Один із маркерів благополуччя міста — безперервне функціонування та взаємодія всіх його ділянок. Промислові зони становлять значну частину міської території, тому їхній стан позначається на здоров’ї мегаполіса.
У #25 номері PRAGMATIKA.MEDIA Тетяна Франчук розповідала про трансформацію промислового комплексу в культурний квартал міста Порту в Португалії. У португальській мові є дивовижне слово, що важко перекладається, saudade, що описує почуття «присутності відсутності», ностальгії або туги за місцями, речами, людьми, які були в нашому житті, а можливо, навіть ніколи й не існували.
У книзі «Створення saudade» антрополог Жоао Леаль ностальгує про «втрачену пишність» португальського культурного життя, а вчений-культуролог Джек Дрейпер у своїх роботах посилається на режисера Умберто Мауро, який пов’язує цей термін з описом міграції із села до міста.
Фото: Eleonora | Unsplash
Ностальгія за індустріальним духом міст виникає в процесі урбанізації, коли занедбані заводи та фабрики, що колись відігравали важливу роль у життєвому циклі мегаполіса, стають непотрібними. Опинившись мертвими ділянками міської тканини серед пожвавлених районів, вони сусідять із новими житловими чи громадськими територіями і становлять небезпеку для останніх, перетворюючись на своєрідні магніти для розрухи та бруду. Зупиняючи «епідемію» шляхом реновації, ми усуваємо проблему та попутно вирішуємо безліч інших завдань. Яких саме — спробуємо розібратися.
Амбіції великих міст — потреба в новому житлі
За прогнозами ООН, до 2050 р. кількість населення планети зросте до 9,7 млрд людей. Потреба в новому житлі змушує сучасні міста стрімко розвиватися вшир і вгору, з’їдаючи з кожним роком дедалі більше території. Пошуки нової землі створюють проблему багатоповерхівок, які хаотично виростають і спотворюють силует міст. Використання ресурсу наявної архітектури — вдала альтернатива новобудовам.
Найчастіше промислові будівлі в місті були побудовані не точковими об’єктами, а цілими комплексами та районами, що є ласим шматком для інвесторів: за відносно низький цінник на землю вони можуть отримати великі площі для перспективи продажу чи здачі в оренду. Потенціал таких територій дозволяє створювати не просто окремі житлові будівлі, а багатофункціональні комплекси, де людині буде комфортно жити, працювати, відпочивати, навчатися.
Такі екосистеми сьогодні актуальні для мегаполісів, де важливо економити час, що витрачається на переміщення з дому до офісу, з офісу до спортзалу, зі спортзалу до супермаркету тощо. У світовій практиці є чимало прикладів трансформації промислових будівель у житло.
Гамбург, Німеччина. Фото: Андрій Вєтошкін
Використання ресурсу наявної архітектури — вдала альтернатива новобудовам
У попередньому номері ми згадували про реновацію складської будівлі Fenix I, розташованої на набережній у Роттердамі. Колись цей об’єкт був великим торгово-транспортним вузлом, а вже у 2020 р. визнаний найкращим житловим будинком у Нідерландах. Розпочата в 1995 р. реновація резервуарів для газу The Gasometers у Відні (Австрія) перетворила промисловий комплекс на автономне «місто в місті», житловий фонд якого склав 800 квартир (приблизно для 1600 осіб) і 70 студентських кімнат.
Проєкт багатофункціонального комплексу Hudson Yards у Нью-Йорку буквально виріс над діючою залізницею. Розвиток цієї території ще продовжується з розміщенням на ній офісів, квартир, ресторанів, готелю та школи. До 2030 р. в іншому колишньому промисловому кварталі Les Groues, реновація якого триває зараз у Парижі, проживатимуть 10 тис. осіб, там створять стільки ж робочих місць. До цього часу місцеві офіси та малі підприємства займуть площу 230 тис. кв. м.
Нові культурні центри — міські магніти
Один із найпоширеніших напрямів ревіталізації промислових комплексів — це створення на їхній території культурних кластерів: музеїв, бібліотек, виставкових центрів, галерей, концертних залів. Колишня електростанція Philips в Ейндховені (Нідерланди) була перетворена молодим архітектором Янне ван Берло на інноваційний творчий хаб Innovation Powerhouse.
