Біографія Антоніо Гауді
Фото: Raimond Klavins on Unsplash
Органічна архітектура інспірована природою. «Все виходить із великої книги природи», — вважав Антоніо Гауді, дитинство якого пройшло в сільській місцевості, в провінції Таррагона на південному узбережжі Іспанії.
Антоніо Гауді народився 25 червня 1852 року. Ріудомс або Реус — біографи досі так і не дійшли єдиної думки про те, в якому з двох містечок відбулася ця подія, а муніципалітети досі сперечаються про те, де стояла колиска архітектурного генія. Антоніо був п’ятою дитиною в сім’ї з династії фермерів і ремісників. Околиці Ель-Мас-де-ла-Кальдерера — фермерського будинку, що належав родині Гауді, були для хворобливого хлопчика обітованою землею, яку він досліджував із допитливістю і в найдрібніших деталях. Якщо подивитися на фото садиби, то в потужних вигинах старих платанів, що затуляють фасад будинку, можна побачити ті, характерні для фантастичної архітектури Гауді, плавні лінії.
Ель-Мас-де-ла-Кальдерера – будинок, що належав родині Гауді. Джерело фото: wikimedia.org
Скульптура юного Антоніо Гауді, що грає із золотими сферами, авторства Артура Альдома, була встановлена в Реусі в 2002 році. Реус обстоює право називатися батьківщиною великого архітектора. Джерело зображення: monuments.iec.cat
Що потім? Дорослішання, школа, вища школа в Барселоні. У 1878 Антоніо отримав диплом архітектора, закінчивши Escola Tecnica Superior d’Arquitectura. Його першим замовленням професійного архітектора стало проєктування вуличних ліхтарів для площі Plaça Reial. Сьогодні ми сказали б, що це нечувано: доручити випускникові, який, до того ж, мав репутацію вкрай несумлінного студента, роботу в суспільному просторі в самому центрі міста?..
Однак у свої 26 років Гауді мав за плечима досвід участі в кількох важливих архітектурних проєктах, зокрема в реставрації монастиря Поблет. Він розробляв проєкт парку Цитаделі та ринку Борн. З 1873 року, коли він тільки-но почав своє навчання, Гауді вже тісно спілкувався з Франциско де Паула дель Вільяр-і-Лозано, першим архітектором храму Святого Сімейства. А щоб сплатити за навчання, Гауді підробляв креслярем, а також створював ескізи декоративних кованих виробів і меблів. Тож до моменту отримання диплома він був уже далеко не новачком в архітектурі та дизайні.
Ковані перила на балконах будинку Міла – окремий витвір мистецтва. Мистецтвознавці вважають цю роботу Гауді взірцем ранньої абстрактної скульптури. Фото: Vincenzo Biancamano on Unsplash
Меблі, спроєктовані архітектором, в експозиції будинку-музею Гауді. Фото: Son of Groucho on Flickr
У тому ж 1878 році юним архітектором, що виділявся своїми фантастичними й химерними ідеями, став опікуватися впливовий промисловий магнат Еусебі Гуель.
Вхідна група до парку Гуель. Фото: Manuel Torres Garcia on Unsplash
Гуель познайомився з Гауді, оскільки йому дуже сподобалася екстравагантна вітрина для рукавичок, виставлена на Всесвітній виставці в Парижі. Автором вітрини зі скла та кованого металу був Гауді. Так із рукавичок почалося співробітництво між генієм і капіталістом-меценатом, подібне до того, що пов’язувало художників і архітекторів епохи Відродження з їхніми покровителями-замовниками. Протягом наступних 20-ти років Гауді спроєктував для свого спонсора кілька об’єктів, зокрема знаменитий парк Гуель.
Що не менш важливо, Еусебі Гуель познайомив свого протеже з іншими багатими замовниками з буржуазних кіл. Молодий архітектор користувався попитом, а в 1883 році його призначили архітектором храму Святого Сімейства. Цей проєкт став головною роботою та місією Антоніо Гауді.
Храм Святого Сімейства, Фасад Різдва. Фото: Ken Cheung on Unsplash
Життя Гауді обірвалося 10 червня 1926 року внаслідок безглуздої дорожньої пригоди. 73-річний, розсіяний і повністю занурений у свої думки архітектор просто не помітив трамвая, що рухався. Гауді похований в каплиці у склепі храму Святого Сімейства.
