В Американському інституті архітекторів (AIA) і Королівському інституті британських архітекторів (RIBA) стверджують, що біофільний дизайн є ключовою компетенцією сучасних архітекторів. Розповідаємо докладніше про те, як і чому біофілія стала платформою для найпрогресивніших інновацій в архітектурі та дизайні.
Форма слідує за природою
Чи знаєте ви, що таке «ефект савани» у контексті архітектури? Наприклад, саме ним психологи пояснюють позитивну реакцію людей на дизайн відомої офісної будівлі Френка Ллойда Райта Johnson Wax. Нагадаємо: прозора стеля в офісі з відкритим плануванням підтримується 60 дендроморфними колонами. Робочі місця розташовані немов у розсіяній тіні під кронами дерев. Іконічний інтер’єр подобається більшості, а все тому, як вважають учені, що він звертається до «еволюційного сприйняття світу».
Десь у глибинах нашої підсвідомості зберігаються ностальгійні теплі почуття до прадавнього, як сама людина, пейзажу савани — відкритого та світлого простору з групами розлогих дерев, що дарують тінь і захист. Батько «стилю прерій» слідував за природою задовго до Коїті Такади, який нещодавно запропонував зробити парафразу знаменитого модерністського принципу «форма слідує за функцією». «Форма слідує за природою» — новий девіз архітектури ХХІ ст.
Сьогодні ми називаємо подібний дизайн біофільним. Якщо Аристотель використовував термін «біофілія», розуміючи його буквально як «любов до життя», то американський біолог Едвард О. Вілсон у 1980-х запропонував використовувати це слово як термін, що описує вроджений зв’язок людини з природою. Апологети трьох перших промислових революцій вважали тяжіння до землі рудиментарним почуттям. Проте епоха цифрових технологій дала несподіваний імпульс пробудженню біофілії, яка сьогодні змушує сучасного городянина шукати нові способи та шляхи, щоб зробити штучне середовище більш «живим».
«Велика майстерня» — офіс компанії Johnson Wax (Расін, Вісконсин, США), побудований за проєктом Френка Ллойда Райта в 1936 р. Джерело зображення: Frank Lloyd Wright Trust
Модерністи загалом заохочували ірраціональні страхи перед дикою природою у своїх благих намірах позбавити міста від хвороб і змусити людей працювати більш ефективно. У підсумку це призвело до формування стерильного, контрольованого, механістичного й досить безликого міського середовища.
Більшу частину свого життя городяни проводять у будинках, а стрибкоподібний розвиток технологій відкрив новий віртуальний вимір, який буквально поглинає всю увагу нового покоління. Проте людина насамперед — біологічна істота, і в якийсь момент дефіцит зв’язків із природою став дуже болючим.
Незважаючи на пандемію коронавірусу, людей, як і раніше, найчастіше вбивають серцево-судинні захворювання. Здебільшого вони спровоковані стресом. У ХХІ ст. стерильний мінімалістичний офіс із рівним штучним світлом може бути таким же нездоровим місцем, як і вогкий темний підвал гуталінової фабрики у столітті XIX. Просто хвороби інші.
Дослідники Яна Седерлунд і Пітер Ньюман у своєму звіті «Біофільна архітектура: огляд причин і результатів» стверджують, що наше тяжіння до природи, яке посилилося, — не що інше, як реакція на стрес. І що вищою є напруга, яку відчуває містянин, тим більш позитивно він сприймає архітектуру з ознаками біофільності.
«Дослідження показали, що природний краєвид затримує увагу довше, ніж вуличні сцени. Ми не втомлюємося дивитися на природу. Дивно, що в роздрібній торгівлі, рекламі та дизайні давно використовують подібні прийоми, але архітектори майже ніколи не роблять цього»
Білл Браунінг, засновник Terrapin Bright Green
Біофільна штаб-квартира Apple у Купертіно, побудована за проєктом Нормана Фостера. Фото: Daniel L. Lu. Джерело зображення: wikimedia.org
«Насолода пейзажем змушує розум працювати без утоми й водночас тренує його; одночасно і заспокоює, і надихає», — говорив великий садівник Фредерік Лоу Олмстед. У Японії хворим на діабет рекомендують регулярні «купання в лісі» згідно з давньою японською практикою оздоровчих прогулянок сінрін-йоку. На жаль, лікувальний ефект вдихання лісового повітря, насиченого фітонцидами, складно відтворити в умовах міста, але до цього потрібно прагнути.
