Прекрасний новий світ. Як забрати із собою музеї в епоху майбутнього?

У цьому матеріалі ми розбираємося, як перенести із собою культурну спадщину з монументальної епохи в новий мультимедійний світ, не втративши відчуття радості від дотику до мистецтва, як сприяти популяризації об’єктів культурно-освітньої сфери та рятувати від руйнування пам’ятки архітектури, що страждають від нестачі фінансування.

Сучасний світ змінює підходи до будівельного проєктування. Архітектура стає мобільною, простори — гнучкими, інтер’єри — сезонними. Ми вже не будуємо на століття. Монументальна епоха, що минає, цінна тим, що залишила в спадок низку пам’яток архітектури. Класичні палацові комплекси, садиби та маєтки нерідко стають «одягом» для об’єктів із культурно-освітньою функцією. Тут розміщуються музеї, галереї, виставкові простори, бібліотеки чи артцентри.

Проте змінюється і ставлення до споживання культурного контенту. Середньостатистичний містянин не йде до музею. Йому нудно. Сучасного жителя не здивуєш акуратно розвішаними картинами часів Ренесансу й артефактами мезозойської ери, що стоять по кутках.

Дослідник музейної справи Джон Фальк у класифікації відвідувачів виділяє такі типи: ті, що шукають вражень і цікавого досвіду, шукачі «підзарядки», шукачі чи дослідники, провідники, професіонали чи захоплені темою. Якщо в суспільстві мало тих, хто належить до останніх трьох категорій, то музеї починають страждати від нестачі фінансової підтримки. Цього року ситуація з COVID-19 ускладнювала становище музеїв не лише в нашій країні, а й в усьому світі. Якщо музеї США з початку карантину втратили майже 30 млрд доларів, тому що третина з них залишалася закритими, то що говорити про нас?

Проблему збереження пам’яток і популяризації об’єктів із культурно-освітньою функцією вирішують шляхом реновації. Символічно, що першими кроками «одужання» цих інституцій стають зміни в неймінгу. Згадаймо, як за радянських часів традиційними були жахливі абревіатури, нереальні для використання в житті. Думка про те, що своє дозвілля ти проведеш у НМІУ, навіює журбу. Тому у 2020 р. Національний музей історії України представив нову назву й оновлену айдентику. Наразі МІСТ (скор. від «музей історії») символізує об’єднання лівого та правого берега України, а також зв’язок між минулим і майбутнім.

Але як забрати із собою в майбутнє культурну спадщину, перевезти через цей символічний міст, не зруйнувавши цінності й актуальність предметів мистецтва? Відповіді традиційно шукаємо у західних друзів.

 

1 спосіб. Працювати з формою

Реконструкція з розширенням функції

А де буфет?

Перший витратний, але ефективний метод реновації — фізичне втручання у форму, тобто грамотна реконструкція будівель. Так, не знищуючи культурну спадщину, архітектори намагаються принести свіжість у сприйняття старих об’єктів, а новий додатковий простір дозволяє додавати ті функції, яких не вистачає сучасному суспільству. Івент-холл, сувенірний магазин, ресторан — це вже традиційна частина сценарію культпоходу. Вдалі проєкти реконструкції демонструють, як відкриваються нові можливості для кураторів культурних програм і гостей музею.

У 2019 р. завершилася реалізація WA Museum Boola Bardip у Західній Австралії. Проєкт був розроблений архітектурною групою HASSELL і OMA Design.

Будівлі, що мають культурну та історичну цінність, були відреставровані і стали частиною сучасного комплексу. Добудовані футуристичні об’єми поєднуються з червоною цеглою класичного фасаду наявних будівель одночасно контрастно й органічно. Новий музей відкривається відвідувачеві, як збірка оповідань про різноманітність і багатство Австралії, яку можна прочитати в «найсмачнішій» зоні — так званій міській вітальні. Цей паблікспейс було створено для проведення культурних івентів і різноманітних заходів. Упродовж дев’яти днів тут проходив фестиваль, присвячений відкриттю.

Того ж року, але вже у Філадельфії (США), завершився перший етап масштабної реновації Музею образотворчих мистецтв (Philadelphia Museum of Art), будівлю якого було зведено в 1928 р. Над проєктом реконструкції працював відомий архітектор Френк Гері. Нові приміщення для співробітників, зали для освітніх програм, ресторан та інші нові зони зовсім не порушують гармонію інтер’єру в дусі неокласицизму. Історична кладка, кам’яна підлога, склепінчасті стелі, доричні колони та масивні дерев’яні двері були відреставровані і, як і раніше, викликають трепет у кожного глядача, який приходить сюди за мистецтвом.

