Останні роки набирає популярності та поступово трансформується в тенденцію ідея створення бездоглядного саду. Цю зовні новаторську ідею настільки активно й емоційно пропагують садівники-аматори, що вже сьогодні вона вторгається у сферу професійного ландшафтного проєктування та планування.
Проявляючись у лексиконі забудовника, інвестора та девелопера, «сади малого догляду» перетворюються на практичну проблему вже зараз і стануть міною сповільненої дії для наступного покоління садівників і міських служб, які відповідають за озеленення.
Людмила Білодід, ландшафтний дизайнер, директор і засновник бюро Beloded Landscaping
Безмежно прикро розвіювати гарні ілюзії та розвінчувати міфи, але зробити це доведеться. Отже, відразу поставлю питання руба: чому я не вірю в малодоглядні ландшафти з низьким рівнем технічних витрат і мінімумом інвестицій?
Не секрет, що в замовника часто виникають нереальні побажання, наприклад, отримати квітучий сад до березня місяця чи висадити камелії з кедрами у відкритому грунті. Подібне, звичайно, викликає подив, але не є критичним: пояснити, чому такі побажання неможливо реалізувати, досить легко. Але коли я бачу в технічному завданні до проєкту формулювання «створити сад, за яким не треба доглядати», це справді звучить дивно.
А такі формулювання я зустрічаю все частіше й частіше, як стосовно приватних садів, так і щодо громадських проєктів. За такою вимогою стоїть думка непрофесіонала — людини, яка не знайома з розумним підходом до роботи з рослинами в міських умовах.
Але спростувати цю вимогу, пояснити, що це неможливо, з кожним днем усе складніше. Тому що міф зміцнився: з’явилося безліч статей із помітними заголовками на кшталт «Сад без клопоту», а ідеї, які є чудовою підмогою для дачників, що бажають мінімізувати витрати коштів і час на догляд за посадками, тепер екстраполюються й на великі проєкти.
«Сади малого догляду», що стрімко увірвалися в лексикон забудовника, інвестора й девелопера, перетворюються на практичну проблему
Доводиться витрачати більше слів і аргументів, щоб усунути дефіцит інформації. Є, звичайно, доказовий спосіб, але чи правильно виконувати роботу, знаючи, що бажаний результат недосяжний? Згодом замовник зрозуміє, що помилився, але він, швидше за все, обурюватиметься: чому його все-таки вчасно не переконали?
В Україні чомусь сприймають садівників, ландшафтних дизайнерів як низькокваліфікований обслуговуючий персонал — на кшталт двірника, охоронця та хлопчика на побігеньках одночасно. Тим часом садівники, які виконують конкретні види робіт із догляду за реалізованим відповідно до проєкту ландшафтного архітектора садом/сквером/зеленим простором, повинні володіти основними знаннями про дизайн, компонування рослин і, звичайно, агротехніку. Адже садівник має підтримувати сад у рамках оригінальної ідеї, іноді приймати ситуативні рішення, не виходячи за межі проєкту.
«Ландшафтна архітектура», «ландшафтний дизайн» і «садівництво» — це спеціалізовані дисципліни у профільних вузах, а у Великій Британії — і в університетах. Щоб стати дипломованим ландшафтним архітектором, який може бути допущений до роботи з масштабними міськими проєктами, треба здобути академічну освіту, наприклад, в University of Sheffield. А щоб стати членом вищого професійного органу Landscape Institute, необхідно витримати складні іспити й отримати рекомендації від метрів.
У Французькому École Nationale Supérieur de Paysage Versailles, щоб отримати диплом пейзажиста (ландшафтного архітектора DPLG), доведеться навчатися 4 роки.
Аналогічно — у Німеччині, Данії та майже в усіх країнах Західної Європи. Навчання садівників і ландшафтних дизайнерів триває мінімум 2 роки.
Приватний сад Піта Удольфа Hummelo Garden гарний навіть у демісезон за рахунок куртин сухих злаків. Фото надане Piet Oudolf
У нас вважається, що основи професійної майстерності можна опанувати, пройшовши тримісячні курси. Чи зможе такий «фахівець» аргументовано пояснити суть свого проєкту та необхідність дотримання технології під час висаджування, перспективи в плані утримання та догляду, вартості цих робіт і необхідних матеріалів?
Тому замовник, з одного боку, не сприймає ландшафтного архітектора, ландшафтного дизайнера та садівника як спеціалістів і не довіряє їхній авторитетній думці, а з іншого — просто не розуміє, що в нас поки що відсутній інститут професійних садівників, які підготовлені належним чином і здобули навички, «заточені» під актуальну ситуацію. І насправді професіоналів, здатних створювати сучасні сади нової хвилі, — одиниці.