У Берліні (Німеччина) замість старої залізничної станції Hamburger Bahnhof тепер розташований музей сучасного мистецтва Museum für Gegenwart. У Йоганнесбурзі (Південна Африка) було розроблено проєкт трансформації комплексу зерносховищ у Культурний центр Табо Мбекі. Тут, на території восьми циліндричних цистерн, буде облаштовано дослідницький центр, бібліотеку, виставкові зали.
Колишня електростанція Philips в Ейндховені (Нідерланди) була перетворена молодим архітектором Янне ван Берло на інноваційний творчий хаб Innovation Powerhouse
Колишня електростанція Philips в Ейндховені (Нідерланди) була перетворена молодим архітектором Янне ван Берло на інноваційний творчий хаб Innovation Powerhouse
Такі культурні кластери є потужними магнітами у громадському житті міста. Як правило, промислові зони винесені за межі історичного центру, і, залучаючи туди новий потік людей, архітектори, урбаністи та девелопери частково вирішують проблему маятникової міграції та міських заторів.
Крім того, можливість для міських жителів провести тут дозвілля продовжує нічне життя віддалених районів, робить місцезнаходження в них безпечнішим порівняно з безлюдним минулим. Культурні центри та творчі хаби приваблюють любителів вишуканого й оригінального мистецтва, їх сюди ваблять не дорогі гламурні декорації, а тонкий декадентський стиль.
LX Factory, Лісабон, Португалія
Один із яскравих прикладів — комплекс будівель у центрі району Алкантара (Лісабон, Португалія), який був збудований у XIX ст. для розміщення ткацької фабрики. Потужний промисловий дух і креативність у ньому відчуваються й сьогодні. Тільки ось у ХХІ ст. «прядильною» червоною ниткою тут проходить ідея аж ніяк не фабричного виробництва, а створення альтернативного богемного середовища.
Сучасний LX Factory — це 23 тис. кв. м, зайнятих сувенірними лавками, кав’ярнями, терасами ресторанів, ательє та галереями художників. І поки за 300 км звідси в колишньому промисловому районі міста Порту танцюють у наймодніших клубах під техно та хаус, тут уночі приємно слухати живу музику за келихом густого фруктового порто, обрати артоб’єкт із прилавка якогось місцевого дивака, а краще — банку сардин у кольоровій упаковці, і просто погуляти на території такої собі експериментальної фабрики, щоб потім понести із собою в серці ледь відчутне saudade.
Залучення нового потоку людей за межі історичного центру вирішує питання маятникової міграції
Сучасний LX Factory (колишня ткацька фабрика) в Лісабоні — це 23 тис. кв. м, зайнятих сувенірними лавками, кав’ярнями, терасами ресторанів, ательє та галереями художників
Європейською сестрою цієї мануфактури можна вважати колишню ткацьку фабрику Casaramona в Барселоні, побудовану на початку XX ст. каталонським архітектором-модерністом. Сьогодні цей об’єкт є великим культурним центром Caixa Forum, який пропонує 3 тис. кв. м виставкового простору.
Масштаб території — економія ресурсу на будівництво
Під час проєктування промислової архітектури враховуються вимоги, що забезпечують довгострокову експлуатацію об’єктів. Характеристики міцності несучих конструкцій історичних промислових будівель у рази перевищують аналогічні показники сучасних будівель тієї самої типології. Інженерні комунікації індустріальних об’єктів розраховані на величезні обсяги споживання води й електрики.
Цей потенціал дає перевагу використання старих індустріальних комплексів порівняно з новим будівництвом. Площі внутрішніх приміщень таких об’єктів зазвичай вистачає для розміщення всіх необхідних нових функцій, а прилеглої території — для організації громадських просторів, площ, організованого автопаркування.
Manufaktura, Лодзь, Польща
Такий вигляд мав постіндустріальний спейс Manufaktura до реконструкції
Реабілітована ткацька мануфактура в польському місті Лодзь — постіндустріальний спейс Manufaktura. Наприкінці ХІХ ст. цей комплекс містив ткацьку, прядильню, білильню, фарбувальню, оздоблювальню, відділення ремонту та будівництва машин, слюсарну майстерню, паровозне депо, газовий завод, ливарню, пожежне депо, склади, залізничну гілку, палац фабриканта та житлові будинки для робітників.
