Нове та старе: балансуюча архітектура. 7CI Group у реалізації проєкту Jam Factory Art Center у Львові

У номері #30 PRAGMATIKA ми продовжуємо серію матеріалів про львівський проєкт Jam Factory, ініціатором якого став меценат та історик Гаральд Біндер. Місія проєкту полягає у збереженні цінної історичної будівлі — з одного боку, та у створенні фізичного простору для міжнародного культурного центру — з іншого. 

У попередній статті ми розкрили ідеї та цілі інституції Jam Factory Art Сenter, поділилися історією унікальної пам’ятки, частково торкнулися принципів її реновації. У цьому матеріалі поговоримо про архітектурну естетику та об’ємно-просторову композицію з архітектором Володимиром Йосипчуком (ГАПом від AVR DEVELOPMENT) і технічним директором проєкту Гербертом Пастерком, про підходи та управління будівельним процесом — із керівником проєкту від DELTA Ukraine Юрієм Забавою.

Представники генпідрядника проєкту, компанії 7CI Group, розкриють технічні особливості роботи з історичними будівлями: попереднім досвідом реконструкції та реставрації поділиться технічний директор компанії Сергій Подойніцин, а керівник проєкту Jam Factory Сергій Чухрай докладно розповість про реалізацію проєктних завдань на будмайданчику. Ми спробуємо розібратися, як взаємодіють форма та функція на стику різних епох, які підходи в реконструкції та новому будівництві використовуються для того, щоб відбувся діалог між історією та сучасністю.

Відправною точкою в роботі над архітектурною концепцією проєкту Jam Factory став конкурс, проведений у 2015 р., у якому взяли участь п’ять архітектурних бюро з різних країн — України, Австрії та Німеччини. Головним критерієм вибору переможця для Гаральда Біндера та команди Jam Factory Art Сenter була повага до культурної спадщини.

Протиставляючи прості мінімалістичні форми нових будівель неоготичній архітектурі колишньої фабрики, автори ідеї сфокусували увагу на характері пам’ятки, наголосивши на її цінності

Візуалізація: AVR Development

На думку журі, найбільш точними в балансі між історичним контекстом і сучасною естетикою виявилися архітектори студії Стефана Ріндлера, які розробили проєкт спільно з австрійським фахівцем Гербертом Пастерком. У цій пропозиції взаємозв’язок старого й нового будується за принципом контрасту. Протиставляючи прості мінімалістичні форми нових будівель неоготичній архітектурі колишньої фабрики, автори ідеї сфокусували увагу на характері пам’ятки, наголосивши на її цінності. Сучасна частина комплексу ніби відтіняє історичну будівлю, служить їй акомпанементом.

Герберт Пастерк, технічний директор проєкту

Про зародження концепції розповідає Герберт Пастерк: «Оскільки мета артцентру — в тому, щоб демонструвати сучасне мистецтво, яке буде відображене в різних проявах, нам потрібно було створити можливості для цього. Ми намагалися сформувати основу для співіснування старого з новою функцією. Спочатку було спільне бачення проєкту, а потім ми зібрали ідеї, як максимально об’єднати будинки, що знаходяться за фронтом вулиці на території ділянки, в один комплекс, щоб створити спільний простір.

Ми хотіли отримати U-подібну форму, щоб між будинками був внутрішній двір. Стара споруда на ділянці, що служила кінозалом, була надто маленькою та незручною. Роблячи ключовим завданням багатофункціональність, разом із архітектором Стефаном Ріндлером із Відня ми прийшли до форми куба, завдяки якій змогли розширити функцію кінотеатру й отримати сцену для театральних проєктів».

 

Баланс між формою та функцією

Після того, як було остаточно затверджено ідею архітектурної композиції комплексу, розпочався новий етап — докладне розроблення об’ємно-планувального рішення. У 2016 році до проєкту долучилася львівська компанія AVR. У 2018 р. спільно з Гербертом Пастерком (нині — технічний директор проєкту) команда архітекторів розпочала активну роботу над проєктною документацією. До цього моменту були проведені вже всі реставраційні дослідження та закриті всі дискусійні питання.

