Міський твіст. Бар і бістрономія Koktelka в Харкові

Архітектор
YOVA YAGER studiо
Тип
бар
Статус
реалізовано
Рік
2021
Розмір
563 кв. м

Нове покоління власників і завсідників барів обирає заклади з демократичною атмосферою, щирим сервісом і міксом міських референсів в інтер’єрі, в якому є місце для деталей у стилі ретро, екстер’єрних рішень та гумору. Так сталося в Харкові, де цього літа на центральній вулиці відкрився міський бар і бістрономія «Коктелька»/Koktelka за проєктом Йови Ягер.

Унікальне приміщення, яке раптом виявилося вільним, і закоханість у проєкти YOVA YAGER studio буквально не залишили майбутнім власникам Koktelka вибору: треба було використати шанс і відкривати свій другий заклад у Харкові. Формат — міський бар — було визначено відразу, а центральне місце розташування (перехрестя вулиць Сумської та Свободи) і будівля з історією підказали реперні точки дизайну.

Як це часто буває, той факт, що замовникам давно подобався стиль роботи Йови Ягер, справдив сподівання — виявилося, що вони з дизайнером справді «розмовляють однією мовою». Ресерч, який передує всім проєктам YOVA YAGER studio, проводили вже командою разом із замовниками, які стали для Йови на час розроблення концепту провідниками в історію та міське життя Харкова, про які дизайнерка до початку проєкту знала небагато.

«Спочатку ми просто гуляли містом, знаковими місцями, каталися на метро, розглядали станції, вивчали, розмірковували. У нас не було чіткого уявлення про те, що ми робитимемо. З кожним приїздом ми щось додавали, нашаровували один штрих на інший. Я фотографувала фрагменти фасадів, вікон або ще якісь деталі в міському середовищі, і раптом мені траплялося щось, що потім перетворювалося на ідею для інтер’єру. Наприклад, склоблоки цокольного поверху, побачені в місті, з’явилися потім у нас, не такі, але посил був звідти. Ніколи не знаєш, що тебе може надихнути в незнайомому місті. Просто треба ним гуляти», — згадує Йова Ягер.

Свій перший проєкт у сфері гостинності дизайнерка створила п’ятнадцять років тому, ще будучи студенткою КНУБА, тому в словах «дизайн у Koktelka важливий, але не є головним» немає жодного професійного кокетства. Успішні бари, кафе та ресторани, за словами Йови, реалізуються, коли три основні складники — їжа, сервіс і «дизайн + атмосфера» – перебувають у балансі, і жоден не прагне зайняти перше місце.

Дизайн допомагає залучити відвідувачів, «заманити» їх уперше, а далі вже завдання їжі та сервісу викликати бажання повернутися та створити відчуття, що тут затишно, смачно й вам раді. Дизайн покликаний розкрити ідею та концепцію закладу через візуальні образи, матеріали, стилістику, тобто через усе те, що зчитується як загальне враження від простору, в якому вам добре чи ні.

Мода й тренди минущі, а міський бар-бістрономія Koktelka, за задумом його власників і дизайнера, має стати невід’ємною частиною ДНК Харкова: «Ми хотіли, щоб складалося враження, що ми з Koktelka були тут завжди», — каже Йова. На це, зокрема, було спрямовано і дбайливу реконструкцію історичного фасаду будівлі, в якій із дня її спорудження в 1950-і роки, як і раніше, розміщується проєктний інститут колись усесоюзного значення «Гіпрококс», а в приміщенні бару до заселення «нових мешканців» весь цей час була аптека № 1.

Замінили вікна, поставили нові дубові двері, зроблені за автентичним дизайном, відновили фасад. Зробили вивіску з делікатними буквами без світлодіодів і підсвітили фасад традиційним теплим світлом, що підкреслює красу будівлі. «Культурні шари» всередині приміщення теж були дбайливо очищені, як під час археологічних розкопок, і збережені. Додані до них нові деталі склалися у спільний пазл стик у стик.

До демонтажу підійшли з головним наміром не нашкодити й максимально зберегти параметри приміщення, що дісталися у спадок від проєктувальників, — 6-метрову висоту стелі й простір. Довелося замінити й посилити старе перекриття між першим і підвальним поверхами, де розмістилася кухня, оскільки підлога буквально вібрувала від наземного та підземного транспорту (під вулицею Сумською проходить одна з гілок Харківського метрополітену, а по сусідній — трамвай).

