The Bolshakova`s Home. Куди приводять мрії

Дизайнер Наталі Большакова зізнається, що зібрати концепт простору для замовника набагато простіше, ніж для себе та своєї сім’ї. У другому випадку істотно ускладнюють завдання професійна наламаність ока й досвід, помножені на велику кількість власних бажань, які були накопичені за довгі роки. Якоїсь миті розумієш, що, як би не хотілося, в одному будинку неможливо втілити всі мрії. І тоді ще більш чуйно дослухаєшся до себе і робиш непростий вибір, адже ти — і замовник, і дизайнер в одній особі.

Чи не найскладніше завдання для кожного архітектора та дизайнера — проєкт будинку для своєї власної родини. У портфоліо студії Bolshakova Interiors багато розкішних приватних резиденцій у всьому світі, але цей будинок під Києвом завжди займатиме в серці Наталі Большакової особливе місце як перший в історії її сім’ї.

Дизайн інтер’єру та будівлі зумовлений заміським характером двоповерхового будинку, розташованого в сільській місцевості. Гармонія з навколишнім середовищем була поставлена на чільне місце й простежувалася на кожному етапі проєкту, починаючи з ландшафтного дизайну, планування ділянки, розташування, конфігурації будинку й закінчуючи орієнтацією панорамних вікон і вибором матеріалів для оформлення інтер’єру. За словами дизайнера, «набір натуральних матеріалів однаковий практично в усіх проєктах, а ось комбінацій текстур і відтінків може бути безліч».

В інтер’єрі цього будинку використані природні, приємні на дотик матеріали з вираженою текстурою: мармур, кварцит, дерево, текстиль, скло та шкіра. І оскільки було бажання створити простір без зайвих деталей, використали чимало темних покриттів. «Я дуже люблю контрастні рішення, особливо якщо світлий інтер’єр розбавити протилежними відтінками», — розповідає Наталі Большакова. Але про все по порядку.

Будинок і його околиці розкриваються перед поглядом людини, що входить на територію, поступово, як захоплююче оповідання, читання якого хочеться продовжити, насолоджуючись кожним рядком. Біля в’їзду, праворуч від воріт — невелике крите паркування. Сам будинок розмістили в глибині ділянки, подалі від дороги, що дозволило, з одного боку, максимально усамітнитися, а з іншого — використовувати природний перепад висот рельєфу, щоб створити ілюзію одноповерховості з боку головного фасаду й розвернути всі вікна в бік заливних лук.

Ландшафтний дизайн у цьому проєкті — це максимально прості рішення, які відповідають загальній концепції злиття з природою. На ділянці спочатку був ставок, його узбережжя засадили осокою та іншими багаторічними травами, що зазвичай ростуть біля водойм, а на водній поверхні з’явилися ще одні «завсідники» — латаття.

Основу ландшафту становить акуратно підстрижений трав’яний газон із квітковими вкрапленнями у вигляді міскбордерів, по периметру створили живопліт із туй, а всередині ділянки — невеликий фруктовий сад зі старих, що росли там раніше, і молодих дерев. Для відпочинку на відкритому повітрі є басейн, літня кухня й зона барбекю, а трохи на відстані — ігрові будиночки для дітей, де вони можуть проводити час зі своїми друзями.

Поява дерева, «вплетеного» в перекриття вхідної групи, була пов’язана з бажанням додати до архітектури живий елемент — ефектний прийом, який одночасно пом’якшив прямолінійність головного фасаду та заклав основу для його природної трансформації в майбутньому.

Переступаючи поріг будинку, опиняєшся на першому поверсі, де розташовується приватна частина зі спальнями, ванними та вбиральнями. Щоб потрапити у вітальню і всі загальні зони, треба спуститися сходами на нульовий поверх, де інтер’єр плавно переходить в екстер’єр завдяки панорамним вікнам і розсувним системам. На цьому рівні знаходиться «серце будинку», в якому втілилася мрія всіх членів сім’ї про великий відкритий простір. Саме його так не вистачало в колишніх міських квартирах сім’ї. «Хотілося мати велику вітальню, щоб ми могли збиратися разом вечорами біля каміна», — зізнається Наталі Большакова.

