Традиція і модерність. За що Балкрішна Доши отримав Королівську золоту медаль RIBA в 2022 році

/ Персона /

У 2022 році індійського архітектора Балкрішну Доши офіційно нагородили Королівською золотою медаллю з архітектури. Щорічну премію, засновану Королівським інститутом британських архітекторів (RIBA), вручають на знак визнання вагомого внеску особи чи групи осіб у розвиток світової архітектури.

Ця нагорода ще раз підтвердила статус Балкрішни Доши, який присвятив мистецтву проєктування 70 років життя. Відомий своїми далекоглядними проєктами міського планування та соціального житла і будівлями, які “сповнені повагою до традицій архітектури, клімату, місцевої культури та ремесла Індії”, він отримав міжнародне визнання за свій внесок, зазначають у Комітеті з відзнаки RIBA 2022 року.

Сьогодні Балкрішну Доши називають справжнім хрещеним батьком сучасної індійської архітектури. Його портфоліо налічує понад сотню реалізованих проєктів. Архітектурний характер Доши – це про унікальне поєднання рис міжнародного модернізму, сконцентрованого на функціональності та прямих лініях, та індійських традицій, що знаходять втілення у непередбачуваних формах.

Архітектура інтер’єру Амдавад Ні Гуфа (1994). Фото: VSF

“Мої роботи – продовження мого життя, філософії та мрій, спроба створити скарбницю архітектурного духу”, – Балкрішна Доши

Проєкт Sangath. Взаємозв’язок архітектури, природи й традицій. Фото: VSF

Архітектурна кар’єра Доши розпочалась у Європі. У 24 роки він завершив навчання за фахом у рідній країні та переїхав до Парижа, де працював під керівництвом Ле Корбюзьє. 

Після поверення до Індії Балкрішна здійснював архітектурний нагляд за проєктами Ле Корбюзьє у Чандігарху та Ахмадабаді, а пізніше – співпрацював із Луїсом Каном у проєкті будівництва Індійського інституту управління. Під час роботи з провідними архітекторами світу Доши формує свою філософію просторів, що поєднує практичне й абстрактне у єдине ціле.

Одна із ранніх робіт архітектора. Institute of Indology, 1962. Фото: VSF

У 1956 індійський архітектор відкрив власну студію Vastushilpa Consultants, а в 1978-му заснував Фонд досліджень у галузі дизайну середовищ Vastushilpa. Його місія – забезпечити доступним й комфортним житлом усі верстви населення Індії. 

Доши будує з місцевих матеріалів з огляду на особливості клімату регіону. Водночас мінімізація витрат у його проєктах відбувається не за рахунок неякісної сировини, а завдяки продуманому плануванню.

Спільні простори в Центрі екологічного планування та технологій в Ахмадабаді (CEPT), 1972. Фото: houzz

У будівлі Індійського інституту управління архітектор облаштував взаємопов’язані двори. Фото: houzz

Так, у 1973 році Доши створює перший варіант індійських дуплексів Life Insurance Corporation Housing, у яких об’єми будівель скомпоновані таким чином, щоби заощадити житлову площу й уникнути тісноти. Такого ефекту вдалось досягти завдяки розташуванню приміщень на різних рівнях висотності за принципами конструктивізму.

Завдяки конструктивістським принципам соціальне житло Life Insurance Corporation Housing 1 наділили додатковим простором. Фото: VSF

Завдяки конструктивістським принципам соціальне житло Life Insurance Corporation Housing 1 наділили додатковим простором. Фото: VSF

Ще один проєкт доступного житла – Aranya Low Cost Housing (1986) – отримав престижну архітектурну премію Ага-хана в 1996 році. Він передбачав зведення на території площею 86 га житлового комплексу для 80 тисяч осіб.

Попри критично малу ділянку, Доши спромігся не лише виконати основне завдання – поселити в ЖК значну кількість людей, а й зробити житлові будинки максимально функціональними. У кожному з них створили тераси, а для кращої вентиляції у приміщеннях – блоки із перфораціями. Водночас пофарбовані у яскраві кольори будівлі відсилають до традиційної індійської архітектури, що поєднується з модернізмом.

