Хвилюючий присмак далеких мандрів. Нова двоповерхова квартира від студії Nanaidea

Архітектор
Nanaidea, Наталя Сергєєва
Тип
апартаменти
Статус
реалізовано
Рік
2021
Розмір
168 м2

Дизайнер інтер’єрів Наталя Сергєєва створила житло в одній з елітарних висотних новобудов столиці, наповнивши його емоційною атмосферою, в якій відчувається й присмак тривалих подорожей, і загадковість орієнтального мистецтва поруч із містичним українським кодом, і благородний блиск «ревучих двадцятих». Кожна деталь тут наділена особливим змістом і розповідає свою історію.

Власник цих дворівневих апартаментів у новому елітному ЖК в центрі столиці веде свій бізнес із багатьма закордонними діловими партнерами, а тому чимало подорожує. Тож коли він задумав придбати собі нове житло, то мріяв, щоб це було престижне, статусне та комфортне помешкання, яке б відображало його стиль життя, зокрема жагу до мандрів, пристрасть до колекціонування витворів мистецтва та предметів антикваріату.

Водночас воно мало являти собою ту саму «тиху гавань», до якої б він повертався після виснажливих подорожей, оазу спокою, де можна «перезарядити батарейки» та відновити сили. Саме таке комплексне завдання постало перед автором проєкту — декоратором і засновницею студії Nanaidea Наталею Сергєєвою. До речі, це не перший об’єкт, який вона робить для цього замовника.

Апартаменти створені за рахунок об’єднання двох квартир на різних поверхах. За словами Наталі, склалося так, що робота над об’єктом тривала довше, ніж очікувалося. «Довелося десь рік пересуватися по стрем’янці між рівнями, перш ніж нарешті з’явилися сходи, які ми запланували, — згадує вона. — Крім того, помешкання вимагало реалізації складних технічних рішень, наприклад, інженерних комунікацій, системи опалення, водопостачання й іншого, що так само потребувало нескінченних узгоджень, доопрацювань. Ми також інтегрували систему «розумний дім», що допомагає керувати всіма процесами, зокрема сценаріями освітлення, які тут дуже ретельно продумані».

Сама концепція простору побудована на принципі холістичного інтер’єру. Уперше про цей термін Наталя дізналася під час стажування в Королівському коледжі мистецтв у Лондоні. «У нас був по‑справжньому зоряний склад викладачів, серед яких, наприклад, була Ніна Кемпбелл, — розповідає Наталя. — Спілкуючись із ними, розумієш, що це звичайні живі люди, доступні, відкриті, які обрали своїм фахом дизайн. З іншого боку, їхній підхід, погляд на професію, краса роботи з формою, кольором, пропорціями виявилися для нас своєрідним культурним шоком і водночас надзвичайно надихали. Саме від них я почула словосполучення «холістичний інтер’єр»».

Воно означає, що інтер’єр не розбивається на складові частини, на окремі предмети, з яких збирається, а розглядається цілісно, як єдина система, яка й зумовила появу саме цих речей і елементів у просторі.

У цьому процесі вкрай важливо зібрати команду професіоналів-підрядників, перевірених однодумців, які розуміють тебе з півслова і допоможуть реалізувати задумане. Одним із таких незамінних помічників для дизайнера став керівник компанії з фарбування та нанесення декоративних покриттів L. Decor Дмитро Любінець.

Наталя навіть називає його своїм «янголом-охоронцем на проєкті». Для цього інтер’єру вона особисто розробила ескізи стін, а майстри з його команди допомогли їх утілити. Автор вдалася до цікавих експериментів і навіть винайшла з фахівцями нові техніки нанесення декорпокриттів, а в підсумку отримала особливі текстури й ексклюзивні кольори, зокрема геометричний малюнок у зоні вітальні та їдальні, який гармонійно перегукується з контуром високих прямокутних вікон. Його виконано за допомогою трафаретної техніки та декоративних покриттів італійського виробника Impex Color S. r. l., а саме Marmorino Naturale, Stucco Da Vinci і Natural wax.