Після чотирьох років реставрації величезний комплекс перетворився на торговельно-розважальний центр із музеями, ресторанами, боулінгом, скеледромом, готелем і навіть самою резиденцією — музеєм сім’ї Познаньських: саме їм свого часу належала фабрика. В результаті успішної реновації тут створено близько 3000 робочих місць, відкрито 300 магазинів роздрібної торгівлі, 62 підприємства громадського харчування.
Інтеграція занедбаних ділянок у життя міста: відновлення інфраструктури
Реновація відрізаних ділянок міста, якими часто є колишні промислові зони, супроводжується створенням чи реконструкцією транспортної системи. Внаслідок успішної практики таких трансформацій місто отримує не лише оновлений район, а й розвиток транспортної інфраструктури. У городян з’являються нові залізниці, станції, маршрути.
Район Doklands, Лондон, Великобританія
Історичний район Лондона Docklands (Велика Британія), де були розташовані пірси та пристані, обслуговувалися кораблі та перероблялися вантажі, протягом усього свого життя розвивався ізольовано. Його замкнутість, відсутність транспортних зв’язків згодом спровокували ще більшу ізоляцію — жителі доків оголосили незалежність і заблокували наявні дороги. Поступово район занепав і став криміногенним.
Набережна району Doklands у Лондоні (Велика Британія) до реконструкції
Набережна району Doklands у Лондоні (Велика Британія) до реконструкції
Першим етапом редевелопмента району Doklands у Лондоні стало відновлення транспортної інфраструктури
Першим етапом редевелопмента району стало відновлення транспортної інфраструктури. Doklands був успішно інтегрований у загальну тканину створенням нових маршрутів громадського транспорту. Для функціонування нової гілки метро використовували полотно старої залізниці, розміщеної на старому цегляному віадуку. Новий тунель, побудований у процесі ревіталізації, тепер пов’язує район із головними міськими трасами.
Екологія та створення нових рекреаційних зон
Нефункціонуючі заводи екологічно небезпечні. Реновація промислових об’єктів усуває проблему розрухи та забруднення довкілля. Під час редевелопмента цих територій велика увага приділяється новим технологіям, спрямованим на економію природних ресурсів. Крім того, велика частина площі віддається рекреаційним зонам, громадським паркам, озелененню.
У програмі проєкту редевелопмента занедбаного району Doklands у Лондоні висаджено близько 200 тис. дерев та створено 130 га відкритих просторів.
HаfenСity, Гамбург (Німеччина), бюро KCAP Architects & Planners
Проєктом реновації комплексу Hudson Yards у Нью-Йорку (США), реалізація якого ще триває, передбачено організувати зону відпочинку площею близько 6 га.
Територія комплексу Manufaktura в Польщі включає простір для різноманітних фестивалів і концертів на свіжому повітрі. Її площа з фонтанами — чудова рекреаційна зона.
На території HаfenСity в Гамбурзі (Німеччина) створено нові парки, площі та пішохідні зони загальною площею 28 га
Побудований на берегах Ельби німецький Гамбург до 50-х рр. ХХ ст. міг похвалитися великим промисловим портом площею 155 га. Але з переходом морської торгівлі на судна-контейнеровози він став непотрібним. Виникла ідея вдихнути нове життя в покинуту гавань HаfenСity. Завдяки приватному архітектурному бюро KCAP Architects & Planners, яке виграло конкурс та інвестувало в будівництво близько 1 млрд євро, мертвий район перетворився на багатофункціональний комплекс, де нічне життя міста світиться крізь вікна його житлових будинків, вітрини його магазинів, вітражі ресторанів і відбивається розмитими яскравими кольорами на водному плесі.
Крім вищезгаданого розмаїття дозвілля, на території HаfenСity створені нові парки, площі та пішохідні зони загальною площею 28 га. Ця масштабна реконструкція ще продовжується. Девелопери прогнозують, що до 2025 р. тут буде 6 тис. квартир, проживатимуть близько 13 тис. осіб і з’явиться 45 тис. робочих місць.
