Продавці часу. Кожному ландшафтному архітекторові — свій садівник

Незважаючи на швидкий плин часу, вирощування дерев для міського озеленення залишається вправою на терпіння. Це повільний бізнес, але якість ландшафтів залежить від якості рослин настільки ж сильно, наскільки архітектура — від якості будівельного матеріалу, а це означає, що ландшафтні архітектори так само сильно залежать від своїх суміжників. Здорові, вирощені за стандартами ефектні дерева та кущі — невід’ємна умова успішності проєкту.

Про те, як взаємна співпраця між ландшафтниками та рослинниками капіталізує суміжні бізнес-сфери, а їхнє професійне зростання впливає на міське середовище, розповіла засновниця бюро Beloded Landscaping, дійсний член Society of Garden Designers (SGD) Людмила Білодід.

Людмила Білодід, ландшафтний дизайнер, директор та засновник бюро Beloded Landscaping

 

Gärtnermeister, nurseryman, садівник — найважливіша ланка зеленої сфери

Німці називають свої розсадники Baumschule, що дослівно можна перекласти як «школа деревних рослин». Це найбільш точне визначення, оскільки розсадник — дійсно своєрідна школа, в якій вирощують і «виховують» дерева. Для міського озеленення нам потрібні спеціально підготовлені рослини: певної висоти, з корінням, адаптованим до обмеженого простору, з кроною, сформованою за допомогою обрізування й стрижок.

Кожний розсадник має базовий асортимент рослин певного стандарту й кондиції, які можуть знадобитися озеленювачам у будь-який момент. Асортимент для дизайнерських проєктів підбирається окремо, залежно від запитів ландшафтних архітекторів, а також у міру досвіду та комерційного чуття керівників розсадника.

Для тих, хто займається розведенням рослин, німці знайшли ще одне вдале визначення: Baumschulmeister або Gärtnermeister. Слово «майстер», яким раніше позначали цехову приналежність, сьогодні підкреслює, що співробітники розсадника — це дипломовані професіонали, кожен із яких має свою спеціалізацію.

Усі вони вивчали ботаніку, ґрунтознавство, правила захисту рослин і догляду за ними. У розсадниках Європи та Північної Америки процес вирощування розподілений на етапи, кожен із яких здійснює окремий фахівець чи команда.

Читайте також: Архитектор и ландшафтник: игра в 4 руки

В українському класифікаторі професій садівництво та рослинництво виділені як дві окремі спеціальності. Садівник доглядає за рослинами, рослинник — вирощує їх. А ось керівнику розсадника потрібно насамперед бути грамотним менеджером, адміністратором, економістом, стратегом, проте знати основи професій — обов’язково. Інакше він не зможе оцінити ризики та розрахувати обсяг інвестицій.

Gristede Rhododendron Park — приватний парк розсадника Bruns у Грістеде, Німеччина. Джерело зображення: pano-createur.de

Сьогодні в Україні — близько 600 розсадників декоративних рослин, і переважна більшість із них — приватні. Понад третину розсадників зосереджено в Київській області, це логічно, оскільки саме Київ і передмістя активно забудовуються, тобто саме тут найвищий попит на садивний матеріал.

Територія українських розсадників зазвичай невелика — близько 5 гектарів. Здебільшого земля використовується під короткотривале дорощування чи перетримку на один-два сезони імпортних саджанців або під вирощування квіткових культур. У таких умовах складно створювати колекції великорозмірних дерев, як це роблять, починаючи з ХІХ століття, у знаменитих європейських розсадниках Lorberg, Bruns, Lappen. Наприклад, сукупна територія плантацій розсадника Bruns, із яким давно й успішно співпрацює Beloded Landscaping, становить більше 600 гектарів!

В асортименті — унікальні дерева, вік яких досягає півстоліття. Такі дерева ми використовуємо в наших українських ландшафтних проєктах як солітери. А колекція рододендронів і азалій у парку Грістеде налічує понад 1000 видів, тобто колекцію розсадника можна порівняти із зібраннями рослин ботанічних садів у тій же Німеччині, а часто колекція розсадника — навіть більша.

