Відродження «Маєтку Іпсіланті». Інтер’єр нового ресторану Samna від студії YOD Group

Коли цю будівлю XVIII ст., що за два кроки від Арсенальної площі, викупили чотири роки тому, щоб реконструювати, то вирішили повернути їй втрачений історичний вигляд. Зараз у цьому будинку з фасадами небесно-блакитного кольору та відновленим портиком розташовано музей «Маєток Іпсіланті» та ресторан близькосхідної кухні Samna, оформленням якого займалася студія YOD Group, що з пошаною і певним аскетизмом поставилася до історичного духу місця.

Ця історична будівля по вулиці Мазепи, що веде до однієї з головних культурно-історичних перлин нашої країни — Києво-Печерської Лаври, — носить ім’я Костянтина Іпсіланті, знаного сановника Османської імперії, драгомана, володаря Молдови і Валахії, борця за незалежність Греції. Новий ресторан Samna займає цокольний та перший поверхи колишньої садиби, де він мешкав на початку XIX ст., коли втік до Києва після участі у невдалому повстанні греків за визволення від турків.

Цікаво, що коли будівля зводилася у 1797 р., теперішний цокольний поверх був першим, але за декілька минулих століть він заглибився під землю настільки, що перетворився на підвальне приміщення. Так само й арочні вікна, що колись виходили на київські вулиці, зараз розташовані нижче рівня землі й у сучасній інтерпретації стали декоративними нішами з підсвічуванням. До речі, до реконструкції тут був відомий ресторан в’єтнамської кухні «Ханой», а також деякі державні та дипломатичні установи.

«Старі будівлі говорять самі за себе, — розповідає архітектор та співзасновник YOD Group Володимир Непийвода. — Коли ми вперше потрапили на об’єкт, то побачили фактурне приміщення, яке вимагає поваги та стриманості. Розпочали роботу з вивчення історії будинку, підняли історичну довідку. Виявилось, що на початку XIX ст. тут мешкав османський князь і борець за незалежність Греції Костянтин Іпсіланті. До речі, є версія, що саме він був прообразом героя в романі Дюма «Граф Монте-Крісто». Цікава історична постать, через яку за будинком закріпилася назва «маєток Іпсіланті».

Товсті цегляні стіни та арочні склепіння, що збереглися, незважаючи на чисельні перебудови маєтку (у XIX ст. до нього навіть додали другий поверх, який прибрали під час оновлення), вікна-ніші відповідної форми — автори проєкту тонко відчули історичні архітектурні елементи, з яких складався образ цього будинку. «Декілька століть тому в цих стінах вже був мікс багатьох культур, продовжує Володимир. — Нам належало повторити це — змішати культури та зберегти ідентичність будинку. Відтворювати історію ми не стали, адже дані про те, яким був цей інтер’єр, не збереглися, до того ж такий підхід приречений на створення фейків. Не наш метод!»

Ресторан, загальна площа якого становить 726 кв. м, має 5 залів на 120 посадкових місць. Подорож закладом відвідувачі починають з welcome-бару та смачних аперитивів, а далі можна обрати, наприклад, один із трьох залів, де сервіровані столи. Наступний пункт подорожі — зала з мідним мостом, балконом для діджея та контактним баром. Це місце для спілкування та занурення в атмосферу Samna. «Завданням було створити сучасний проєкт з респектом до минулого. Важливо було не перестаратися, адже настільки багата фактура не терпить зайвого. Деякою мірою ми прагнули мінімалізму. Відсилкою до історії став набір матеріалів, які ми використали в оздобленні, — саме такі були розповсюджені в часи розквіту «маєтку Іпсіланті»: мідь, сталь, дерево, шкіра. Цегляну кладку стін відреставрували та залишили відкритою в частині залів, а частково вкрили штукатуркою теплого молочного відтінку», — розповідає Володимир.

В інтер’єрі ресторану багато міді. Вона підкреслює шляхетність закладу та працює на контрасті з лаконічними формами барного острова, консольних стільниць та підвішеної на металевих тросах полиці з бокалами. М’який відтінок міді є також у освітленні ресторану. Промені прожекторів відбиваються у мідних «тарілках», підвішених під стелею, і звідти падають на столи. Така схема ілюмінації дає ефект густого та теплого жмутку світла, що комфортно підсвічує простір та не сліпить очі.

Окрема зала Samna присвячена культурі виноробства. Скляні шафи, розміщені по периметру, символізують теруари — місцевості, де вирощують виноград. Малюнок зрізів ґрунту нанесено на фасади методом друку по склу. У верхній частині зображення переходить у градієнт — крізь напівпрозоре скло ми бачимо пляшки вина, котре «виросло» з цього ґрунту.

«Найскладнішим челенджем стали комунікації: сучасний заклад не може функціонувати без електричних дротів та системи кондиціонування. Але брутальні повітропроводи під арочними склепіннями виглядали б чужорідними. У часи, коли будинок був зведений, їх просто не існувало. Ми вирішили це завдання на користь чистих стін та заховали всі інженерні мережі в меблях та конструктивних елементах», — зазначає Володимир. Саме завдяки такому рафінованому підходу та тонкому балансу між минулим і сучасним авторам проєкту вдалося відродити характер оригінального приміщення та зробити його привабливим для сучасників. Тож здається, що життя цього будинку буде ще довгим і цікавим.

Текст: Надія Богата

Фото: Андрій Безуглов