Лисичанський гірничо-індустріальний фаховий коледж. Втрачена пам’ятка

У колаборації з Агенцією медійного росту "АБО" та в рамках проєкту "Свій дім" публікуємо історії, розказані українцями про будинки, втрачені внаслідок російської агресії. Сьогодні розповідаємо про будівлю гірничо-індустріального коледжу у Лисичанську.

Окупанти знищили Лисичанський гірничо-індустріальний фаховий коледж — один із найдавніших закладів освіти України. Під час обстрілів у червні 2022 року у будівлі спалахнув вогонь — згоріло все… Пожежа безжально нищила те, що будувалося й вдосконалювалося роками.

Колаж наданий платформою «Свій дім»

“Знищено головну споруду навчального корпусу, але коледж живий. 23 лютого ми ще працювали у звичайному режимі. Передчуття, що трапиться таке лихо, не було. Спочатку й не думали, що матимемо такий масштаб біди і горя”, — розповіла проєкту “Свій дім” Лариса Кадацька, заступниця директора коледжу з навчальної роботи.

Колаж наданий платформою «Свій дім»

Будівля гірничо-індустріального коледжу була пам’яткою архітектури місцевого значення. Вона бачила всі свята, які проходили на центральній площі, та пережила напад росії у 2014 році. У 2022-му окупанти знов повернулися “звільняти міста”.

Колаж наданий платформою «Свій дім»

“Згоріли прилади й обладнання, меблі, бібліотека, де було понад 75 тисяч екземплярів літератури, історичний музей зі сторічними раритетами, єдиний на Сході України геологічний музей з більш ніж 3,5 тисячами зразків корисних копалин і порід. Також знищені методичні напрацювання викладачів, майбутні плани і проєкти. Згоріло все!” — зауважує Лариса Кадацька.

Колаж наданий платформою «Свій дім»

Заклад освіти засновано у 1872 році як Лисичанську штейгерську школу. За рік в ній уже почали навчати фахівців гірничої справи — штейгерів й техніків

Саме там впроваджували нові методики підготовки спеціалістів, які довели свою ефективність. Випускники школи були найкращими у своїй справі, їх цінували не тільки в Донбасі, але і в інших вугільних районах держави.

Колаж наданий платформою «Свій дім»

На початку XX ст. штейгерська школа стала гірничим училищем. А пізніше, у 1921 році, — технікумом. Після Другої світової війни закладу виділили кошти на будівництво нового навчального комплексу (1944-1953 роки). Так і з’явилося компактне студмістечко з корпусами і майстернями. Цьогоріч спаленій будівлі було б 70 років та 150 років існування закладу освіти (від школи до коледжу).

Колаж наданий платформою «Свій дім»

Рукотворною перлиною коледжу був геологічний музей імені Миколи Кирієнка, який був його засновником й почав збирати колекцію у далекому 1948 році

Роками його справу продовжували покоління студентів, а російські окупанти все знищили. Ірина Марченко, яка понад 10 років завідувала музеєм, розповіла проєкту “Свій дім”, що головна його складова частина — колекція кам’яного матеріалу. Але тут було й багато інших цікавих речей.

Колаж наданий платформою «Свій дім»

“Це представницька колекція керну осадових порід в кернових ящиках, великі глиби корисних копалин, коштовні настільні статуетки з антрациту — подарунки в’єтнамських студентів. Кістякові залишки різних тварин, зокрема і бивень мамонта вагою 10 кг. Була 3D-панорама геологічних процесів, моделі структур земної кори, електрична карта корисних копалин, картина із зображенням Менделєєва під час його приїзду в Лисичанськ, в окремих сховках зберігалися зразки золота і багато ще чого”, — розповіла викладачка геологічних дисциплін, завідувачка музею.

Колаж наданий платформою «Свій дім»

Ірина, за плечима якої 25 років викладацької діяльності, з болем сприйняла звістку про обстріл закладу освіти: “У 1953 році будівництво нового корпусу в центрі Лисичанська було завершено. До речі, будували його полонені німці. А рашисти потім — зруйнували. Така гірка іронія”.

На платформі “Свій дім” можна поділитися власними спогадами про зруйновану оселю або заклад, в якому працювали. Для цього є зручна анкета: https://bit.ly/sviydim