Повоєнна Європа, стикнувшись із великою трагедією, повною мірою відчула, що зруйновані не лише матеріальні блага, а й також утрачені попередні гуманістичні цінності. Все нове мистецтво з 1945 по 1968 рр. протестувало проти старого світу і формувалося як рефлексія на глобальні події епохи: Хіросіма й Нагасакі, залізна завіса, освоєння космосу, молодіжні повстання, споживчий бум. Абстракціонізм і мистецтво оптичних ілюзій, зухвалі витівки та перформанси, кінетичні інсталяції, синергія поезії, музики й театру — це вихід емоції жаху війни й боротьба за свободу на противагу диктаторському режимові.
Швеція, що зберегла воєнний нейтралітет, була рятівним оазисом для архітекторів, дизайнерів і художників, які тікали сюди. Коли з Австрії переїхав архітектор Йозеф Франк, шведи розгледіли в ньому товариша за раціонально-функціональним духом. На ту мить у Північній Європі вже стала вимальовуватися нова філософія дизайну: раціональне використання матеріалу та лаконічність форм, доступність предметів ужитку для бідних верств населення і романтизація повсякдення, розвиток ремесел і втеча від суворого клімату в інтер’єрах. Поступово ці ідеї сформували стиль, який ми називаємо скандинавським або північним.
Дизайн північних держав не піддався радикальному напряму, тому назавжди лишився позачасним. «Мушля» Ганса Вегнера, «Вождь» Фінна Юля, «Мураха» Арне Якобсена, «М’яч» Ееро Аарніо стали архетиповими формами, які багаторазово інтерпретувалися відомими фабриками та органічно існують в інтер’єрах сьогодні.