Проєкт MALEVICH від Lauri Brothers. Свіже трактування звичних форматів

Архітектор
Lauri Brothers, Дмитро Роганов
Тип
дизайн інтер'єру квартири
Статус
реалізовано
Рік
2021
Розмір
42 кв.м

Сьогодні від інтер’єрів очікують людяності. Очікують поступливості та гнучкості у сплетіннях зі способом життя, характером і вподобаннями замовника навіть тоді, коли він не проводить у цих стінах кожен день. Тимчасове чи так зване буферне житло перестало бути рідкістю, коли зріс попит на заміське житло, але потреба вибиратися в місто лишилася. Цей проєкт ілюструє саме таку ситуацію, а також демонструє, як можна оформити «чоловічу» студію, не наслідуючи стереотипи про темний лофт і цегляні стіни.

Буде нечесно заявити, що від лофту в цьому дизайн-проєкті Lauri Brothers відмовилися на 100%. Однак ці елементи у візуальній концепції житла представлені лише акцентами й розосереджені за функціональними зонами, не перетягуючи на себе стилістичну пріоритетність. У цілому ж квартира набагато ближча до мінімалізму, грамотно доповненого акцентами світла й дерева. Замовник купував квартиру «під себе», а тому на етапі реалізації перевага надавалася виключно якісним матеріалам. На виході був утілений проєкт, у кожній деталі якого відслідковувався елегантний, самодостатній характер.

У відкритих студійних просторах візуальна ритміка будується на зламах і контрастах — як кольорових, так і функціональних

Замовник — сімейна людина. Його постійне житло — заміський будинок. Квартира була йому потрібна як «перевалочний пункт» неподалік від роботи, щоб можна було там переночувати після занадто довгого робочого дня, відпочити на вихідних із друзями або ж просто побути наодинці із собою. Подібне житло позбавлене умовностей, притаманних сімейним квартирам: таких, як, скажімо, неодмінне розділення простору на приватний і спільний блоки.

У вихідному ж плануванні вся квартира була розбита на кімнати, і рішення відмовитися від них на користь безбар’єрного студійного простору було прийняте одностайно. Стіни, що відділяли одне від одного приміщення кухні, спальні й передпокою, були знесені. Натомість звели лише нішеву перегородку під шафу біля входу до квартири й невелике продовження стіни навпроти, аби сховати торець кухонного гарнітура.

Увесь дизайн-проєкт пронизаний чіткою візуальною ритмікою, і це невипадково. У квартирах, розділених на підпростори, архітектурні ритми задають самі стіни й будь-які інші перегородки. Якщо ж ідеться про відкриті студійні приміщення, цю задачу виконують злами й контрасти: кольорові, текстурні, функціональні — і в проєкті все це є. Гама вибудувана на поєднанні білого кольору з графітовими відтінками.

Яскравий приклад такого тандему — двоколірний диван Interia, розташований у самому центрі вітальні. Він по праву є головною точкою тяжіння в інтер’єрі. Ту саму кольорову послідовність повторює сам простір кухні-вітальні, в якому біле базове забарвлення зони відпочинку переходить у кухню, де превалює чорний колір і текстура темного каменю.

Контрасти помітні не лише в окремих предметах умеблювання, а й у зонуванні як такому. Візуально чіткі стики функціональних плям задають тон усьому інтер’єру

Ще один яскравий прийом у зонуванні квартири — «голе» оздоблення стелі над кухнею й передпокоєм, а також видиме розведення дротів під стельові споти в тих самих зонах. Тоді як у зонах відпочинку стеля має гладку білу поверхню, тут вона оздоблена декоративною штукатуркою «під бетон». На етапі розроблення проєкту дизайнери припускали, що оздоблення там не знадобиться в принципі, та при першому ж знайомстві з об’єктом стало ясно, що вихідний стан стелі насилу можна назвати задовільним, і рішення про використання штукатурки для досягнення потрібного ефекту було прийняте практично одразу.

У дизайн-проєкті співіснують як явні контрасти, так і сполучні елементи, котрі не лише підтримують утворювану ритміку, а й дозволяють інтер’єрним рішенням різних зон гармонійно взаємодіяти одне з одним. Головною сполучною ланкою у візуальній концепції цієї квартири стали поверхні, вкриті шпоном горіха. Системи зберігання у санвузлі, відкриті полиці та міждверні зазори в кухонному гарнітурі, виділена частина стіни з телевізором і насамкінець подіум з узголів’ям у спальній зоні — всі вони мають благородну текстуру натурального дерева і в такий спосіб додають, здавалося б, чоловічому інтер’єру більшої вишуканості та солідності.

Спальна зона не є відокремленою — навпаки, вона знаходиться у відкритій ніші і служить логічним продовженням зони відпочинку, облаштованої у вітальні

До речі, про подіум. Зона сну в цьому проєкті заслуговує на окрему увагу. Оскільки квартира не призначена для постійного проживання, спальне місце вирішили не робити особливо приватним — саме тому воно розташоване у відкритій ніші, утвореній внаслідок перепланування. Як і весь проєкт, місце для сну позбавлене декоративних надмірностей, ба навіть навпаки — претендує на певну аскетичність. Замість ліжка віддали перевагу матрасу на подіумі, а приліжкову тумбу замінили на більш нестандартне рішення: дизайнери просто розширили узголів’я. Спальна зона має кілька варіантів освітлення: стельове світло, приліжкові бра, а також акцентне світло, розташоване у відкритих системах зберігання і приховане під подіумом.

Шаф у квартирі небагато, оскільки в такому «буферному» житлі в них відсутня велика потреба. Нечисленні системи зберігання розташовані в передпокої і в торці спальної ніші — їхні дверцята забарвлені в білий, а контрастні чорні ручки підкреслюють ритміку стулок і тим самим доповнюють загальну геометрію інтер’єру.

Мінімалістичні меблі, строга геометрія ліній і базові кольорові рішення в комплексі утворюють медитативний простір, позбавлений нав’язливих деталей

Що справді має значення в проєкті, то це сценарії освітлення. Кожна зона, крім стельового світла, має кілька варіантів освітлення, відмінних за температурою та інтенсивністю. Таке розмаїття дозволяє господареві максимально підлаштувати інтер’єр під себе і свої очікування від того чи іншого свого візиту — буде це перегляд футбольного матчу в компанії друзів, читання книги в тиші або ж вечірка. Втім, незважаючи на те, що квартира може бути призначена для кожної з вищезазначених опцій, складно не помітити, як усім своїм виглядом вона запрошує до відпочинку.

Мінімалістичні меблі, строга геометрія ліній і базові кольорові рішення в комплексі утворюють медитативний простір, позбавлений нав’язливих деталей, наповнений лише чистим функціоналом. Хіба це не ідеальні умови, щоб приїхати після довгого трудового дня, як сказано ще на початку, і нарешті видихнути?

Проєкт MALEVICH — це строгість і гармонія геометричних ритмів, стриманий стиль, подекуди близький до dark minimal, а також безбар’єрні простори, що створюють атмосферу свободи й автономності. Це історія про те, наскільки привітним, комфортним і елегантним у своїй лаконічності може бути непостійне житло.

 

Текст: Дарина Карапетян

Фото: Сабухі Новрузов