За словами головного архітектора проєкту Володимира Йосипчука, адаптація проєкту до місцевих державних будівельних норм не спричинила глобальних змін архітектурної концепції. Єдина відмінність щодо первісного варіанта Стефана Ріндлера, — збереження однієї з наявних на ділянці споруд, яку планували знести. На це рішення вплинули дослідження реставраторів і бажання залишити історичну будівлю в первозданному вигляді як візуальний орієнтир для місцевих мешканців і привабливий об’єкт для туристів.

«Ми підхопили концепцію автентичного, проте доповненого й композиційно цілісного об’єкта. Нашим завданням було підкреслити і виокремити історичну будівлю, не додаючи візуального шуму. Зробити чесну архітектуру, без копіювань, повторювань і наслідувань»

Володимир Йосипчук, головний архітектор проєкту

«Це мистецький простір, якого однозначно потребує місто. Це місце, де кожний знайде щось своє», — поділився Володимир Йосипчук, розповідаючи про функціональне наповнення комплексу. Згідно з проєктом, архітектурний ансамбль Jam Factory складається з трьох блоків: історична пам’ятка, сучасна будівля Black Box («Куб») і адміністративний корпус.

У будівлі «Фабрики Повидла» розташовуватиметься вхідна група з рецепцією, різноманітні зони відпочинку, сувенірний магазин і невеликий виставковий зал. Колишні виробничі приміщення та склади тепер слугуватимуть цілям культурного центру. Підвал історичної будівлі буде адаптований до різноманітних творчих івентів.

Об’єм Black Box — одноповерховий будинок у вигляді чорного куба, який планується використовувати як багатофункціональний простір. Тут і буде сконцентроване основне життя артцентру: культурно-освітні програми, театральні вистави, перформанси, художні експозиції, різноманітні творчі заходи.

Колишні виробничі приміщення та склади тепер служитимуть цілям культурного центру

Легкі розсувні конструкції будівлі дозволять поєднувати інтер’єр із майданчиком внутрішнього двору. Інженерні системи «Куба» розроблені максимально гнучко, щоб створювати можливість трансформації внутрішнього простору. Акустична система спроєктована таким чином, що сцена може змінювати своє розташування, а за допомогою освітлювального обладнання можна буде створювати різні ефекти та світлові сценарії.

На пласкій покрівлі «Куба» буде облаштована тераса з озелененням. В адміністративній будівлі комплексу обладнають бекофіс культурного центру, будівля буде виконана в тій самій естетиці, що й «Куб». Усі три будівлі, як зазначалося раніше, об’єднані внутрішнім двором. Тут у теплу пору року заплановане проведення заходів формату open air: кінопокази, концерти, фестивалі.

 

Ламати не можна будувати

Наразі триває реалізація проєкту. Головне управління будівельним процесом взяла на себе DELTA Ukraine — представник австрійської компанії в Україні. Перший етап, який включає реставрацію пам’ятки архітектури, посилення несучих елементів, демонтаж і заміну конструкцій, практично завершений. Другий етап, пов’язаний із будівництвом нових об’єктів, знаходиться на початковій стадії.

Про те, на чому будується баланс історії та сучасності в контексті реконструкції та нового будівництва, ми розмовляли з керівником проєкту Jam Factory від DELTA Ukraine Юрієм Забавою.

Юрій Забава, керівник проєкту від DELTA Ukraine

PRAGMATIKA.MEDIA: Яких принципів реконструкції ви дотримуєтесь у цьому об’єкті? Чи вплине функціональна трансформація пам’ятки на її естетику?

Юрій Забава: Найважливішим є принцип збереження автентичності та нефейкові відчуття під час використання нових матеріалів і конструкцій. Ми не плануємо обманювати, приховуючи недоліки будівлі, які накопичилися протягом 150‑річної експлуатації. Нові та старі елементи не будуть замасковані під штукатуркою та легкими конструкціями.

Оскільки будівля протягом довгого періоду змінювалася за формою та призначенням, у нас немає якоїсь певної архітектурної естетики. Сьогодні залишився яскраво виражений неоготичний стиль фасаду. Враховуючи, що ревіталізація будівель передбачає повернення втраченого значення чи набуття нового, то, відповідно, все знову змішалося й починає створювати нове сучасне значення. Це як приготування з фруктів джему.