Коли постало питання про нове покриття підлоги, рішення прийшло негайно: «радянський терраццо» з гранітною крихтою, який у минулому був чи не найчастіше використовуваним матеріалом у приміщеннях громадського призначення. Підлога проєктного інституту родом із 50-х була виконана в цій же техніці, і в той момент, коли розпочалися ремонтні роботи в приміщенні колишньої аптеки, підлогу якраз оновлювали, і можна було залучити потрібних спеціалістів на свій об’єкт, зберігши зв’язок часів і загальну цілісність будівлі. Крім перекриття, демонтажу піддався один із двох внутрішніх балконів.

При тому, що в закладах кількість посадочних місць, безумовно, відіграє важливу роль, дизайнерці та власникам було важливо підкреслити красу приміщення: «Посадка була максимальна — близько 100 місць, але ми не хотіли робити другий поверх і постаралися розмістити майже всіх на одному рівні.

Балкончик із лівого боку, що дістався нам від аптеки, ми залишили, зробили до нього нові сходи й огорожі, розмістили там ще кілька посадочних місць і запланували прохід у speakeasy-бар на другому поверсі, який сподіваємося відкрити наступного року. А такий самий балкончик праворуч демонтували, щоб вийшов великий чистий простір», — розповідає Йова.

Поява кожного «інстаграмного» елемента в інтер’єрі підкорялася концепції та формату закладу, в якому місто з його еклектичним середовищем і такими різними жителями виходить на перший план. За визначенням Йови, інтер’єр бару подібний до міського середовища, в якому одна епоха нашаровується на іншу, і кожен знаходить у ньому щось своє, рідне: «Це місто, в якому ти живеш, зливаєшся з ним і доповнюєш».

Так на стіні з’явився «мурал», створений за мотивами знайомого з дитинства багатьом харків’янам мозаїчного панно «Ленін і наука», що прикрашає будівлю Інституту низьких температур, і доповнений маркером дня сьогоднішнього — рядком «лайків», а фігуру вождя змонтували з обличчям хлопчика в дусі стріт-арту Бенксі. Головним елементом озеленення, якому дизайнерка відводить одну з важливих ролей у всіх своїх проєктах, стало живе дерево роду Буцида висотою 3,5 м у відлитій із бетону діжці, по периметру якої сформували стіл із барними стільцями.

«Ми поставили перед собою завдання стерти межу між містом та інтер’єром. Для цього взяли фрагмент фасаду, який асоціюється у людей із містом, і перенесли всередину, щоб відвідувачі мали відчуття, що вони знаходяться на вулиці. Цьому сприяють і великі вікна, і жива зелень із високим деревом», — розповідає дизайнерка.

Форма двох величезних люстр — відсилання до помпезних громадських просторів радянської епохи, але матеріал, із якого вони виготовлені, — металевий ланцюг замість кришталевих підвісок — це вже постмодерністський прийом, іронічна посмішка молодшого покоління, якому чужий пафос держустанов. Ліпну розетку на стелі, що збереглася від початкової люстри, вирішили залишити на згадку про минуле, як і кабель, що стирчить зі стелі.

«Раніше в приміщенні аптеки висіла одна велика люстра, і нам сподобалася ця ідея. Ми не хотіли перенасичувати простір дизайном, але намагалися зберегти ту урочистість, яка була завдяки висоті стелі, при цьому врівноважити її за допомогою брутальності, і використовували для цього ще один екстер’єрний елемент — металеві ланцюги, які в більш масивному форматі раніше часто використовувалися як огорожі вздовж тротуарів і навколо дерев», — розповідає Йова.

На контрасті з металом люстр, що відливає сріблом, зробили на замовлення зумисно іржаві настільні лампи, дизайн яких викликає в пам’яті ретроінтер’єри, а у виконанні вловлюється одночасно іронія й натяк на археологію. Напис GORBAR за барною стійкою, що зустрічає всіх, хто входить, складений із металевих літер, які також були навмисне проржавлені, щоб створити відчуття старовини та давнього існування закладу.

«Ми балансували між зістареним металом і натуральним, щоб не було надто багато «лофту» в інтер’єрі», — розповідає Йова. Майже десятиметрова барна стійка з круговим обходом є центральним елементом Koktelka і предметом гордості всієї команди, яка працювала над проєктом. У її фасади інтегрували старі дерев’яні шафки з керамічними ручками, що дісталися в спадок від аптеки.

Велика кількість різних меблів, зокрема й типів стільців, відображає неоднорідність міста та його мешканців: «У нас міський бар, а в місті не може бути багато однакових меблів. Тому ми вирішили пограти в гру та зібрали меблі з різних джерел: є вінтажні з блошки, є брендові, а є ті, що ми зробили на замовлення. Вони різної висоти, різних габаритів, виконані з різних матеріалів», — розповідає дизайнерка.