 

Використання оболонки

Фасад-хамелеон

Коли реконструкція будівлі неможлива з фінансових причин або не можна порушувати цілісність об’єкта через його історичну цінність, то «гнучкою матерією» для трансформації музею стає оболонка будівлі, тобто її фасад.

У період проведення фестивалю художнього підсвічування, починаючи з 2005 р., у Берліні (Німеччина) вулиці, мости та фасади старовинних будівель перетворюються на тло для креативних інсталяцій. Те саме відбувається на подібних фестивалях у Генті (Бельгія) та Ліоні (Франція). У Нюрнберзі (Німеччина) під час Ночі музеїв можна побачити місто зовсім в інших фарбах. Воно освітлюється синім світлом, а на ратушу проєктують відеошоу.

Художниця Чила Кумарі Бурман, чий внесок у культуру було оцінено присвоєним їй у 2018 р. ступенем доктора Університету мистецтв Лондона, цієї зими в рамках четвертого щорічного спецпроєкту створює світлову інсталяцію для фасаду лондонської галереї Tate (Велика Британія). У своїй роботі художниця втілила мотиви індійських міфів, власні дитячі спогади про фестиваль вогнів і відлуння роману Олдоса Гакслі «Прекрасний новий світ».

Художник Фабріціо Плессі, який прожив у Венеції 60 років, використав 15 вікон першого поверху венеційського музею Correr для своєї інсталяції L’età dell’oro, відсилаючи глядача до сяючих мозаїк базиліки Сан-Марко. Цифрові технології створюють ефект чистого золота, що струмує з вікон. Сліпуче світло, яке найбільш ефектно відбивається в мокрій бруківці, супроводжується музичною композицією зі звуками фортепіано та шумом дощу.

 

2-й спосіб. Працювати з простором

Інтеграція нових об’єктів

Заносьте рояль

Оживити запорошені архіви монументальних споруд минулих епох, змусити пам’ятки «прокинутися» без хірургічного втручання в архітектуру можна, якщо помістити в них якийсь елемент несподіванки — яскравий неординарний артоб’єкт, інсталяцію, скульптуру або ж художнє дійство, які одним фактом свого існування «заразять» собою всі простори й нададуть їм нового звучання.

Так зробив художник і скульптор Вінсент Лерой у проєкті Boreal halo. Лерой створив заворожливе динамічне видовище за допомогою надувного високотехнологічного кільця, яке обертається під музику всередині французької церкви XVII ст.

На прохання Емманюеля Макрона німецький художник Ансельм Кіфер порушує тему нацизму, фіксуючи її у склі, бетоні, колючому дроті, іржавій зброї та сталі в шести створених ним вітринах у французькому Пантеоні. Кіфер — перший автор, який створив інсталяцію в цій історичній пам’ятці.

 

Старі декорації для нових дій

Абстрагуючись від класичних музеїв, дозволимо собі ще кілька прикладів, де пам’ятки архітектури та історії стають майданчиком для нової діяльності, часом досить провокуючої та зухвалої. Але, може, цей електрошок потрібен нервовим волокнам архітектурних споруд, що вмирають, для повернення їх до життя після вікового сну?

У 2013 р. модний будинок Fendi вклав 2,4 млн доларів у реставрацію однієї з головних римських пам’яток — фонтану Треві (Рим, Італія), а у 2016 р. на свій ювілей влаштував показ колекції от-кутюр на скляному подіумі, встановленому прямо в басейні фонтану. Таким чином, частина фасаду Палаццо Полі стала тлом для модного шоу. У тому самому році інший модний будинок, Gucci, пішов на зухвалість, обравши для показу своєї круїзної колекції Вестмінстерське абатство, не знітившись через те, що це місце є музеєм, історичною пам’яткою й місцем поховання титулованих англійських осіб.

Ще більш смілива й зухвала історія — з паризькими катакомбами. Музей Catacombs de Paris — напевне, найстрашніша пам’ятка французької столиці. Ця мережа підземних тунелів, створена колись для видобутку вапняку, пізніше перетворилася на монастирські винні льохи. У XVIII ст. сюди почали переносити рештки померлих. Під час Другої світової війни катакомби були прихистком для партизанів. Нині в підземних ходах налічують близько 6 млн померлих.

