Buro 21. Сценарій на кольоровій стрічці

Маршрут проходження, ракурси сприйняття простору, музичні та світлові сценарії, налаштування опцій розумної техніки — дизайнер чи архітектор здатний створювати реальність, подібно до режисера, програмуючи поведінку головного героя — майбутнього господаря будинку.

Сценарій київської квартири за проєктом дизайнера Нати Куц та її колег із Buro 21 був написаний для трьох дійових осіб, а акцентними кольорами в кадрі обрали «ментол» і «лосось». Давайте тепер разом подивимося цю яскраву стрічку.

Альфред Хічкок якось сказав, що кіно — це життя, з якого вирізали найнудніші сцени. І якщо кожен із нас — сам собі режисер, який виводить із повсякденного хронометражу плями рутини, то помічник-сценарист у цьому процесі — дизайнер, який підпорядковує місце проживання життєвим сценаріям. А грамотний дизайнер — той, хто в процесі монтажу «вирізає» запилені кути, нефункціональні предмети та позбавлені сенсу зони, даючи своєму клієнтові яскраву стрічку зі «смачних», наповнених фарбами кадрів.

І ось світло погашене, в залі для глядачів тільки найближчі люди, м’яка оббивка крісел, звук наповнення келихів, тиша, а перед очима екран багатоповерхового сіті — сутінки, міст, відображення у воді, вогні хмарочосів і майже повна відсутність кордонів між людьми й побаченою картиною. Саме таким вийшов інтер’єр житлових апартаментів у Києві, над яким працювала майстерня Нати Куц Buro 21.

Усе почалося, коли автору проєкту дісталися три квартири загальною площею 139 кв. м — їх вирішили об’єднати в одну. Ще на етапі демонтажу були видалені всі перегородки та стіни, зокрема й зовнішні, щоб створити максимально вільне, відкрите планування, а стандартні вікна замінити на панорамне скління, впустивши в інтер’єр краєвид міста та наповнивши квартиру світлом. Шлях до фінального планування був трудомістким і тривалим. Варіантів рішень було безліч. У підсумку «сценаристи» дійшли до просторого лівінгу, майстер-спальні з окремими гардеробами та дитячої із власною ванною кімнатою.

Найбільша складність під час проєктування полягала у складній геометрії простору — трапецієподібні кімнати, непаралельні стіни. Але в підсумку гострі кути були нівельовані за допомогою обробки чи меблів — вбудованих шаф і полиць. Таким чином вдалося уникнути складних примикань і виправдати ці зони функціонально.

Якщо театр починається з вішалки, то інтер’єр — із гардеробу. У цьому випадку їх три. У вхідній групі передбачили містку шафу для верхнього одягу, взуття, сумок і головних уборів. Частина фасаду скляна, полиці — з декоративним підсвічуванням, що перетворює гардероб на вітрину для улюблених предметів. Власники квартири, разом із донькою шкільного віку, дуже люблять шопінг. Для людей, яким важливо завжди мати добрий вигляд, організація гардеробу — далеко не останній аспект у проєктуванні житла.

Окрім системи зберігання в передпокої, дизайнери передбачили ще 2 окремі гардероби — жіночий у майстер-зоні та чоловічий, що фланкує вхід до спальні. У процесі їхнього проєктування Ната приділяла велику увагу ергономіці, все продумувалося до дрібниць. Із замовниками обговорювали обсяг, характер і габарити гардеробу: кількість і довжину вечірніх суконь, розміри кросівок, кількість секцій для прикрас, рукавичок, флаконів із парфумами.

У чоловічому передбачили відсік для зберігання спортивного спорядження. За таким самим принципом вирішувалися системи зберігання кухні. Подружжя веде активний спосіб життя, часто подорожує, нерідко вечеряє поза домом, тому їх більше цікавили не духовка чи варильна поверхня, а зручність розміщення посуду, приладів, продуктів, вина. Тому дизайнери зібрали всю інформацію про кухонний «контент»: були виміряні діаметри тарілок, висота пляшок, прорахована кількість ємностей зі спортивним харчуванням.