«Найважливішим є принцип збереження автентичності та нефейкові відчуття під час використання нових матеріалів і конструкцій. Ми не плануємо обманювати, приховуючи недоліки будівлі, які накопичилися протягом 150річної експлуатації»

P.M.: Які нестандартні технічні рішення були вже застосовані в цьому об’єкті?

Ю. З.: Передусім це колони з матриці фірми Reckli. Цей матеріал під час монолітних робіт на об’єкті ще не використовували в Україні. Друге — повна автоматизація роботи інженерних систем звуку, відео та контролю доступу. Насправді такі елементи стандартні в усіх проєктах, але об’єднати це все в один об’єкт, що працює, — нестандартно. Це дозволить мінімізувати кількість обслуговуючого персоналу та дасть можливість керувати об’єктом у дистанційному режимі чи бачити статус використання ресурсів.

P.M.: Яким чином відбувається технічна експертиза на будівельному майданчику? Як перевіряється якість виконаних робіт?

Ю. З.: DELTA Ukraine використовує перевірені й адаптовані під українські норми форми чек-листів, якими користуються наші австрійські колеги. Система дозволяє нам на етапі початку, підготовки та здачі робіт перевірити якість і правильність виконання. На кожний елемент або вид робіт (кладка, монолітні, оздоблювальні роботи, облаштування інженерних мереж і перевірка безпеки на будівельному майданчику) є окремий чек-лист із позиціями, які потрібно перевірити.

При виникненні невідповідності інформація відразу передається підрядникові для усунення. Тільки після усунення недоліків дозволяється виконувати наступний етап роботи. Ми працюємо разом із австрійськими колегами, які мають великий досвід ревіталізації та реконструкції об’єктів. Вони надають зворотний зв’язок і приклади того, як не допустити проблеми в майбутньому, рекомендують замовнику, як правильно експлуатувати об’єкт.

Виконання монолітних залізобетонних колон із рифленою поверхнею на об’єкті Jam Factory Art Center

P.M.: Ви здійснюєте комплексне управління будівельним процесом у проєкті, а це трудомістке завдання. Які інноваційні системи ви використовуєте для організації процесу? Які методи оптимізації застосовуються?

Ю. З.: Передусім ми використовуємо свій програмний продукт — інтернет-платформу Datenpool. Це допомагає нам структурувати всю інформацію та комунікацію за проєктом. Протоколювання всіх кроків роботи над документом і фіксація виконаних завантажень на платформу забезпечує максимальну надійність і повну архівацію всієї документації за проєктом після його завершення.

Як інструмент контролю якості ми використовуємо веб-застосунок Plan Radar — cистему управління дефектами в будівництві. Дефект фіксується безпосередньо на будівельному майданчику, локалізується на завантажених у систему кресленнях і доповнюється фотографіями й коментарями. Інформація надсилається підрядникові для усунення або зворотного зв’язку. У програмі передбачені пряма комунікація, створення звітів у форматі PDF, використання автономного режиму і статистика.

 

7CI Group у реконструкції історичних будівель

Реконструкція історичної будівлі — специфічне завдання, яке потребує технічних навичок високого рівня, розуміння підходів до роботи з унікальними об’єктами, вміння знаходити нетипові рішення. Саме ці фактори стали ключовими у виборі генерального підрядника для реалізації проєкту Jam Factory: компанія 7CI Group — це будівельна команда з великим досвідом у галузі реконструкції та реставрації архітектурних пам’яток та історичних будівель.

Щоб докладніше дізнатися, якими є спільні риси таких об’єктів і з якими особливостями доводиться стикатися в їхній реконструкції, ми поговорили про два показові реалізовані об’єкти з технічним директором компанії 7CI Group Сергієм Подойніциним.

Сергій Подойніцин, технічний директор проєкту

Перший приклад — об’єкт на пров. Бутишів, 23 у Києві, житлова триповерхова будівля поч. XX ст. (1905–1910 рр.). Завданням реконструкції було максимально зберегти наявну геометрію простору та архітектурну пластику будівлі. На той момент об’єкт ніяк не використовувався, і ще не було чіткого уявлення про його майбутню функцію. Тому, щоб надати свободу в перспективі подальшого використання простору, було прийняте рішення створити open space без поділу на приміщення.

