Жаку Херцогу і П’єру де Мерону, що народилися в одному місті, в одному році з різницею в 20 днів, схоже, судилося працювати разом. Друзі дитинства й однокласники, вони спочатку і не думали про велику архітектуру: Херцог вивчав комерційний дизайн, а потім хімію та біологію в Базельському університеті, а де Мерон отримав ступінь у галузі цивільного будівництва.
Але коли обидва зрозуміли, що їм нудно, перейшли на архітектуру, вступивши до Швейцарського федерального технологічного інституту в Лозанні на курс самого Альдо Россі. У 1978 році відкрили в Базелі власне бюро, яке незабаром обзавелося офісами в Лондоні, Мюнхені та Сан-Франциско, і навіть встигли стати запрошеними професорами в Гарварді. «Ми надаємо перевагу мистецтву, а не архітектурі і, отже, художникам, а не архітекторам».
Перераховувати знакові роботи базельського бюро можна довго, але їхньою характерною особливістю є віртуозне вміння авторів поєднувати традиційні архітектурні елементи, наділені сучасним дизайном, і нові, часто експериментальні, матеріали.
«Ми шукаємо матеріали, які є такими ж інтелектуальними, універсальними та складними, як природні явища, іншими словами, матеріали, які не просто привертають увагу здивованого мистецтвознавця, але дійсно справляють ефект і впливають на всі наші почуття»
Найвідоміший їхній проєкт — галерея сучасного мистецтва Tate Modern 2000 року (одна з чотирьох), яку Херцог та де Мерон зробили з колишньої електростанції Bankside Power Station на південному березі Темзи. Поєднавши традиційні елементи ар-деко та ідеї модернізму, архітектори створили те, що самі потім назвали «будівлею XXI століття», а через дванадцять років спроєктували і її розширення.
«Наша ідея полягає в тому, щоб не робити скрізь одне й те саме. Ми не маємо певного стилю; у кожному місці ми робимо щось нове. Ми намагаємося витягти це нове з місцевого контексту»
До речі, саме за Tate Modern у 2001 році дует отримав Прітцкерівську премію, для чого її комітету навіть довелося переглянути правила присудження нагороди, оскільки традиційно вона вручається персонально архітекторові, а тут — ціле архітектурне бюро. Проте організатори вважали, що не мають морального права розділяти Херцога та де Мерона, оскільки вони становлять ідентичність практики.
«Жак Херцог та П’єр де Мерон так давно і тісно співпрацюють, що здібності й талант кожного утворили єдине творче ціле. Ми просто не мали права виділити одного з них»
Серед інших помітних робіт бюро — сталева конструкція, що отримала назву «Пташине гніздо»: стадіон, побудований у 2008 році з нагоди Олімпійських ігор, а також знаменитий багатомільйонний довгобуд — Ельбська філармонія в Гамбурзі на місці колишнього складського будинку в місцевому порту.