Седерлунд і Ньюман проаналізували й наводять у якості референсів більше сотні наукових досліджень, присвячених вивченню психологічного, соціологічного та фінансового впливу біофільної архітектури й зеленої міської політики на людину та спільноти — і всі вони доказово підтверджують правоту Олмстеда.
Принципи й патерни
Реакція людей на природні архетипічні патерни є мимовільною, оскільки еволюційний естетичний досвід вшитий глибоко в підсвідомість, але саме тому ця реакція передбачувана. Виявляється, навіть ваза з квітами знижує вміст кортизолу в крові у співробітників офісу. А дослідники з Бірмінгемського університету нещодавно заявили, що для покращення самопочуття та підвищення рівня щастя людині достатньо 20-хвилинної прогулянки в парку.
Подібний «ефект обнулення» викликається не тільки прямим контактом, але й непрямим. Біофільний дизайн — природні орнаменти, фрактали, патерни, кольори, звуки, текстури — здатний налаштовувати на позитивний лад. І хоча ми розуміємо штучне походження колон, що створюють ритмічне чергування світла й тіні, перфорованих екранів на фасадах, квіткових орнаментів на стінах, наш мозок пов’язує їх з уявленнями про живу природу.
Вежа Bank of America у Х’юстоні, яку було побудовано за проєктом компанії Gensler, відома «небесним парком», розробленим ландшафтними архітекторами Office of James Burnett. Джерело зображення: hydrotechusa.com
Несвідома симпатія до архітектури з патиною часу, радість від зустрічі з ознаками зміни сезонів (усі ці захоплені пости «перший сніг пішов!», «погляньте на крокуси в палісаднику!», незлічені селфі в осінньому листі та квітах сакури), сприйняття міських вулиць як каньйонів або стежок у лісі, де кожен поворот інтригує та обіцяє нові враження, — ці переживання простору та місця також є проявами біофілії.
«Сфера» — біофільний офіс Amazon у Сіетлі, США, спроєктований NBBJ. Фото: Mike Kane. Джерело зображення: Bloomberg
У 2015 р. Стефан Келлерт та Елізабет Каллабрезе опублікували гід The Practice of Biophilic Design, у якому сформулювали п’ять головних принципів біофільного дизайну.
- Біофільний дизайн — це постійна взаємодія з природою.
- Біофільний дизайн фокусується на адаптації людини до природного світу методами, які протягом еволюції зміцнювали здоров’я, покращували фізичну форму та підвищували благополуччя.
- Біофільний дизайн формує емоційну прив’язаність до певних умов і місць.
- Біофільний дизайн сприяє позитивній взаємодії між людьми та природою, яка допомагає збільшенню взаємозв’язків і підвищенню відповідальності за спільноти.
- Біофільний дизайн заохочує примноження ефекту від рішень і способів інтегрування архітектури в природу.
Futu Life під Києвом: біофільний дизайн і сталість — не завтра, а сьогодні
Нещодавно київський архітектор Дмитро Аранчій, засновник Dmytro Aranchii Architects, представив концепцію сталого поселення на березі Дніпра — «Дніпрові Кручі 2.0». Ідея Дмитра базується на принципах біофільного дизайну та сустейнізму (про це мультикультурне явище читайте в статті «Бути sustainistom. Соціологія й архітектура майбутнього» в 4 томі PRAGMATIKA.MEDIA).
Futu Life на березі Дніпра повинен стати містом, де IT-кластер об’єднаний із функціями культури, оздоровлення та відпочинку. Складниками концепції Futu Life — будівництва з перероблюваних матеріалів — стала транспортна схема (передбачається будівництво канатної дороги), енергетична автономність тощо.
Дмитро Аранчій, архітектор, засновник Dmytro Aranchii Architects
Спроєктована Dmytro Aranchii Architects архітектура будівель повністю відповідає принципам біофільного дизайну — малоповерхова та максимально інтегрована в рельєф, із зеленими дахами й зеленими пандусами.
Мультикомфорт внутрішніх просторів забезпечуватиметься максимумом денного світла, якісною вентиляцією повітря з енергоощадною рекуперацією та кліматорегулювальними тепловими насосами. PRAGMATIKA.MEDIA буде спостерігати за розвитком і процесом реалізації цього революційного для України проєкту, а поки ми поставили Дмитрові кілька коротких запитань.