Із покриттів тієї ж італійської марки зроблений незвичайний орнамент з елементів традиційної української вишивки, який прикрашає стіну лаунж-зони другого поверху. Цікаво, що товщина візерунка становить усього 3 мм. «Обрати саме вишивку як код, що несе певний сакральний сенс, нашу матрицю, мене надихнуло те, що мій замовник збирає живописні роботи Макова й Примаченко. Я відчула, що маю привнести сюди етнічний елемент, особисто наш, український», — ділиться автор проєкту.

До речі, Наталя добре знається на темі: окрім інтер’єрів, вона також створює колекції одягу для дівчат, опрацювавши для цього безліч джерел з історії національного костюма та декоративно-прикладного мистецтва, глибоко занурившись у питання.

Під сходами на другий поверх Наталя організувала бібліотеку: книжкові шафи зі світлодіодним підсвічуванням, затишне лаунж-крісло з комфортною підставкою для ніг і стильним торшером поруч, а на стіні висотою 7,3 м — оригінальний стилізований малюнок у вигляді форзаців і фоліантів, ніби величезний стелаж, що височіє до самої стелі. Щоб досягти ідеальної фактури, кольору, а головне — пропорції малюнка, попередньо зробили чотири пробних зразки.

«Простір потрібно відчувати, — говорить Наталя. — На мою думку, уміння гарно розставити меблі в приміщенні — лише звичайне володіння ремеслом. Дизайн для мене — це спосіб життя. Він потребує розмірковування, особливої філософії, власного погляду на речі. Це насамперед створення атмосфери».

Власний творчий підхід Наталі вирізняється індивідуальним опрацюванням кожної окремої деталі. Жоден фрагмент, жоден вузол не залишається без уваги. Наприклад, паркет із натурального дуба, який прикрашає підлогу, вона знайшла на складі компанії Art Wood і майже власноруч підбирала кожну дощечку, а потім разом із фахівцями працювала над його ідеальною французькою розкладкою.

Однак головна його особливість — саме колір: щоб досягти бажаного золотистого відтінку, на паркет нанесли необхідну кількість шарів покриття. Так само Наталя особисто відбирала сляби оніксу для облицювання стіни та чаші ванної в головному санвузлі. «Коли працюєш із живим каменем, дуже складно підібрати загальний візерунок, щоб він був гармонійним і мав певну структуру. У композиції, що з’явилася, я вбачаю тему зародка, нового життя як певного символізму», — зазначає Наталя.

Для стільниць у зоні кухні автор обрала бразильський граніт, продемонструвавши неперевершену роботу з матеріалом і формою. Цей природний камінь має свою специфіку, зокрема особливості малюнка. Щоб розкрити його красу в динаміці, Наталя спочатку зробила з нього кухонне підвіконня, потім спустила по стіні на робочі поверхні й виділила ним зону витяжки, а закінчила на стільниці кухонного острова з барною стійкою. Кольору каменю ідеально відповідають розміщені за обіднім столом чорні прозорі пластикові крісла Cyborg від Magis дизайну Марселя Вандерса.

«За моїми кресленнями створені гіпсові карнизи в усіх приміщеннях, а також предмет особливої гордості — столярні вироби, зокрема двері, сходи, бібліотека», — говорить Наталя. Обідній стіл у їдальні, барні стійки на кухні та в зоні відпочинку на верхньому поверсі, лавка в коридорі біля живої зеленої стіни, яка відділяє вітальню та приміщення кухні-їдальні на першому рівні, — усі ці предмети Наталя так само спроєктувала сама, а зробили їх українські компанії-виробники, тоді як постачальником інших меблів для цього інтер’єру став салон Raro Design.

У створенні відповідної атмосфери помешкання важливу роль відіграє текстиль. Разом із керівницею компанії «Елементи стилю» Зоєю Селезньовою Наталя знайшла дивовижні тканини, за допомогою яких передала омріяний замовником настрій. Ці тканини з’являються тут також не випадково. Так, елегантну з нотками розкоші обстановку вітальні та їдальні підкреслили вишитими шовком лляними шторами, які за ескізами автора відшили майстрині салону.