Надихнувшись вечірками та прийомами, які тут свого часу влаштовував Наполеон III, смілива молодь, що відносить себе до панк-культури, у 80-х рр. XX ст. влаштовувала тут підпільні вечірки, кінопокази й навіть наркопритони. Незважаючи на багаторазові заборони та штрафи, патрулі поліції та інші заходи, інтерес до андеграундних паті не слабшає. Навіть зараз тут проводять театральні вистави та виставки, а Airbnb за 350 тис. євро організували незвичайний концерт для романтичної пари.

 

3-й спосіб. Працювати з поданням змісту

Опція інтерактивності

Експонатів категорично можна торкатися руками!

У перших європейських музеях XVII та XVIII ст. не тільки дозволялося, але навіть передбачалося, що відвідувачі будуть торкатися артефактів і взаємодіятимуть із ними. У XX ст. від цієї практики відійшли в ім’я продовження життя творів мистецтва, і на експонатах з’явилися таблички «Руками чіпати заборонено». Сьогодні інтерактивність — необхідна частина пізнавального процесу, яка приваблює молоду аудиторію та частково вирішує питання інклюзивності.

У Британському музеї вже давно існує програма Hands on Desks — окремі зони (столи) в рамках постійної експозиції, де під наглядом адміністратора можна потримати в руках не лише репліки, а й деякі реальні артефакти, дізнатися про них більше, обмінятися своїми враженнями. У Луврі створена так звана Touch Gallery, де проходять тематичні експозиції для людей із вадами зору, а також для дітей і просто всіх бажаючих вивчити на дотик зліпки музейних творів мистецтва. В експозиції таїландського Музею кераміки Південно-Східної Азії є окрема секція, де будь-хто може потримати в руках старовинні гончарні вироби.

Перші кроки до залучення аудиторії через ігрові та інтерактивні формати роблять столичні музеї нашої країни. У Києві ще не всюди, але все ж таки почали запроваджувати деякі формати тактильних та інтерактивних експозицій. Національний художній музей, Музей Ханенків, Національний історичний музей, Національний музей українського народного декоративного мистецтва вже використовують цей метод.

 

Нові технології

Залізти в саркофаг і пірнути на дно океану

Із захопленням прогортаю в голові одне з найяскравіших вражень у лондонській галереї Tate у залі, присвяченому Амедео Модільяні, коли, надягнувши окуляри віртуальної реальності, опиняєшся в майстерні художника, можеш торкнутися його полотен і навіть почути шум дощу за вікном.

Використання мультимедійних засобів у роботі музеїв — перспективна тенденція розвитку виставкового простору. Це допомагає нам більше дізнатися про експозицію; впливає на наш настрій і емоції за допомогою додаткових спецефектів; показує предмети, які наживо показати неможливо; робить процес спілкування з мистецтвом доступним для різної аудиторії. Великою популярністю користуються інформаційні кіоски, touch-панелі, сенсорні столи, проєкції, медіааудіогіди, відеостіни, 3D-мапінг, технології VR/AR.

У лондонському Музеї Вікторії та Альберта (Велика Британія) можна послухати аудіоінтерв’ю з експертами-мистецтвознавцями про деякі представлені об’єкти, надіслати послання співробітникам музею, створити власний твір мистецтва, роздрукувавши його чи надіславши електронною поштою. Смітсонівський музей дизайну Купер-Г’юїт у Нью-Йорку (США) дарує відвідувачам можливість опинитися у віртуальному інтер’єрі обраної доби.

Музей історії польських євреїв Полін у Варшаві «відправляє» нас до школи, синагоги, таверни, у міський трамвай завдяки відеоряду та музичному супроводу. У Данському національному морському музеї 11 проєкторів створюють ілюзію морської безодні. Тільки б не забути прихопити із собою акваланг і скористатися балоном кисню, коли від дивовижних емоцій перехопить дух! У шведському Музеї історії Середземномор’я в Стокгольмі 3D-технології дозволяють пошарово вивчати вміст єгипетського саркофагу й анатомію мумії. У музеях Греції та Франції є проєкт, який передбачає створення індивідуального маршруту. При виході з музею, окрім вражень і спогадів, відвідувач отримує фото чи відео свого відвідування.