Економічний зиск. Нові робочі місця та залучення інвестицій
Один із важливих напрямів ревіталізації промислових комплексів — це створення на їхній території бізнес-центрів. Якщо держава створює вигідні економічні умови для інвесторів, то редевелопмент індустріальних районів приваблює ще більший потік капіталовкладень. Містяни отримують нові робочі місця, інвестори — гідний дохід, місто — економічне зростання, туристи — привабливу архітектуру офісних комплексів.
MedienHafen, Дюсельдорф, Німеччина
У програмі раніше згадуваного проєкту редевелопмента покинутого району Doklands у Лондоні уряд надав вигідні пільгові податкові умови для інвесторів, що сприяло великим капіталовкладенням для розвитку майбутнього багатофункціонального комплексу: державні інвестиції близько 1,8 млрд англійських фунтів стерлінгів залучили 6,5 млрд фунтів приватних коштів.
На момент завершення цього проєкту в районі було збудовано понад 24 тис. одиниць житла та 2,3 млн кв. м комерційної площі. Крім того, створено 13 шкіл, 16 коледжів, 5 медичних центрів та інших громадських закладів. Чисельність населення тут зросла з 40 до 85 тис. осіб, а кількість робочих місць збільшилася з 27 до 90 тис.
Один із важливих напрямів ревіталізації промислових комплексів — створення бізнес-центрів
Гавань у Дюссельдорфі (Німеччина) до 70-х рр. функціонувала як митна, потім порт перетворили на човнову станцію, а вже у 2000-му район перетворився на інноваційний офісний простір
Гавань у Дюссельдорфі (Німеччина) до 70-х років функціонувала як митна, потім порт перетворили на човнову станцію, а вже у 2000-му район перетворився на інноваційний офісний простір. Більшість його займають будівлі радіо- і телекомунікацій, звідки й нова назва — «Медіагавань» (MedienHafen). Окрім офісів, тут розміщуються готелі та ресторани.
Архітектурний вигляд набережної неймовірно різноманітний. Створюється відчуття, що потрапляєш у королівство кривих дзеркал, де кожна будівля звивається або закручується, нависає над водою чи підстрибує на ніжках, надувається, відображає, як дзеркало, навколишній простір і спотворює обличчя всякого туриста, який заглянув у її душу, натхненно намагаючись зробити селфі.
У 1974 р. приватний девелопер Девід Валентас викупив 13 будівель і здійснив реновацію промислового району DUMBO (Бруклін, США). Фото: John Arano | Unsplash
Після реновації на території DUMBO розташувалися житлові будівлі, бутіки, артгалереї, концертні зали й офіси
DUMBO, Бруклін, США. Фото: Kevin Rajaram | Unsplash
Поки в гавані Дюссельдорфа до 70-х років ще переправляли промислові вантажі, на іншому континенті, в американському Брукліні, варили мило й виробляли папір, а вся прибережна територія була зайнята складами. Але в 1974 р. приватний девелопер Девід Валентас, власник компанії Two Trees, викупив 13 будівель і здійснив реновацію промислового району DUMBO (абревіатура від англ. Down Under the Manhattan Bridge Overpass, що означає «проїзд під Манхеттенським мостом»).
Загальні інвестиції у проєкт становили 200 млн доларів. На території площею 13 га розташувалися житлові будівлі, бутіки, артгалереї, концертні зали й офіси. Оренду останніх зробили вдвічі нижчою, ніж на Манхетенні, тому до 2017 р. тут уже зосередилося близько 25% компаній технологічної індустрії Нью-Йорка: тут розташувалося 500 фірм, а 10 тис. осіб отримали робочі місця. Зараз, коли в «Медіагавані» в Німеччині запалюються вогні в ресторанах і готелях, у DUMBO світяться вітрини артгалерей, магазинів і бізнес-центрів.
Ностальгія за індустріальним духом українських міст
Якщо в європейських містах індустріальні райони становлять приблизно 3–4% від усієї міської площі, то в Україні промислові території міста займають близько 10%. Це істотна частина землі, яка потребує реабілітації. Хвиля відродження промзон накрила українські міста з невеликим часовим відривом. У Києві відкрився «Мистецький Арсенал», у Полтаві — «Арт-платформа 11», в Івано-Франківську — «Промприлад», у Львові — Fest Republic, у Харкові — артзавод «Механіка» та багато інших.