А ще хотілося, щоб форми були сучасними, але при цьому створювалося відчуття тепла. Бажання уникнути бездушності, що часто супроводжує будинки в сучасному стилі, і привело Bolshakova Interiors до створення міцного зв’язку з екстер’єром: «Як дизайнеру мені хотілося, щоб архітектура, інтер’єр і ландшафт працювали разом».

Планування будинку враховує трафік переміщення членів сім’ї, якому могли б перешкодити коридори та вузькі проходи — малофункціональні елементи, що з’їдають площу, які Наталі намагається не використовувати у своїх проєктах, і власний будинок не став винятком. Нульовий поверх — це максимально відкритий простір, в якому розташувалися відразу кілька функціональних зон: вітальня, їдальня та кухня.

Композиційним центром тут служать сходи з дерев’яними сходинками, прозорими скляними огорожами та поручнями, обтягнутими шкірою, а смисловим — вікна в підлогу і краєвид, що відкривається за ними, який притягує до себе погляд, як тільки потрапляєш у цей простір. Кожна зона організована відповідно до своєї функції та зі стриманою елегантністю.

У вітальні головну роль відіграє великий модульний диван П-подібної конфігурації відомого італійського бренду, на якому можна проводити сімейні вечори біля каміна. Поруч — журнальний столик, трохи осторонь — крісло для того, хто захоче посидіти з книжкою біля полін, що потріскують у вогні. Два високі торшери з боків каміна, що ідеально поєднують у собі елегантність і функціональність, були створені за дизайном Наталі Большакової спеціально під проєкт і зроблені в Італії.

Молочно-деревну гаму вітальні доповнює димчасто-синій відтінок килима й оббивки крісла. Тон у дизайні гостьового санвузла, розташованого поруч із вітальнею, задає мармурове покриття в чорно-білій гамі, до якої для пом’якшення контрасту додали деталі з тику.

Зона їдальні вирішена у ще більш мінімалістичному ключі: її утворюють лише великий стіл зі стільцями, розрахований на вісім персон, і горизонтальний світильник із теплим розсіяним світлом, розташований над ним. Настрій і tone of voice їдальні визначає абстрактно-урбаністичне панно під назвою «День» північноірландського ілюстратора Найджела Піка, що входить до триптиху A walk in the city, який він створив для Будинку Hermès. Яскраві фарби та геометричні форми панно поширюють свій вплив і на вітальню — властивість відкритих просторів, яку дизайнер майстерно використала та перетворила на фокусну точку всього інтер’єру.

Розташована в глибині будинку зона кухні візуально відокремлена від їдальні рівнем і матеріалом підлоги, а також темними стінами. Щоб уникнути відчуття замкнутого простору, до фасадів систем зберігання, що повністю закривають одну зі стін, були інтегровані скляні панелі. Завдяки відображенням створюється ілюзія додаткових вікон. Кухонний острів, що ніби ширяє над підлогою, облицьований кварцитом, — гордість і найбільший виклик у всьому проєкті, як зізналася Наталі Большакова:

«У вихідні чоловік готує для нас сніданок, тому хотілося, щоб острів був орієнтований на панораму, що відкривається за вікном. Розробка вимагала від проєктувальника та будівельників колосального професіоналізму. Щоб знайти ідеальну пропорцію, проєкт кілька разів перероблявся». Прагнення залучити дітей до створення сімейного інтер’єру призвело до появи ще однієї фішки кухонного простору: дитячі малюнки перетворилися на рельєфний патерн бетонної підлоги.

