За даними дослідження соціологічної групи «Рейтинг», від початку повномасштабного вторгнення Україну покинуло понад 14,5 млн українців. Із них 11,7 млн в’їхало до країн Євросоюзу. Авжеж, війна триває не перший місяць, дехто повертається: так, станом на зараз це число сягає близько 5,5 млн громадян. Проте це лише третина від загальної кількості, зазначеної вище, тоді як решта лишається за кордоном — переважно жінки та діти.
Станом на зараз за кордоном лишається ще близько 9 млн українців — переважно, жінки та діти
Звісно, хочеться вірити, що повернеться більшість. Та чи варто покладатися в цьому питанні на саму лише віру в чийсь патріотизм і тугу за домом? Бо от, наприклад, матері, яка виїхала за кордон, важливо в перспективі будувати майбутнє там, де життя буде комфортним як для неї, так і для її дитини. Комфорт у цьому разі складається з безлічі прагматичних факторів: транспорт, безпека, рівень доходу, якість освіти, екологія тощо. Але не варто викреслювати із цього переліку такий важливий складник, як естетичність і доглянутість міського середовища: його вулиць, дворів, парків.
Черги біженців на виїзді з України на початку повномасштабного вторгнення. Джерело фото — minfin.com.ua. PAP/Vitaliy Hrabar
Стаючи на шлях євроінтеграції, ми говоримо про майбутнє освоєння західних стандартів у багатьох сферах і галузях. Та якщо казати саме про рівень життя із фокусом на якість середовища і зелені зони — це вже дискусія не стільки про наслідування, скільки про набуття конкурентності. Бо для того, аби повернути українців додому, країна має показати, що їм є куди вертатись. І це має бути місце, де можна й хочеться будувати майбутнє — для себе і своїх дітей.
Аби повернути українців додому, країна має показати, що їм є куди вертатись
Парк Джеймса Саймона, Берлін
Бекграунд і сьогодення
Тема повоєнної відбудови України сьогодні має всесвітній розголос. Восени 2023 року у Варшаві має відбутися вже друга виставка-конференція ReBuild Ukraine. Серед учасників — інвестори, експерти, представники урядів інших країн, а також будівельні компанії, архітектори та забудовники. Безперечно, резонанс і динаміка, що їх мають подібні заходи у світовому інфопросторі, не можуть не вселяти надію. Та чи маємо ми справу лише з відбудовою руйнувань, завданих війною?
Більш ніж за 30 років існування незалежна Україна досі не позбулася властивої ще СРСР толерантності до занедбаності
Більш ніж за 30 років існування незалежна Україна досі не позбулася властивої ще СРСР толерантності до занедбаності: ми ходимо повз розтріскані будівлі, переступаємо через засохлий бур’ян, що проростає з асфальту, старшого за нас самих, і смиренно «терпимо», не розглядаючись довкола, аж доки за рогом не почнеться клаптик благоустроєної території — там уже можна підняти очі й відчути себе людиною.
Авжеж, далеко не всюди так. Є відновлені райони, нові ЖК і котеджні містечка з охайною територією, активні громадські організації, що подають петиції «на місцях». Та досі зберігається разючий контраст перерахованих прикладів із ситуацією в селах, смт і навіть міських районах поза фокусом суспільної уваги. А тим часом у питанні рівня життя благоустрій відіграє аж ніяк не меншу роль, аніж естетичність і цілісність міської архітектури.
Ми поспілкувалися на цю тему з Юрієм Корольчуком, СЕО ландшафтної компанії TOPIAR, яка працює на українському ринку вже 12 років.
«Організація та догляд за міським середовищем підпорядковані в Україні неповороткій системі, що лише зараз намагається якось адаптуватись до викликів сучасності і дуже вибірково демонструє вдалі приклади проєктів різного масштабу. Наразі суспільство балансує між прагненням до змін і вже завченою звичкою до занедбаності в повсякденному оточенні. Вихід із цього стану в прогрес потребує комплексного підходу.
Інститут плазми, Київ, Україна
«Створення комплексного, функціонального та естетичного міського середовища є наразі не менш значущим пріоритетом для України, аніж відновлення зруйнованих будівель і реанімація економіки» — Юрій Корольчук
Юрій Корольчук, СЕО ландшафтної компанії TOPIAR
Більшість українців, що виїхали, мешкають у Польщі, Німеччині та Нідерландах. У містах цих країн благоустрій — це буквально візитівка. Отже, якщо в майбутньому ми хочемо привернути увагу власних громадян і спонукати їх повернутися додому, то маємо усвідомити: проєкти благоустрою — це інвестиції в наше майбутнє. Створення комплексного, функціонального та естетичного міського середовища є наразі не менш значущим пріоритетом для України, аніж відновлення зруйнованих будівель і реанімація економіки. При цьому ми чомусь завжди відокремлюємо озеленення від благоустрою, тоді як ці процеси мають відбуватися паралельно і є однаково важливими. Оновлені прибудинкові території, озеленені вулиці, інклюзивні доглянуті парки — те, чого наразі бракує українським містам. Те, що можна та необхідно створити», — переконаний Юрій.