Удольфіанство, New Perennial movement та New Wave
В останні роки в британському, європейському й американському садівництві відбулися величезні зміни, і однією з найбільших стало відродження інтересу до трав’яних багаторічників і злакових. Але було б неправильно називати це «натуралістичною революцією». Коріння дизайну садів, які ми сьогодні зараховуємо до садів New Perennial і New Wave, насправді далеко в минулому.
Ще 100 років тому німецький учений-селекціонер Карл Форстер сфокусувався на вивченні потенціалу декоративно-квітучих багаторічників для внесення природних акцентів до академічних ландшафтів. Він працював над тим, щоб зробити багаторічники більш стійкими до хвороб, шкідників і клімату, та селекціонував понад 300 нових сортів.
Жорсткий скелет приватного саду Піта Удольфа Hummelo Garden формують живоплоти, а обсяги між ними заповнені багаторічниками та низькорослими декоративно-квітучими чагарниками. Фото надане Piet Oudolf
Але «натургартен» Карла Фостера, як і «англійський квітковий сад» ірландського садівника та письменника Вільяма Робінсона, — це насамперед не сліпе копіювання природи, а створення садів-довгожителів, у яких декоративні та дикі рослини вегетують у взаємовигідному симбіозі та при цьому формують емоційні та високоестетичні ландшафти.
І Фостер, і Робінсон експериментували з рельєфами й зуміли довести, що можна проєктувати ефектні сади без «версальської театральщини» та нескінченних дорогих партерів.
Як і будь-яке мистецтво, садівництво еволюціонує. Піта Удольфа, чиї натуралістичні сади та ландшафти викликають захоплення й глибоку повагу, часто називають родоначальником і головним ідеологом садів New Perennial або садів New Wave.
Чужі сади ростуть швидко, і більша частина клопоту з догляду за ними залишається за кадром
Але сам Піт не претендує на пафос — із величезною самовіддачею він відточує свою майстерність і четвертий десяток років удосконалює приватний садок у голландському селі Хуммело.
Hummelo garden став іконою, але він знаходиться на стадії постійного експерименту. І Піт не приховує, що стикається з новими складнощами та викликами: це насамперед мінливий клімат, який змушує садівників шукати нові підходи, а селекціонерів — виводити стійкіші рослини.
Неможливо сліпо копіювати дизайн і агротехнічні прийоми хедлайнерів: Піта Удольфа, Дена Пірсона, Найджела Даннета, Сари Прайс та інших. Їхні сади треба вивчати з розумінням, що це твори сучасного садового мистецтва, які стали такими, зокрема, завдяки ретельному догляду. Вони не можуть коштувати копійки чи залишатися без догляду.
До весняного обрізання багаторічних злаків у нью-йоркському парку High Line доводиться залучати волонтерів. Джерело фото: s3.amazonaws.com
Чужі сади ростуть швидко, і більша частина клопоту з догляду за ними залишається за кадром. Тим часом утримання нью-йоркського парку High Line, що став іконою міських натуралістичних ландшафтів, обходиться майже $5 млн щорічно.
Муніципалітет забезпечує лише незначну частину витрат, а основну суму збирають за допомогою пожертвувань меценатів, банків-донорів і добровольців. Щоб зберегти цілісність первинного дизайну Удольфа, садівники High Line виконують безліч щоденних операцій: прополюють, обрізають, видаляють загиблі рослини, контролюють поширення самосіву тощо.
Сучасні сади стали більш економічними та екологічними, але вони також вимагають турботи і значних інвестицій
Килим із багаторічників на даху лондонського Барбікана, «зітканий» Найджелом Даннетом, є особливо ефектним на тлі брутальної архітектури. У яку суму обійшовся високотехнологічний «пиріг», що послужив основою для саду на даху, могли б розповісти мої колеги із ZinCo, адже сади Барбікана створювалися на основі їхніх систем покрівельного озеленення.
Але тільки для створення біорізноманітної й начебто природної луки, що тішить око, потрібно висадити 40 тис. рослин. А проєктна багаторічна рослина з розсадника коштує від $10–30 і вище, залежно від сорту. Чи можна уявити, що такі витрати на реалізацію проєкту можуть бути проігноровані, і шедевр можна залишити без догляду до повного «здичавіння»?
