Площа як «точка збирання» живого міста
На запитання «Що таке місто?» ми зазвичай відповідаємо «Місто — це люди!». Але з погляду форми це насамперед поєднання об’ємів і порожнеч. Вулиці, парки, сквери, площі — це «значима порожнеча», що врівноважує кам’яну масу забудови. Площа — найважливіший суспільний простір, серце міської культури. Так, 28 найвідоміших площ Риму багато в чому формують його ідентичність. В останні десятиліття функціональне призначення площ змінилося, але це не означає, що вони втратили свою чільну позицію в міській ієрархії.
Людмила Білодід, ландшафтний дизайнер, директор і засновниця бюро Beloded Landscaping
Із давніх-давен площі були мультифункціональними: місцем протестів, торгівлі, вистав. Співвідношення функцій — політики, комерції та культури — змінювалося залежно від епохи. На рубежі XX–XXI ст. площі багатьох пострадянських міст перетворювалися на транспортні перехрестя, іноді — на гігантські паркування. Але сьогодні ми впевнено дрейфуємо до парадигми «площа — місце культурного дозвілля».
Естетизація цих просторів почалася ще в середньовіччі. Згадайте секторальне брукування з каменю різних відтінків червоного на площі П’яцца-дель-Кампо в Сієні! Воно досі є актуальним. В епоху Відродження на італійських п’яцца з’явилися фонтани, жанрові скульптури та те, що ми назвали б сьогодні ландшафтним дизайном. Наприклад, проєктуючи барочну Пьяцца-дель-Кампідольо в Римі, Мікеланджело використовував як декоративний прийом контрастне брукування з мармуру та темного каменю. Сходи й парапети навколо фонтанів містяни успішно використовують як сидіння.
Правильно спроєктовані площі дарують нам почуття захищеності та свободи одночасно. Але досягти такого балансу непросто
Лава-подіум від компанії Metalco стала формотворчим елементом Piazza Mazzini в італійському місті Ізоло, реконструйованої за проєктом архітектора Карлоса Ферратеро. Джерело фото: Metalco
Демократичність, доступність для всіх — це головна характеристика площі. Ось чому обгороджені парканом чи заставлені автомобілями площі — втрачені простори. Навіть, я б сказала, простори зі знаком мінус. Успішна площа — не лише іміджевий елемент середовища. Це магніт, точка тяжіння для мешканців багатополярного міста, а також інструмент подолання сегрегації та соціальної нерівності, адже тут усі люди рівні. Красива площа підвищує цінність ландшафту і робить свій внесок в естетику навколишнього середовища, впливає на комерціалізацію нерухомості. Так само, як парки — інструмент капіталізації, площі — ще потужніший у цьому сенсі засіб. Правильно спроєктовані, вони дарують нам почуття захищеності та свободи одночасно. Але досягти такого балансу непросто.
Що таке успішна площа?
Історики архітектури та містобудівники так і не дійшли консенсусу ні щодо оптимальної форми, ні щодо оптимальних розмірів площі. Кожне нове століття диктувало свої закони. Круглі, квадратні, прямокутні… Наприклад, площа Віджей Чоук у Нью-Делі виглядає як гігантська еспланада для політичних процесій і парадів. Імперські амбіції диктували проєктування площ як глядацьких залів для милування головним архітектурним героєм — палацом чи урядовою будівлею. Чим значніший, об’ємніший архітектурний об’єкт, тим більший зал для глядачів йому належав.
Сьогодні урбаністи проєктують і реконструюють площі, орієнтуючись насамперед на потреби людей
Сьогодні урбаністи проєктують і реконструюють площі, орієнтуючись насамперед на потреби людей. Ян Гейл у книзі «Міста для людей» писав, що дизайн успішної площі — це скоріше сценографія, ніж архітектурне проєктування. Найбільш комфортно ми почуваємося у квадратному просторі із широким кутом огляду. І дуже важливо бачити небо над будинками. Тобто чим вище будівлі по периметру, тим більшого розміру має бути площа, інакше наша підсвідомість забракує цей колодязь як несприятливе місце.
Непропорційно великі території дезорієнтують. Соціальна відстань — дистанція, на якій ми можемо розглянути обличчя людини та її емоції, — становить близько 35 м. Тому простір у такому радіусі знаходиться під нашим контролем, що, безумовно, заспокоює. На площі більшого розміру ми не здатні самостійно оцінити маркери небезпеки — тікати чи стояти — і змушені орієнтуватися на поведінку натовпу чи інфлюєнсера. Масштабний плац добрий для політики та політиків, оскільки саме тут так легко маніпулювати натовпом. Але для повсякденного комфорту та спілкування нам потрібні співмірні простори.