Це еклектичне дійство відбувається в простих декораціях: стіни оштукатурені та частково облицьовані білою плиткою — знаковий елемент для інтер’єрів YOVA YAGER studio, як і бра у вигляді сосочків, тому що, за словами Йови, «сосочки важливі, смакові сосочки, хоча всі сосочки важливі».

Щоб візуально розсунути стіни, у витягнутому просторі головного залу площею 300 кв. м навпроти вікон асиметрично розмістили два дзеркала заввишки 4 м. Завдяки дерев’яним шпросам і рамі вони створюють ілюзію додаткових вікон, у яких відображається вулиця, і відвідувачі опиняються всередині міської історії.

Незначні, на перший погляд, елементи інтер’єру, як-от килим в одній із зон, книги на полицях, кришталеві люстри на балконі, надають простору теплого, «лампового» характеру, торкаючись ностальгічних струн про канікули, що проводилися в бабусі, де нам завжди були раді, де було тепло, смачно та затишно — той самий рецепт «ідеального бару-ресторану», про який на той час ми й не замислювалися, і не підозрювали.

Килим, як розповіла нам Йова, — власність замовниці, і належав її бабусі, як і книги. Правдивість кожної деталі — це, напевно, ще один інгредієнт, необхідний для приготування складної страви під назвою hospitality design, з яким у Koktelka все склалося. Як і з «умамі», якщо продовжувати аналогію з кулінарними рецептами.

П’ятим смаком став графічний дизайн, створений у колаборації зі студією Looch: «Я щаслива, що ми зустрілися з ними на попередньому проєкті, — розповідає Йова Ягер. — Looch Studio — це моє кохання. Мені подобається робити інтер’єри з гумором, з іронією, і дизайнери Looch чудово схоплюють і передають потрібний настрій. Для мене це ідеальний брендинг і графічна подача.

Looch не лише зробили фірмовий стиль, а й продовжують працювати із замовниками: оновлюють меню, роблять «мерч»: графіку для тарілок, афіші, новорічний декор. Брендинг сучасний і доповнює нейтральний за своєю суттю інтер’єр. Завдяки графіці ми змогли надати йому характеру — трохи зухвалого, трохи іронічного, трохи дитячого й не претендуючого на геніальність».

Першим елементом, який Looch запровадили безпосередньо до інтер’єру бару, стала картина із зображенням лами. Місце для картини, але із зображенням півня (алюзія на етимологію слова «коктейль»), було визначене напроти входу ще в рендері.

Графічні дизайнери намалювали кілька персонажів, із яких обрали трьох: собаку, півня та ламу. Найхарактернішим персонажем замовникам і дизайнеру видалася лама, тому її вирішено було зробити головним символом Koktelka, а зображення півня «перекочувало» на «мозаїчну» стіну; малюнок собаки поки що залишився лежати «у столі».

Last but not least — тема свідомого дизайну, яку Йова Ягер прагне впроваджувати в усі свої проєкти. У Koktelka вона виявилася, по-перше, у реставрації фасаду, у відновленні та збереженні елементів інтер’єру колишнього «квартиранта» — аптеки. По-друге, у використанні вінтажних меблів. По-третє, у зверненні до локального виробника, який виготовив весь посуд, за винятком скляного. І, по-четверте, у розробленні довгострокової sustainable-стратегії для різних ресторанних процесів.

До неї входить сортування сміття, переробка частини скла та виготовлення з нього серветниць і посуду, використання екопосуду та маркованого пластику, що піддається переробці, для takeaway, а також серветок і паперових рушників зі вторинної сировини в усьому закладі, оскільки звичайні білі та кольорові серветки не підлягають переробці, і якщо відмовитися від їх використання, за один місяць можна зберегти мінімум одне дерево. Замовники й раніше цікавилися цією темою, а знання та досвід Йови допомагають їм поступово, крок за кроком, запроваджувати принципи сталого розвитку в повсякденне життя свого закладу.

Так із легкої руки всієї команди проєкту концепція постмодерністських твістів і канонічної класики за чесну ціну, заявлена в барі та бістрономії Koktelka стосовно коктейлів, перетворилася на задерикуватий твіст вільних від забобонів харків’ян, які люблять своє місто.

 

 

Фото: Сергей Полюшко, Ася Шалай

Текст: Катерина Ошемкова