«Низький рівень обслуговування» стосовно саду — це термін, який використовують у Європі й Америці, маючи на увазі, що сьогодні фінансування на створення й утримання зелених зон значно скромніше, ніж виділялося на утримання палацових чи громадських садів і парків у ХІХ ст. Так, дійсно, сучасні сади стали економічнішими й екологічнішими. Але вони також вимагають турботи і значних інвестицій.
Напровесні High Line має не такий декоративний вигляд: потрібен час, щоб багаторічники увійшли в силу. Джерело фото: kriofskemix.wordpress.com / flickr.com
У природі тисячі років природного відбору створюють відносно стабільне місце існування — ті самі біотопи, які ми намагаємося імітувати. І садові «природні ландшафти» вимагають інтенсивного догляду, щоби бути такими. Легка недбалість природного саду — результат ретельної праці.
Із часом контури зон озеленення розпливаються, бур’яни неминуче проникають у щільні насадження, і чим щільніший ваш луг, тим складніше їх позбутися. Рослини потребують родючого ґрунту, і цю родючість необхідно підтримувати добривами чи заміною ґрунту. Потрібний делікатний і коректний полив, інакше тиждень аномальної спеки знищить навіть посухостійкі трави.
Дачний підхід у великому масштабі
Отже, слідуючи за модою, ми вирішуємо позмагатися з природою у створенні природного зеленого куточка в міських бетонних джунглях. Але чомусь вирішуємо, що для цього достатньо просто… пустити все на самоплив. Просто заповнити об’єми дешевими рослинами, назвати це «диким садом» і дозволити природі врегулювати їх?
Якщо ми проєктуємо дачний підхід на міські зелені ландшафти, давайте згадаємо про те, до чого призводив цей підхід на тій самій дачі.
Початківець садівник-аматор зазвичай не розуміє, чому дорослі проєктні рослини коштують досить дорого. І якщо він вирішує за фотографіями відтворити сад Lurie в себе на ділянці, то, найімовірніше, спробує заощадити, виростивши пишну прерію з покупного насіння.
Але багаторічники з насіння виростають навіть не за два-три сезони — їм потрібен тривалий час для того, щоб увійти в силу. До того ж більшість багаторічників цвітуть короткий проміжок часу, і щоб відтворити палітру всесезонних садів Удольфа, необхідно мати величезний практичний досвід у підборі асортименту.
Для створення біорізноманітної й начебто природної луки, що тішить око, потрібно висадити десятки тисяч рослин
Ще одна поширена помилка — використовувати дешеві саджанці. «Вічнозелені рослини у якості ґрунтопокривних рослин» — як часто кажуть замовники, «щоб чорної землі не було видно». На старті це ялівці діаметром 40–50 см, висаджені на відстані метра один від одного, але замовнику ніхто не говорить про те, що дорослі ялівці розростуться до 2–3 м у діаметрі. І ось уже через пару років ніхто не розуміє, що робити з безформною масою, що зімкнулася.
У надії милуватися зеленою хвоєю цілий рік виявляєш, що «карликові сосни» витягнулися до неймовірних розмірів. Їх не там і не так висадили, їх ніхто не формував, не проводив чищення, не захищав від шкідників і хвороб! У підсумку на ділянці замість симпатичних вічнозелених карликів красуються величезні побурілі інваліди. А спиляти — шкода.
Популярні ґрунтопокривні рослини, які швидко «закривають чорну землю», заповнюючи великі ділянки, без контролю та догляду перетворюються на агресорів, яких ще треба постаратися загнати в зазначені межі.
Вирішили відмовитися від прополки? У підсумку клумби заполонили бур’яни, які завжди агресивніші і життєздатніші за культурні рослини. А фаворити натуралістичного стилю — злаки, наприклад, щучник дернистий (Deschampsia cespitosa), — без весняного обрізання перетворилися на сухостій і чомусь виглядають зовсім не так, як на фотографіях із Hummelo Garden.
Нічого випадкового: розташування рослин на ділянці професор Найджел Даннет вважає одним із найважливіших етапів. Озеленення даху в Барбікані, Лондон. Джерело фото: nigeldunnett.com
До популярної хибної думки про те, що міські сади здатні вижити без допомоги садівника, додаються міркування про шкоду традиційного технічного обслуговування — удобрення та застосування засобів хімічного захисту.
«Нехай ландшафти ростуть і існують самі по собі, як у природі, і ми отримаємо і чистий з погляду екології простір, і при цьому безкоштовно», — так міркує аматор. Бажання отримати більше, витративши менше — це досить поширений підхід, характерний не лише для ландшафтної галузі.
