Від розкішної міланської квартири модельєра Розіти Міссоні до гламурного та театрального голлівудського будинку ікони бурлеску Діти фон Тіз – книга містить майже 30 проєктів та історій людей, які стоять за ними.
В книзі описується як максималізм зароджувався в XVII-XVIII століттях, поступився мінімалізму та згодом почав відроджуватися.
Яскравим прикладом є будинок дизайнера інтер’єру Метью Вільямсона на Майорці. Багатий пастельними відтінками та квітковими принтами, він рясніє люстрами, дзеркалами в позолочених рамах і стінами з мавританської мозаїки, які відображають буйний, радісний підхід власника до дизайну.
“Мене завжди приваблювали речі, які мають візерунок, патину, цікаву текстуру чи колір, а також предмети, які, здається, розповідають історію. Зрештою, наші домівки є або можуть бути відображенням наших особистостей і смаків”, – говорить в коментарі CNN Вільямсон.
Для дизайнерки ювелірних виробів Соланж Азагурі-Партрідж, чий котедж у Сомерсеті також представлений в книзі, максималізм це засіб самовираження.
“Мінімалізм вимагає від людини суворого бачення та життя. Це сильна і смілива точка зору, але вона не допускає хаосу чи відхилень. Хіба ваш дім не є місцем, де ви відчуваєте себе найвільніше для самовираження? Тому максималізм працює так добре і завжди буде актуальним”, – каже вона.
Веселий, грайливий і вишуканий дім дизайнера Сема Баклі в Единбурзі поєднує його велику колекцію мистецтва з меблями різних епох і химерними предметами декору.
Читайте також:
“Архітектурне повстання”: впливовий рух в Скандинавії виступає проти сучасних тенденцій дизайну
Чотири українські проєкти потрапили у шорт-лист англійської премії Restaurant & Bar Design Awards
Франшизу ресторанів української кухні “Най” відкриють в Україні