Комлекс споруд Aranya розрахований на 80 тисяч людей. Фото: arquitecturaviva.com

Кожна будівля має спеціальні стіни із перфораціями для кращої проникності повітря. Фото: arquitecturaviva.com

Разом із тим проєкти Балкрішни Доши – не лише про практичність, продуманість і стійкість, вони несуть у собі філософію і певну поетику, що виражається грою контрастів. Це проявляється в одній із найекспериментальніших робіт архітектора – галереї Амдавад Ні Гуфа (1994).

В артпросторі, розташованому під землею, Доши створює інтер’єр, який нагадує печери. У ньому Доши використовує неправильні колони, що нагадують родовища мінералів. Вони ділять виставковий простір на кілька окремих зон. Натомість екстер’єр є абсолютно полярним. Фасад будівлі, що одночасно виконує функцію даху, формується з низки монолітних куполів, покритих мозаїкою з черепиці. Його спеціально зробили заниженим, щоби створити відчуття громадського простору не лише всередині, а й зовні.

Екстер’єр галереї Амдавад ні Гуфа. Фото: Edmund Sumner, Laurian Ghinitoiu 

Інтер’єр галереї. Фото: Edmund Sumner, Laurian Ghinitoiu

Проєкт власної архстудії Sangath часто називають віддзеркаленням усіх попередніх архітектурних втілень, що створив Доши. Спираючись на досвід тисячоліть, у ній він транслює авторську методу й характер. Хаотично розташовані склепінні корпуси, амфітеатр, тераси та фонтани, що перетікають по фасадах споруди, повністю відбивають різноманітність його архітектури.

Sangath уособлює тісний зв’язок людини з природою через зелений ландшафт, який утворює з проєктом єдине ціле.

Екстер’єр архітектурної студії Sangath, 1981. Фото: hiddenarchitecture

Sangath. Архітектурна форма. Фото: VSF

Sangath. Інтер’єр, що апелює до індійських традицій. Фото: VSF

З-поміж інших проєктів, серед яких багатофункціональні комплекси, житлові будинки, громадські простори, галереї та приватні резиденції, найвизначнішими вважають Центр екологічного планування та технологій в Ахмадабаді (1972), який зараз називається університет CEPT, Індійський інститут управління в Бангалорі (1977-1992), мистецький центр 079 Stories (2018) тощо.

Центр екологічного планування та технологій в Ахмадабаді. Фото: CEPT

Фоє нинішнього вишу CEPT. Фото:CEPT

Зараз Балкрішні Доши 94 роки, і для того, щоб охарактеризувати його здобутки, достатньо назвати лише два факти: у 2011 році Доши став офіцером Ордену мистецтв та літератури Франції, у 2018 – лауреатом Прітцкерівської премії. Ці нагороди вважаються найвищими у галузях мистецтва й архітектури.

Архітектурний проєкт мистецького центру 079 Stories від Vastushilpa Consultants, 2018. Фото: Vinay Panjwani, Khushnu Panthaki Hoof

Архітектурний проєкт мистецького центру 079 Stories від Vastushilpa Consultants, 2018. Фото: Vinay Panjwani, Khushnu Panthaki Hoof

Почувши новину про те, що він також отримає Королівську золоту медаль 2022 року, Доши сказав: “Я приємно здивований та вдячний за те, що отримав Королівську золоту медаль. Це велика честь. Звістка про цю нагороду нагадала мені ті часи, коли я працював із Ле Корбюзьє у 1953 році. Тоді він також отримав звістку про нагородження його Королівською золотою медаллю. Я чітко пам’ятаю його хвилювання. Він сказав мені метафорично: “Цікаво, наскільки великою та важкою буде ця медаль”. Сьогодні, через шість десятиліть, я почуваюся по-справжньому враженим, отримавши ту саму нагороду, що й мій наставник”.

 

 

Читайте також

Концепція «мирних міст», доступність і комфорт. Проєкти лауреата Прітцкерівської премії Френсіса Кере

“Зелене” місто та центр освіти: стали відомі деталі Генплану Харкова від Фостера

Irpin Reconstruction Summit 4.0: перші пропозиції щодо відновлення міста