 

Розсадник — це «гра в довгу»

Інвестиції в бізнес із розведення рослин — це «довгі гроші». Мають пройти роки, щоб вкладена в саджанці праця виправдала себе. Наприклад, вирощування дерева за американськими стандартами від живця до дорослого з повноцінною кроною триватиме не менше 15 років, а йдеться про клен червоний, який росте порівняно швидко.

Цей бізнес чутливий до кліматичних форс-мажорів, економічних криз, реформ, до будь-яких змін на земельному ринку й навіть до політичної ситуації. Після Другої світової війни європейські розсадники декоративних рослин утратили більшу частину своїх плантацій, оскільки через продовольчу кризу землю довелося відвести під вирощування овочів і злаків.

Плантації розсадника декоративних рослин «Біосфера-Л», Україна. Джерело зображення: «Біосфера-Л»

У США й досі відчувають наслідки економічної кризи 2008 року, після якої розсадники були змушені скорочувати персонал і площі насаджень. Тисячі фірм збанкрутували. Відсутність вирощуваного матеріалу в ті роки призвела до гострого дефіциту через десятиліття. Дефіцит дорослих дерев відчувається й зараз, на піку їхньої затребуваності для міських проєктів.

Європейські Gärtnermeister, gardener і nurseryman, на відміну від українців, не метушаться, не поспішають і не розраховують на швидкий прибуток, розуміючи, що прискорити природний розвиток дерев неможливо. У західній культурі це сімейний бізнес, який передається з покоління в покоління. «Ми продаємо час» — таким є девіз розсадника Lorenz von Ehren, який нещодавно відзначив своє 150‑річчя.

Цей бізнес чутливий до кліматичних форс-мажорів, економічних криз, реформ, будь-яких змін земельного ринку й навіть до політичної ситуації

Категорично неправильним буде вважати, що в Україні взагалі була відсутня культура вирощування декоративних рослин. У 1848 році, коли знаменитий німецький садівник Йоганн Брунс ще навіть не народився, садівник-ентузіаст Карл Вільгельм Ґотліб Крістер викупив у угорського князя Естергазі в передмісті Києва ділянку, на якій і заснував «Садівництво та насіннєве господарство “В. Крістер”».

Дерева, що стали основою всіх київських парків, зокрема знамениті вікові дуби, походять із цього розсадника. На базі свого господарства Крістер відкрив школу рослинництва, а також займався селекцією й адаптацією рослин до місцевого клімату. У 1893 році в Києві був заснований ще один великий розсадник — Карла Мейєра, творця Сирецького дендропарку. Гігантський внесок у селекціонування стійких сортів декоративних рослин зробили колективи українських ботанічних садів.

Плантації розсадника декоративних рослин «Біосфера-Л», Україна. Джерело зображення: «Біосфера-Л»

Одне слово, історія у нас є, а ось традиція виробництва перервалася. Ми практично втратили державні розсадники, а комерційні ще надто молоді, щоби надати дорослі дерева в необхідній кількості. Тому я не помилюся, якщо скажу, що новим українським садівникам доводиться розпочинати свій бізнес практично із чистого аркуша. Ситуація змінюється на краще, але нам треба популяризувати цей бізнес, підвищувати престиж професії, нагадувати про те, наскільки важливою є роль рослинників у міській політиці.

 

Виграють усі!

Чому таким важливим є тісний контакт між архітекторами та постачальниками рослин? Ландшафтні архітектори — не просто покупці рослин, своєю діяльністю вони формують тренди та моду на рослини. Ефектно використане в якомусь ландшафті дерево чи поєднання рослин стає взірцем для наслідування.

Читайте також: Воплощенный дзен. Сад с мыслями о Японии

Завдяки тому, що архітектори та дизайнери все частіше займаються проєктами міського озеленення, їхні ідеї швидко стають вірусними. Наприклад, зараз популярні мультиштамбові, багатостовбурові дерева, які мають пейзажний і максимально природний вигляд. Запит є, отже, має з’явитися й пропозиція.

