Споглядання природи є щедрим джерелом натхнення для митців різних напрямів. Її зафіксовані відображення супроводжують нас впродовж усього життя: в пейзажах Берти Морізо чи Клода Моне, в описах буковинського лісу Ольгою Кобилянською, в інтер’єрі нашого дому. Загалом же природа — це те, що нас створило, тому ми завжди будемо шукати шляхи відновлення звʼязку з нею…
Людина прагне створити у своєму середовищі максимально комфортні умови життя, а з комфортом у нас часто асоціюється місце, де ми виросли. Ці спогади непомітною стрічкою вплітаються в наш простір.
«Кожен із нас зберігає у своєму серці спогади з дитинства, немов скарби в потаємній скрині, та час від часу зазирає туди за необхідності»
Колір Sweet Embrace та три похідні унікальні палітри можуть допомогти нам у пошуках того самого комфорту. Адже «Солодкі обійми» — це колір-ода життю та молодості, яку зараз багато хто проживає не так, як варто було б; це відчуття ніжності, якої не вистачає в часи мужніх рішень; це колір, дивлячись на котрий, забуваєш про втому.
Звʼязок із домом
Експерти Глобал Естетік Центру розробили теплу палітру, яка створює атмосферу скарбів минулого та сьогодення. Вона поєднує кольори ґрунту, каменю та глини, нагадуючи нам про почуття безпеки та дому. Колір року також тут присутній і виступає більш нейтральним і фоновим. Що ще нагадує нам про дім?

Безмежний золотий степ Донбасу з його акцентними квітами назавжди залишиться у свідомості української дизайнерки інтерʼєрів Міли Шаршової: «Кожен із нас зберігає у своєму серці спогади з дитинства, немов скарби в потаємній скрині, та час від часу зазирає туди за необхідності. Але є речі, які залишають у нашій підсвідомості глибокий слід із самого народження і впливають на наше сприйняття світу вже в дорослому віці».
Міла народилася в Донецьку, в регіоні з різноманітним ландшафтом, який доволі багатий на барви. «Зараз, пірнаючи у спогади, перше, що спадає на думку, — це велетенський, непередаваний простір степового поля, де я маленькою дівчинкою з косичками біжу золотою травою, яка вища за мене. Це поле із соломʼяно-жовтим кольором заколисує вітер, а під виграванням сонця воно нагадує золоте море, на якому де-не-де видніються острівці яскраво-червоних, синьо-фіолетових, приглушено-зелених польових квітів. І запах! Ах, який то був запах — теплої свіжої соломи. Лігши на спину в цю злегка колючу траву, дивишся в блакитне-блакитне ясне небо», — згадує вона.
В інтерʼєрах дизайнерки постійно фігурують природний камінь, дерево, фактурний текстиль, живі рослини та, звісно, натуральні кольорові гами. І хоча кожен інтер’єр, безумовно, відображає вподобання його замовників, є в роботах Міли один обʼєднуючий знаменник — це відчуття спокою та усамітнення від зовнішнього надокучливого світу. Вона розповідає: «Всі ці природні кольорові поєднання постійно вигулькують у моїй уяві, народжуючи фрагменти майбутніх інтерʼєрів. Багато моїх замовників мають запит на інтерʼєри, які передають натуральність, природність, як у матеріалах, так і в кольорових поєднаннях».
Архітектор Артур Петросян народився серед іншого ландшафту та культури, і особливо уважне око може прослідкувати цей вплив у його проєктах. Він виділяє блакитний як колір навколишнього середовища: «Я виріс біля моря, раннє ж дитинство пройшло в довоєнному Грозному, де з вікна одночасно можна було побачити й гори, й Сунжу — річку, що протікає крізь місто. Водойми, відтінки блакитного: від майже білого, блакитного кольору талого снігу на вершинах гір до темного сапфірового кольору осіннього моря — це все відтінки життя, як на мене».
«Усі ці природні кольорові поєднання постійно вигулькують у моїй уяві, народжуючи фрагменти майбутніх інтерʼєрів»