Фасади будівлі збереглися добре, всі декоративні елементи залишилися майже незайманими, проте конструктивні елементи та інженерні комунікації дуже постраждали.

Реконструкція житлового будинку, Київ, пров. Бутишів, 23. Фото: Юрій Ферендович

Однією з особливостей проєкту було те, що в будинку від початку не було фундаменту — його роль виконували стіни підвалу. У процесі реконструкції здійснили посилення стін створенням залізобетонної обв’язки по всьому периметру будівлі. Для цього вздовж зовнішніх стін спочатку виконали виїмку ґрунту, проармували майбутній фундамент і заповнили простір високоміцною бетонною сумішшю. Міжповерхові перекриття будівлі та внутрішні сходи були дерев’яними і, природно, згодом стали непридатними. Тому вони були демонтовані та замінені на монолітні, що вплинуло на зміну конструктивної схеми загалом.

«Для виконання залізобетонних перекриттів ми змонтували швелер по периметру внутрішніх стін, на який уклали металеві балки та виконали незнімну опалубку. Таким чином, нові перекриття залучилися до спільної роботи будівлі, ставши єдиним елементом жорсткості разом із несучими стінами», — пояснив Сергій Подойніцин.

Конструкція покрівлі теж піддалася реновації. Прогнилі крокви замінили на нові балки, а в покрівлю були інтегровані слухові вікна. Щодо фасадів, то тут важливо було досягти максимальної історичної точності в дотриманні характерної для будівлі стилістики. Щоб зберегти автентичність об’єкта, були виконані вимірювання та креслення всіх архітектурних профілів, і за залишками декоративних елементів фасадів відновили втрачені частини. Крім того, щоб наголосити на виразності пластики, було передбачене зовнішнє освітлення фасадів.

Із дворового боку зробили посилення наявних балконів, відтворивши при цьому металеві ковані огорожі в характерній для будівлі естетиці. За словами Сергія Подойніцина, найбільшою складністю в низці робіт було виконання посилення віконних отворів. Оскільки всі вони тут арочні й фактично не мають перемички (її роль виконує перев’язка із цегли), то із внутрішнього боку будівлі в тіло стіни необхідно було інтегрувати криволінійну металеву перемичку, виконання якої потребує майже ювелірної майстерності.

Інший приклад — об’єкт по вул. Толстого, 29, історична будівля, побудована 1855 р. у самому центрі Києва. Об’єкт розташований у мальовничому місці — поряд із Ботанічним садом ім. Фоміна. Спочатку це був клубний будинок, зараз — резиденція з кількома приватними апартаментами, які здаються в оренду. Коли будівлі торкнулася реконструкція, замовник захотів максимально зберегти притаманну їй естетику та підкреслити красу архітектури як зовні, так і в роботі з внутрішнім простором.

Реконструкція житлового будинку, Київ, вул. Толстого, 29. Фото: Юрій Ферендович

Насамперед, за словами Сергія Подойніцина, у процесі реконструкції були виконані підпірні стінки для утримання ґрунту, оскільки будівля стоїть на активному рельєфі, та здійснені заходи щодо зовнішнього водовідведення. Перекриття та сходи, як і в попередньому прикладі, спочатку були дерев’яними, вони повністю демонтовані та замінені на залізобетонні. Для виконання полегшеної основи під підлогу в цементно-піщану стяжку додавалися вкраплення полістиролбетону.

«Таке рішення підвищує теплоізоляційні властивості перекриття та зменшує навантаження на конструктив будівлі», — пояснив Сергій. Що стосується покрівлі, то сама схема крокв по суті не змінювалася, були лише замінені старі непридатні дерев’яні балки на нові. Покриття покрівлі з керамічної черепиці в процесі реконструкції замінили на м’яку (штучну).

«Вона легка, зручна в монтажі, довговічна. Застосування такого матеріалу зменшує навантаження на конструкцію покрівлі та, відповідно, на будівлю загалом», — прокоментував Сергій. У зв’язку зі зміною експлуатаційних умов будівлі виникла потреба в утепленні стін, що спричинило монтаж мінераловатних плит зовні будівлі. Щоб не порушувати пластику фасаду, було ухвалене рішення демонтувати всі декоративні елементи та відновити їх, але вже в новому матеріалі.