Виробничий сектор Києва формують близько 10 тис. підприємств, розташованих у 20 промислових районах
Вид на Рибальський міст, Київ, Україна. Фото: Віталій Замедянський | Unsplash
Виробничий сектор Києва формує близько 10 тис. підприємств, розташованих у 20 промислових районах. Багато з них утратили свою функцію. Занедбані індустріальні райони випадають із життя мегаполіса, як згорілий піксель. Їхній редевелопмент дозволяє інтегрувати омертвілі території в загальне полотно міської тканини, знову зробити промислові зони частиною живого функціонуючого організму.
Реабілітовані заводи — територія для нового формату відпочинку
Якщо атракціоном XX ст. були торгово-розважальні центри, то в XXI-му більш актуальними стають креативні хаби, що дають змогу поєднувати відпочинок з освітньо-культурною функцією. Сьогодні кожна друга 20-річна людина — стартапер. І молодим людям стає цікавіше не так розважатися, як займатися власним розвитком і розвитком своєї справи. Раніше ми вже розглянули приклади успішних реновацій заводів із перетворенням їх на культурні центри в загальносвітовій практиці. А що ж у нас?
Артзавод «Платформа», Київ, Україна
Артзавод «Платформа», Київ, Україна
Продовжуючи тему ткацьких фабрик, задану на початку матеріалу, важко не згадати столичний артзавод «Платформа», відомий сьогодні будь-якому жителю Києва. Тепла атмосфера затишку та свята, створена гірляндами, що сяють вечорами, мобільними вуличними меблями, великим вибором коктейлів і страв, приваблює сучасних мешканців «бетонних джунглів». Раніше тут влаштовувалися фестивалі вуличної їжі, «Міський пікнік», «Кураж Базар», «Білі ночі», Tattoo Fest.
Наразі проводяться заходи за підтримки культурного простору «АкТ». А спочатку промисловий комплекс функціонував як шовковий комбінат. Побудований у 1947 р., він служив для виробництва тканин, але в 90-ті роки занепав і стояв пусткою до 2014-го. Нині його 120 тис. кв. м ідеально підходять для проведення масштабних вечірок, концертів, фаєр-шоу та інших активностей денного та нічного життя міста.
Атракціон XX ст. — торгово-розважальні центри, а XXI — креативні хаби
Артзавод «Механіка. Інша земля», Харків, Україна
Схожу мету мали «реаніматори» колишнього харківського паровозобудівного заводу кінця XIX ст., на руїнах якого створили творчий простір. «Інша земля», або артзавод «Механіка», тепер став улюбленим місцем зустрічей скульпторів і музикантів, дизайнерів і режисерів, фотографів і спортсменів. Завдяки молодим ініціативам цей творчий хаб регулярно влаштовує заходи для створення нових цікавих ідей.
Естетика лофтів. Наполовину вирішений інтер’єр
Працюючи в процесі реновації з простором постпромислової будівлі, архітекторам нема чого ламати голову над стилістичним оформленням інтер’єрів, адже лофт — це естетика, яка вже майже стала класикою. Якщо ми говоримо, наприклад, про пристосування палацових або замкових комплексів, то є ризик руйнування цінних історичних інтер’єрів і важливих архітектурних елементів, а індустріальні зони — дуже демократичний у цьому сенсі простір.
Інтер’єри палацових комплексів налаштовують на певний офіціоз, а в колишніх заводах і фабриках більш вільно та психологічно комфортно почувається людина будь-якого рівня доходу та віку — і студент, і бізнесмен. Ці властивості демократичності та гнучкості часто приваблюють девелоперів. Один із прикладів — Fabrica.space у Харкові.
Fabrica.space, Харків, Україна
Fabrica.space під час реконструкції, Харків, Україна
Будівля нинішньої Fabrica.space у Харкові була збудована в 1933 р. і до 60-х служила фабрикою із сортування та зберігання зернових культур
У 1933 р. у Харкові поблизу Лопанської набережної було споруджено будівлю, яка до 60-х служила фабрикою із сортування та зберігання зернових культур. Як і більшість промислових об’єктів на пострадянському просторі, у 90-ті вона перебувала в стагнації.