PRAGMATIKA.MEDIA: Чи правильно ми розуміємо, що Futu Life має стати своєрідною «Силіконовою долиною», але водночас еталоном сталості для України?
Дмитро Аранчій: Так, усе правильно. Futu Life повинен об’єднати IT-кластер із культурою і підняти на якісно новий рівень стандарти сталого будівництва в Україні. Комусь цей проєкт може видатися надто революційним, але я вважаю, що будувати так, як це роблять у нас зараз, далі не можна. Нашій країні потрібні не поступові зміни, а кардинальні.
P.M: У чому ідентичність Futu Life і відмінність української концепції від реалізованих на Заході містечок-технопарків?
Д. А.: Усе-таки концепція Futu Life не є концепцією типового технопарку, оскільки IT-кластер доповнюється значною культурною і оздоровчою та рекреаційною складовими частинами. Ця місцевість багата на археологічні знахідки, тому ми включили в проєкт музеї Трипілля та Русі, а також музей аерокосмічних технологій. Заплановане будівництво медично-оздоровчого та біомедичного центру, комплексу відпочинку з готелем, набережною та рестораном із підводною частиною на березі. Все це стане основою для розвитку туристичної індустрії.
P.M: Українці вкрай недовірливо ставляться до футуристичних проєктів, вважаючи, що все це неможливо реалізувати в наших умовах. Уже зрозуміло, про які терміни реалізації йдеться?
Д. А.: У цьому питанні українці не унікальні. В усьому світі з недовірою ставляться до футуристичних проєктів. Головне — мати чіткий план і розуміння реалізації. Що стосується термінів реалізації, то, звичайно, пандемія вносить свої корективи в плани замовника, але ж відомо, що слона можна з’їсти частинами. Тому зараз ідеться про будівництво першої черги, яка стане платформою, своєрідним родючим ґрунтом для реалізації наступних стадій.
Проєкт Futu Life. Dmytro Aranchii Architects
Проєкт Futu Life. Dmytro Aranchii Architects
P.M: Ідея вистрілює, коли приходить її час. Як вважаєте, українці вже готові до біофільного дизайну, екоархітектури, екоурбанізму, словом, до того, щоб прямувати за природою?
Д. А.: Справа в тому, що так відбувається далеко не з усіма ідеями. Є безліч винаходів, до яких людство ніяк не було готове. Лише когорта вчених наближала те, у що більшість людей не вірили. Тривіальний приклад — той же iPhone, якого ніхто особливо не очікував і не вимагав. Але він став дуже зручним і затребуваним девайсом, що ознаменував появу інших гаджетів.
Моя дружина, fashion-дизайнер Віра Кущенко, в таких випадках любить наводити відповідь Ніколя Гескьєра. Коли його запитували щодо футуристичності колекції, створеної для Balenciaga, він парирував: «Футуризм — це те, що я роблю тут і зараз».
Ну і взагалі, безумовно, потрібно, незважаючи на готовність, усе це робити і втілювати. Впевнений, що сустейнізм і стала архітектура — це те, що нам потрібно. І навіть якщо хтось не згоден, то все одно необхідно рухатися заради загального блага.
Ідеться передусім про те, чи хочуть українці дихати чистим повітрям, чи хочуть пити чисту воду, чи хочуть мати здорове, довге та щасливе життя. Звичайно, що так, тому стала архітектура — якраз про це. І якщо заглибитися в роздуми, то кожен українець зрозуміє, що для нього це важлива тема, а не якийсь там незрозумілий «футуризм» чи неокупна інвестиція.
Природа і долар
Навіть оптимісти не обіцяють, що завтра світ стане простішим. А отже, люди шукатимуть нові й нові способи впоратися з тривогою. Для девелоперів це є прямою рекомендацією будувати нові офіси, житло та громадські будівлі максимально біофільними.
Лише за останні пару десятиліть близько сотні наукових досліджень було присвячено зв’язкам між економікою та потягом городян до природи, який посилився. Прямі показники продуктивності праці, витрати на охорону здоров’я, ціни на нерухомість, статистика злочинності, рейтинги добробуту порівнювалися з витратами на біофільний дизайн.