 

Посилення посилень

7CI Group у Jam Factory

Ці приклади ілюструють типові проблеми, з якими доводиться стикатися в роботі з історичними будівлями: відсутність фундаменту, вихід із ладу інженерних комунікацій, руйнування окремих частин будівлі, порушення роботи несучих елементів, руйнування декоративних деталей. Завданням, яке ставить перед собою реконструкція, є не лише усунення цих проблем, а й адаптація будівлі до нового життя без шкоди для її архітектурної індивідуальності.

У проєктах реконструкції важливо розуміти, що змінюються експлуатаційні умови об’єкта: навантаження на несучі конструкції, температурно-вологісний режим, повітрообмін тощо. Коли трансформація об’єкта зачіпає хоча б один із вищезгаданих аспектів, інші ланки ланцюга теж змінюються. Тому рішення, які закладаються на етапі реконструкції, мають працювати в комплексі. Ці ключові принципи чи підходи є основоположними для проєкту Jam Factory. Про те, з якими технічними складнощами й особливостями має справу команда фахівців у цьому об’єкті, детально розмовляли з керівником проєкту від компанії 7CI Group Сергієм Чухраєм.

Завданням, яке ставить перед собою реконструкція, є не лише усунення проблем, а й адаптація будівлі до нового життя без шкоди для її архітектурної індивідуальності

«У цьому проєкті дуже важливою є технічна експертиза виконавців робіт. Тут необхідно постійно фіксувати всі зміни в об’єкті, аналізувати роботу конструкцій, стійкість несучих елементів, розуміти, в якому режимі зараз живе будівля. Це дуже важливо, оскільки фактичний стан об’єкта впливає на реалізацію тих чи інших завдань, поставлених у проєкті. У проєктних рішеннях найчастіше відображений результат, який необхідно отримати, а досягти цього результату в умовах реконструкції не завжди можливо, і це потрібно відображати у проєкті.

Приступаючи до здійснення проєктних рішень, ми стикаємося зі складнощами, що виникають у процесі роботи. Майже кожне рішення потребує додаткових, адаптивних рішень, багато вузлів доводиться вирішувати на місці. Наприклад, під час демонтажу несучої балки чи іншої конструкції потрібно передбачити її переопирання. Можливо, це прозвучить смішно, але ми так і називаємо цю дію — «виконати посилення раніше виконаного посилення». Таких моментів було й буде дуже багато, тому кожному нашому крокові завжди передує технічна експертиза та комплексний аналіз із боку різних спеціалістів: інженерів, конструкторів, технічного нагляду.

При цьому необхідно враховувати й такі моменти, як вартість і строк кожного з рішень: як простіше, надійніше, швидше виконати те чи інше завдання. Технічні складнощі в цьому об’єкті пов’язані не так із якістю виконання робіт, як з аналітичною роботою, технологічною послідовністю, що враховує вплив однієї дії на загальну зміну умов. Уся будівля працює як єдиний організм, і тому, імплантувавши щось, ми повинні розуміти, як це вплине на ситуацію в цілому», — пояснив Сергій Чухрай. Те, як виконання будівельних робіт веде до трансформації умов роботи будівлі, можна наочно простежити на прикладі робіт, виконаних у підвальній частині історичної споруди.

 

Трансформація умов у трансформації простору

Спочатку підвал колишньої фабрики використовувався як технічний поверх, тут, швидше за все, був простір складу, роздроблений на підсобні приміщення. Проєктом передбачене розміщення в зоні підвалу залів тимчасових експозицій. Тому головним завданням стало адаптувати цей простір до нового експлуатаційного режиму.