Прибудинкова територія ЖК Park Avenue, Київ, Україна. Ландшафтний проєкт — TOPIAR
Не наново, а нове
Мало просто «підфарбувати і полити» занедбані райони та окремі ділянки міст. Ми маємо справу з необхідністю їх удосконалити: створити доступні та естетичні громадські простори, інтегрувати нові підходи, взявши за приклад досвід європейських міст.
Парк Рудольф Беднар у Відні, Австрія. Фото: Петер Гугерель
Так, скажімо, за взірець глобальної трансформації міського середовища можна взяти Відень. Влада австрійської столиці поставила собі за мету створити інклюзивне, доступне міське середовище, що буде комфортним для всіх груп населення. Парки Відня відображають ці ж принципи. Ігрові зони були реорганізовані: замість великих футбольних полів створено комплекси з декількома зонами, що підходять і для хлопців, і для дівчат; такі зони розподілені порівну й не витісняють одна одну.
З міркувань безпеки у Відні замість густих кущів уздовж прогулянкових доріжок висаджені дерева та засіяний газон
Мало просто «підфарбувати і полити» занедбані райони та окремі ділянки міст. Ми маємо справу з необхідністю їх удосконалити
З увагою до жінок, їхнього комфорту й безпеки у Відні було облаштовано безбар’єрну систему пересування парками й вулицями, а всі доріжки є добре освітленими. Так само з міркувань безпеки у Відні переглянули рішення з озеленення: тут рідко можна зустріти густі кущі уздовж прогулянкових доріжок — замість них висаджені дерева та засіяний газон.
Це — приклади простих рішень, що можуть бути інтегровані в середовище українських міст. Саме подібні «непомітні» дрібниці, втілені з турботою про окремі групи населення, змушують їхніх представників і представниць почуватися більш комфортно в місті. І якщо ці люди далеко від дому, саме такі рішення доповнюють образ міста, в яке хочеться повернутись.
Кишеньковий парк, розбитий на місці зруйнованої церкви St Dunstan in the East. Лондон, Велика Британія. Джерело зображення: citydays.com
Та не всі рішення мають бути масштабними й охоплювати ціле місто. Яскравий приклад камерних, проте ефективних змін у міському середовищі — лондонські кишенькові парки. Наче маленькі оазиси, розкидані мегаполісом, вони гармонійно доповнюють вулиці та слугують для людей мініатюрними осередками свіжості. Якщо переносити цю концепцію на українські реалії, вона в перспективі здатна не лише вплинути на ландшафтний портрет українських міст. Кишенькові парки також могли б «розворушити» вже згадану вище неповоротку й застарілу систему, якій підпорядковані ландшафтні проєкти, за принципом «від часткового до загального».
Floating Pocket Park, спроєктований ландшафтним дизайнером Тоні Вудсом. Лондон, Велика Британія
Перші приклади подібних «камерних» скверів з естетичним озелененням вже існують в Україні, і вони яскраво демонструють, як навіть малі ландшафтні акценти здатні перевтілити вулицю. Один із таких проєктів — зелений сквер біля будівлі підприємства «Енергоатом», розташованої в Києві по вул. Гоголівській. Проєкт був реалізований командою TOPIAR.
Сквер біля будівлі підприємства «Енергоатом» по вул. Гоголівській, Київ, Україна. Автори ландшафтного проєкту — TOPIAR
«Ми поставили собі за мету створити яскраву та багаторівневу композицію, що стане зеленим острівцем у серці галасливого мегаполіса. Ми мали підібрати озеленення таким чином, щоб створити максимально довгий період цвітіння різних видів рослин, а також вписати в майбутній ландшафт блакитні ялинки та ялівці. У проєкті використано досить широкий асортимент рослин, під котрі окремо змішувалися різні види й пропорції ґрунту, щоб забезпечити необхідне середовище для кожного насадження», — розповідає Юрій Корольчук.
Сквер має площу всього 14 соток. Терасування дозволило використати максимум невеликої території при грамотному взаємному компонуванні елементів: рослини доповнюють одна одну і дають можливість з однієї оглядової точки побачити повний спектр і буяння барв усього скверу.
Сквер біля будівлі підприємства «Енергоатом» по вул. Гоголівській, Київ, Україна. Автори ландшафтного проєкту — TOPIAR
«Це унікальний сквер, який змінюється майже щомісяця, адже всі рослини цвітуть по черзі. Влітку, наприклад, клумби наповнені неймовірною різноманітністю фарб і запахів — центральну роль у цей період відіграє гортензія. Камені виступають естетичним елементом. До того ж вони є функціональними, адже додатково підсилюють місця перепаду висоти. Опорні стінки біля вхідної групи облаштовані місцями для сидіння. Вони терасують сквер і є місцем відпочинку для працівників підприємства та мешканців міста», — коментує Юрій.
