Щоб не переказувати докладно всю біографію цього британця танзанійського походження, з якою ви, напевно, чудово знайомі, ми наведемо кілька примітних фактів із життя Девіда Аджаїє і серію цитат, що розкривають його світогляд як архітектора.

Національний музей афроамериканської історії та культури при Смітсонівському інституті, Вашингтон. Фото: Getty Images
Після випуску з Королівського коледжу мистецтв Аджаїє не став працювати на маститого старця-архітектора, як це робила більшість юних фахівців, а одразу організував власне бюро в 1994 році разом із другом і колегою Вільямом Расселом, а у 2000 р. з’явилася Adjaye Associates.
Спочатку перебивався дрібними замовленнями — допомагав друзям: робив їм кухні та інші дрібні інтер’єрні роботи. Потім йому стали доручати приватні будинки, поки в 2004 році він не збудував Idea Store — публічну бібліотеку в лондонському районі Уайтчепел, задуману не просто як зібрання книг, а як культурно-освітній центр місцевої громади. Саме починаючи з неї «об’єкти соціального призначення» стали головною спеціалізацією Аджаїє.
«У комерційних проєктах архітектура — це інструмент заробляння грошей. Успіх визначається тим, наскільки швидко господар будівлі роздав офіси в оренду. Мені це не цікаво. Я хочу працювати для суспільства. Перші десять років я робив це інтуїтивно, а потім сформулював свою концепцію», — Девід Аджаїє.
Два найвідоміші приклади приватних резиденцій Аджаїє — це спроєктовані ним лондонські будинки Elektra House та Dirty House, у 2000 та 2002 році відповідно. Темні зовні й по-модерністськи бездоганні, вони забезпечували ідеальне оточення художникам, які жили в них.
«Світ стає дедалі складнішим, тому нам треба більше спілкуватися. Сидячи кожен у своїй норі, ми ніколи не зможемо один одного зрозуміти, — каже він. — До речі, для спілкування потрібно не так вже й багато: приміщення, в якому може зібратися більше двох людей, і правильне світло. І все! Бум — і люди починають знайомитися, говорити про дітей, фліртувати… Це ж приголомшливо!».
Для довідки: Девід Аджаїє народився 22 вересня 1966 року в Дар-ес-Саламі в Танзанії. Через те, що його батько був дипломатом, у юності він устиг пожити в кількох країнах Африки та Близького Сходу, доки родина остаточно не облаштувалася в Лондоні. Навчався в лондонському університеті Саутбенк, а потім — у Королівському коледжі мистецтв. Відомий насамперед як автор некомерційних громадських об’єктів.