Фото: Юрій Ферендович

Тісне співробітництво з виробниками рослин дозволяє вигравати обом сторонам. Нам пощастило з нашими локальними партнерами, Сергієм і Тетяною Довгополами, засновниками розсадника «Біосфера-Л». Ми співпрацюємо на таких великих столичних проєктах, як ЖК «Метрополіс», ЖК Park Lake City, ЖК «Автограф», озеленюємо території багатьох котеджних містечок, ділимося інформацією та будуємо спільні плани на майбутнє.

Ландшафтні архітектори формують тренди та моду на рослини. Ефектно використане в якомусь ландшафті поєднання стає взірцем для наслідування

З усього природного різноманіття й широкого асортименту рослин ми точно знаємо, які саме рослини найчастіше використовуються в міському озелененні, а які більше користуються попитом для висаджування на приватних ділянках. Для приватних садів, до речі, найчастіше підбирають красиво квітучі рослини. Ці знання стають фундаментом і програмою розвитку взаємин ландшафтного архітектора й керівника розсадника.

Нині має місце тренд на стійкість у всіх її аспектах. Тому, безумовно, локальність, тобто придбання рослин у місцевих українських розсадників, має бути нашим пріоритетом. Справа не лише в суттєвій економії часу та фінансів. Імпорт із Європи дозволив нам не обмежувати себе в ідеях, але українські розсадники з кожним роком усе активніше розширюють асортимент і починають дотримуватися міжнародних стандартів.

Стрижені граби утворюють зелений фасад будівлі Kö-Bogen II, спроєктованої Ingenhoven Architects. Дюссельдорф, Німеччина. Фото: © Hans Georg Esc

Рослини, які ми беремо з наших розсадників, уже адаптовані до клімату, ґрунту, води. До того ж ми знімаємо ризики, неминучі в разі транспортування на великі відстані. Це своя специфіка: наприклад, під час перевезення на великі відстані необхідно захищати не тільки коріння, а й крону, щоб ніжне листя не згоріло під сонцем і вітром. Та й у будь-якому разі живі дерева набагато легше витримають переїзд на коротку дистанцію.

Так, поки що багато чого доводиться привозити з-за кордону. І тут переважно відповідальність лежить на ландшафтному архітекторові, авторі дизайну. Але коли наші розсадники «виростуть» до рівня європейських, то нам буде простіше реалізовувати найсміливіші ідеї, і менше підводного каміння на нас чекатиме. Своїми замовленнями ми стимулюємо українські розсадники розвиватись, інвестуємо і в майбутнє нашого бізнесу, й у розвиток сфери озеленення загалом.

 

Робота з об’ємами й великими числами

Сценографії сучасних ландшафтів я раніше присвятила статтю «Драматичний ландшафт в епоху метамодерну». У ній я перераховувала базові принципи ландшафтного проєктування, пояснювала важливість створення лінійної та повітряної перспектив, правила ритму тощо. Але найважливішою для нас є робота з об’ємом, створення масивів зелені. Цього ефекту неможливо досягти, розкидавши ділянкою маленькі дерева. Нам треба працювати з великорозмірними деревами та з масивами. Щільне висаджування — чудовий прийом, як не глянь.

Стрижені граби утворюють зелений фасад будівлі Kö-Bogen II, спроєктованої Ingenhoven Architects. Дюссельдорф, Німеччина. Фото: © Hans Georg Esc

Рослинам важливі однакові умови, й у групі вони швидко створюють свій особливий мікроклімат. Агротехніка догляду за ними однакова, при цьому ми економимо на прополюваннях. І миттєво створюємо об’єм, який зчитується на відстані й підкреслює всі переваги архітектури, адже нам важливо, щоб ландшафт працював на архітектуру, пам’ятаєте?

Про особливості роботи в тандемі з архітектором я розповідала ще в одній із перших статей у PRAGMATIKA.MEDIA, в матеріалі «Архітектор і ландшафтник: гра в 4 руки». Архітектор Дмитро Васильєв, розповідаючи про проєкти archimatika, часто говорить про те, що маленькі рослини на величезних просторах візуально губляться, і протягом кількох років територія нового житлового комплексу матиме вигляд пустелі. І це справді так. А ось висаджені в масивах кизильник блискучий, барбариси та дерен-свидина одразу спрацюють «на відмінно». Наприклад, масиви з тисів і кизильника блискучого, висаджені наприкінці минулого сезону на території ЖК «Метрополіс», одразу показали себе.