Tainan Spring — нова міська площа, ландшафтний парк і міський басейн на місці колишнього молла. Тайнань, Тайвань. Фото: ©Daria Scagliola. Джерело зображення: MVRDV
Я не закликаю забудовувати площі, що дісталися нам у спадок від СРСР. Їх можна грамотно зонувати, залишивши місце для протестів і створивши зону відпочинку та спортивних активностей. Ревіталізуючи деградуючі, спорожнілі простори, ми не просто надаємо нового імпульсу міському життю, а й вирішуємо низку нагальних проблем. Хороший приклад — це робота MVRDV для Тайваню: створення площі-басейну Tainan Spring на місці порожнього гіпермаркета. Архітектори використали скелет об’єкта, який утратив свою значущість, і спроєктували унікальне в масштабах світу знакове місце і водночас зону відпочинку з комфортним мікрокліматом.
Нью-Йорк вклав $55 млн у ревіталізацію знаменитої Таймс-сквер. У 2016 р. велику її частину зробили пішохідною, що дозволило «перехрестю світу» повернути собі статус культурного центру американського мегаполіса.
Іди, сиди, танцюй, дивись
Саме популярність серед мешканців і туристів робить площі успішними. Для того, щоб люди частіше спілкувалися та взаємодіяли, ці простори насамперед необхідно зробити комфортними для пішоходів.
Сьогодні ми звертаємо увагу на кліматичні аспекти, якими нехтували містобудівники минулого. Велика кам’яна чи асфальтована площа мовою сучасної урбаністики — це острів нагрівання (urban heat island). У спекотні літні дні такі простори розжарюються та негативно впливають на міський мікроклімат загалом. Перехожі намагаються уникати перегрітих площ удень, та й увечері там душно. Жива зелень, тінь і вода — їхня присутність дозволяє суттєво знизити температуру. Міські площі стають дедалі більш тінистими, і це світова тенденція. Навіть якщо немає можливості висадити дерева, можна виставити діжкові рослини, встановити навіси для тіні й охолоджуючі рамки.
Пагорбовий рельєф із палубної дошки, створений на площі Пуебло (Мексика) за проєктом TEN Arquitectos. Фото: TEN Arquitectos
Велика кам’яна чи асфальтована площа мовою сучасної урбаністики — це тепловий острів (urban heat island)
Indautxu Square у Більбао відповідає всім вимогам успішного багатофункціонального використання. Завдяки реструктуризації площі за проєктом JAAM у 2006 р. мешканці й туристи отримали новий привабливий простір для відпочинку та розваг. Фото: Elker Azqueta
Сходинок і бар’єрів слід уникати, якщо ділянка не має сильних перепадів рельєфу. Зараз часто бачу проєкти площ зі штучними пагорбами, під якими ховаються паркування, кафе, магазини чи громадські туалети. Прекрасний прийом, який одразу надає простору виразності. Зонувати пласку ділянку можна за допомогою контрастного брукування, варіюючи колір, форму чи текстуру покриття. При цьому бажано використовувати плитку, яка не ковзає та не відбиває сонячні промені. Якщо бюджет проєкту дозволяє, то архітектори замінюють плитку чи камінь деревом, матеріалом із винятковими тактильними якостями.
Наприклад, Енріке Нортен із TEN Arquitectos замостив громадську площу в мексиканському місті Пуебло палубною дошкою, створив хвилеподібний рельєф і не забув про необхідність затінення, висадивши в лунки листопадні дерева. Чи треба дивуватися, що це місце відразу стало мегапопулярним у містян?
Чим зручніша лава, тим більше часу проведе на ній людина. Але вуличні меблі — ще й важливий елемент дизайну. Саме незвичайний об’єкт може стати фішкою простору.
Сучасний ландшафтний дизайн має інтригувати. Людям важливий елемент несподіванки, а порожні пласкі площі подібного не припускають
Звісно, сучасний ландшафтний дизайн має інтригувати. Людям важливий елемент несподіванки, а порожні пласкі площі нічого подібного не припускають. Рослини не тільки служать живим екраном, формують камерний характер простору, створюють комфортний мікроклімат, але й дивують своїм декоративним листям, квітами, корою. Вони можуть бути частиною філософії. Тому до вибору асортименту для озеленення треба підходити з особливою увагою.
