Пан чи пропав: як перетворити пластиковий апокаліпсис на корисний для довкілля бізнес?

Від 600 тисяч до 15 мільярдів тонн — дані про кількість будівельних відходів від руйнувань, що накопичилися за два роки війни, різняться в десятки тисяч разів. І хоч поки що ніхто не знає, стільки сміття ми назбираємо після війни, всім уже зрозуміло, що українську систему вторинної переробки доведеться суттєво проапгрейдити. Почати варто із системи реінтеграції для відходів, що розкладаються в природі найдовше, зокрема пластику. Найтиповіше пластикове сміття від руйнувань — це пластикові вікна. За статистикою, вибухова хвиля щоразу може вибити більше 300 пакетів. Рештки вікон досить легко збирати й сортувати, тому, якби в Україні були переробні заводи, подрібнювальні установки чи хоча б налагоджена логістична система перевезення відходів для їх подальшої переробки за кордоном, громади могли б продати вторинну сировину і, таким чином, заробити на відбудову місцевої інфраструктури. Втім, поки що у нас немає ані заводів, ані системи вивезення — тільки сміття. PRAGMATIKA.MEDIA з’ясовувала, що потрібно робити для того, аби це змінити.