Використання мультимедійних засобів у роботі музеїв — перспективна тенденція розвитку виставкового простору

 

Віртуалізація контенту

Якщо людина не йде до музею, то музей іде до людини

Минулого року зі зрозумілих причин як ніколи актуальним став перехід на віртуальний формат комунікації в тих сферах, які ми звикли розуміти як фізично незмінні. Навіть монументальні музеї стали гнучким простором.

VOMA (Virtual Online museum of Art) — перший віртуальний художній музей, який відкрився у 2020 р. Директором і куратором став арткритик Лі Кавальєр. Тепер досить завантажити безкоштовну програму, яка надає доступ до творів близько 20 художників, представлених у музеї. Роздивитися роботи Едуарда Мане, Анрі Матісса, Джаспера Джонса можна у двох віртуальних залах, інтер’єри яких змінюються протягом дня залежно від погоди та часу доби.

 

4-й спосіб. Працювати з людьми

Зміна формату

«Видели ночь, гуляли всю ночь до утра…»

Музейні та виставкові комплекси популяризуються за допомогою запровадження нового формату заходів. Ми звикли вважати, що музеї — об’єкти «денного режиму», але, якщо перевести їх на нічний час роботи, суспільство отримує можливість цікаво та культурно провести час після робочого дня.

Саме із цією метою, спочатку в Берліні, а потім і по всьому світу, виникла акція «Ніч музеїв», покликана зруйнувати міф про останні як про нудні культурні місця.

Проведення концертів, перформансів, шоу в будівлях музеїв — це вже норма. У Барселоні, наприклад, практично в кожному музеї після шостої години гості збираються, щоб послухати живу музику. У Каза Міла, побудованому колись великим Антоніо Гауді (будинок нині частково належить до житлового фонду й частково — до музейного), на даху можна не лише помилуватися дивовижним заходом сонця, а й насолодитися джазовою музикою та келихом кави.

В лондонському Музеї Вікторії та Альберта влаштовують відкриті заходи художники та дизайнери. Це можуть бути урочисті відкриття виставок, покази фільмів, інсталяції, дискотеки за участю модних діджеїв. Під скляними пірамідами Лувру можна скуштувати вечерю від іменитих шефів, а в Італії в рамках фестивалю «Римські ночі» театри та музейні комплекси перевтілюються під звуки органу та фортепіано.

Нічні екскурсії в музеї-театрі Сальвадора Далі у Фігерасі (Каталонія), які традиційно відбуваються в серпні під музичний супровід, відкривають новий погляд на простір

Нічні екскурсії в Театрі-музеї Сальвадора Далі у Фігерасі (Каталонія), які традиційно відбуваються в серпні під музичний супровід, відкривають новий погляд на простір. Ночами півсфера даху відбивається у величезній скляній стіні, і здається, що двір накритий ще одним куполом. Занурюючись у нічну магічну атмосферу, глядач ніби сам стає частиною сюрреалістичної експозиції художника.

У класицистичній будівлі Британського музею в Лондоні проводяться тематичні екскурсії, а чотири рази на рік влаштовуються цікаві нічні квести для дітей. Вони всю ніч проводять у музеї, слухаючи історії та граючи в ігри. Кожна ніч має певну тему, присвячену тій чи іншій світовій культурі.

Акція «Ніч музеїв» популярна і в Україні, а багато культурних майданчиків стають більш гнучкими для зміни формату заходів. Нещодавно своє 120-річчя відсвяткував Одеський художній музей. Ця пам’ятка архітектури початку ХІХ ст. налічує близько 10 тис. творів і є одним із найстаріших музеїв міста. Під час ювілею куратори створили цікаву програму, яка містить денні та нічні екскурсії, із живою музикою від запрошених джаз-бендів. За час керування музеєм художника Олександра Ройтбурда, який запровадив формат майстер-класів, концертів та інших заходів, музей став популярним серед одеситів, а рівень його доходів зріс утричі.

 

Творчі колаборації

Покликати багатих і знаменитих

Яскравим способом трансформації музею, переосмислення його змісту та інтеграції в нову епоху є створення всілякого роду творчих колаборацій. Іншими словами, співпраця із селебрітіс популяризує культурні місця та приваблює свіжу хвилю аудиторії.

Так, Паризький національний музей східних мистецтв (Франція) запросив для роботи над виставкою музиканта Фаррела Вільямса, а знятий у стінах Лувру кліп співачки Бейонсе та музиканта Джей Зі значно збільшив кількість відвідувачів після виходу відео з «участю» Джоконди.