Стіни підвалу, побудовані з бутового каменю, виконували роль фундаменту, посиленого формуванням по периметру будівлі монолітної залізобетонної обв’язки. «Навіть під час виконання такого, здавалося б, простого завдання, як посилення фундаменту вже при готовому розрахунку та чіткому розумінні, яких габаритів має бути бетонна подушка, діаметр армування тощо, ми зіткнулися з певними труднощами, оскільки фактична ситуація часто відрізняється від проєктної. Оскільки зовні не можна було розкопувати фундамент на велику глибину, виїмка ґрунту виконувалася зсередини будівлі, і в процесі виконання робіт деякі бутові камені просто почали обвалюватися, що зумовило низку додаткових заходів для виконання цього завдання», — поділився Сергій Чухрай.

Підлога підвального поверху являла собою утрамбований ґрунт, без будь-якої основи, а перекриття — систему кам’яних склепінь, висота приміщення при цьому варіювалася від 1,7 до 1,8 м. Фахівці збільшили корисну висоту, знизивши рівень ґрунту. Крім того, у підвалі відновили замуровані колись вікна. Однак, вирізуючи віконні отвори в бутовій стіні, крім металевих підсилень необхідно було передбачити посилення стін, які починали руйнуватися в процесі цієї роботи.

Сергій Чухрай, керівник проєкту

За тривале життя пам’ятки архітектури сформувався певний клімат. Умовно підвал простояв близько 100 років. Тут накопичилася волога, конденсат, на стінах з’явився грибок. На початковому етапі робіт тут виявили бочку з водою, яка також вплинула на цей аспект. У процесі реконструкції грибок усунули, бочку з водою винесли, проте на температурно-вологісний режим вплинули й інші причини.

Які? Спираючись на технічну експертизу стану несучих елементів, фахівцям довелося демонтувати всі старі перегородки та міжповерхові перекриття. Виконання посилення зовнішнього контуру несучих стін дозволило отримати одне загальне приміщення з новими пропорціями. Ці та супутні роботи, як-от виконання монолітної підлоги та посилення фундаменту, призвели до появи більшої кількості бетону, виділення вологи від якого вплинуло на температурно-вологісний режим, що необхідно враховувати надалі не лише під час проєктування вентиляції будівлі, але й в умовах проведення будівельних робіт.

Під час роботи з об’єктами реконструкції вже на початковій стадії необхідно враховувати масу обмежувальних факторів, яких стає ще більше в процесі реалізації проєктних завдань

«Коли ми зайшли з Гербертом до підвалу для оцінки якості виконання робіт з облаштування колон і перегородок, то він звернув увагу зовсім на інший аспект — питання вентиляції приміщення, — розповів Сергій. — Повітрообмін раніше був інший, ніж тепер, оскільки разом зі зміною планування ми збільшили кількість бетону, який у процесі схоплювання виділяє вологу.

Стіни з бутового каменю нині перебувають у невластивому їм стані, внаслідок реконструкції змінився баланс повітря у приміщенні, тому вже зараз потрібно забезпечити конструкціям необхідну вентиляцію. Зараз простір підвалу переживає новий «стрес», і наше завдання — створити на цьому етапі необхідні умови для роботи всіх конструктивних елементів, а надалі — забезпечити комфортні умови для перебування тут людини».

 

Принцип повторного використання. Естетика та боротьба за автентичність

Один із ключових принципів у роботі над цим проєктом — максимальне використання наявних матеріалів та елементів. Так, об’єм цегли, отриманий унаслідок демонтажних робіт, буде знову використаний для відновлення втрачених конструкцій і зведення нових перегородок. Кругла металева колона, яка слугувала опорою підземного поверху, інтерпретується в новому інтер’єрі, а стара кам’яна арка у підвалі артикулюватиме вхід до підвалу з нової частини будівлі.

Кахлі, які служили покриттям старої печі, демонтовані для подальшого використання в інтер’єрах майбутнього артцентру, а чавунна плитка, яка слугувала покриттям підлоги у виробничому цеху, отримає нове звучання в сучасному просторі. Цінні артефакти, знайдені на території пам’ятки архітектури, як ми вже говорили в попередньому матеріалі, стануть частиною експозиції, яка розповідає історію пам’ятки.

Компанія 7CI Group — це будівельна команда з великим досвідом реконструкції й реставрації архітектурних пам’яток та історичних будівель

У цьому проєкті в усьому йде боротьба за автентичність. Це стосується й принципу «чесних конструкцій»: нові несучі елементи виконуються таким чином, що стають чистовою деталлю інтер’єру без додаткового оздоблення.

