нескучне». Фото: travel.trostyanets.com

«Якщо Круглий двір був майданчиком для масових вистав, то Грот Німф використовувався як камерний театр, де показували балет, постановки на античну тематику. У журналі за 1913 рік «Столиця та садиба» є інформація про цей грот. Саме там улітку 1864 року молодий Чайковський надихався природою і написав свій перший симфонічний твір», — пояснює Ігор Медведєв.

Крім гігантського дендропарку та камерного міського парку неподалік Круглого двору, у Тростянці є ще одне, порівняно нове місце для відпочинку на природі. «Називається «Ведмежа галявина» — це місце, де пройшло моє дитинство, де я першу щуку спіймав… За радянських часів там був звичайний примітивний пляж із одним грибочком. Потім — узагалі занедбане місце. А за останні роки зробили сучасну гарну зону відпочинку: скульптури, спортмайданчики, альтанки. У мене прізвище зараз теж дуже спірне, Медведєв, і ось у Тростянці Ведмежа галявина — моє місце», — жартує вчений.

«Навесні говорили, що в центральному парку встановлять пам’ятний меморіал нашим захисникам, але поки що не було жодного обговорення, — розповідає Валентина. — Звичайно, треба, але поки люди ще пасивні, важко обговорювати щось нове. Давайте відновимо спочатку хоча б рівня як було».

Міський парк. Фото: travel.trostyanets.com

Бажання місцевих жителів максимально швидко повернути все, як було, щоб із міських вулиць зникли всі нагадування про пережиті бої, — природна реакція на травму, вважає Ігор Пошивайло.

«Тут потрібні ретельні обговорення в широкому колі представників місцевих громад і влади, пам’яткоохоронців, реставраторів, архітекторів тощо. Адже питання досить контроверсійне — місцеві мешканці прагнуть якнайшвидше позбутися глибокої травми від руйнувань і агресії, але якісь елементи простору та цю пам’ять треба зберегти для нинішніх і наступних поколінь як «антиватне» нагадування, аби «ніколи знову». Наприклад, у Варшаві збережені елементи зруйнованих фасадів у відновлених після Другої світової війни будівель, та й у інших містах, що пережили біль руйнувань, така пам’ять є. Лише необхідно знайти відповідну форму», — упевнений генеральний директор Національного музею Революції Гідності.

Нещодавно на комунальних землях довкола Тростянця місцеві жителі заклали новий ліс. Висаджені вручну тисячі саджанців-олівців лише через десятки років перетворяться на високі сосни, дуби та ялини. Мешканці прикордоння вірять, що вони попереду мають час.


Цю публікацію створено за фінансової підтримки Стабілізаційного фонду культури та освіти 2022 Федеральним міністерством закордонних справ Німеччини та Goethe-Institut