Різним типам техніки відведене певне місце: міксери, блендери, тостери, соковижималки, пароварки розміщені у висувних ящиках, де кожен із приладів локально підключається до розетки. Дизайнерам було важливо зберегти чистоту фасадів — усі відкривання автоматизовані за допомогою електроприводів. Виразна деталь цієї зони — кухонний острів із каміння, доповнений підсвічуванням на сенсорному керуванні. Помах долоні — і острів ніби ширяє в напівтемряві.

Цікава деталь — приєднаний консольний столик для макбука, де можна працювати, сидячи навпроти панорамного вікна. Лівінгрум, крім кухні, зазвичай включає їдальню і м’яку зону. Обідній стіл в еркері, просторий диван для всієї родини, журнальні столики, що римуються з кольоровими плямами живописного полотна біля стіни, поєднання натурального шпону й каменю, м’які тканини й дзеркала, що «ширяють», — ось головні герої сюжету.

Майстер-спальня за своєю атмосферою більше нагадує заміську резиденцію чи віллу. Здається, тут усе просякнуте млосністю тарантинівського Голлівуду. Природні текстури, розкішне ліжко соковитого, майже фруктового відтінку, та кам’яна поверхня навпроти, що дає ефект прохолоди, тропічні гілки кімнатної рослини та безмежна вода за вікном.

Ванна кімната сюжетно продовжує тематику, задану у спальні. Тільки тут палітра не виривається за монохром. Керамограніт великого формату, тоноване скло та чорні змішувачі задають простору тон. У ванній Ната реалізувала свої улюблені рішення, пов’язані з додатковим комфортом. Тут і підігрів душового піддону, і аудіосистема з динаміками, вбудованими в стелю.

Дитяча для дівчинки спроєктована на виріст, щоб її можна було трансформувати в підліткову кімнату, замінивши меблі, але зберігши базові рішення. Ніжні пудрові тони гармонійно поєднуються з округлими формами «вухатого» ліжка та «королівських» стільчиків, із тактильними фактурами оздоблень. М’яка стіна виконана з кастомних панелей, а рельєф іншої досягається використанням 3D-модулів із поліуретану.

Більшість меблів у цьому проєкті виконана за індивідуальними ескізами автора та реалізована українськими виробниками. Особливо скрупульозно опрацьовувалися вузли та примикання. Варто звернути увагу на рифлені та рейкові фасади шаф, тонке фрезерування каміння, внутрішнє оздоблення ящиків натуральним шпоном. Такі речі вимагають філігранної майстерності та детально опрацьованих креслень.

Тут доводилося багато експериментувати та знаходити нестандартні рішення просто на місці. Чого тільки вартує монтаж бра біля ліжка у спальні: потрібно було підібрати світильники з дуже вузькою базою, щоб зафіксувати на тонкій рейці, сховавши всі електричні шнури. А ще виконання кутових елементів підвісних шаф або нестандартні форми полиць, підігнані в ніші з ювелірною точністю.

Не все вдавалося з першого разу, але шляхом спроб і помилок удалося втілити все, як у проєкті. Інтер’єр апартаментів вийшов дуже яскравим. Клієнти із самого початку не хотіли, щоб це був холодний лофт або приміщення з обмеженою палітрою. Цей фільм слід було знімати на кольорову плівку.

Ментол і лосось — ні, це не назва артхауса, а кольори, які створили цей простір. Відтінки сподобалися господарям із першої візуалізації, відчуття не змінилися й тоді, коли картинка стала живою. Тут у загальному настрої є посилання і на ар-деко, і на мінімалізм, і навіть десь фігури відомої групи «Мемфіс».

Без претензій на діловий вигляд, домашній і в той самий час стильний, цей інтер’єр був би актуальний і в 50-і, і у 80-і, і в 90-ті, актуальний він і зараз. Коли сценарій написаний грамотно, всі ролі розподілені, а репліки прописані з точністю, картина має шанс стати класикою або як мінімум життям без нудьги.

 

Текст: Марія Голубка

Фото: Сергій Савченко