Протягом восьми місяців команда Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури під керівництвом проф. Олійник О.П. (автори – Олійник О.П., Давидов А.М., Акопян Д.К. за участю студентів 3 курсу) розробляла концепцію відновлення річки Либідь.
Автори запропонували розглядати відновлення Либіді як частину розробки Програми коригування Генерального плану Києва, меморандум про що нещодавно підписали Київський Голова В. Кличко і Голова КОНСАУ В.Б. Жежерін на основі затвердженого і прийнятого Правлінням НСАУ плану.
Продовжуючи озеленені схили Дніпра (Пам’ятка ландшафту та історії «Історичний ландшафт київських гір та долини р. Дніпро»), через меморіальні парки Бабин Яр, Дорогожичі, Парки імені Івана Багряного, КПІ, Зоопарк, долина Либіді створить унікальний озеленений пішохідний пояс навколо історичного центру Києва.
Фото з події: Марія Гнілоскуренко
Відновлення Либіді та формування її прибережної зони як громадського озелененого простору матиме велике значення для міста Києва: з точки зору екології, національної ідентичності, покращення життя громадян, створення умов для відпочинку, піших і велосипедних прогулянок. Її відновлення стоїть в руслі виконання Україною і Києвом зобов’язань щодо сталого розвитку міст до 2030 року.
Що передбачає концепція:
- перетворення Либіді на громадський зелений простір для відпочинку, прогулянок та велосипедних маршрутів;
- формування екологічного коридору, що поєднає культурні й природні локації: Батиєва гора, Лиса гора, Товарна станція Вербицького, завод Городецького;
- збереження та переосмислення ідентичності Києва, втіленої у пригніченій, але живій річці.
Либідь — це метафора української історії: захована, але нескорена. Її відновлення — це крок до виконання зобов’язань зі сталого розвитку та створення справді європейського міста — зеленого, доступного, людяного.
Фото з події: Марія Гнілоскуренко
Ідея запропонувати бачення цілісної концепції повернення киянам Либіді прийшла Олені Олійник на думку рік назад, коли вона робила рецензію на зловісне ДПТ по Либідській площі, яке, не дивлячись на зусилля розробників і зусилля деяких порядних депутатів, все ж було затверджене Київрадою.
Альтернативий проєкт у вигляді великого містобудівного проєкту – Концепції відновлення річки Либідь у Києві, два семестри розробляли студенти 3 курсу архітектурного факультету Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури, під керівництвом Олени Олійник.
“Либідь для мене є уособленням української історії – пригнічена, захована в бетонний жолоб, але надалі потужна і нескорена. Вона є легендарною річкою, неймовірно важливою для історії України, але, спаплюжена і понівечена, ховається серед парканів, будівельного сміття та незаконної забудови в самісінькому центрі столиці”, – каже професорка.
Фото з події: Марія Гнілоскуренко
Водночас її потенціал неймовірно великий. Окрім історичного значення, наявність малих річок в центрі міста додає йому своєрідності, неповторності , покращує клімат і умови проживання. Це доводить досвід багатьох європейських міст – Вроцлава, Утрехта, Лейпціга і багатьох інших, де малі річки зберігаються, відновлюються, включаються в мережу пішохідних громадських просторів.
В процесі роботи студенти зробили детальне обстеження центральної відкритої частини Либіді – від проспекту Повітряних сил до Либідської площі, і далі – від Метро Видубичі до гирла Либіді. За допомогою SWOT і просторового аналізу виявили основні проблеми і можливості потенційного громадського простору вздовж річки.
В першу чергу, проблемою є незаконне будівництво в охоронній 25-метровій зоні обабіч Либіді. Це маленькі СТО, автомайстерні, офіси, торговельні заклади, що незаконно захопили територію, яка належить київській громаді, і перегородили парканами доступ до неї.
Фото з події: Марія Гнілоскуренко
Разом з тим стаття 60 ВК України чітко визначає межі охоронної зони: «Для малих річок, струмків та ставків площею менше 3 гектарів – 25 метрів, для середніх річок та ставків площею понад 3 гектари – 50 метрів, для великих річок та озер – 100 метрів». І далі: «У межах прибережної захисної смуги забороняється будівництво споруд (за винятком гідротехнічних, гідрометричних та лінійних), а також розміщення кладовищ, звалищ та інших об’єктів, що можуть забруднити води». Крім того, Закон вимагає забезпечити «безперешкодний та безоплатний доступ громадян до берегів річок та інших водойм для загального водокористування».
Враховуючи необхідність виконання норми Закону, автори запропонували влаштувати безперервну пішохідну озеленену зону з велосипедними доріжками по обох сторонах Либіді з невеличкими площами, місцями відпочинку, амфітеатрами, кафе. Либідь, як основна зелена артерія міста, поєднає туристичним маршрутом всі визначні місця і споруди центру – Батиєву, Байкову та Лису гори, Товарну станцію О. Вербицького, Південноруський машинобудівний завод В. Городецького, вулиці Жилянську, Саксаганського, Малевича з їх неповторною архітектурою.
В ході обговорення депутат київської міської ради Вікторія Пташник запропонувала провести презентацію в стінах Київради та КМДА, та зазначила, що готова з цим допомогти.
Читайте також:
Кияни можуть проголосувати за нові назви для скверів на Контрактовій площі
У центрі Варшави стартує масштабна реконструкція вулиці Маршалковської