Архітектори з кожним роком активніше використовують рослини не тільки в озелененні навколо будівель, але й на фасадах, і тому бізнес із розведення рослин активно розвивається

Масив створюється навіть не із сотень, а із тисяч саджанців. Наприклад, для створення зеленого фасаду Kö-Bogen II у Дюссельдорфі, спроєктованого архітектором Крістофом Інгенховеном, знадобилося 30 тисяч стрижених грабів, однакових за формою та віком. Зрозуміло, що таку кількість рослин міг поставити лише дуже великий розсадник — як-от Bruns.

Читайте також: От «карательного» ландшафта к терапевтическому

Я досить точно можу розрахувати, що для того чи іншого проєкту мені знадобиться, наприклад, п’ять тисяч барбарисів. І намагаюся заздалегідь інформувати наших партнерів із «Біосфера-Л» про те, що у фіналі реалізації дворічного проєкту мені потрібна буде гуртова партія тих чи інших кущів або дерев. У Нідерландах часто проводяться аукціони, на яких гуртом продають маленькі саджанці. Ті ж барбариси можна купити пучками по 100 штук, висадити в розсаднику, підростити, і до дати висаджування ми отримаємо потрібні нам рослини в необхідному розмірі та кількості.

Фото: Helena Yankovska / Unsplash

Тісне партнерство із розсадником дозволяє нам заздалегідь бронювати собі якісний садивний матеріал і приймати важливі рішення наперед. Для розсадника це — подвійна вигода: вони не тільки виконують велике замовлення, а й комплектують базовий асортимент, що вже зарекомендував себе в озелененні.

Оскільки архітектори з кожним роком активніше використовують рослини не тільки в озелененні навколо будівель, а й на фасадах, то бізнес із розведення рослин у найближчі десятиліття активно розвиватиметься.

 

Тонкощі відносин

Цехові взаємини в Європі та США завжди були суворо регламентовані. Американський Landscape Architecture Magazine ще в 1918 році опублікував статтю Landscape Architect and Nurseryman, в якій описувалися бізнес-правила для представників двох суміжних професій. Приватним клієнтам рослини завжди продавалися дорожче, а ось ландшафтний архітектор мав привілеї. Оскільки архітектори виступали посередниками між рослинниками та клієнтами, то могли розраховувати на знижку під час закупівлі рослин.

При цьому наголошувалося: «Така знижка не повинна бути настільки великою, щоб можливість купувати дешеві рослини ставала для ландшафтного архітектора більшою можливістю для заробітку, ніж його здатність правильно проєктувати та будувати». Гарантія на рослини тоді, як правило, не надавалася. У виняткових випадках клієнт самостійно страхував свої ризики, але таке страхування діяло трохи більше року й лише за умови дотримання інструкцій із догляду.

Попечительська рада Американського товариства ландшафтних архітекторів дотримувалася такої думки: «Міжпрофесійні відносини між архітекторами та рослинниками не будуть повністю ефективними та гармонійними доти, доки всі власники розсадників не перестануть займатися ландшафтною архітектурою, чи платно, чи безкоштовно. А ландшафтні архітектори повинні утримуватися від участі в бізнесі з розведення рослин». Допускалося, що рослинники могли надавати послуги з проєктування для власників невеликих ділянок.

Фото: Luke Porter / Unsplash

В Україні немає подібних норм. Це радше правила професійної етики, яких дотримуються далеко не всі й лише в тому разі, якщо усвідомлюють те, що вузькі фахівці мають незрівнянно більший досвід і глибину знань, ніж люди, які прагнуть займатися всім без винятку.

Наша багаторічна дружба із засновниками «Біосфера-Л» — приклад чесної та прямої взаємовигідної співпраці професіоналів. Якщо ми повністю довіряємо досвіду нашого партнера, то нам не потрібно самостійно займатися вибором, відбраковуванням і постачанням садивного матеріалу. У такому разі ця робота лягає на плечі Сергія Довгопола. І наш партнер не ставить нам умови на кшталт: «Ви можете проєктувати, що хочете, але братимете те, що є».

