Deprecated: class-oembed.php відхилено починаючи з версії 5.3.0! Використовуйте wp-includes/class-wp-oembed.php натомість. in /var/www/pragmatika.media/wp-includes/functions.php on line 5513

Світ хмарочосів: чуйний і символічний

Якби світова економіка безперебійно розвивалася темпами, такими ж високими, як у Нью-Йорку сторічної давнини, то сьогодні мультимільйонери виходили б зі своїх пентхаусів одразу в стратосферу. Висотне будівництво, з одного боку — безпомилковий маркер, що вказує на підйом економіки та кількісне зростання населення, а з іншого — яскравий прояв амбіцій і рenis envy (цей термін уїдливі американські журналісти ввели в повсякденний ужиток під час першої гонки хмарочосів).

Спробуємо розібратися, хто й навіщо сьогодні стимулює змагання з подолання все нових і нових позначок висоти.

High-rise дизайн: від сірникової коробки до сміттєвого кошика

Перші офісні висотки з’явилися в Чикаго ще наприкінці ХІХ ст. Перший у світі хмарочос — Будинок страхування житла в Чикаго — спроєктував інженер Вільям Ле Барон Дженні. Через півтора століття називати 10-поверхівку хмарочосом навіть якось дивно, але в 1885 р. це здавалося справжнім дивом.

У вигляді «батька хмарочосів» не було ніякої легкості та небесності — зараз цій будівлі, яка, на жаль, була знесена в 1931 р., найбільше підходить епітет «присадкувата». Майже квадратна в перетині, з рустованими стінами, будівля, проте, стала революційною з інженерного погляду. Несучою конструкцією був негорючий, легкий, міцний сталевий скелет, а цегляні стіни просто навішувалися на нього й практично не несли навантаження. Саме це дозволило будівельникам гнати поверхи вгору.

Home Insurance Building (будинок страхування житла) — перший хмарочос у світі, побудований у Чикаго у 1885 р. і знесений у 1931 р. Джерело зображення: Wikipedia.org

І помчали! Буквально через п’ять років Нью-Йорк відібрав у Чикаго пальму першості, і після тріумфального відкриття 18-поверхового Пулітцер-білдінга висотки почали, наче гриби, проростати на тілі Великого яблука. Вже тоді містобудівники намагалися скерувати амбіції забудовників у розумне русло.

Ще на початку XX ст., а саме в 1916 р., міська влада Нью-Йорка прийняла «Резолюцію про зонування», згідно з якою девелоперам заборонялося будувати висотні «китайські стіни» — хмарочоси із широким фронтом, які затуляли б пішоходам сонце та перетворювали вулиці на похмурі вогкі каньйони з вічними протягами.

Знаменита 60-поверхова вежа 500 Fifth Avenue, добудована в 1931 р., — це й досі найвища будівля в стилі ар-деко, але кожен її уступ проєктувався з урахуванням проєкції на вулицю. Бум висотного будівництва продовжувався навіть у перші роки Великої депресії. І лише Друга світова охолодила цю шалену гонку.

Перші призми, що виблискують склом і металом, з’явилися вже пізніше — у 30-х роках ХХ ст. Досі інтернаціональний стиль, інспірований німецькими архітекторами-емігрантами Вальтером Гропіусом і Місом ван дер Рое, залишається найпопулярнішим у дизайні багатоповерхових будівель.

New York World Building або «Будинок Пулітцера» — один із перших хмарочосів Нью-Йорка, побудований у 1890 р. і знесений 1955 р. Джерело зображення: Wikipedia.org

«Проблема зведення високої офісної будівлі — одна з найграндіозніших, одна з найпрекрасніших можливостей, які творець природи за своєю милістю колись пропонував гордому людському духу», — Луїс Генрі Салліван, архітектор, «батько хмарочосів Америки»

Бум висотного будівництва продовжувався навіть у перші роки Великої депресії. І лише Друга світова охолодила цю шалену гонку

Ще 1935 р. Ле Корбюзьє образив вразливих американців, заявивши: «Ваші хмарочоси надто малі й надто численні!». Але в 1947 р. скандального француза залучили до роботи комісії, яка займалася головним будівництвом світу — першою штаб-квартирою Організації Об’єднаних Націй. Ділянку землі на Манхеттені викупили за гроші Джона Рокфеллера-молодшого, а уряд США виділив на реалізацію цього глобального проєкту $65 млн.