Подібні проєкти наразі не мають достатнього поширення в Україні і є переважно комерційними. Для того, щоб поставити такі ініціативи «на державні рейки», необхідно як мінімум переглянути систему розподілення замовлень між компаніями під час тендерів від держави.
«У цивілізованому суспільстві виконувати державні чи комунальні замовлення — це вигідно та почесно. Однак в Україні державні замовлення досі виконують компанії-ноунейм, ПП-одноденки чи місцеві комунальні підприємства» — Юрій Корольчук
Ландшафтний проєкт парку від TOPIAR в м. Горішні Плавні, Полтавська область, Україна
«У цивілізованому суспільстві виконувати державні чи комунальні замовлення — це вигідно та почесно. Однак в Україні державні замовлення досі виконують компанії-ноунейм, ПП-одноденки чи місцеві комунальні підприємства — зеленбуди. Також не є рідкісною ситуація, коли ландшафтний проєкт виконує приватна компанія, а після реалізації його передають місцевим комунальникам, і без належного догляду територія буквально засихає. Навіть найкращі проєкти можна знищити неякісною реалізацією і недбалим подальшим ставленням. А станом на зараз нерідко так і є, бо озеленення, як ми вже згадували, сприймається як щось другорядне, пов’язане з рівнем життя вибірково та не нагально, як кажуть, «не на часі». Однак підхід до питання благоустрою та озеленення за залишковим принципом — це глухий кут. Тих, хто виграв, тут немає», — переконаний Юрій Корольчук.
Ландшафтний проєкт парку від TOPIAR в м. Горішні Плавні, Полтавська область, Україна
«Саме тому так важливо впускати в ландшафтне оновлення міст приватні компанії. На противагу комунальникам, що зайняли майже весь простір цієї ніші, підприємці створюють живу конкуренцію. Саме ця жива ринкова конкуренція, в умовах якої вони існують, спонукає компанії до розвитку, дослідження попиту і сучасних тенденцій.
«Ландшафтна ніша в Україні мала би поштовх до розвитку й розширення, якби сам по собі благоустрій міського середовища, робився на кошти державні, а от його утримання і догляд за територіями здійснювалися за кошти підприємців» — Юрій Корольчук
Ландшафтний проєкт парку від TOPIAR в м. Горішні Плавні, Полтавська область, Україна
У той самий час реалії, в яких ландшафтна монополія закріплена за комунальними підприємствами, демонструють повну відсутність мотивації виконувати роботу якісно і «встигати» за викликами сучасності. Бо, скажімо, якщо таке підприємство прикріплене до якогось міського парку за рішенням держави, то воно й лишиться на цій позиції, хай як погано буде виконана робота, — ділиться Юрій. — Я бачу вирішення цієї ситуації таким чином: ландшафтна ніша в Україні мала би поштовх до розвитку й розширення, а самі проєкти мали б вищу якість і «жили» довше, якби сам по собі благоустрій міського середовища, припустимо, робився на кошти державні, а от його утримання і догляд за територіями здійснювалися за кошти підприємців. За такого розподілу ми маємо шанс, що пітримувати зелені зони українських міст у належному стані буде справді важливо і цікаво тим, за ким закріплюється цей обов’язок, адже будуть створені умови, де присутній фактор ринкової конкуренції. А це неабияка мотивація робити свою роботу більш якісно.
Ландшафтний проєкт парку від TOPIAR в м. Горішні Плавні, Полтавська область, Україна
Саме з невеликих, проте влучних ініціатив може початися місто, в яке захочеться повернутись
На мою думку, саме зміна підходу і, як наслідок, покращення довкілля для містян — це наш «рецепт» повернення українців з-за кордону. Благоустрій — те, що робить місто привабливим в очах мешканців і гостей. Люди хочуть їхати туди, де почуватимуться комфортно. Створити стратегію благоустрою означає створити комфортне середовище, яке б підкреслювало місцевий контекст, автентичність міста. Створюючи благоустроєну країну, інклюзивну, зелену та привабливу для людей, ми вирішуємо питання екології, економіки та демографії», — підсумовує Юрій Корольчук.
Прибудинкова територія ЖК Obolon Residences, Київ, Україна. Ландшафтний проєкт — TOPIAR
На Україну чекає багато етапів перевтілення й адаптації до європейських стандартів життя. Безумовно, це буде довгий і кропіткий шлях. Безумовно, він буде того вартий. Змінити непрозору та гальмуючу ринок систему неможливо за один день, втім, лише так ми врешті будемо здатні перевтілити українські міста й підвищити рівень життя українців. Саме з невеликих, проте влучних ініціатив може початися місто, в яке захочеться повернутись із Європи. І лишитись тут. Бо добре. Бо зручно. Бо зелено.