У 2015 році тут відкривається Fabrica.space. Інтерес до занедбаного об’єкта виявила команда IT-компанії, яка підшукувала собі простір для нового офісу. У процесі ремонту повністю замінили всі інженерні комунікації, а все, що мало історичну цінність, максимально зберегли. Рідний паркет і знайдені в купах сміття цікаві артефакти — картини, документи, ярлички для найменування сортів зерна, меблі — стали родзинкою інтер’єру.
Коворкінг у Fabrica.space, Харків, Україна
Зараз це одне з найулюбленіших місць харків’ян. Тут можна перекусити в барі, послухати живу музику, попрацювати в коворкінгу. Фестивалі, концерти, кінопокази стали невід’ємною частиною життя цього культурного кластера. Тепер це не порожні мертві приміщення, а «хаб тяжіння умів, майстерня ідей і якісного відпочинку», як назвали його самі девелопери.
Заводи та фабрики як історична цінність
Іноді колишні промислові будівлі цікаві з погляду культурної спадщини. У такому разі реновація індустріальних об’єктів, окрім уже озвучених вище завдань, несе в собі ще й додаткову місію — зберегти архітектурну пам’ятку, зафіксувати історичний вигляд міста, дух епохи.
«Фабрика повидла» — унікальний об’єкт у Львові, пам’ятка архітектури, зведена наприкінці ХІХ — поч. ХХ ст. у стилі неоготики
Артцентр Jam Factory об’єднає різні творчі напрями: музику, кіно, образотворче мистецтво
Проєкт артцентру Jam Factory, який поєднає різні творчі напрями: музику, кіно, образотворче мистецтво
Унікальний об’єкт у Львові, пам’ятка архітектури, збудована наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. у стилі неоготики, спочатку фабрика з виробництва алкогольних напоїв, потім — із виробництва повидла, міг би стати прототипом «Райських маринадів» для індійської письменниці Арундаті Рой, але жителі міста називають його прозаїчніше — «фабрика повидла».
Назва закріпилася і прижилася ще й завдяки художникам, які використовували приміщення у 2009–2010 роках. У 2015 р. австрійський історик і меценат Гаральд Біндер викупив будівлі фабрики. Роком пізніше австрійська компанія Stephеn Ringler розпочала проєкт його реконструкції. Тут буде артцентр Jam Factory, що поєднує різні творчі напрями: музику, кіно, образотворче мистецтво. Докладніше про цей проєкт ми розповімо в одному з наступних томів. А поки що поговоримо ще про деякі корисні аспекти реновації промислових будівель.
Колишні промислові зони — нові майданчики для створення ком’юніті
Ініціатори українського редевелопмента наголошують, що наша держава сьогодні потребує створення масштабних проєктів, за якими вона стане впізнаваною, і потребує продуктів, якими користувався б увесь світ, як-от Uber, Airbnb, Facebook, CouchSurfing і подібні. Одна з причин відсутності таких — у тому, що міському середовищу не вистачає інтерактиву, майданчиків, де люди могли б продуктивно комунікувати, обмінюватися досвідом, генерувати нові ідеї для виробництва нових продуктів і сервісів. Іншими словами, є необхідність формування ком’юніті, об’єднаних однією метою, спільними інтересами.
Із 2015 р. у Львові в індустріальному районі Підзамче на вул. Заводський, 31 працює Re-Zavod
Із 2015 р. у Львові в індустріальному районі Підзамче на вул. Заводський, 31 працює Re-Zavod. І зараз, здається, на противагу шкідливому промисловому виробництву нові «жителі» заводу ідейно об’єднані думкою про здоровий спосіб життя, корисне харчування, екодизайн і турботу про навколишнє середовище.
Майстерня Zelenew виготовляє різні речі з переробленого пластику, архітектурно-будівельна компанія «1.618» втілює в дизайні ідеї про екологічність і раціональне використання ресурсів, пекарня «СамСмак» випікає цільнозерновий хліб і кондитерські вироби без шкідливих інгредієнтів і розрихлювачів, автор бренду одягу Warm Ink Design використовує натуральні тканини.
Re-Zavod, Львів, Україна
Актуальний український проєкт LEM Station у Львові, відкриття якого планується з 2021 по 2022 р., також спрямований на створення певного ком’юніті.
