Перший дотик: ART KYIV зустрічає відвідувачів
Бутиковий арт’ярмарок ART KYIV свідомо обрав камерний формат. Не тому, що не має амбіцій: організатори прагнуть зробити захід постійним, таким, що з року в рік формуватиме український артринок і виводитиме його на міжнародний рівень. Київська галерея «Лавра» запрошує ознайомитися з мистецтвом ближче, без метушні та поспіху. Програмна менеджерка та кураторка публічних програм ярмарку Валерія Самойленко пояснює підхід: «Ми хочемо, щоб це були найкращі галереї, щоб це було камерно, щоб відвідувач зміг осягнути абсолютно всі стенди: зрозуміти, побачити, хтось — купити, хтось — просто закохатись у роботи».
Основною концепцією цьогорічного заходу є “This Is Normal” — про нормальність не як соціальний конструкт, а як щось глибоко особисте. Мистецтво не дає цьому поняттю визначення, лише простір для пошуку. Починається це дослідження свого розуміння нормальності з картини одного з хедлайнерів виставки Waone “Sanctuary of Rose”, що зустрічає відвідувачів на самому вході. Далі — інсталяція «Доторк» від бренду Malevich: коробки, в які потрібно засунути руку та відчути предмети й текстури. Відсутність візуалу допомагає зосередитися на тактильності та емоціях, які вона викликає. Це нагадування про найбазовіше відчуття заразом є запрошенням до подальшого діалогу, який потім підхоплюють понад 20 галерей. Від імен, що вже заявили про себе, до новачків на ринку — і всі з унікальним баченням нормальності.
Інсталяція «Доторк» від бренду Malevich, що запрошує до тактильної взаємодії з експонатами. Фото: Андрій Харламов
Буденність, слова, точки доторку: як мистецтво бачить нормальність
Зібрані на єдиному майданчику галереї різнилися досвідом і художньою мовою: ветерани мистецького ринку тут зустрілися з новачками, поруч із реалістичними роботами розмістили абстрактні, а біля живопису і скульптур — фотоколажі та диджитал арт. У галереї «Лавра» можна було побачити вже добре відомі поціновувачам Mironova Gallery, Abramovich Art, The Naked Room, Dymchuk Gallery, Portal 11, мистецькі проєкти MYPH та Art Navigator. Водночас серед учасників були й дебютанти, для яких цей арт’ярмарок — перший великий вихід. Така різнорідність не лише окреслює актуальний зріз ринку, а й розкриває концепцію “This Is Normal” якнайкраще.
Dymchuk Gallery висловлює свою версію нормальності через звичні образи: рослини, постіль, човен на тлі пейзажу. Галерея, що існує з 2013 року і має коріння в одеському нонконформізмі, цього разу зібрала на стенді роботи художників із різних міст. Єдиної концепції у стенда немає, є лише спільний погляд: на знайоме як на щось, варте уваги. Зокрема, Ольга Заремба в серії картин «Монументи» показує елементи міського середовища, повз які люди проходять щодня, часто їх не помічаючи. У своїй роботі художниця зобразила білборд без реклами як гідний пильного погляду об’єкт. «Хотілося переосмислити поняття “монумент” — що це не тільки якась визначна пам’ятка, а й речі, які створюють самі містяни», — каже Ольга.
Стенд Dymchuk Gallery на ART KYIV. Фото: PRAGMATIKA.MEDIA
Галерея Portal 11 представила стенд із конкретним задумом: концепцією “Point of Interaction”. Графічні роботи й скульптури художників Єлизавети Бондаренко та Олександра Притули в певний момент перетнулися і стали спільними. Діалог двох митців доповнював художні задуми: наприклад, Єлизавета створила абстрактну монотипію, а Олександр додав кольорові плями, які утворили об’єм і глибину. Поруч — більш буквальна картина Олександра: з котом, що лежить на людині та «вібрує». Задум народився зі знайомого багатьом українцям сюжету: у неспокійну ніч, коли лунають обстріли, кіт приходить і проганяє тривогу муркотінням. Особисті історії стають спільним досвідом, а взаємодія розширюється за межі діалогу художників до контакту людини й мистецтва, де нормально впізнавати в роботах себе. «Це також і дотик глядача в цій самій точці, в часовому континуумі споглядання творів», — підсумовує Єлизавета.
«Це також і дотик глядача в цій самій точці, в часовому континуумі споглядання творів», — Єлизавета Бондаренко
Стенд Portal 11 із роботами художників Єлизавети Бондаренко та Олександра Притули. Фото: Андрій Харламов
Художниця Tala Vovk на своєму стенді презентувала скульптури із серії «Якби слова були квітами». Виконані у випаленому шамоті без глазурі та склі, ці роботи матеріалізують слова в їхньому об’ємі та вазі, але й крихкості водночас. Цікаво, що імпульс до створення скульптур народився з руйнівного: «Слова стають не формою спілкування, а формою чогось, що не йде в рамки позитивного мислення». Їх мисткиня і хотіла перетворити на квіти, щоб вони несли натхнення, а не руйнування. Твори Тали показують, що для мистецтва це норма — надихатися деструктивним для створення прекрасного. Сама ж художниця вважає, що нормальним є не знати, куди приведе творчий процес, — і в цьому його краса.
Стенд Tala Vovk із серією скульптур «Якби слова були квітами» та старішими роботами, що виконують роль мистецького тла. Фото: Андрій Харламов
Масштаб як норма: український арт’ярмарок стає частиною світового контексту
Міжнародний артринок сьогодні переживає не найсприятливіші часи: від скандалів на Венеційській бієнале до крадіжок у провідних музеях світу. Проте цьогорічний ART KYIV зібрав понад 20 галерей та інституцій, а за чотири дні майданчик відвідало понад 5000 людей, серед яких — українські та іноземні колекціонери. Попри логістичні й фінансові ризики, інтерес до придбання творів мистецтва зберігається, а директорка проєкту Анна Аветова разом із командою вже готує наступний крок — виїзну подію у Швейцарії.
Український ярмарок вийде на міжнародний рівень як кураторський satellite-проєкт під час престижного європейського тижня мистецтв Art Basel, що триватиме з 18 по 21 червня 2026 року. Подія збереже київську концепцію “This Is Normal” і пройде у вже звичному бутиковому форматі, презентуючи точкові кураторські добірки для європейських колекціонерів та арткритиків. За словами програмної менеджерки ярмарку Валерії Самойленко, меседж для української та західної авдиторії єдиний: «Українське мистецтво існує. І ми будемо робити з кожним роком і з кожною ітерацією все краще, більше, потужніше».
«Українське мистецтво існує. І ми будемо робити з кожним роком і з кожною ітерацією все краще, більше, потужніше», — Валерія Самойленко
Команда проєкту переконана, що творчість українських митців варто побачити хоч раз — і вона нікого не залишить байдужим. Для цього існує ART KYIV: щоб глядач нарощував надивленість і закохався в мистецтво.
