По порядку.
Родина майордома, тобто старшого сановника франкського королівства, Піпіна Ланденського, суцільно складалася зі святих, причому в прямому сенсі цього слова. Його дружина — свята Ідуберга, доньки — святі Бегга Анденська та Гертруда Нівельська, сини — святі Бавон і Грімоальд, єдиний із дітей, що пішов слідами батька. Святий Бавон від народження був названий Алловіном і згадується як людина з доволі гнучкими моральними принципами, схильна до розгульного життя й підлості.
Смерть дружини змінила його, він змінив ім’я та спосіб життя, роздавши майно, почав подорожувати й проповідувати. Жив Бавон у дуплі дерева. Пізніше, коли він уже збудував абатство неподалік від Гента, переселився туди. Дата його народження невідома, зате день смерті — 1 жовтня — знали всі: в цей день сплачувалися податки, тому святого часто зображували з кошелем у руках. Святий Бавон вшановується як католицькою, так і православною церквами. Він став головним захисником Гента й усієї Бельгії.
За кількістю пам’яток Гент у Бельгії посідає друге місце після Антверпена
Собор Святого Бавона в Генті. Фото: Mylius
Так, Гент не назвеш великим містом. Хоча в середньовіччі він був другим після Парижа: розквіт Гента забезпечили ремісники, що ткали з британської вовни першокласне сукно. Пізніше в Європі стали цінувати мереживо місцевих майстрів. А де гроші — там архітектура. Де архітектура — там художники. За кількістю пам’яток Гент у Бельгії посідає друге місце після Антверпена, і обидва міста лишили далеко позаду столицю держави Брюссель. А от головною національною цінністю Бельгії став саме гентський собор Святого Бавона.
Таким його роблять і залишки дерев’яної каплиці Іоанна Хрестителя, що стояла на тому ж місці, і втілена в новому соборі брабантська готика, і 295 років, протягом яких його зводили, що, однак, не було рідкістю за мірками того часу. Поспішати було нікуди. «В мого замовника купа часу», — так набагато пізніше та в іншій країні пояснить власний «довгобуд» Антоніо Гауді. А ще в каплиці Йоса Вейда гентського собору знаходиться вівтар роботи братів ван Ейків.
Ян ван Ейк, портрет Бодуена де Ланнуа, 1435 р., Берлінська картинна галерея. © KIK-IRPA, Brussel
Щоб зробити Гентський вівтар доступним для всіх бажаючих, було витрачено 30 млн євро, 4,5 млн з яких надійшли від Visit Flanders. © www.lukasweb.be — Art in Flanders vzw
Вівтар зацікавлює не лише поціновувачів Північного Відродження, а й любителів розв’язувати історичні шаради, і фанатів детективних історій. Чого вартий щонайменше той факт, що вкрадену в ніч з 10 на 11 квітня 1934 р. стулку «Праведні судді» так і не було знайдено. Періодично місто лихоманить від чергових свідчень про її місцезнаходження — і всі наново долучаються до її пошуків.
Вівтар був написаний для каплиці Йоса Вейда. Восени його перенесуть до каплиці Святого Причастя
Перед собором знаходиться інсталяція художника Кріса Мартіна, яка відтворює форми Гентського вівтаря. © Storm Calle
Монументальний витвір почав (можливо) Губерт ван Ейк, старший брат Яна. Свідоцтво тому — напис на вівтарі, що прямо називає його «найвеличнішим із великих». Після смерті брата роботу продовжив Ян ван Ейк, «другий у мистецтві», — так його характеризує той самий напис. На стулковому вівтарі, чиї розміри становлять 3 м заввишки і 5,5 м завширшки в розкритому вигляді, зображено 258 фігур. На 12-ти зовнішніх частинах вівтаря знаходяться портрети Йоса Вейда, котрий замовив вівтар, його дружини, зображення мармурових статуй Іоанна Хрестителя й Іоанна Богослова, сцена Благовіщення, міський пейзаж Гента, а також постаті пророків і пророчиць, що передбачили пришестя Христа.
Будівля собору була й залишається центром духовного життя міста
Центральну частину з 12 внутрішніх композицій займає сцена поклоніння Агнцю, символу Христа. На ним — Бог-Отець, Богоматір, Іоанн Хреститель, янголи, Адам і Єва. Внизу — ті самі зниклі праведні судді, пілігрими й відлюдники. Під час реставрації виявилося, що 50% поверхні внутрішніх стулок і 70% зовнішніх були не просто реставровані, а переписані в середині XVI ст. Вівтар, як би безглуздо це не звучало, був ще й рекламою Гента і його ткацького виробництва.
Ван Ейк тонко передав усі відтінки та якість тканин, якими славилося місто і в які він одягнув героїв вівтаря. Під час реставрації ці розкішні матерії були спрощені. Однак головне відкриття сучасних дослідників стосувалося геть не сукна. Громадськість, ті, для кого вівтар є сакральним символом, ті, хто захоплений мистецтвом середньовіччя та мистецтвом загалом, а також ті, кому не чужим є гуманізм як такий, були приголомшені виявленим після реставрації «Агнцем».
Як з’ясувалося, ван Ейк трактував його лик подібно до людського — в ньому прочитується розуміння та прийняття своєї жертвенної долі. Художник, що переписав лик Агнця, надав йому характерних рис тварини. Магія зникла, і гуманістичний посил ван Ейка був забутий на довгих 5 століть.