Назва нової «станції» на перехресті вул. Сахарова та вул. Вітовського, як неважко здогадатися, — на честь народженого у Львові письменника-фантаста, футуролога Станіслава Лема. Спроба фантаста зафіксувати та відобразити в літературі замальовки рідного міста й зазирнути в його майбутнє дуже співзвучна з ключовим завданням майданчика LEM Station, адже цей проєкт має зберегти історичний індустріальний дух місця та запропонувати новий формат креативної платформи, що дозволяє вже сьогодні змінювати майбутнє.
Комплекс історичних будівель першої станції трамваю у Львові на перехресті вул. Сахарова та вул. Вітовського
Візуалізації проєкту LEM Station, Львів, Україна
Місце це не просте, а з історією, зі своєю особливою енергетикою, адже тут була збудована перша в місті електростанція, звідси запустили перший трамвай. Сьогодні можна зустріти хіба що його фантом, які з’являються на станції «Соляріс» в однойменному романі Станіслава Лема, і відчути ностальгію: як сказали б португальці, saudade.
Інвестори пропонують концепцію хаба креативної індустрії. Креативність у їхньому розумінні — це можливість за допомогою творчості втілювати в життя товари й сервіси. Люди сюди приходитимуть за ідеями, для обміну досвідом, для спільної роботи.
Спроба письменника-фантаста Станіслава Лема зазирнути в майбутнє співзвучна з ключовою концепцією проєкту LEM Station
Михайло Лемак, CEO проєкту LEM Station, поділився майбутніми планами ревіталізації комплексу: «Проєкт передбачає реконструкцію та пристосування наявних будівель: ангарів, збудованих наприкінці XIX — на початку XX ст., будівлі перших електричної та компресорної станцій (останню планували використовувати для підземних трамваїв і так і не ввели в експлуатацію), колишньої поліклініки (тут планується коворкінг) і профілакторію (приміщення для майбутнього дитячого центру). Крім того, креативний центр міститиме нові громадські рекреаційні простори: площу Лема та сквер».
Візуалізації проєкту LEM Station, Львів, Україна
На території занедбаного депо буде створений багатоцільовий майданчик із чотирма головними функціональними зонами. Перша — робоча. Сьогодні людина все частіше не прив’язується до єдиного робочого місця. Вона мобільна, подорожує з ноутбуком у руках, тому запит на коворкінги високий. Друга зона, комунікативна, відкрита для мешканців і гостей міста. У Львові, на жаль, невеликий вибір локацій для вечірнього дозвілля.
Бажаючи виправити ситуацію, ініціатори проєкту планують тут нові формати заходів: комедійні стендапи, вар’єте, TED Talks, фестивалі, презентації, концерти. Івент-зона — для виступів спікерів і всіляких лекцій. Репрезентативна зона — для виставок і креативних майстерень, де можна буде фізично створювати прототипи, макети для роботи, тестувати зразки створених виробів.
Проєкт реконструкції LEM Station пристосовує наявні будівлі: ангари, збудовані наприкінці XIX — на поч. XX ст., будівлі першої електричної та компресорної станцій, колишньої поліклініки та профілакторію
Візуалізації проєкту LEM Station, Львів, Україна
Трансформація старого трамвайного депо в інноваційний креативний центр сформує нову точку перетину підприємців, учених, художників та інших представників креативних індустрій. Колись це місце змінило міське середовище, а тепер із цього комплексу починається нова історія Львова. Символічно, що в минулому тут вироблялася електрика, а зараз акумулюється енергія для нових цікавих масштабних проєктів.
Колишні промислові будівлі цікаві з погляду культурної спадщини
Креативний центр LEM Station міститиме нові громадські рекреаційні простори — площу Лема та сквер
Епоха розквіту індустріалізації з її залізобетоном, трамваями та електростанціями, верстатами й виробничими майстернями залишила нам чимало об’єктів промислової архітектури. Внаслідок стагнації останні опинилися за межами міського життя. Але потенціал використання цих територій для нових функцій сьогодні настільки великий, що за правильного комплексного підходу та взаємодії архітекторів, урбаністів, девелоперів, міської влади та громадських ініціатив можуть з’явитися абсолютно нові вектори міського розвитку в галузі будівництва, екології, економіки, освіти, культури, туризму, інноваційних технологій.