Але щоб закріпити співпрацю між країнами на рівні архітектурної ДНК, було створено проєктну міжнародну групу. Керівником групи став американський архітектор Воллес Гаррісон. Між ним, французом і його учнем Оскаром Німейєром виникло своєрідне змагання, яке завершилося конфліктом і вигнанням Ле Корбюзьє зі складу проєктувальної групи.

Раніше Корбю скаржився друзям, що колеги вставляють йому палиці в колеса, заважаючи створити щось справді величне. Після того, як майстер-план затвердили, французького архітектора позбавили авторства на 39-поверхову будівлю секретаріату ООН, яку жителі міста пізніше прозвали сірниковою коробкою. Але якщо подивитися на результат, то очевидно: сама архітектура комплексу красномовно говорить про те, що до дизайну вежі причетний Ле Корбюзьє, а дизайн асамблеї — це робота Німейєра.

«Сірникова коробка» — будівля штаб-квартири ООН у Нью-Йорку. Фото: Courtesy of the United Nations

432 Park Avenue від Рафаеля Віньолі і Гаррі Маклоу. Фото: Edoardo Busti/Unsplash

Gitterwerk — офісний кошик для сміття від Йозефа Хоффмана

Левер Хаус і Вежа Сігрем також залишаються культовими зразками міжнародної висотної архітектури XX ст. Відлуння цього стилю ми регулярно зустрічаємо і в сучасних проєктах. Та й сама «коробкова форма» залишається популярною, не здаючи позицій «рідким» біонічним лініям. Іноді архітектори діляться несподіваними одкровеннями про свої імпресії.

Наприклад, автори проєкту хмарочоса 432 Park Avenue Рафаель Віньолі та Гаррі Маклоу були досить сміливими, щоб зізнатися: дизайн їхньої будівлі навіяний… кошиком для сміття. Але не просто якимось брудним кошиком ноунейм, а іконічним кошиком для паперів Gitterwerk Йозефа Хоффмана, створеним ним 1905 року.

 

Епоха супертолів

Перші десятиліття ХХІ ст. ознаменували епоху масового будівництва супертолів і мегатолів. Згідно з міжнародними стандартами вимірювання висотних будівель, розробленими CTBUH (Радою з висотних будівлель і міського середовища проживання), supertall — це будівлі висотою від 300 до 600  м, а все, що вище, вже називається мegatall.

Подібних у світі побудовано поки що всього три — Бурдж-Халіфа (Бурдж-Дубай), Шанхайська вежа та Башта з годинником у Мецці. Кілометрову позначку ось-ось має побити Башта Джидда в аравійській пустелі, будівництво якої курує Едріан Сміт із SOM. Але останні вісті із Саудівської Аравії суперечливі: схоже, будівництво все-таки заморожене.

«Бурдж-Халіфа» — 163-поверховий мегатол у Дубаї висотою 828 м. Автори проєкту: Едріан Сміт / Som. Фото: Ashim D Silva/Unsplash

Makkah Clock Royal Tower — мегатол у Мецці висотою 601 м. Автори проєкту: Sl Rach/Dar Al-Handasah Shair & Partners. Фото: Patrick Séguin

Shanghai Tower — мегатол у Шанхаї висотою 632 м, спроєктований Gensler. Фото: Yiran Ding/Unsplash

Натомість вистачає й новин зі світу супертолів. У цій категорії США поки що програють першість східним тиграм. Із першої сотні в рейтингу супертолів CTBUH 80% розташовані в азіатських країнах. Найвищим будинком у Європі нині є 462-метровий, добудований буквально кілька місяців тому «Лахта-центр» у Санкт-Петербурзі (у Західній Європі — лондонський Shard).

Усе частіше в проєктуванні супертолів простежується прагнення створювати самоцінну культурно-контекстуальну архітектуру

Незважаючи на пандемію та панічні настрої, що охопили світ, 2020 р. і початок 2021 стали мегаврожайними за кількістю презентованих проєктів хмарочосів. Herzog & de Meuron, BIG, SOM, Foster + Partners, Heatherwick Studio, MVRDV тощо — простіше перерахувати тих, хто не включився в чергову висотну гонку.

Ординарних проєктів немає, кожен хоче виділитися або за рахунок інноваційних конструкцій і технологій, дотримання трендів стійкості, або за рахунок оригінального дизайну. Все частіше у проєктуванні супертолів простежується прагнення створювати самоцінну культурно-контекстуальну архітектуру.