Творчий шлях архітектора
Сучасникам сюрреалістичні об’єми, створювані Гауді, здавалися зухвалими. Так, Антоніо Гауді, який творив на стику XIX і XX століття, називають стовпом каталонського модернізму — “modernismo catalán”. Але щоб не виникало плутанини, відразу зазначимо, що його стиль не мав нічого спільного з пізнішим модернізмом Баугаузу (про різницю стилів і плутанину з термінологією PRAGMATIKA.MEDIA раніше писала у статті «Дискримінація модернізму як спосіб знищення пам’яті»).
Гауді відчував антипатію до прямих ліній і прямих кутів. Його архітектура — це орієнталізм, натуралізм, сюрреалізм, ранній модерн — те, що в Європі називали ар-нуво. То була епоха Віктора Орти та Анрі ван де Вельде, і загалом Гауді перебував у мейнстримі. Але його архітектура порівняно з роботами європейських колег була більш химерною, яскравішою, рясніла деталями й декором. Завдяки Гауді в Барселоні процвітали ремісничі майстерні та фабрики.
Приклад параболічної арки Гауді у вхідній зоні палацу Гуель. Фото: Manuel Torres Garcia on Unsplash
За цією дивиною та зовнішньою надмірністю стоїть безліч інновацій. Архітектор вивчав і аналізував будову рослин і тварин, щоб зрозуміти, як тендітні структури та скелети витримують значну вагу. Досліджуючи архітектоніку дерев, Гауді розробив «врівноважену архітектурну систему», самонесучу конструкцію, яка не потребувала додаткових опор. Цю інновацію архітектор реалізував під час будівництва двох будівель — будинку Бальо та будинку Міла.
Гауді переосмислив традиційну техніку мозаїки, використовуючи для обробки складних вигнутих поверхонь своїх будівель і садових скульптур відходи керамічних виробів, битий посуд, плитку або скляні пляшки. Спільно зі своїм учнем і помічником архітектором Жозепом Марія Жуйолем Гауді розробив інноваційну техніку мозаїчного оформлення тренкадіс. Сьогодні ми назвали б такий підхід напрочуд сталим (sustainable). Справді, керамічні фабрики Каталонії та Валенсії, вироби яких уславилися своїми яскравими глазурями й орнаментами, постачали архітекторові першокласний матеріал для його експериментів за ціною відходів. Безумовно, архітектор і собі робив керамістам спецзамовлення: краї ослонів і драконові хребці виконані відповідно до авторських ескізів.
Мозаїка тренкадіс в оформленні лави у парку Гуель. Фото: Rosy Ko on Unsplash
Мозаїка тренкадіс в оформленні фонтану у парку Гуель. Фото: Yuval Zukerman on Unsplash
У музеях Барселони можна побачити також зразки ергономічних меблів, розроблених Гауді. Спадщину архітектора вивчають на окремій кафедрі Вищої технічної школи Барселони — Real Cátedra Gaudí. У музеї кафедри зберігається найбільша колекція креслень, планів і малюнків архітектора.
Найвідоміші проєкти Гауді
Склепіння храму Святого Сімейства. Фото: Duncan Kidd on Unsplash
Ключові роботи Гауді внесені до списку об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО: парк Гуеля; палац Гуель; будинок Міла; будинок Вісенс; робота Гауді над фасадом та усипальницею Святого Сімейства; дім Бальо; склеп у Колонії Гуель. Ці сім об’єктів у Барселоні та її околицях визнані пам’ятками еклектичного та дуже характерного стилю Гауді, в якому рівноцінно важливі архітектура, ландшафтний дизайн, скульптура та декоративні ремісничі практики. Ці об’єкти щорічно приваблюють до Барселони сотні тисяч туристів з усього світу.
Будинок Вісенс (1883–1885 рр.)
Будинок Вісенс і унікальні ковані огорожі з пальмовим листям. Джерело зображення: casavicens.org
Будинок Вісенс вважається піонером архітектурної течії «каталонський модернізм». Він дещо виділяється зі спадщини Гауді. Як ми згадували, архітектор віддавав перевагу органічним, плинним формам, проте будинок, спроєктований Гауді на замовлення біржового маклера Мануеля Вісенса, навпаки, має ритмічний малюнок фасаду з вузькими вікнами й колонами і дах складної геометрії з гострими кутами та неомавританськими баштами. До речі, будинок Вісенс був першим прикладом будівлі з дахом у Барселоні.
Фото: Pedro de Sousa on Unsplash
План ділянки та будинку Вісенс. Джерело зображення: barcelonacheckin.com
Фасад будинку прикрашений яскравою керамічною плиткою, викладеною в шаховому порядку. Гострі кути архітектури пом’якшені багатим декором із кованого металу з рослинними мотивами. Гауді розробив також дизайн інтер’єрів, де реалізував безліч ідей у стилі ар-нуво: це розпис, сграфіто та меблі зі стилізованими зображеннями квітів і тварин.