Підйом вгору сходами супроводжує ефектна люстра дизайну Карло Коломбо, що складається зі скляних сфер різних кольорів і розмірів, які каскадом спускаються зі стелі. По прямій від сходів — хол і вхід до будинку. Приватна територія, що знаходиться на цьому рівні, прихована від очей. Планування поверху підпорядковане головному задуму: всі спальні спочатку проєктувалися з видом на луки, і саме на них мали бути орієнтовані вікна.

«Одним із важливих побажань були також вікна в підлогу у ванній за умивальниками, щоб рано-вранці можна було милуватися красою природи. Із цього й розпочався наш архітектурний проєкт», — розповідає автор. Головна спальня — це витягнутий простір, який починається зі вбиральні й продовжується за декоративною перегородкою з покриттям зі шпону, де знаходиться ліжко, звернене, як і мріяли замовники, до панорами за вікном. До спальні примикає простора та світла ванна: «У майстер-ванні хотілося створити елегантну атмосферу, тому ми виконали її з чорно-білого мармуру», — коментує дизайн Наталі Большакова.

Дитячі спальні вирішені за тією самою схемою, що й головна, за винятком гардеробної. Тут системи зберігання розташовані на одній лінії, поруч із входом у кімнату, і заховані за глухими фасадами, тоді як у спальні батьків у гардеробній скляні двері. Ліжка в дитячих теж розвернуті в бік вікон, у кожної дитини є свій письмовий стіл і місце для усамітнення та відпочинку. Ванна для дітей розташована між спальнями, відправною точкою для її інтер’єру стало панно з листяним малюнком і вікна на заливні луки, а тлом для цього буяння зелені служить нейтральна за кольором текстура травертину, яким покриті всі поверхні.

Спочатку в будинку планувалася ще одна зона, спа, але в процесі будівництва, коли інтер’єр ще не був остаточно опрацьований, вирішили відмовитися від неї, щоб максимально збільшити площу вітальні. Завдання енергоефективності вирішує система розумного будинку, яка дозволяє економити спожиті ресурси, а повністю автоматизовані інженерні системи позбавляють власників будинку зайвих турбот.

«Економія ресурсів і розумне споживання дедалі популярніші, будівництво майбутнього — за меншою кількістю матеріалів, зменшенням відходів і оптимізацією процесів», — упевнена Наталі Большакова й намагається керуватися цими принципами у своїх проєктах уже сьогодні. Дизайнер вважає, що «може змінитися стилістика, але базові потреби в комфорті, світлі, теплі, приємному ароматі, хорошому звуку та чистому повітрі будуть завжди. Забезпечення цих параметрів усе ще недостатньо автоматизоване, і тут є точка зростання для нових технологій та інновацій».

Розмірковуючи про майбутнє, Наталі йде ще далі: «На нас чекає автоматизований процес проєктування та реалізації. Сьогодні весь світ активно збирає бази даних і рухається в бік дослідження поведінкових матриць людей. У майбутньому система автоматично прогнозуватиме потрібний людині інтер’єр на основі її життєвого досвіду, конкретного простору та бюджету. Архітектори знадобляться для проєктування типових рішень, які легко адаптуватимуться під запити людей. І, звичайно ж, залишиться місце для ексклюзивного підходу, але потрібне це буде не всім, а лише декільком відсоткам людей. По суті людині потрібні не унікальні рішення, а функціональні технологічні простори, зібрані на основі її життєвих принципів».

А поки ще майбутнє, яким його бачить Наталі Большакова, не настало, у нас є можливість створювати свої будинки за власними мірками за допомогою архітекторів і дизайнерів, які до кожного замовника та проєкту шукають індивідуальний підхід. Як, наприклад, студія Bolshakova Interiors, квінтесенцією філософії якої став проєкт сімейного будинку для її засновниці. Мрії про власний будинок мають збуватися.

 

 

Фото: Андрій Авдєєнко

Текст: Катерина Ошемкова