Щоденник. Компактна київська квартира за проєктом btsdesign

Дизайнери Борис Царенко та Людмила Ковенько — не прихильники кітчу чи панку в житлових інтер’єрах, воліють не використовувати історичні імітації чи невиправдані яскраві елементи. Найбільше задоволення для засновників студії btsdesign — працювати в тій естетиці, яка близька їм особисто. Японський аскетизм, велике в малому, глибина та монохром… У цій системі координат був створений проєкт компактної квартири в Києві для дівчини-філолога.

Зазвичай студія btsdesign працює з масштабними архітектурними проєктами. І коли одного разу, із дзвінком друга, засновникам бюро Борису Царенку та Людмилі Ковенько надійшла пропозиція проєкту компактної однокімнатної квартири, це стало для дизайнерів певним викликом.

Розмістити на площі 40 квадратних метрів передпокій, кухню, їдальню, вітальню, спальню, ванну й кабінет із бібліотекою було непросто. Але тому цікавішим видавалося завдання. «Ми побачили в цьому просторі великий потенціал, — ділиться Борис Царенко, — ми знали, що замовник готовий вкласти сюди стільки часу та грошей, скільки знадобиться. Розуміючи, що інтер’єр вийде нетривіальним, ми залюбки погодилися».

Квартира призначалася молодій дівчині, яка закінчує навчання та переїжджає до Києва. Розуміючи всі її потреби, співвідносні з наявним простором, дизайнери виборювали кожний сантиметр. Щоб збільшити площу, насамперед було демонтовано всі некапітальні перегородки та балконні блоки, що виграло шість додаткових квадратних метрів.

Зберегти висоту приміщення вдалося, знайшовши рішення для облаштування стелі: підібрали мінімальний гіпсокартонний профіль та світильники з мінімальною глибиною вбудовування.

За функціональним наповненням ця квартира не поступається повноцінній «двушці». Дизайнери не економили ані на розмірах функціональних зон, ані на габаритах меблів, ані на якості техніки. Ні, Людмила та Борис не відкрили портал в інший вимір, хоча й стверджують, що дизайн — це певною мірою ілюзіонізм, факірство.

Річ у законах ергономіки, знання яких набуте з досвідом роботи, й у вивченні звичок своїх клієнтів. Планування вийшло раціональним за рахунок видалення просторів, що «гуляють», і непотрібних коридорів. «Ми відсікли все зайве, як це роблять скульптори», — пояснює Людмила Ковенько.

Надзавданням для дизайнерів було зробити квартиру місткою та гостинною. Тому вони пішли за принципом мультифункціональності. Так, шафа в передпокої виконує роль перегородки, ліжко служить додатковим подіумом до м’якої зони вітальні, а розкладний диван додає два гостьових спальних місця. Мобільна й обідня зона.

Круглий стіл і легкі пластикові стільці з ручками на спинках дозволяють складати різні комбінації посадки та повністю рухати всю зону. У разі зміщення обіднього столу можна скористатися додатковим накладним стельовим світильником — він задає новий композиційний центр. Телевізор змонтований на поворотному кронштейні, тому його можна дивитися з різних ракурсів.

У зоні кухні розмістилося все для того, щоб почуватися професійним кухарем: варильна поверхня, духова шафа, витяжка, мийка, сушка та ящики для посуду, великий холодильник. Найпростішим рішенням було б організувати робочу поверхню вздовж лінії — так, як диктували площа та форма приміщення.

Але дизайнери пішли іншим шляхом і вибудували кухонні бази та шафи літерою Г, створивши додаткову секцію для зберігання (нехай і неглибоку, проте функціональну) та візуально розширивши простір.

Намертво зашитих кутів і ніш у квартирі немає взагалі, зате є схованки та секретні дверцята. Усі місця зберігання для зручності закриті та вбудовані. У шафі передпокою передбачені дві секції — для одягу частого користування та речей тривалого зберігання. У зоні спальні облаштований повноцінний гардероб, розділений на жіночу та чоловічу половини.

У закритих шафах ванної кімнати розмістилася ціла пральня: машина для прання та сушіння, сушильна шафа, контейнер для брудної білизни, полиці для чистих рушників і засобів для чищення. Єдина відкрита система зберігання у квартирі — це місткий книжковий стелаж, справжній подарунок майбутній господині-філологові, яка має велику бібліотеку.

Для його організації дизайнери відмовилися від стандартних радіаторів на користь вертикальних (їх розмістили на простінках, що фланкують вхід до кабінету), тим самим звільнивши місце під вікном. Стелаж із декоративним підсвічуванням додав простору особливого затишку, а його тектоніка наділила глуху підвіконну площину іншим змістом. «Стіна, яку ми звикли сприймати як холодну та нудну, тут має виразний вигляд і випромінює тепло», — пояснює Борис.