Будинок Бальо (1904–1906 рр.)
Фасад будинку Бальо. Фото: Moyan Brenn
Будинок Бальо визнаний найкращою пам’яткою Іспанії 2022 року. Спочатку це був нічим не примітний прибутковий будинок, зведений у 1877 році. Але в 1903 році будівлю придбав текстильний промисловець Хосе Бальо, який замовив Антоніо Гауді модернізацію і запропонував не обмежувати фантазію. Через 3 роки на місці ординарної будівлі з’явився шедевр. Гауді надбудував мансарду, сконструювавши дах, що нагадує лускатий хребет поваленого на землю дракона. Димарі у формі стилізованих списів прикрашають терасу на даху. Фасад також змінився до невпізнання. Бельетаж виділяється величезними модерністськими вікнами з різнокольоровими вітражами. Балкони-мушлі оформлені чавунними огорожами, які нагадують комусь венеційські маски, а комусь — кістки черепа. Ця схожість стала причиною виникнення неформальних назв «Будинок кісток» або «Будинок масок». Зовнішні стіни багато інкрустовані керамічною та скляною мозаїкою.
Фото: Igor Ferreira on Unsplash
Модернізація Гауді збільшила загальну площу будівлі на тисячу квадратних метрів за рахунок додавання мансарди та підвалу. Внутрішні простори наповнені світлом та різнокольоровими спалахами. До оформлення інтер’єрів архітектор залучив найкращих майстрів із художнього скла та металу.
Джерело фото: casabatllo.es
Парк Гуель (1900–1914 рр.)
Парк Гуель. Фото: Martijn Vonk on Unsplash
Парк Гуель є однією з найбільших зелених зон у Барселоні площею понад 17 гектарів. Спочатку він не повинен був стати громадським парком, а проєктувався як житловий квартал на схилі гори з чудовим краєвидом на море та центр Барселони. Згідно з планом, на ділянці мали розміститися 60 приватних будинків із загальним парковим простором між ними. Муніципалітет дозволив забудувати лише 1/6 частину ділянки будинками. Еусебі Гуель захоплювався англійськими пейзажними парками та доручив Гауді створити щось подібне.
Пішохідні алеї-гроти у парку Гуель. Фото: Adora Goodenough on Unsplash
Цей парк повною мірою розкриває талант Гауді як ландшафтного архітектора та інженера. Гауді постарався зберегти всі старі дерева на ділянці, які стали відправними точками для планування. Щоб створити на схилі пишне зелене обрамлення для майбутніх садиб, архітектор спроєктував іригаційну систему з віадуками та резервуарами для збирання й зберігання дощової води, яку майбутні мешканці могли б також використовувати для технічних потреб у своїх будинках.
Гауді спроєктував вхідну групу, парадні сходи та громадський простір із яскравою лавкою, інкрустованою уламками плитки у фірмовій техніці тренкадіс
Незважаючи на живий інтерес, який виявляли містяни до будівництва, ділянки так і не були розпродані. Парк знаходився на околиці міста, а найбільшу популярність у ті роки мала нерухомість у кварталі Ешампле. Через обмеження на забудову будинки не могли бути великими за площею або високими. Тому до 1914 року, коли Гуель був змушений визнати провал своєї девелоперської ідеї, у парку жили лише три сім’ї: його власна, у модернізованій старій садибі, родина адвоката та родина Антоніо Гауді (він сам, батько та племінниця) — в демонстраційному будиночку.
Фото: Kristijan Arsov on Unsplash
Еусебі Гуель був справді щедрою людиною. Він відкрив свій приватний парк для містян і дозволив проводити в ньому масові заходи. Після його смерті спадкоємці продали парк муніципалітету. Так девелоперський фейл обернувся для міста величезним благом.
Саграда Фамілія — храм Святого Сімейства (1882–… рр.)
Колони всередині храму Святого Сімейства нагадують стовбури та крони дерев. Фото: Ank Kumar on Unsplash
Храм Святого Сімейства є найзнаменитішим довгобудом світу. Втім, у середньовіччя нікого не дивувало, що величезні собори створюються протягом кількох поколінь і кількома архітекторами. Хоча Гауді офіційно розпочав виконання обов’язків архітектора храму з моменту початку будівництва, первісний проєкт грандіозної споруди належить не йому. Архітектор Франциско дель Вільяр розробив хрестоподібний план базиліки в неоготичному стилі. Але буквально через кілька місяців після закладення першого каменю він залишив будмайданчик через конфлікт із замовниками-піклувальниками.