 

Небосяг, який росте сам, від Guess Line Architects

України немає на світових мапах із локаціями надвисоких будівель. Але в квітні проєктувальники львівського бюро Guess Line Architects здобули перемогу на Міжнародному конкурсі eVolo Skyscraper Competition. Львів’яни спроєктували унікальний хмарочос майбутнього: самодостатній, сформований із живого дерева, що стрімко зростає, він зводиться сам.

Проєктувальники передбачили, що в недалекому майбутньому з’явиться можливість прискорити ріст дерев, програмуючи форму габітуса. Якщо вже зараз із дерев вирощують меблі й навіть мости, то чому не можна за 15–20 років виростити живий хмарочос? Ця футуристична ідея викликала захоплення журі. Засновник Guess Line Architects Андрій Лесюк відповів на кілька запитань редактора PRAGMATIKA.MEDIA.

Андрій Лесюк, засновник Guess Line Architects

PRAGMATIKA.MEDIA: Чому моделлю для проєкції вашої абстрактної ідеї живої будівлі став саме хмарочос, а не який-небудь котедж, що видавалося би більш реальним?

Андрій Лесюк: Насправді рішення візуалізації ідеї у вигляді хмарочоса продиктоване завданням конкурсу, адже суттю змагання було презентувати своє бачення унікальної висотної будівлі й подати оригінальну архітектурну концепцію, використовуючи нові матеріали, технології та методи організації простору.

Більше того, альтернатива вирощування живого хмарочоса як самодостатнього повноцінного архітектурного об’єкта здавалася більш скомплікованою, масштабною й максимально сюрреалістичною (порівняно з утіленням ідеї за допомогою малих архітектурних форм).

Ми кинули собі виклик і прибрали усталені бар’єри, адже для вирішення такої проблеми, як ініціювання нового архітектурного дискурсу, важливо навчитися відходити від реальності й мислити більш комплексно, часом покладаючись лише на найбільш шалені та фантастичні ідеї.

Концепт живого хмарочоса для Нью-Йорку, розроблений студією Guess Line Architects для конкурсу Evolo Skyscraper Competition. Джерело зображення: Guess Line Architects

P.M.: Як ви вважаєте, чи будуть українські міста майбутнього рости вгору, чи ми приймемо популярну для західної Європи концепцію розвитку міст за допомогою середньоповерхової забудови?

А. Л.: Було б доцільно відповісти, що все залежатиме від напрямку зміни багатьох чинників, як-от тенденції створення великих агломерацій, приріст чи зменшення кількості населення, створення програми збереження пам’яток архітектурної спадщини тощо, Але, оскільки тематика дозволяє вийти за межі звичного сприйняття, то логічним сценарієм розростання «живих» міст є варіант розміщення дерев-хмарочосів із пристосуванням їхньої висотності до навколишньої забудови.

У більших містах, що розбудовуються за допомогою висотних будівель, гігантські дерева-хмарочоси вирішуватимуть низку важливих екологічних і містобудівних питань. Так, аналізуючи активний процес урбанізації та зменшення відсотка озеленення як явища, що спровокує низку екологічних проблем, ми вирішили, що шляхом інтеграції генетично модифікованих дерев під час стадії їхнього росту та розвитку у висотну архітектуру можна відновити баланс між діджиталізованими метрополісами майбутнього та ресурсами Землі, що поступово вичерпуються.

P.M.: Зазвичай архітектори вважають за краще мати справу з інертним і передбачуваним будівельним матеріалом. Навряд чи людина зможе колись запрограмувати об’єкт живої природи з подібною точністю. Чому й навіщо ми взагалі повинні цього прагнути?

А. Л.: Саме тому ідея програмування дерева як метод творення архітектури виявилася виграшною, адже це щось нове, мало досліджене, непередбачуване й незвичайне. Важливо розуміти те, що кожна нова ідея, що з часом стає передовою, завжди випереджає час, у який зароджується: проходить затяжні етапи аналізу, критики й спростування. Чи зможе людина колись запрограмувати об’єкт живої природи з подібною точністю?

Уже сьогодні генна інженерія дозволяє вирощувати структури такого типу, тому в найближчому майбутньому ідея вирощування дерева-хмарочоса як окремого живого організму з власною кореневою системою, механізмами зрошення та догляду, особливостями розвитку, орієнтованими на пристосування до використання в архітектурі, зовсім не видаватиметься фантастичною.