Реставрація вівтаря «Поклоніння містичному агнцю» розпочалася у 2012 р. Фото: Lukas – Art in Flanders via [email protected]
Реставрація, яку проводив Королівський інститут історичної спадщини за підтримки експертів з усього світу, повернула «Агнцеві» істинний вигляд. Очікувано, що до Гентського вівтаря, що й до реставрації був метою натовпів паломників різних конфесій та інтересів, потягнуться легіони відвідувачів з усього світу. А це безсумнівно стане проблемою для тих вірян, які, незважаючи на ажіотаж, ставляться до собору Святого Бавона як до релігійної інституції.
Невідомий художник переписав «Агнця» в середині XVI ст., змінивши його людські очі та виразні губи. Фото: Lukas — Art in Flanders via [email protected]
Реставрація повернула «Агнцеві» істинний вигляд
Міждисциплінарна реставраційна команда Королівського інституту культурної спадщини працювала спільно з фахівцями з університетів Гента й Антверпена за підтримки вчених із усього світу. Фото: Lukas — Art in Flanders via [email protected]
Собор наразі відчиняє свої двері для художників — у ньому проходить приурочена до року ван Ейка виставка «Повернення Агнця» Ліса Кайєрса та Софі Куйкен, які присвятили свої роботи поверненню до собору відреставрованих нижніх стулок вівтаря. А на площі перед святинею розташована інсталяція скульптора Кріса Мартіна, що являє собою конструкцію, яка повторює формою раму оригінального вівтаря ван Ейка.
Однак така демократичність і прийняття творчості сучасних художників не означає, що основну функцію собору забуто. Геть навпаки — роботи сучасних художників, що експонуються в ньому, лише підкреслюють, що будівля була й лишається центром духовного життя міста.
У соборі проходить приурочена до року Яна ван Ейка виставка «Повернення Агнця» Ліса Кайєрса та Софі Куйкен
Софі Куйкен закінчила Академію образотворчих мистецтв у Генті та понад 20 років прожила в ізоляції. Фото: Courtesy Sophie Kuijken & Galerie Nathalie Obadia © we document art
Архітектурною практикою Bressers Architects керують представники п’ятого покоління родини Брессер. У 1855 р. художник Адріан Губерт Брессер відкрив ательє, де створював деталі інтер’єрів у неоготичному стилі. За плечима всіх представників родини — величезний досвід роботи з історичною спадщиною, і тому бюро було доручено непросту задачу з проєктування будівлі для відвідувачів гентського скарбу. Архітектори розуміли, що й сам собор, і вівтар мають зберегти своє сакральне призначення.
Музей образотворчих мистецтв Гента влаштував ретроспективу робіт Яна ван Ейка
Ян ван Ейк «Благовіщення», 1430–1435 рр., Національна галерея мистецтв, Вашингтон
Ян ван Ейк, «Мадонна біля фонтану», 1439 р., Колекція Фріка. © Courtesy of the Frick Collection
Від початку вівтар знаходився у каплиці Вейда в соборі, звідки його у 80-х рр. минулого сторіччя перенесли ближче до входу, аби туристи не заважали вірянам. Тим не менш обидві ці локації не були ідеальними — там недостатньо сприятливий мікроклімат для живопису. Шедевр вирішили встановити в дальній східній частині апсиди, а саме в каплиці Святого Причастя. І коли питання щодо нового розташування вівтаря було закрите, виникло два нових — як уникнути трансформації собору виключно у вітрину для вівтаря і як дозволити всім без винятку бажаючим його побачити? Під «усіма без винятку» малися на увазі і батьки з дитячими візочками, і люди з обмеженими можливостями.
Архітектори розуміли, що й сам собор, і вівтар мають зберегти своє сакральне призначення
Про те, щоб зводити підйомники чи пандуси всередині середньовічного собору, не йшлося. Було вирішено звести зовнішню структуру Центру для відвідувачів, яка завдяки ліфту і сходам дозволить усім бажаючим побачити вівтар.
Філіпп Депоттер, архітектор і власник Bressers Architects, так описує проєкт: «Ми керувалися чотирма принципами — «менше — значить краще»; концепцією безперервності простору; інтеграції; конфронтації. Перший принцип реалізували, розробивши мінімалістичний дизайн із максимальною пошаною до старої архітектури. Втручання в її органіку буде здійснене лише там, де це справді необхідно. Концепція безперервності виражається в єдиній архітектурній мові нової та старої споруд. Нові матеріали ідентичні до тих, що були використані в соборі, та забезпечують інтеграцію сучасної структури до історичної забудови. А під конфронтацією ми розуміємо сучасну архітектуру, що протиставляється готичній і підкреслює її».
Після реставрації вівтар перебуватиме в найсхіднішій частині собору, що зветься каплицею Святого Причастя. © Bressers Architects
Серед матеріалів, призначених для Центру відвідувачів Гентського собору, — скло, деревина, латунь і мідь. Із них у старій будівлі були виконані вівтарі, рами вітражів, свічники, а в новій — сходи, поручні, колони. Сучасна споруда також матиме освітню функцію — там буде представлена експозиція, присвячена історії вівтаря та реставраційним роботам, а технології доповненої реальності допоможуть ще глибше зануритись у таємниці шедевра ще до того, як відвідувачі побачать його на власні очі.
© Bressers Architects
Ван Ейка називають майстром оптичних ілюзій. Одна з найяскравіших — на стулці вівтаря із зображенням Адама. Здається, він готовий полишити живописний простір, переступивши через раму. Так і все наше життя складається з кроків — назустріч одне одному. І найважливішими виявляються ті з них, що ми здійснюємо в бік того, хто не може йти самостійно.