А, скажімо, глибокий насичений зелений колір дивану у вітальні, як і стіна із живих зелених рослин у коридорі, — це бажання привнести в приміщення, хай і символічно, частинку навколишнього ландшафту: місто звідси як на долоні, а внизу біля будинку розташований парк. До речі, для дивану Наталя обрала розкішний оксамит від голландської фабрики Raymakers, що існує вже три сторіччя і є частиною текстильної спадщини країни.

Ця марка відома тим, що випускає найкращі ворсові тканини, до яких цілком законно додають епітет «королівські»: на це дає право відповідна нагорода, яка була присуджена фабриці королевою Нідерландів у 1951 році як найкращому постачальникові двору.

Для головної спальні Наталя продумала дизайн покривала для ліжка, а також тюлю, штор, декоративних подушок та інших текстильних елементів. Зроблені вони з коштовних шовків-епонж від британської марки Pongees, що була заснована в 1931 році в Лондоні й тоді випускала шовкові хустки та краватки. Нині її колекції тканин обирають відомі кутюр’є та фахівці з дизайну інтер’єру.

Словом «епонж» називають особливу групу шовків, яку почали завозити до Великої Британії з Китаю ще в XIX сторіччі. «Мене дуже надихнув наш творчий тандем, — говорить Наталя. — Зоя — професійний технолог, і їй удалося реалізувати всі мої шалені ідеї».

В оселі багато артефактів, підібраного саме для цього інтер’єру антикваріату, привезеного з різних куточків світу. Антикварні вироби ділять простір із творами живопису та графіки. «Пристрастю до колекціонування предметів мистецтва «заразила» замовника саме я, — зізнається Наталя. — Усе почалося з того, що ми підбирали оригінали робіт Богуславського та Денисенка для робочого кабінету замовника в попередньому об’єкті, пізніше з’явилися старовинні китайські вази, для яких ми розробляли спеціальні консолі».

Тут стало в нагоді тривале знайомство Наталі з відомим італійським антикваром і колекціонером Анжело Гранезе. «Варто було мені тільки поміркувати над тим, який саме предмет міг би стати частиною цього простору, як я згадувала, що бачила такий предмет у його колекціях і знаходила саме те, що треба. Так, наприклад, на камінній полиці в спальні з’явилися китайські вази, яким більше 200 років, антикварний чорний комод у стилі шинуазрі у вітальні, який замовник використовує як чайний бар, а також старовинні скульптури китайських воїнів і дзеркала.

Коли довго розмірковуєш над якимось рішенням, а потім раптом знаходиш відповідь — це просто якась магія». Як це буває в правильно зробленому інтер’єрі, він уже живе власним життям: тут і досі щось змінюється й додається. Наприклад, родичі та друзі власника, дізнавшись про його захоплення творами Примаченко й Макова, стали відшукувати їх і дарувати. Так само й бібліотека за останній час суттєво поповнилася.

Не варто шукати в цьому житловому просторі чистого рафінованого стилю. Перед нами — тонка еклектика, у якій спостерігається певна відсилка й до класики, і до сучасних рішень, а також є елементи розкоші, зокрема блискучі деталі з латуні, що перегукуються із золотом розпису старовинного комода в стилі шинуазрі; крісла Eichholtz, декоративні подушки й обшивка меблів із дорогого оксамиту. Останні елементи — натяк на атмосферу ар-деко, що спонукає проводити паралелі з вишуканими інтер’єрами хмарочосів Верхнього Іст-Сайду на Манхеттені.

 

Автор проєкту: Наталя Сергєєва, Nanaidea
Компанія з фарбування та декоративних покриттів: L. Deсor
Виготовлення шаттерсів: Grande group
Фото: Андрій Авдєєнко
Текст: Надія Богата