Дизайн інтерʼєру із характерними синіми акцентами у закладі “Godshot Coffee Odesa” від PETROSSJAN architecture studio. Фото: студія інтерʼєрного фото “8beam”

Дизайн інтерʼєру із характерними синіми акцентами у закладі “Godshot Coffee Odesa” від PETROSSJAN architecture studio. Фото: студія інтерʼєрного фото “8beam”
Створювати комфорт у своєму просторі можна не лише кольором, але й певними предметами. Все частіше ми звертаємо увагу на меблі та декор українських виробників, які працюють із дослідженням традицій через призму сучасності. Глиняний посуд, світильники, що нагадують стріху, строкаті вишиті ковдри, ткані доріжки ручної роботи — через ці традиційні елементи виникає відчуття приналежності до української культури.
«Кожен із нас має свою історію, яка й собі відображається в нашому повсякденні: це може бути якась памʼятна річ, тактильні матеріали, предмети декору — будь-що, що людина асоціює з індивідуальністю. Тільки наповнюючи власний простір елементами своєї душі, ми формуємо комфорт», — зазначає Артур Петросян.
Історія архітектора Павла Пекера почалася з Києва, де маленьким він спостерігав за чудернацькими хмаринками на блакитному тлі, за білим снігом, білизна якого відрізняється в різний час доби, за зеленню, він бачив навколо себе безліч цегляних будинків та стоптану до блиску бруківку під ногами. Павло проєктує в різних країнах і суспільствах, тому знає, як культура і ландшафт знаходять своє відображення по всьому світу. «В пустелі на Близькому Сході все навколо рудого кольору — через пісок і суглинок, що розноситься вітром і потрапляє скрізь. Саме там я побачив, як білі будівлі за кілька місяців стали жовтими, як і все навколо, долучившись до статичного пейзажу непохитної вічності. Естонські та скандинавські архітектори пропонують притаманну їм архітектуру з дерев’яними фасадами та структурами, і ця естетика теж відрізняється від звичних нам будівель», — ділиться Павло.
Він теж використовує в роботі природні матеріали. Сіре або натуральне дерево, чорні та білі поверхні, метал, скло, бетон і натуральне каміння. Кольори архітектор додає обережно: «Це можуть бути глибокі, темні, насичені, масивні площини або яскраві плями. Це результати моїх експериментів і пошуку вираження себе, що зайшли дещо далі, ніж те, що мене оточувало в дитинстві. Вивчення найкращої світової архітектури, матеріалів і художніх прийомів проходить через призму особистого сприйняття, що складається не тільки з кольорів, які мене оточували в дитинстві, але й із книг, що я читав, які пробуджували уяву, музики, їжі, котра притаманна нашій родині, тощо… Я впевнений, що це і формує культурний код, який фільтрує все, що ми бачимо, та акцентує увагу на чомусь знайомому».
Детоксикація
Ми живемо в постійному аудіальному та візуальному інтершумі, додатковим випробуванням для нашого організму стають безсонні ночі через постійні тривоги. Вимоги до продуктивності людини стають все більшими, а часу на якісний відпочинок стає все менше. Друга палітра від Sadolin відображає настрій спокою. Якщо перша була теплою, то наступна є більш холодною. До неї увійшли відтінки від зеленої шавлії до блакитно-морського. Завдяки їм візуально можна створити легкий і вільний від метушні простір.