Візуалізація живого хмарочоса в ландшафтній панорамі Нью-Йорка. Джерело зображення: Guess Line Architects

Візуалізація живого хмарочоса в ландшафтній панорамі Нью-Йорка. Джерело зображення: Guess Line Architects

Такий хмарочос — група унікальних швидкорослих і високорослих листяних дерев твердих сортів, що групами висаджуються в спеціально підготовлений ґрунт (для отримання ресурсів) і в процесі свого росту формують унікальний архітектурний об’єм. Рослина транспортуватиме воду та поживні речовини від коренів до верхівки. Разом із тим ріст окружності поступово збільшуватиме міцність конструкції дерева, збільшуючи його самонесучі властивості.

Під час розвитку гілки сусідніх дерев прививатимуться на різних рівнях і утворюватимуть мережеву структуру — своєрідні спряження, що будуть підсилювати конструкцію та продовжуватимуть її ріст. Залежно від навантаження та необхідної порції живлення зв’язків можна підбирати різні типи сполучень гілок між собою.

Таким чином, гілки гібридних «дерев майбутнього» формуватимуть структуру живого хмарочоса, утворюватимуть рівні, окремі біоморфні структури й живитимуться ресурсами ґрунту, води та сонця, утворюючи екосистему, вкрай необхідну великим агломераціям. Розростаючись, живий хмарочос може з’єднуватись із сусідніми будівлями й разом із унікальною формою утворювати зелені нависаючі комунікації над кварталом.

«Прекрасний чи жахливий, сучасний хмарочос — це потужна сила із сильним магнітним полем. Він вбирає всі чинники, які рухають і характеризують сучасну цивілізацію. Хмарочос — це місце, де зустрічаються мистецтво та місто», — Ада Луїза Хакстейбл, архітектурний критик, член журі Прітцкерівського комітету

Будуй або біжи

Світовий будівельний ринок часто-густо парадоксально реагує на кризи. Крайслер-білдінг та Емпайр-стейт-білдінг були побудовані в період Великої депресії, оскільки глобальні забудови самі й створювали робочі місця. Очікувалося, що теракти 11 вересня 2001 р. покладуть край будівництву висотних будівель.

«Навіщо вам будувати високу будівлю, якщо на неї можна націлити літак?» — точно охарактеризував паніку, що охопила галузь, Стів Кеннард, директор із відновлення британської девелоперської компанії Hadley Property Group. Коли впали вежі-близнюки, всі подумали: «От і все, це кінець гри». Але зась. Гнів і горе західного світу сублімувалися в сотні нових проєктів.

One World Trade Center — супертол, спроєктований Девідом Чайлдсом, керівником Som, став символом незламної волі Америки. Фото: Arthur Volkers/Unsplash

Будівництво хмарочосів — це дорого, але вигідно. По-перше, забудовник економить на вартості землі, по-друге, на архітектурі, адже тиражування поверхових планів і комунікацій знижує собівартість квадратного метра. Але насамперед будівництво хмарочосів є глибоко символічним. Це символ переваги, успіху та процвітання.

Впевненість у позитивному розвитку та демонстрація цінності довгострокових підходів до будівництва. У відповідь на терористичну атаку американці звели One World Trade Center, де навіть сама висота є символом неприборканого американського духу. 541 м — це 1 776 футів: число, що означає рік проголошення Незалежності Америки.

Ось два останні приклади, які теж можна вважати символічними. У Нью-Йорку майже добудований супертол The Spiral — штаб-квартира виробника вакцини від коронавірусу Pfizer. Проєктна висота в 314 м уже досягнута, і ще рік будівельники займатимуться оздоблювальними та фінішними роботами. Планується, що все буде завершено вже у 2022 р. Унікальною особливістю архітектури The Spiral, розробленої компанією Б’ярке Інгельса BIG, стануть ландшафтні тераси, що обвивають будівлю по ступінчастій спіралі.

The Spiral — проєкт надвисотної будівлі нью-йоркської штаб-квартири фармацевтичного гіганта Pfizer. Джерело зображення: Big

Другий приклад — руйнування готелю Grand Hyatt New York, що належав Дональду Трампу, для зведення нового супертолу. Будівля була першим великим будівельним проєктом Трампа в Нью-Йорку: у 1980 р. він придбав готель Commodore — зразок американської висотної архітектури початку XX ст. — і безжально знищив архітектуру, випатрав інтер’єри та обшив сталевий каркас чорним дзеркальним склом. Що ж, цей пам’ятний знак доживає останні дні.

Архітектори SOM планують замінити «владний» дизайн Трампа демократичним і стійким. Навколо супертолу 175 Park Avenue створять серію громадських терас із садами.

