Проєкт реалізували на замовлення Фонду розвитку мистецтва та культури Узбекистану. Комплекс складається з двох цегляних споруд, зведених у 1912 році архітектором Вільгельмом Гайнцельманном. Одна з них була адміністративною будівлею, інша — трамвайним депо та дизельною станцією.
Фото: Lizzie Crook
Головний виставковий простір облаштували у високій промисловій залі колишньої дизельної станції. Архітектори зберегли оригінальну цегляну кладку та відкриті інженерні конструкції, доповнивши їх сучасними металевими елементами.
Фото: Dan Glasser
Відвідувачі потрапляють до головної зали через підземний маршрут: від рецепції спускаються гвинтовими сходами, проходять темним металевим тунелем і потрапляють у просторий світлий виставковий простір. Над ним підвішено кубічний зал для аудиторних заходів.
Фото: Dan Glasser
Контраст старого й нового став ключовим принципом проєкту. Металеві панелі поєднали з деревом, темним тераццо та оригінальною цеглою. Новий об’єм біля входу облицьований грубим місцевим гравієм із глянцевим покриттям.
Фото: Dan Glasser
За будівлями розташований відкритий внутрішній дворик, задуманий як сучасна інтерпретація традиційної узбецької махалли. Він також працює як додатковий виставковий простір і оточує ресторан, дитячу майстерню та молитовну кімнату.
CCA Tashkent стане простором для виставок, освітніх програм і досліджень. Першою експозицією стала Hikmah, яку кураторка Сара Раза сформувала з робіт 10 художників.
Раніше ми розповідали, як у Техасі історичну фабрику скла перетворили на сучасний гастрономічний хаб.
Читайте також:
“Спадщина.UA” придбала історичну віллу доктора Мотлюка на Львівщині
Ревіталізація промзон: успішні кейси трансформації індустріальних територій
balbek bureau оголосили про вихід з проєкту ревіталізації модерністської будівлі на Рейтарській