Українська дизайнерка Вікторія Якуша шукає м’якість через пам’ять і відновлення матеріалів

У своїх проєктах дизайнерка навмисно залишає природну зернистість, нерівність і щільність матеріалів, створюючи простори, тісно пов’язані з ландшафтом, пам’яттю та тривалим людським проживанням, пише Designboom.

Базуючись у Києві, Якуша сформувала власну дизайнерську мову, що поєднує тактильність, ремесло та принципи Radical Softness — концепції «радикальної м’якості». Її практика охоплює архітектуру, інтер’єри, предметний дизайн та інсталяції, які об’єднані спільною матеріальною естетикою.

Світло в її просторах поглинається м’яко, а меблі виглядають ніби стиснутими, вирізьбленими або сформованими з природних сумішей. Натуральні пігменти та грубі волокна створюють поверхні, що ніби фізично утримують пам’ять.

«Живий дизайн» і фізичність простору

Вікторія Якуша описує власну філософію як «живий дизайн» — підхід, у якому простори та предмети залишаються пов’язаними з середовищем і культурною історією, з яких вони походять.

У її інтер’єрах це проявляється через приглушену акустику, сирі текстури та ручні нерівності, які уповільнюють візуальне сприйняття простору та створюють відчуття близькості до природи.

Дизайнерка уникає декоративної ностальгії. Натомість традиційні мотиви стають інструментом безперервності між минулими та сучасними матеріальними практиками. На її роботи впливають українські ремесла, сільські ландшафти та побутові ритуали.

Меблі з колекції FAINA часто нагадують геологічні утворення або археологічні артефакти, сформовані вручну з натуральних матеріалів. Багато предметів мають навмисно пористу й нерівну поверхню, що підкреслює природні властивості матеріалу.

ZTISTA — матеріал із глини, соломи та переробленого паперу

Одним із найяскравіших прикладів підходу Якуші став експериментальний матеріал ZTISTA, створений із глини, соломи, деревної тріски, целюлози та переробленого паперу.

Матеріал використовується для меблів та інтер’єрних поверхонь і формує масивні тактильні об’єкти з матовою, «землистою» фактурою.

ZTISTA має особливе значення у контексті Radical Softness, адже акцентує увагу на екологічній взаємодії та низьковуглецевому виробництві без перетворення сталого розвитку на маркетинговий інструмент.

Поверхні з цього матеріалу виглядають щільними та поглинаючими, із помітними волокнами всередині структури. Вони по-різному реагують на світло й тінь, підкреслюючи текстуру замість гладкості. У проєктах Якуші така фізична щільність створює простори, які сприймаються через тілесний досвід і близькість до природного середовища.

М’якість як форма культурної стійкості

Після російського вторгнення в Україну роботи Вікторії Якуші отримали додатковий вимір, пов’язаний зі збереженням культури та колективною витривалістю.

Її проєкти дедалі більше осмислюють архітектуру й дизайн як носії пам’яті в часи нестабільності та вимушеного переміщення.

У цьому контексті «м’якість» проявляється через безперервність, захист і близькість до природного середовища. Самі матеріали стають носіями культурної ідентичності через ремісничі традиції, локальні ресурси та фізичний процес створення.

Простори Якуші часто навмисно наближені до людського тіла через масштаб, тактильність та атмосферу. Це середовища, сформовані навколо проживання й емоційної витривалості, а не візуальної надмірності.

 

Читайте також:

Вікторія Якуша представить нову серію Land of Light II на Design Miami 2025

Yalanzhi Objects представили об’єкти колекційного дизайну на виставці Salon Art + Design у Нью-Йорку

Вікторія Якуша увійшла до списку 50 найбільш впливових жінок у сфері архітектури та дизайну