Візуалізація мультифункціонального супертолу 175 Park Avenue, який замінить собою готель Grand Hyatt New York. Джерело зображення: Som

Архітектори SOM планують замінити «владний» дизайн Grand Hyatt New York Трампа демократичним і сталим

Буде несправедливо, якщо складеться враження, що мірятися хмарочосами — це суто маскулінне заняття, хоч би як там журналісти не пащекували щодо рenis envy. У Чикаго на стадії завершення супертол Vista Tower Жанни Ганг, засновниці Studio Gang, а Дорте Мандруп презентувала плани зі зведення Bestseller Tower у тихій данській провінції Бранде.

320-метровий «Бестселер» від Мандруп має стати найвищою будівлею в Західній Європі, де досі якось стримували гонку зі стрибків у висоту. Будівля, дизайн якої, до речі, теж викликає асоціацію з нетлінним шедевром Gitterwerk, поб’є ставку лондонського Shard від Ренцо П’яно. Ну а Zaha Hadid Architects спроєктували 400-метровий комплекс Tower C для китайського Шеньженя.

Хоча цей проєкт — робота виключно Патріка Шумахера, а найвищими будівлями, спроєктованими особисто Захою Хадід, стали 315-метровий Міжнародний молодіжний культурний центр у Нанкіні, житлова вежа One Thousand Museum Tower у Маямі та 207-метрова Leeza SOHO в Пекіні.

 

Небосяг за тиждень

Складно спроєктувати новий оригінальний супертол і ефектно його презентувати, але набагато складніше завершити будівництво в найкоротші терміни. Встигнути до чергового шторму на біржовому ринку, до чергової кризи — економічної, політичної, соціальної. Встигнути, поки запал не пройшов, бо кому буде цікавий морально застарілий лендмарк?

Тому девелопери кровно зацікавлені в розвитку модульних технологій, коли найбрудніші та найдовші процеси винесені за межі будівельної ділянки, а на самому будмайданчику відбувається справжня магія: за лічені тижні на місці пустиря зводиться чергова вежа. З урахуванням пандемії переваги такого підходу тільки зросли, адже тепер забудовник з метою безпеки повинен дотримуватися особливої логістики: не допускати скупчення великої кількості людей на майданчику, в їдальнях, ліфтах і гуртожитках.

Китайський флагман у сфері збірного будівництва Broad Sustainable Building зводить хмарочоси в Піднебесній за лічені години в режимі реального часу. 19 поверхів за тиждень? Зроблено. 57 поверхів за 19 днів? Будь ласка. Щоправда, за кадром залишаються місяці роботи над проєктом і процес виготовлення модулів на заводі. Але все ж таки швидкість китайців вражає.

Проєкт модульного хмарочоса Playscraper, розроблений Карлом Ратті. Джерело зображення: Carlo Ratti Associati

Проєкт модульного хмарочоса Playscraper, розроблений Карлом Ратті. Джерело зображення: Carlo Ratti Associati

Архітектор-візіонер і професор Массачусетського технологічного інституту Карло Ратті минулого карантинного року представив проєкт висотної вежі Playscraper, яка є сендвічем із декількох модульних блоків — тенісних кортів. Модульні конструкції в обшивці з нержавіючої сталі він планує замовити саме у Broad Sustainable Building.

Цей проєкт не просто стане новою іконою для любителів спорту. Це експеримент із новим типом суспільного простору, що розширюється вертикально, а не горизонтально», — сказав Карло Ратті у заяві для преси.

Переваги вертикального розширення поступово змінюють атмосферу навіть у найконсервативніших європейських містах

Переваги вертикального розширення поступово змінюють атмосферу навіть у найконсервативніших європейських містах. Два роки тому в Парижі вперше з 1973 р. дозволили розпочати будівництво хмарочоса за межами Дефанса. Виняток зробили для пірамідальної вежі Tour Triangle, спроєктованої Herzog & de Meuron як нова пам’ятка Олімпіади 2024 року.

Tour Triangle — пірамідальний хмарочос, який буде побудований у центрі Парижа до Олімпіади 2024. Джерело зображення: Herzog & De Meuron

Що об’єктивно стримує вертикальне архітектурне зростання в Україні та про що говорить наша відданість малоповерховій і середньоповерховій архітектурі? Про перманентну економічну нестабільність, відсутність амбіцій, страх змін або вірність традиційній парадигмі плаского міста? Продовжимо розвивати магістральну тему тому в серії бліц-інтерв’ю з провідними архітекторами та девелоперами України.

 

/ Матеріал опубліковано на сторінках #31 тома PRAGMATIKA.MEDIA/