«Щоб дизайн був цікавим, — розповідає Борис Царенко, — потрібно формувати кілька ракурсів, кілька точок сприйняття в інтер’єрі». Проте, за словами дизайнерів, простір маленьких квартир порівняно з великими працює інакше — здебільшого ми сприймаємо його з положення сидячи. Тому автори проєкту віддали перевагу горизонтальним композиціям, усуваючи все другорядне з поля зору. Найцікавіші елементи інтер’єру вони розташували на рівні очей. Це декоративні вставки на стіні, ніші та полиці з підсвічуванням.

Дизайнери «занурили» квартиру в тотально білий колір. Такий «весільний торт» багатьом може видатися лячним. За словами Бориса, клієнти рідко погоджуються на подібні експерименти, вважаючи, що «чим більше чорних клавіш, тим яскравіша музика».

Таких інтер’єрів дійсно мало. І тому для студії цей проєкт став чудовою нагодою проявити себе в новому напрямі. Людмила й Борис вважають нейтральні інтер’єри антистресовими, протиставленими тому агресивному середовищу, з яким людина стикається протягом дня. «Світлі однотонні приміщення обирають люди з глибоким внутрішнім світом, — коментує Людмила, — внутрішня яскравість людини врівноважується атмосферою спокійного дому».

Білий колір у проєкті не здається нудним чи стерильним. Це досягається архітектурними прийомами: застосуванням пластики, різноманітністю текстур, чергуванням ритмів. Прохолоду білого кольору дизай­нери доповнили тактильністю оздоблень і різноманіттям освітлення. До речі, світлових сценаріїв більше чотирьох: можна обирати інтенсивність і температуру освітлення, а різні комбінації джерел світла кардинально трансформують кімнату, налаштовуючи освітлення під емоційний стан власниці.

Але навіть без роботи вимикачів у цій квартирі змінюються відтінки. Як? У палітру інтер’єру втручається зовнішнє середовище. Борис і Людмила задіяли широке вікно лоджії як живу картину. Залежно від сезону та часу доби мінливий пейзаж за вікном збагачує внутрішній простір новими фарбами. «Так у невеликій квартирі ми даємо мешканцям можливість подорожувати, не виходячи з дому», — розповідає Борис.

Авторам проєкту подобається шукати нові прийоми в дизайні, експериментуючи з образами, граючи зі сприйняттям глядача. Так, виразна стіна у вітальні є окремим напрямом. «Це такий постіндустріальний оптимізм», — пояснює Борис.

Її характер зміщує сприйняття житлового середовища в бік урбаністичної естетики. Цю ж властивість має й декоративна панель для телевізора. Вона зроблена за індивідуальним ескізом Бориса, її патерн малюнка місцями «провалюється» в отвори, відкриваючи промені світла. «Так невелика деталь створює цікаве враження: ця стіна — не мертвий щит, а приємний елемент», — коментує Борис Царенко.

У маленьких квартирах ми часто мимоволі торкаємося стін, тому вибір матеріалів у цьому проєкті базувався на двох завданнях: функціональному — забезпечити довговічність і зручність догляду, та естетичному — зробити так, щоб поверхні видавалися теплими.

«Ми одразу відмовилися від шпалер, кераміки, фарбування, будь-яких оздоблень, що створюють відчуття холоду», — розповідає Борис. У всій квартирі керамограніт є тільки у ванній кімнаті та на підлозі в передпокої, але його текстура імітує тканину — по такій підлозі ходити набагато приємніше. Усі стіни оздоблені ДСП-панелями. Сприймаючись як тло, вони стають полем для експериментів: можна легко оновлювати «декорації» квартири, розміщувати постери й фотографії, використовуючи лише звичайний двосторонній скотч.

Безумовно, інтер’єр впливає на мислення людини та її спосіб життя, вважають дизайнери студії btsdesign. «У такій квартирі не вийде тримати непотрібні речі й мотлох, жити в безладі, — ділиться Людмила, — порядок у просторі дисциплінує й саму людину, вироб­ляє нові звички, надає рівновагу внутрішній суті особистості, структурує думки».

Естетика мінімалізму дуже близька Борисові, який захоплюється японською культурою. «Люди, виховані буддизмом, — суворо дисципліноване суспільство, — каже він, — правила, вироблені ще в давнину, працюють і досі. У японській композиції є чергування порожнеч і матерії, хаосу та порядку. Ці ж принципи присутні й у розробленому нами інтер’єрі». Цей інтер’єр особливо дорогий авторам, тому що тут їм вдалося втілити свою особисту філософію та ставлення до життя через дизайн.

 

 

Текст: Марія Голубка

Фото:  Сергій Савченко