Сергій одним із перших у незалежній Україні розпочав бізнес, спочатку — з імпорту рослин, а потім — з їхнього розведення. І його успішність — прямий наслідок високого професіоналізму та чесного ставлення до справи. Можливості сучасних рослинників не можна порівнювати з тим, що було навіть 20 років тому. З’явилася техніка й технології, які дозволяють із легкістю виконувати найскладніші операції. До речі, Сергій часто рятує нас, допомагаючи з технікою для проведення посадкових робіт.

В індустрії моди є спеціальність баєра. Це людина, яка їздить на виставки, обирає найкращі моделі, організовує максимально вигідну угоду та зручну доставку. Сучасний садівник може грати схожу роль, тільки обирає він найкращі та наймодніші рослини — як для колекції розсадника, так і для ландшафтного архітектора. Якісні дерева — теж штучний товар. Хто першим забронював — той і виграв.

Усе це надихає, а плани в нас — ще більш захоплюючі. Чи зможемо ми відповідати надвисокому рівню, реалізовувати складні інженерні рішення? З урахуванням того, що в нас надійні, досвідчені й так само захоплені спільною справою партнери, нічого неможливого немає.

Тим більше, що попередній досвід взаємодії із закордонними фахівцями показав: вони охоче нас проконсультують і дадуть практичні поради. Безумовно, у кожного майстра є певні секрети, але в цілому ентузіасти своєї справи люблять ділитися досвідом.

Те, що я можу спертися на надійне плече партнера, дозволяє мені бути вільною у творчому плані. Якщо я впевнена, що навіть найсміливіше рішення буде втілене в життя саме в тому вигляді, в якому я його уявляла, розробляючи проєкт, то це дозволяє мені рости у власній майстерності.

Ландшафтний архітектор і власник розсадника підтримують один одного й разом розвиваються. В Україні, до речі, так не прийнято, але якщо ви подивитеся анотації до європейських проєктів, то там часто зазначають і постачальника рослин. Наприклад, у Цюріхському зоопарку встановлена інформаційна табличка, де перераховуються всі команди, які працювали над проєктом: і ландшафтний архітектор, і підрядники, і розсадник, з якого постачали рослини. Це можна порівняти з титрами до фільму: всі мають бути згадані, оскільки праця кожного має значення.

 

Сергій Довгопол: Не виключаю, що одного дня ми почнемо працювати на експорт

PRAGMATIKA.MEDIA: Із чого саме та в яких умовах формувався ваш бізнес? Чому рослинництво виявилося вільною нішею в Україні?

Сергій Довгопол: Наш бізнес стартував на початку 90‑х, коли з’явилася можливість виїжджати за кордон, і я, на той час співробітник ботанічного саду, побачив парки та розсадники Франції, Німеччини й Польщі. Виникла ідея постачати європейські рослини в Україну. Тоді комерційного ландшафтного озеленення в нас не було в принципі, зокрема через відсутність різноманітного садивного матеріалу.

До речі, саме великорозмірні дерева в розсадниках зеленбудів ще залишалися, але технологія пересаджування дорослих дерев на той час нам була незнайома. За нормами зеленбудів дозволялося працювати з рослинами заввишки до 4 метрів, а липи, клени чи хвойні 2,5 або 3 метри заввишки вже вважалися проблемними переростками, неліквідом.

Вони, звичайно, не відповідали міжнародним стандартам, оскільки стандартів для нас тоді також не існувало. Лише ближче до 2000‑х, завдяки нетерплячим замовникам, які не бажали чекати, поки молодняк підросте, ми спробували пересаджувати дорослі дерева. Вже тоді ми розуміли, що асортимент в Україні є недостатнім для реалізації великих проєктів.

Під час постачання з Польщі, Угорщини, Чехії, Німеччини та Нідерландів невигідно завозити рослини під один проєкт, треба завантажити транспорт повністю. Везли із запасом, і в нас з’явилися товарні залишки, вакантні рослини. Часто ми купували молоді саджанці, які необхідно було доростити. Так і з’явився розсадник. Поступово ми зайнялися самостійним вирощуванням і живцюванням садивного матеріалу. Звичайно, 25 років для розсадника, порівняно з німецькими та голландськими, яким по кілька століть, — це дитячий вік.