«Спортивний кластер» площі Superkilen у Копенгагені. Проєкт міського простору розробляли спільно BIG, Topotek 1 і SUPERFLEX. Фото: Iwan Baan
Урбан-планувальники з Project for Public Spaces (PPS) — некомерційної організації, заснованої Вільямом Уайтом, навіть склали нам на допомогу невеликий чек-лист COMFORT & IMAGE. Оцінюючи якість суспільного простору, дослідник повинен відповісти на кілька запитань.
- Це місце справляє сприятливе враження на перший погляд?
- Чи багато серед людей на площі жінок або жінок із дітьми?
- Чи достатньо місць для сидіння? Чи зручно вони розташовані? Чи є у людей вибір місця для сидіння на сонці чи в тіні?
- Наскільки ця площа є чистою?
- Чи відчувається цей простір безпечним?
- Як часто люди фотографують? Чи пропонує простір цікаві сюжети для фотографій?
- Це пішохідний, безбар’єрний та інклюзивний простір?
Кожна позитивна відповідь — це один бал. Чим більше балів — тим із більшою впевненістю ми можемо говорити про те, що перед нами успішна площа!
Домашні напрацювання для Маріуполя та Харкова
Я розумію, що дуже хотілося б у кожному з українських міст мати площу-лендмарк, як The Strip у Лас-Вегасі чи Burj Park у Дубаї. А оскільки в бюджетах немає мільярдів, які можна було б витратити на подібні проєкти, українські градоначальники, які цінують розмах, вважають за краще нічого не робити: паркування так паркування, стихійний ринок — ну і нехай! Подекуди ситуація починає змінюватися завдяки корпоративним інвестиціям та відповідальним девелоперам.
Проєктна пропозиція Belodеd Landscaping / Urban Sustain Architects / Aldis Bliksons щодо реконструкції площі Визволення (Козацтва) у Маріуполі. Джерело зображення: Beloded Landscaping
Коли команда Beloded Landscaping спільно з Urban Sustain Architects і латвійським дизайнером Алдісом Бліксонсом розробляли конкурсний проєкт благоустрою та ревіталізації площі Визволення в Маріуполі, то насамперед ми обговорили, як і хто користуватиметься цим простором. У будівлі ТСОУ (Товариства сприяння обороні України, раніше ДОСААФ), що виходить на площу, працює безліч творчих і освітніх гуртків. Там є автошкола, танцювальний клуб, IT-класи, театр, галерея, художні майстерні. Очевидно, що концепція розвитку площі має орієнтуватися передусім на дітей і молодь. І передбачати безліч сценаріїв використання: активності та спорт, фудкорти, фермерські ринки та фестивалі, концерти та вечірки.
Якщо перетворити частину проспекту Миру між перехрестями з вулицями Земська й Торгова на пішохідну зону, то вдасться створити серію різномаштабних просторів для ігрової та соціальної взаємодії. Залишки залізничних колій можна використовувати для створення унікальної рухомої сцени. Також на них можна встановити пересувне кафе зі старого трамвайного вагона. І, звичайно, всі ці зони та майданчики, вуличні тераси з кафе, скейт-парк і пам’ятник 500-річчю козацтва мають бути пов’язані безбар’єрними пішохідними маршрутами, обладнані комфортними вуличними меблями й освітлені.
Максимально успішні проєкти передбачають рівноцінні фінансові вкладення як в елементи благоустрою, так і в озеленення
Звісно, ми не забули й про озеленення території. Окрім нових дерев і багаторічників «частка зеленого» може бути суттєво збільшена за рахунок облаштування зелених дахів — як будівель ТСОУ, так і малих архітектурних форм.
Світова практика доводить, що максимально успішні проєкти передбачають рівноцінні фінансові вкладення як в елементи благоустрою, так і в озеленення. Саме такого принципу дотримується мій колега архітектор Хірокі Мацуура, з яким ми працювали над проєктуванням Main Plaza у київському інноваційному парку UNIT.City (докладніше читайте у статтях «Колаборація як шлях до юген» та «Bento Box у UNIT.City: від zero point до фінішу» у 27-му томі PRAGMATIKA.MEDIA). Зараз наша робота на Main Plaza успішно наближається до завершення, і паралельно Хірокі вже проєктує наступний паблік «Бізнес-Парк», який буде ще зеленішим, справжні джунглі.