Що ж, робота над помилками на невеликій ділянці хоч і обійдеться вже недешево, але три-чотири особи під керівництвом грамотного керівника впораються з обслуговуванням невеликого саду. Коли йдеться про публічні простори, прибудинкові території житлових комплексів, то «дачний підхід», безсумнівно, призведе до катастрофи. Не факт, що наслідки відсутності догляду можна буде виправити, потрібно буде повністю перепланувати ділянку та створити новий проєкт із нуля.
Бажання отримати більше, витративши менше — це досить поширений підхід, характерний не лише для ландшафтної галузі
І все ж міф про «сади без догляду» — надто привабливий, щоб його прихильники легко здавали позиції. Коли ми інформуємо замовника про реальні витрати, це часто сприймається як «нагнітання» проблеми. Особливо якщо спочатку стоїть завдання заощадити за всяку ціну. У відповідь на наші аргументи ми часто чуємо: «Ваші аргументи непереконливі», «Так ніхто не робить».
Зазвичай у рукаві служба замовника вже має кошторис із нижчою вартістю обслуговування зеленої території. Хто його складав? Яка освіта та досвід у тих, хто обіцяє зробити швидко, дешево та якісно? Неважливо. Якщо замовник не зацікавлений у довголітті та ефективності проєкту, його хвилюють лише витрати.
Кінець червня — початок липня — період, коли натуралістичні сади є особливо ефектними. Сад на даху, Барбікан, Лондон. Джерело фото: zinco-greenroof.co.uk
Дискусія із замовником, який не має знань про технічне обслуговування зелених просторів і не бажає прислухатися до професійної думки, зазвичай закінчується подібними фразами:
- «Я насправді не хочу цим займатися та вникати в усі ці ландшафтні проблеми. Громадський зелений простір — та сама дача, тільки велика».
- «Мене все влаштовує, я не звертаю уваги на вашу зелень, капітальні будівлі набагато важливіші та цінніші».
- «Так, не все подобається, але мені взагалі багато чого не подобається, із цим треба змиритися, можливо, потім колись, коли часи зміняться, ми теж усе змінимо».
Якби йшлося про капітальні будівлі чи проблему з авто, невже подібний підхід був би виправданий? Чому ж девелопери та міські чиновники міркують у такий спосіб, коли ми обговорюємо проєкти наших міських просторів?
Змінилися інгредієнти, але не рецепт
Створення й обслуговування натуралістичних ландшафтів нічим кардинально не відрізняється від традиційних. Можна сказати, інгредієнти змінилися, а рецепт залишився таким самим. Безумовно, ми прагнемо, щоб наші ландшафти були стійкими й економічними — таким є раціональний підхід.
Для цього підбираються рослини, пристосовані до міських умов, використовуються сучасні проєктні рішення, завдяки яким сад вимагатиме менших витрат ресурсів: часу, техніки та праці. Але, як і з архітектурою, у нашій сфері одночасно «швидко, дешево та якісно» не буває.
Замість міфічних «садів малого догляду» нам потрібні високотехнологічні ландшафти, що підвищують інвестиційну привабливість
Замість міфічних садів малого догляду нам потрібні високотехнологічні інвестиційні ландшафти. Підвищення інвестиційної привабливості об’єкта — вагомий аргумент для свідомих власників нерухомості, і вони схильні приймати розумні рішення щодо комплексного професійного догляду.
Правильний вибір рослин — видів, сортів, розмірів; застосування сучасних технологій, які забезпечують грамотну реалізацію проєктних рішень, — усе це покращує стан рослин і ландшафту в цілому й дозволяє точно спрогнозувати витрати на обслуговування в довгостроковій перспективі.
Hummelo Garden Піта Удольфа в розпал літа. Фото надане Piet Oudolf
Узявши курс на створення довговічних, гармонійних і самодостатніх зелених просторів, намагаючись повернути природу в нашу урбанізовану реальність, ми повинні пам’ятати, що нові натуралістичні сади неможливі без ретельно спроєктованого жорсткого каркасу, аксесуарів і регулярного цілорічного обслуговування.
При цьому сучасний міський ландшафт сфокусований на вічних людських цінностях. Навіть найстійкіший у плані екології зелений ландшафт, створений без творчості, не може називатися садом. «Ми живемо на межі існування та небуття, — писав Джеймс Голден, один із моїх улюблених садових блогерів. — Наші сади — один із проявів того, що ми обираємо життя, надію та турботу».