Сергій Довгопол, засновник розсадника декоративних рослин «Біосфера-Л»

P.M.: Як давно ви почали співпрацювати з Beloded Landscaping і в чому для вас полягає цінність цього партнерства?

С. Д.: Із Людмилою Білодід ми познайомилися в закордонних поїздках, на конференціях та семінарах. Спочатку це були дружні стосунки, які потім переросли у співпрацю. Сенс будь-якого виробництва, зокрема й нашого, — успішна реалізація. І, звичайно, важливим є планування, у нашій сфері — довгострокове. У зеленій галузі, як і в моді, є тренди та сезонні фаворити.

Якісь рослини мають ажіотажний попит сьогодні, а завтра про них забувають. На зорі нашого бізнесу ми припускалися безлічі помилок, зокрема — надвиробництва певних сортів. Наприклад, одного разу ми виростили величезну кількість рослин із золотистим кольором хвої та листя. Туя Rheingold має безліч форм, це прегарні рослини.

Захопившись, ми виростили близько 10 тисяч одиниць Rheingold. Ми не змогли їх реалізувати навіть за кілька сезонів. Частину цих рослин довелося, на жаль, утилізувати, оскільки вони перезріли: насадження виявилися загущеними, а місце треба було звільняти. Тому відстеження трендів для нас є надзвичайно важливим. Ландшафтний архітектор у цьому — найкращий консультант.

Ландшафтники перебувають у мейнстримі, більше того, вони самі його формують. Тісна комунікація й обмін ідеями дозволяють нам бути готовими до нової модної хвилі, заздалегідь закуповувати рослини, дорощувати, формувати й акліматизувати. А для ландшафтних архітекторів важливо мати необхідний садивний матеріал під рукою, щоби не довелося гасати по всій Європі. Ми заздалегідь зможемо підготувати під певні завдання, часто нестандартні, якісний матеріал.

Розсадник декоративних рослин «Біосфера-Л» — найстаріший приватний розсадник України. Джерело зображення: «Біосфера-Л»

P.M.: Ви говорили, що в перші роки незалежності жодних стандартів у вирощуванні рослин ніхто не дотримувався. Нині все інакше?

С. Д.: Ми суворо дотримуємося європейських стандартів у підготовці рослин. Пересаджування з підрізуванням кореневої системи має відбуватися раз на три-чотири роки. Регулярно здійснюється формування крони, обрізування, підживлення, оброблення від шкідників і хвороб. Зараз ми дуже уважно стежимо за дотриманням правил і графіків, що їх європейці виробили упродовж століть своєї практики. Я не виключаю, що одного дня ми почнемо експортувати рослини, і вони мають відповідати європейським нормам.

P.M.: Який асортимент ви готуєте до нового сезону, що матиме попит?

С. Д.: Користуються попитом карликові хвойні рослини, гірські сосни, як вільної форми, так і сформовані під купчасті хмари. Стрижені тиси активно використовуються для створення огорож, високих і невисоких бордюрів. Усе це рослини, які потребують довгострокової підготовки. Вони важко живцюються, повільно ростуть. Карликова сосна заввишки 0,6–1,2 м — це 12‑річне дерево!

Певна кількість готових рослин у нас є, щось дорощується на найближчу перспективу, але щось імпортуватимемо. А ось мода на самшити відійшла. Загорожі й топіари стали уражатися шкідниками: метеликом-вогнівкою, вірусами, бактеріальними захворюваннями, і самшити перетворилися на проблемну рослину.

Читайте також: Чувство сада. Ландшафтное проектирование частных садов

Поки що нам не зрівнятися з європейськими розсадниками, і конкурувати вкрай важко. Ми — на початку довгої історії, але швидко ростемо, з кожним роком відточуємо досвід, теорію, практику. І постійно поповнюємо свою колекцію: обираємо за кордоном найякісніші рослини, зокрема молодняк, який доведеться «виховувати» не менше 10–15 років.