Про один із таких прикладів докладніше розповів Сергій: «У процесі реконструювання покрівлі ми повністю замінили непридатну конструкцію, проте деякі вцілілі дерев’яні балки послужили своєрідним декором — вони стали частиною перекриття в новому інтер’єрі, у внутрішньому просторі історичної частини «Вежі». Це теж дуже цікаве рішення, тому що можна було просто прикріпити ці балки до перекриття, але ми вмонтували їх в опалубку і зробили частиною монолітної конструкції. Попередньо дерев’яні балки були очищені, оброблені антисептиком, фактуру підкреслили брашуванням».

Об’єм цегли, отриманий унаслідок демонтажних робіт, буде знову використаний для відновлення втрачених конструкцій і зведення нових перегородок

В інтер’єрі багато лицьового бетону. У внутрішньому оздобленні застосовується мінімум нових покриттів, тому що основна мета — виявити й підкреслити красу вже наявних фактур і поверхонь. Той самий принцип відбивається в реставрації фасадів: колір стін буде оновлений максимально точно щодо початкового стану. Цінна керамічна плитка, яка збереглася на фронтонах будівлі, буде відреставрована. Відновлення втрачених чи зруйнованих декоративних елементів фасадів виконується в тих-таки матеріалах чи наближених до них за складом.

«У Львові немає проблем із тим, щоб знайти заміну автентичним матеріалам, як, наприклад, австрійська цегла чи кахлі, і це значно полегшує завдання», — прокоментував Сергій Чухрай. Під час реконструкції покрівлі буде оновлена водостічна система, але щоб не порушувати естетику із зовнішнього боку будівлі, мінімізувати кількість ринв і не захаращувати архітектуру інженерними комунікаціями, частина системи піде у внутрішній водостік.

 

Робота на перспективу

У роботі з реконструкцією та зокрема в об’єкті Jam Factory необхідно враховувати можливість зміни функції надалі. Тому всі рішення, що закладаються на конкретному етапі проєктування та реалізації об’єкта, мають працювати на перспективу. Всі нові матеріали та конструкції повинні бути довговічними й міцними. Так, старе покриття покрівлі — шифер — буде замінене на цинк-титан. Це цинк, до складу якого введений титан для підвищення міцності, мідь і алюміній — для пластичності та зручності роботи з матеріалом. Керамічна черепиця, якою облицьовані парапети покрівлі, буде відновлена на своєму колишньому місці.

«У дотриманні балансу між швидкістю та якістю, надійністю та естетикою й полягає наша робота, складна, цікава, в якій проявляється обличчя компанії 7CI GROUP та її репутація»

Планувальні рішення також мають бути орієнтовані на перспективу, враховувати гнучкість і мобільність. Це стосується не тільки простору Black Box із можливістю трансформації. Під час реконструкції будівлі колишньої фабрики було передбачене вільне планування, а в проєкті інженерних комунікацій фахівці забезпечили можливість доступу для ревізії в кількох точках, щоб у разі зміни планування в майбутньому простір залишався ергономічним і зручним.

Сергій зазначив, що іноземні колеги з Німеччини й Австрії набагато більше звертають увагу на виконання конструктивних елементів будівлі та інженерних комунікацій, насамперед на їхню надійність і довговічність, ніж на зовнішній вигляд оздоблень чи інтер’єру в цілому, і поступово таке бачення стає актуальним у нашій країні.

Візуалізація вхідної групи майбутнього артцентру. Надано Balbek Bureau

Нашарування різних епох і стилів, міжнародний склад команди, перетин різних поглядів на принципи та підходи в будівництві та реконструкції зробили проєкт Jam Factory здоровим міксом минулого та сучасності, в якому історія продовжує жити пліч-о-пліч із сучасними перформансами й театральними виставами. У боротьбі за автентичність і збереження історико-культурної спадщини зібралася команда талановитих фахівців, а проєкт став концентрацією нових ідей і свіжого погляду на архітектуру, технології, історію та мистецтво.

 

/Матеріал опублікований на сторінках #30 тому PRAGMATIKA.MEDIA/