Анастасія Мироненко – психолог, гештальт-терапевт, арт-терапевт, засновниця простору психотерапії та творчості Messy Space
Чи дійсно завдяки кольору можна себе заспокоїти? Ми поспілкувалися на цю тему із фахівчинею в галузі арттерапії Анастасією Мироненко. Відповідь — певною мірою можна. Однак підхід у кожному окремому випадку має бути індивідуальним. «Це повʼязано з власним досвідом із кольорами (наприклад, у когось могла статися травмуюча подія, повʼязана з айворі, і тепер людина намагається уникати цього кольору), а також із культуральними особливостями (широковідомий факт, що якщо для нас колір трауру — чорний, то в Японії — білий), — ділиться психологиня. — Проте дійсно дуже важливо оточувати себе тими кольорами, які не будуть додатково дратувати чи відволікати, якщо потрібна зосередженість, тиша розуму».
Анастасія радить використовувати для таких цілей нейтральні для сприйняття кольори — ахромати (відтінки чорного, білого, сірого) та природні (наприклад, колір піску). «Але все ж таки важливіше за все навчитися себе чути в моменті й доповнювати свій настрій/стан відповідними чи компенсаторними кольорами. Так, інколи червоний лак — чудова осіння ідея, а інколи хочеться скоріше його зняти, бо він дратує. Або зелений обʼємний светр інколи заспокоює, а інколи тонізує. Вірте собі», — зазначає арттерапевтка.
«Кожен із нас має свою історію, яка й собі відображається в нашому повсякденні: це може бути якась памʼятна річ, тактильні матеріали, предмети декору — будь-що, що людина асоціює з індивідуальністю»
На власному прикладі Анастасія пояснює, як робота в різних за кольорами кабінетах впливає на її особистий стан. Так, у кімнаті з білими стінами та яскравими акцентами в ході сесій присутнє відчуття бадьорості. а в темно-коричневому із синім приміщенні виникає відчуття сонливості. Вона додає: «Вплинути на свій стан абсолютно точно можна завдяки кольорам та їхнім властивостям, як-от світло, тон і насиченість. Теплі відтінки тонізують і більше спонукають до дій, тоді як холодні скоріше впливають більш заспокійливо».
Для визначення провідних кольорів у певних зонах квартири навіть є асоціативна практика. Для цього потрібно взяти аркуш паперу і намалювати абстрактні мінімалюнки навпроти шістьох слів (можна підібрати на ваш розсуд): апетит, веселощі, зосередженість, спокій, енергія та креатив. Це і може стати вашим орієнтиром в оформленні простору.
Пошуки натхнення
Третя і остання палітра, мабуть, найяскравіша. Вона існує, щоб підіймати настрій у приміщенні та сприяти натхненню. Для її створення взяті тони польових квітів. Тут і ніжний бузок, і бліда примула, і рожева троянда. В живописі схожі кольори сигналізують про певний стан і навіть період у житті художника. Наприклад, у Пікассо був «блакитний період», що ознаменував собою трагічні події та стан тривалої меланхолії. Однак згодом, після переїзду в Париж, настав «рожевий період», і в цих роботах чітко прослідковується життєствердний настрій.

Український живописець Юрій Сивирин спостерігає навіть певну закономірність у використанні кольорів у різних країнах. Так, на його думку, німецькі художники вдаються до більш похмурих композицій, а твори італійських митців видаються більш яскравими, мабуть, тому, що в Італії майже завжди приємна погода та гарне світло. Історичні події також залишають свій слід на творчості. «Із 2014 року мені стало гірше. Неначе пишеш у ямі із сірої глини, ну або відтворюєш монохромну акварель часів династії Сун. Це все вплив травматичних подій, оскільки мій брат — професійний військовий», — говорить художник.
Юрієві до вподоби, як працює із атмосферою та відчуттями Дуг Віллер, або Джеймс Тарелл зі своїми отворами в стелі, через які можна спостерігати за небом, чи Готард Граубнер із його неперевершеною роботою білим кольором і туманом. «Олафур Еліассон теж добре працює з кольором, завдяки лампам чи дзеркалам, що імітують захід сонця. Я із цим працюю тільки у своїй техніці, якщо відкинути травматичний досвід і сюжет».

The Color Inside – простір з кінетичними та світловими інсталяціями авторства Джеймса Таррелла. Фото: Florian Holzherr
Іноді варто не боятися експериментувати з кольорами, фактурами, формами у творенні свого ідеального простору. Може здатися, що це жодним чином не впливає на нас. Однак коли не вистачає відчуття радості (тут підставте свій варіант), її можна просто «намалювати» на стінах.