Креслення храму Святого Сімейства з архіву Гауді. Джерело зображення: wikimedia.org
31-річний Антоніо Гауді лише перший рік слідував плану попередника, а потім рішуче й кардинально перекроїв проєкт, інкорпорувавши в нього безліч власних інновацій. Він розробив спіралеподібну конструкцію веж, що дозволила відмовитися від контрфорсів, підняв склепіння на висоту 60 метрів, підтримавши їх розгалуженими деревоподібними колонами. Гауді переформатував фасад, оздобивши його фантастичними скульптурами.
Над оформленням фасаду Різдва працював особисто Гауді, створивши складну скульптурну групу у “пісочній” пластиці. Фото: Look Up Look Down Photography on Unsplash
Починаючи з 1914 року архітектор відмовився від інших замовлень, повністю занурившись у роботу над будівництвом храму, і навіть переселився до майстерні, обладнаної в базиліці.
Зірку на вежі Діви Марії було встановлено напередодні Різдва 2021 року. Фото: Hernan Gonzalez on Unsplash
В останні роки будівництво храму йде прискореними темпами завдяки застосуванню технології 3D-друку, коли фрагменти стін і веж відливаються з кам’яного композиту на заводі, а потім монтуються за допомогою баштових кранів.
Раніше РRAGMATIKA.MEDIA писала про хід будівництва тут і тут.
Антоніо Гауді: цікаві факти про життя архітектора
Вітражі у храмі Святого Сімейства. Фото: Dimitry B on Unsplash
Імовірно, вже всі знають, що Антоніо Гауді з дитинства й до кінця свого життя був вегетаріанцем. Це ніяк не пов’язане з екосвідомістю. Оскільки він страждав на аутоімунне захворювання (ревматизм), то лікарі рекомендували йому дотримуватися суворої дієти. Можливо, їхні рекомендації були помилковими, і вегетаріанство лише погіршувало самопочуття архітектора.
Антоніо Гауді був самотнім і не створив сім’ю. Як стверджують його біографи, це не пов’язано з його сексуальною орієнтацією. Можливо, він просто не зустрів жінку, яка б привабила його сильніше, ніж приваблювала архітектура.
Антоніо Гауді виступав за незалежність Каталонії від Іспанії і в юності брав активну участь у політичному русі за сепарацію.
Із 10 червня 1992 року каталонські архітектори, які об’єдналися в «Спілку за беатифікацію Антоніо Гауді», лобіюють ідею зарахувати Гауді до святих. 22 лютого 2000 р. Конгрегація Святого Престолу у справах святих дала офіційний дозвіл Архієпископату Барселони відкрити процес беатифікації Антоніо Гауді. Необхідною умовою беатифікації й подальшої канонізації є докази про створення дива. Не беремося передбачити рішення Ватикану, але, на скромну думку співробітників нашої редакції, архітектура Гауді і є справжнім дивом.
Мозаїчне оформлення даху будинку Бальо. Фото: Héloïse Delbos on Unsplash
2007 року патріархальна центральна площа містечка Ріудомс, знаменита колекцією сакур, висаджених ще на початку XX століття, була модернізована. Внаслідок реконструкції за проєктом японського архітектора Хірої Танаки тут з’явилися вигнуті лавки, натхнені знаменитими хвилястими лавками з парку Гуель. Танака уникнув прямого цитування: його лави не прикрашені мозаїкою в техніці тренкадіс, а зроблені з дерева, але навіть дилетант в архітектурі зрозуміє, кому присвячений цей жест пошани.
2022 року цифровий художник Аріадна Хіменес за допомогою штучного інтелекту створила серію фантастичних архітектурних пейзажів, назвавши свій проєкт Gaudism.
Органічна структура, інспірована творчістю Гауді. Проєкт Gaudism, художниці Аріадни Хіменес. Джерело зображення: Ariadna Giménez
І, відповідаючи на питання про секрет привабливості архітектури Гауді, ми ризикнемо висунути власну версію. Причина захопленості «гаудизмом» пояснюється ефектом впізнаваності. Люди з різних країн, із різних континентів розпізнають в архітектурі каталонського архітектора численні метафори приморських пейзажів та уламки власних кольорових снів. Ми дивимося на будинки, але бачимо піщані замки в піні прибою, коралові уламки, чарівних драконів, мозаїки з фольги та кольорового скла, калейдоскопічний чарівний світ дитинства, радісних відкриттів та безмежного польоту фантазії.