Тут ще можна згадати Тільду Свінтон з її «сплячими» перформансами спочатку в 1995 р. у Лондонській галереї Serpentine, потім у 1996 р. у римському музеї Barracco і, нарешті, 2013 р. у нью-йоркському МоМА. Протягом художнього акту The Maybe актриса сама виступає в ролі музейного експонату, обираючи собі скляний куб замість ліжка, і просто спить на очах у приголомшеної публіки.

Найбільша виставка, яку колись провів Музей історії мистецтв у Відні (Австрія), під назвою «Мумія землерийки в труні та інші скарби» — результат спільної роботи кураторів виставки та харизматичної пари: режисера Веса Андерсона і його дружини, дизайнерки та письменниці Джуліан Мануф. Творче подружжя представило найнепередбачуваніші експонати з фонду музею в несподіваних ракурсах. Виставка явно відсилає нас до відомих робіт режисера, як-от «Готель «Гранд Будапешт»», «Королівство повного місяця», «Сімейка Тененбаум».

 

Фонди та благодійність

Музеї відкриті на ремонт!

У 1946 р. Музей мистецтва Метрополітен зібрав кошти на реконструкцію та розширення будівлі в Центральному парку за рахунок благодійних фондів. У 1957 р. музейний фандрайзинг «Друзі Тейт» зібрав гроші на придбання творів мистецтва. У Сент-Луїсі (США) у 2018 р. кошти, зібрані в штаті як податок на майно у розмірі 85 млн доларів, розділили між собою міський зоопарк, Художній музей та Історичний музей.

Сьогодні в трьох округах американського штату Мічиган податок на нерухомість допомагає фінансувати Інститут мистецтв Детройта, внаслідок чого мешканці можуть відвідувати його безкоштовно. У 2020 р., незважаючи на плачевний стан через наслідки пандемії, 64% жителів Джерсі-Сіті (США) проголосували за запровадження податків для фінансування сектора культури. Який висновок ми можемо зробити?

Фонди та благодійність, здійснені місцевими ініціативами або створені на рівні міської влади, працювали та продовжують працювати завжди! Той факт, що навіть у найскладніший час люди допомагають музеям, говорить про те, що мистецтво неймовірно важливе для суспільства.

Уже традиційно майже в кожному томі нашого видання ми так чи інакше торкаємося теми волонтерства. В одній зі статей про ландшафтний дизайн розмірковували про те, як в Україні важко займатися благодійністю. Дійсно, це так. Наші мешканці допомагають учасникам АТО, пенсіонерам, інвалідам, рятують безпритульних тварин і саджають дерева в міських парках, реконструюють замки, миють міські площі, пам’ятники та станції метро. Тема надання допомоги об’єктам культурно-освітньої сфери не стає винятком.

«Музей відкрито на ремонт» — це ініціатива підтримки регіональних музеїв за участю Українського культурного фонду. З 2016 року куратори проєкту досліджують об’єкти культурної спадщини. Запрошуючи до роботи творців із різних сфер, ініціатори проєкту реалізують освітньо-методичні воркшопи, виставки сучасного мистецтва, дослідницькі заходи, різноманітні тематичні події.

Учасниками проєкту можуть стати музеї державної та комунальної форм власності, у яких збереглася державна частина Музейного фонду України. Наприкінці червня 2020 р. в результаті експедиції «Музей відкрито на ремонт 2020» були обрані нові об’єкти для співпраці. Залишається вірити, що вона буде плідною та підштовхне до дії інших кураторів.

У так звану епоху монументальності за творами мистецтва ходили до музеїв. Сьогодні спілкування із живописом, скульптурою, дизайном здійснюється банальним скролінгом, іноді, на жаль, не зовсім осмисленим, а придбання чи оцінка артоб’єктів зводиться до натискання кнопки. Легкий доступ до культурного контенту, з одного боку, допомагає сучасній людині, з іншого — знецінює спілкування з великим і прирікає музейні комплекси на забуття.

Поєднуючи переваги «прекрасного нового світу» (тут доречна інтонація Олдоса Гакслі, який говорить у своєму романі-антіутопії про проблему нерозумного споживання) із цінністю культурної спадщини, яка прийшла до нас із минулого, можна отримати витончений і свіжий симбіоз. При цьому і вівці залишаються цілими, і вовки…відвідують артмайданчики.

 

/Матеріал опублікований на сторінках #28 тому PRAGMATIKA.MEDIA/