Перша леді України Олена Зеленська відкрила подію, процитувавши декілька заголовків українських ЗМІ, де людей з інвалідністю або з ментальними розладами називали образливою чи некоректною термінологією. За її словами, така лексика використовується майже в половині сюжетів українських медіа: «Це не звинувачення — це простір для зростання, і дуже важливо саме зараз почати це змінювати», — сказала вона й нагадала, що всі відповіді є в «Довіднику безбар’єрності», який за її ініціативи розробили ще 4 роки тому.
У довідник також додали розділ про людей із досвідом війни: у ньому пояснюється, як коректно комунікувати з військовими, що зазнали травм, і людьми, постраждалими від обстрілів.
Перша леді України Олена Зеленська
«Щороку війна, на жаль, приносить нам 150 тисяч нових випадків інвалідності. Але дуже важливо називати речі правильно, тому що не всі люди, які отримали інвалідність під час війни, є військовими чи людьми, які отримали цю інвалідність через війну. Є одне просте правило: спочатку людина, а вже потім її досвід, діагноз та інші ознаки. Саме тому ми кажемо “людина з інвалідністю”, “людина, звільнена з полону”, “людина з ампутованою кінцівкою”. Людина передусім. Ми намагаємося стати країною для всіх людей. І в мові це також важливо», — підкреслила Олена Зеленська.
Після виступу першої леді організували панельну дискусію «Слова мають крила. Як комунікувати безбар’єрно», у якій взяли участь СЕО і власник компанії Archimatika Дмитро Васильєв, голова наглядової ради Українського ветеранського фонду при Міністерстві у справах ветеранів Андрій Зелінський і директорка з комунікацій ПриватБанку Олеся Жулинська.
Модерувала дискусію голова ГО «Безбарʼєрність», керівниця урядового Координаційного центру з психічного здоров’я Оксана Збітнєва: під час дискусії спікери з різних перспектив обговорили, як починаються, закріплюються і поступово стають нормою великі суспільні зміни, зокрема безбар’єрність, у просторі міста та сервісах.
Панельна дискусія: голова ГО «Безбарʼєрність», керівниця урядового Координаційного центру з психічного здоров’я Оксана Збітнєва, директорка з комунікацій ПриватБанку Олеся Жулинська, СЕО і власник компанії Аrchimatika Дмитро Васильєв та голова наглядової ради Українського ветеранського фонду при Міністерстві у справах ветеранів Андрій Зелінський
Андрій Зелінський наголосив на тому, що доступний міський простір виходить далеко за межі банальної зручності. Він дозволяє маломобільним і людям з інвалідністю відчувати свою «присутність», яка фактично є ознакою свободи. За його словами, радянська спадщина, яку ми досі долаємо, позбавила нас цього конкретного досвіду, замінивши його «ідеологією, де колективне домінує над реальним досвідом життя».
СЕО і власник Archimatika Дмитро Васильєв на прикладі житлових проєктів компанії показав, як змінювався підхід до інклюзивності житлових просторів. За його словами, трансформація відбувалася поступово, але суттєвий зсув стався у 2018–2019 роках — зокрема, після того, як набули чинності нові ДБН, задавши нову, значно вищу планку доступності. Васильєв акцентував, що сьогодні інклюзивність є частиною кожного проєкту Archimatika — від концепції до реалізації, і розглядається не як вимога, а як стандарт якісної архітектури.
Олеся Жулинська та Дмитро Васильєв
«Хто винен у тому, що простори проєктуються неінклюзивно? Особисто я призначаю відповідальним за це архітектора. Саме він має продумувати всі фізичні елементи доступності та безбар’єрності в міському просторі та спорудах. А для цього насправді потрібно всього-на-всього дві речі: знати, що таке безбар’єрність узагалі, і прагнути створювати її фізично. Ми як архітектори завжди закладаємо цю концепцію із самого початку проєкту — починаючи з візуалізацій, слайдів і рендерів», — сказав Васильєв.
СЕО Archimatika також додав, що завдяки зміні культури більшість забудовників сьогодні самі усвідомлюють важливість безбар’єрних рішень, і архітекторам не потрібно їх у цьому переконувати. «По-перше, це вже чітко прописано в будівельних нормах. І, скажу з досвіду, це одне з найбільш жорстко контрольованих питань. Інспектори приходять на будівництво, не бачать елементів доступності — просто розвертаються і йдуть. Тому зараз переконувати нікого не потрібно: у забудовників є чітке відчуття, що це потрібно робити».
Директорка з комунікацій ПриватБанку Олеся Жулинська на запитання кураторки, як мотивувати команду підтримувати ідею безбар’єрності, відповіла, що є два ключові підходи: перший — це лідер, який надихає й задає напрям, другий — дати людям сенс. «У нас є класний проєкт “Беремо вище” — він про покращення сервісу. Якщо три роки тому фокус був на продажах, то сьогодні всім цікава безбар’єрність: як спілкуватися, як обирати правильні слова, щоб клієнт залишився задоволеним».
Після панельної дискусії з лекцією виступила експертка з нейроменеджменту, співзасновниця BeingHuman School of NeuroManagement Наталія Кадя: вона розповіла, як мозок людини запускає ті чи інші реакції залежно від інклюзивних чи неінклюзивних позначень. «Уявімо собі мозок, який чує слово “жертва”. Що відбувається в мозку? Активується мигдалина, активується режим страху, нам стає незручно й некомфортно. Уявімо мозок, що чує фразу “людина, яка подолала травму”. У нас активується префронтальна кора і дзеркальні нейрони в ній, які активують почуття емпатії, гордості, підтримки чи допомоги».
Експертка з нейроменеджменту, співзасновниця BeingHuman School of NeuroManagement Наталія Кадя
Завершила зустріч радниця-уповноважена президента України з питань безбар’єрності Тетяна Ломакіна. До тижня безбар’єрності вона закликала впроваджувати мову поваги не тільки в офіційних зверненнях, а й у щоденному спілкуванні: вдома, на роботі, в редакціях. «Давайте не просто говорити про інклюзію, а покажемо її як частину нашої з вами ідентичності. Бо людське різноманіття — це не виняток із норм. Це і є норма», — підкреслила вона.
Читайте також:
Геометрія складних відносин: архітектор, громада, влада та девелопер in the large city