Ця нагорода ще раз підтвердила статус Балкрішни Доши, який присвятив мистецтву проєктування 70 років життя. Відомий своїми далекоглядними проєктами міського планування та соціального житла і будівлями, які “сповнені повагою до традицій архітектури, клімату, місцевої культури та ремесла Індії”, він отримав міжнародне визнання за свій внесок, зазначають у Комітеті з відзнаки RIBA 2022 року.
Сьогодні Балкрішну Доши називають справжнім хрещеним батьком сучасної індійської архітектури. Його портфоліо налічує понад сотню реалізованих проєктів. Архітектурний характер Доши – це про унікальне поєднання рис міжнародного модернізму, сконцентрованого на функціональності та прямих лініях, та індійських традицій, що знаходять втілення у непередбачуваних формах.
“Мої роботи – продовження мого життя, філософії та мрій, спроба створити скарбницю архітектурного духу”, – Балкрішна Доши
Архітектурна кар’єра Доши розпочалась у Європі. У 24 роки він завершив навчання за фахом у рідній країні та переїхав до Парижа, де працював під керівництвом Ле Корбюзьє.
Після повернення до Індії Балкрішна здійснював архітектурний нагляд за проєктами Ле Корбюзьє у Чандігарху та Ахмадабаді, а пізніше – співпрацював із Луїсом Каном у проєкті будівництва Індійського інституту управління. Під час роботи з провідними архітекторами світу Доши формує свою філософію просторів, що поєднує практичне й абстрактне у єдине ціле.
У 1956 індійський архітектор відкрив власну студію Vastushilpa Consultants, а в 1978-му заснував Фонд досліджень у галузі дизайну середовищ Vastushilpa. Його місія – забезпечити доступним й комфортним житлом усі верстви населення Індії.
Доши будує з місцевих матеріалів з огляду на особливості клімату регіону. Водночас мінімізація витрат у його проєктах відбувається не за рахунок неякісної сировини, а завдяки продуманому плануванню.
Так, у 1973 році Доши створює перший варіант індійських дуплексів Life Insurance Corporation Housing, у яких об’єми будівель скомпоновані таким чином, щоби заощадити житлову площу й уникнути тісноти. Такого ефекту вдалось досягти завдяки розташуванню приміщень на різних рівнях висотності за принципами конструктивізму.
Ще один проєкт доступного житла – Aranya Low Cost Housing (1986) – отримав престижну архітектурну премію Ага-хана в 1996 році. Він передбачав зведення на території площею 86 га житлового комплексу для 80 тисяч осіб.
Попри критично малу ділянку, Доши спромігся не лише виконати основне завдання – поселити в ЖК значну кількість людей, а й зробити житлові будинки максимально функціональними. У кожному з них створили тераси, а для кращої вентиляції у приміщеннях – блоки із перфораціями. Водночас пофарбовані у яскраві кольори будівлі відсилають до традиційної індійської архітектури, що поєднується з модернізмом.
Разом із тим проєкти Балкрішни Доши – не лише про практичність, продуманість і стійкість, вони несуть у собі філософію і певну поетику, що виражається грою контрастів. Це проявляється в одній із найбільш експериментальних робіт архітектора – галереї Амдавад Ні Гуфа (1994).
В артпросторі, розташованому під землею, Доши створює інтер’єр, який нагадує печери. У ньому Доши використовує неправильні колони, що нагадують родовища мінералів. Вони ділять виставковий простір на кілька окремих зон. Натомість екстер’єр є абсолютно полярним. Фасад будівлі, що одночасно виконує функцію даху, формується з низки монолітних куполів, покритих мозаїкою з черепиці. Його спеціально зробили заниженим, щоби створити відчуття громадського простору не лише всередині, а й зовні.
Проєкт власної архстудії Sangath часто називають віддзеркаленням усіх попередніх архітектурних утілень, що створив Доши. Спираючись на досвід тисячоліть, у ній він транслює авторську методу й характер. Хаотично розташовані склепінні корпуси, амфітеатр, тераси та фонтани, що перетікають по фасадах споруди, повністю відбивають різноманітність його архітектури.
Sangath уособлює тісний зв’язок людини з природою через зелений ландшафт, який утворює з проєктом єдине ціле.
З-поміж інших проєктів, серед яких багатофункціональні комплекси, житлові будинки, громадські простори, галереї та приватні резиденції, найвизначнішими вважають Центр екологічного планування та технологій в Ахмадабаді (1972), який зараз називається університет CEPT, Індійський інститут управління в Бангалорі (1977-1992), мистецький центр 079 Stories (2018) тощо.
Зараз Балкрішні Доши 94 роки, і для того, щоб охарактеризувати його здобутки, достатньо назвати лише два факти: у 2011 році Доши став офіцером Ордену мистецтв та літератури Франції, у 2018 – лауреатом Прітцкерівської премії. Ці нагороди вважаються найвищими у галузях мистецтва й архітектури.
Почувши новину про те, що він також отримає Королівську золоту медаль 2022 року, Доши сказав: “Я приємно здивований та вдячний за те, що отримав Королівську золоту медаль. Це велика честь. Звістка про цю нагороду нагадала мені ті часи, коли я працював із Ле Корбюзьє у 1953 році. Тоді він також отримав звістку про нагородження його Королівською золотою медаллю. Я чітко пам’ятаю його хвилювання. Він сказав мені метафорично: “Цікаво, наскільки великою та важкою буде ця медаль”. Сьогодні, через шість десятиліть, я почуваюся по-справжньому враженим, отримавши ту саму нагороду, що й мій наставник”.
Читайте також
“Зелене” місто та центр освіти: стали відомі деталі Генплану Харкова від Фостера
Irpin Reconstruction Summit 4.0: перші пропозиції щодо відновлення міста