Проєктна пропозиція Belodеd Landscaping щодо реконструкції площі Свободи в Харкові. Джерело зображення: Beloded Landscaping
Проєктна пропозиція Belodеd Landscaping щодо реконструкції площі Свободи в Харкові. Джерело зображення: Beloded Landscaping
Коли харківська влада обговорювала питання про реконструкцію скверу на площі Свободи, вона вирішила не дуже мудрувати з ландшафтним дизайном і спрямувала більшу частину коштів на фокусний об’єкт. У центрі скверу, на місці, де раніше стояв пам’ятник Леніну, минулого літа відкрили найбільший в Україні «сухий» круглий фонтан діаметром 36 м із безліччю форсунок, що пускають струмені води, і сучасним динамічним підсвічуванням. Загалом на проєкт витратили близько 140 млн грн. Амбіції місцевих чиновників і політиків цілком зрозумілі, їхня гонитва за званнями «найбільший, найдорожчий» — це той самий пережиток епохи соцзмагань. Насправді ревіталізація площі — це не лише створення потужного магніту, не лише гра на емоціях, а й турбота про комфорт жителів.
Наша пропозиція щодо площі Свободи передбачала більш гнучкий, динамічний малюнок брукування, який згладив формальні риси цього простору, і, звичайно, суттєве оновлення насаджень. Усі наявні дерева необхідно зберегти, але сквер треба доповнити новими багаторічниками, злаковими, красиво квітучими чагарниками — рослинами, які максимально підтримують біорізноманіття, надають скверові привабливого вигляду в будь-яку пору року, навіть тоді, коли фонтан не працює (а в нашому кліматі це більша частина року). Густіший рослинний покрив працюватиме ширмою — створюватиме акустичний і пиловий бар’єр між зоною відпочинку та проїжджою частиною, захищатиме від вітрів і прямих сонячних променів. Усе це насправді ще не пізно втілити в життя.
Навіщо потрібні експерименти
Оскільки сфера ландшафтного дизайну розвивається дуже швидко, то щороку ми дізнаємося про нові підходи та прийоми, зокрема й у благоустрої міських площ. Іноді сам проєкт із благоустрою стає експериментом у реальному часі.
В Утрехті величезну Berlijnplein, площу в новому районі Leidsche Rijn Centrum, що будується, віддали під міську лабораторію RAUM. У її створення влада міста інвестує 45 млн євро. Це нова гібридна модель благоустрою простору шляхом створення своєрідного соціального центру просто неба. Інсталяції, що постійно оновлюються, стенди й тематичні виставки повинні виманити новоселів із їхніх квартир, що пахнуть ремонтом. Саме тут, на Berlijnplein, ці незнайомці, серед яких чимало мігрантів, починають спілкуватися та взаємодіяти. Так із роз’єднаної маси людей формується співтовариство жителів Leidsche Rijn Centrum.
Berlijnplein — нова площа району, що будується в Утрехті. Джерело фото: raumutrecht.nl
В основі концепції RAUM — креативний плейсмейкінг: модератори заохочують людей ділитися різними ідеями щодо проведення різноманітних вечірок, концертів, перформансів і допомагають їх утілювати. Ще в 2017 р. Berlijnplein мав вигляд будмайданчика з утрамбованим глинистим ґрунтом. Потім по глині проклали доріжки, якими можна було пройти до вуличного кафе, зібраного з будівельних вагончиків і фанери. Люди збиралися в кафе й обговорювали, як їм далі спланувати територію, де посіяти траву, де посадити дерева, де обладнати дитячий майданчик. Звісно, їхні плани корегували професійні консультанти, але ставку зроблено, скажімо так, на «природний розвиток».
Важливо зрозуміти, якою мірою низові ініціативи можна використовувати в плануванні просторів та їхньому обслуговуванні
Міська лабораторія RAUM на площі Berlijnplein, Утрехт. Джерело фото: raumutrecht.nl
Проєкт ще перебуває на стадії реалізації, і, чесно кажучи, новий дизайн поки що не вражає. Важко припустити, наскільки остаточний вигляд Berlijnplein буде відповідати нашим уявленням про естетику та гармонію. Але треба розуміти, що це насамперед великий і дуже дорогий соціальний експеримент, за яким корисно спостерігати і міським чиновникам, і професійним архітекторам. Нам важливо зрозуміти, якою мірою низові ініціативи можна використовувати в плануванні просторів та їхньому обслуговуванні. Адже ландшафтний архітектор, завершивши проєкт створення міського саду, парку чи площі, передає своє дітище мешканцям. І вже від них залежить, наскільки життєздатним виявиться новий дизайн.
Ми не завжди вміємо цінувати дорогі подарунки, але цінуємо те, у що вклали частинку душі та свою працю. Тому навіть символічна причетність мешканців до благоустрою — це своєрідна гарантія того, що новий дизайн площі буде актуальним і довговічним.
.
/Матеріал опублікований на сторінках #29 тома PRAGMATIKA.MEDIA/