«Насолода пейзажем змушує розум працювати без утоми й водночас тренує його; одночасно і заспокоює, і надихає»
Фредерік Лоу Олмстед
Дослідження в офісах довели, що «місце біля вікна» завжди продуктивніше. Ще у 2011 р. професор кафедри архітектури Університету Орегона Іхаб Ельзеяді з’ясував, як впливає вид із вікна на працездатність офісних співробітників його альма-матер.
Будівля головного університетського корпусу виявилася дуже зручною для того, щоб перевірити біофільну гіпотезу: 30% робочих місць були розташовані біля вікон, із яких відкривається вид на доглянутий ландшафт, 31% мали вид на вулицю та автостоянку, а 39% робочих місць опинилися в глибині будівлі.
Виявилося, що співробітники з першої групи рідше хворіли та рідше прогулювали роботу. Ці відомості є обчислюваним показником для оцінювання ефективності праці. І це в радянських школах вид із вікна вважався «відволікаючим», а такі місця діставалися лише відмінникам, які вже довели здатність повністю концентруватися на мові вчителя.
Зараз же пейзаж за вікном вважають каталізатором креативності. Хедхантери Bank of America, щоб залучати і утримувати кращих кандидатів, обов’язково підкреслюють, що 90% робочих місць в офісній будівлі на Мангеттені мають вид на Брайант-парк, річку чи зелені дахи.
Із вікон офісної вежі Bank of America на Мангеттені відкривається вид на Брайант-парк. Фото: Jean-Christophe Benoist
Учені з Торонто, автори дослідження Neighborhood greenspace and health in a large urban center, зробили дуже сміливий висновок: «Додавання в середньому 10 дерев у міський квартал покращує відчуття здоров’я настільки, що це можна порівняти зі збільшенням особистого річного доходу на 10000 доларів або з відчуттям того, що людина стала молодошою на 7 років».
Багаті квартали завжди зеленіші. Той факт, що поява нових парків, зон відпочинку та облаштування зелених дахів запускає процеси джентрифікації, давно став очевидним для девелоперів Нью-Йорка, Лондона, Гонконгу, Сінгапуру та інших фінансових столиць. Квартири в будинках із високим «зеленим рейтингом» швидше продаються, незважаючи на те, що коштують дорожче.
Штаб-квартира Apple в Купертіно спроєктована Норманом Фостером згідно з принципами біофільного дизайну: скління забезпечує панорамний вид на пишні сади, гуляючи якими, співробітники обговорюють робочі питання й заряджаються креативом, адже виявилося, що короткочасне занурення в природу та відповідне відключення від мультимедіа й технологій підвищують здатність до вирішення творчих завдань майже вдвічі.
Не тільки Стівен Джобс вважав за краще проводити зустрічі на свіжому повітрі, але й Марк Цукерберг брейнштормить, гуляючи пагорбами Пало-Альто. Ну а штаб-квартири Amazon — як, наприклад, сферичні сади в Сіетлі чи кампус PenPlace, що будується, — абсолютно й безкомпромісно «зелені».
Павільйон стійкості Terra на EXPO в Дубаї, який було спроєктовано Grimshaw Architects. Джерело зображення: Expo 2020 Dubai
Гігантський павільйон стійкості Terra на EXPO в Дубаї, спроєктований Grimshaw Architects, сьогодні можна назвати найбільшим матеріальним утіленням патернів біофільного дизайну. Гай із солярних «дерев» — пряме відсилання до іконічного офісу Райта, побудованого за принципом пейзажу-савани, а інтерактивні інтер’єри Terra впливають на всі органи чуття.
Популяризація біофілії в контексті стійких високих технологій дуже доречна. Не варто недооцінювати «зелений» дизайн, вважаючи його кон’юнктурною «хіпстерською заморочкою», потуранням ностальгії за сільською пастораллю: це не лише прояв соціальної турботи, а й великі гроші.
Біофільний дизайн — це не вузький напрям. Це новий етос, інтерстиційна тканина для безлічі інноваційних практик і технологій. Він не заперечує технічний прогрес, але повертає його у свідомо гедоністичне русло, коли штучне середовище не суперечить природі, а перебуває у злагоді з нею.
Аргументацію на користь біофілії сфокусовано на психологічному та фізичному добробуті людини, і це як мінімум грамотно з погляду просування ідеї. Адже погодьтеся: заклик подбати про себе набагато ефективніший, ніж абстрактний заклик берегти природу!
/Матеріал опублікований на сторінках #30 тому PRAGMATIKA.MEDIA/
