Туга за домом. Виставка українського і нідерландського дизайну Home(Land)

Home(Land) демонструє український і нідерландський дизайн, рефлектуючи щодо відчуття дому чи туги за ним. Експонати поєднують традиційні ремесла з науковими інноваціями.

Мільйони українців покинули рідні домівки через війну. Зв’язок із Батьківщиною раптово урвався. Багатьом довелося (пере)осмислити своє відчуття дому. Що ж визначає дім?

 

Home and Home(Land)

Земля, яку ми населяємо, з її природними ресурсами та зв’язками, які ми вибудовували з нею протягом поколінь, значною мірою формує нашу ідентичність та почуття приналежності. Особистий досвід базується на складних стосунках з нашою домівкою та рідною землею. Але що визначає дім, окрім географічних меж країни, в якій ми народились? Які емоції, спогади та відчуття ми асоціюємо з Батьківщиною? Чи поняття Home(Land) як домівки можна перенести з собою?

Даша Цапенко та Назар Гресько об’єднали дизайнерів з України та Нідерландів, щоб дослідити ці питання. Через тісний обмін група дизайнерів, науковців і підприємців осмислила війну, її наслідки, історії людей і спробувала уявити можливе майбутнє. 

Home(Land) — Батьківщина, яку  ми відновлюємо, вирощуємо та переосмислюємо разом

 

Експозиція Home(Land)

Ми розмірковуємо про Home(Land) та війну через практики сталого дизайну. Ми розкриваємо історію Дому через дві сюжетні лінії, кожна з яких має власну тематику дизайну: історія Гуні, українського одягу вівчарів, — символ захисту та безпеки — та історія посуду — символ єдності через знайому їжу. Паралельно ми показуємо свій пошук альтернативних процесів виробництва, що ґрунтуються на природних матеріалах.

Гуня

Гуня — це традиційний український кожух, який носили вівчарі в Карпатах. Він сам по собі є своєрідним укриттям і захищає від стихійних явищ, служить амулетом для свого власника. Використовуючи класичну карпатську гуню як модель, ми розповідаємо історії локальних матеріалів з природних компонентів та (спів)створених з живими організмами. Ми демонструємо інноваційні Гуні, виготовлені з вовни, коноплі, міцелію, та з комбінації цих двох матеріалів та розказуємо історії походження матеріалів, нові-старі методи їх обробки.

Photo: Alex Blanco. Design: Sasha Popruga & Stijn Van Aardenne

Їсти разом

Розділити обід з близькими, відсьорбнути гарячий напій із улюбленого кухля або приготувати суп за сімейним рецептом — все це може наблизити відчуття дому. Ми використовуємо елемент накритого столу як символ дому. Різні техніки та матеріали виготовлення посуду стають каталізаторами для історій про людей, землю та війну. 

П’ять дизайнерів підходять до посуду з різної відправної точки. Наприклад, об’єкти Шарлотти Віссер для Home(Land) зроблені з української солі, що була видобута на територіях, які зараз окуповані, Анна Рябова виготовляє посуд із уламків зруйнованих будинків, а Оксана Денисевич глазурує свою кераміку різними видами молока місцевих українських фермерів, ділячись їхніми історіями про надію та мир.

Традиції та інновації

Ми (пере)відкрили для себе автентичні ремесла та техніки, а також помістили їх у новий контекст шляхом обміну матеріалами, знаннями та навичками. Ми демонструємо наше бачення Home(Land) через серію об’єктів і процесів, які розповідають історії та піднімають питання. Ми поєднуємо українські автентичні техніки з передовими винаходами біодизайну та сталого розвитку, де українські та нідерландські дизайнери надихають та вчаться один в одного. Ми шукаємо нові перспективи, аби дивитися в майбутнє з надією, а не зі страхом.

Українські та нідерландські дизайнери

Міждисциплінарна група українських та нідерландських дизайнерів: Анна Рябова, Бассе Стіттген, Шарлотта Віссер, Даша Цапенко, Ільзе Кремер, Марйо Ван Шайк, Оксана Денисевич, Оксана Дево, Руслана Гончарук, Саша Попруга, Сіцке Клоостер, Стійн ван Арденне.

 

Опис проєктів

Гуня

Різні гуні утворюють колекції та доповнюють одна одну. Є моделі з міцелію, коноплі та різних видів вовни. Одні м’які, інші імпозантні, треті є зберігачами. Усі моделі мають однаковий розмір і пошиті вручну. Їх можна нюхати, торкатися та відчувати.

Міцелій

Гуні з міцелію створила Даша Цапенко. Вона використовує технологію, яку розробила разом з професором Утрехтського університету Ханом Востеном. Технічні коноплі слугують їжею для різних видів грибів. Міцелій сполучає короткі волокна, що залишилися після обробки коноплі, таким чином створюючи міцні текстильні полотна. Конопляна фібра у поєднання з міцелієм створює естетичний і природний матеріал, який має широкий спектр застосування.

Photo: Alex Blanco. Model: Danylo Hresko

Photo: Alex Blanco. Model: Sasha Popruga

Живий матеріал запрошує досліджувати гуню всіма органами чуття, не лише за допомогою зору, а й за допомогою нюху та дотику. Через специфіку грибного росту кожен отриманий шматок текстилю унікальний. На виставці представлені три гуні з міцелію, вирощені з трьох різних нідерландських грибів. Кожна з представлених міцелієвих гунь рефлектує на специфічну характеристику традиційної української гуні.

Конопля

Оксана Дево розробила інноваційну тканину Hemp Fur із технічної коноплі та віскози як екологічну альтернативу тваринному та синтетичному хутру, а також пряжу з цього ж матеріалу. Даша Цапенко виготовила сучасні повсякденні версії гунь з цього конопляного хутра та разом з Русланою Гончарук відтворила класичну гуню з коноплі. На внутрішній стороні шовкотрафаретним способом надруковано авторський візерунок із різноманітними (сакральними) українськими обрядами, піснями та повір’ями, пов’язаними з коноплями. Чорнило для візерунка було власноруч видобуто з лушпайок волоського горіха.

Photo: Alex Blanco. Model: Uliana Bun, Julia Vataha

Техніки плетіння

Плетені гуні виготовляються на двоступінчастому ткацькому верстаті за старовинною технікою, яка передається з покоління в покоління. Усі плетені моделі виготовила майстриня Руслана Гончарук. Спеціально для цього вона приїхала до Нідерландів. 

Вовна

Є моделі з валяної вовни, матеріалом яких є хутро овець нідерландських фермерів. Це хутро там вважають некондиційними відходами, фермер повинен заплатити за їхню утилізацію. У нас вийшло гарне, тепле та міцне пальто. Для порівняння, маємо пальто з високоякісної вовни довгошерстої вівці. Також Марйо ван Шайк розробила валяну модель як контейнер для насіння — це болюче нагадування про розбомблений банк насіння у Харкові.

Photo: Alex Blanco. Model: Oksana Savchuk

Кулінарія та фарбування

Колір — потужний інструмент традиційного українського ткацтва. Незважаючи на багату історію фарбування натуральними матеріалами, сучасні барвники, які використовують в Україні, здебільшого є хімічними. У нашому проєкті пряжу для традиційних вовняних і конопляних гунь фарбували залишками інгредієнтів, які використовуються для приготування борщу. Натуральні барвники, отримані з їстівних культур, по-різному діють на вовну та коноплі, і до кінця не було зрозуміло, чи буряковий колір залишиться помітним під час виставки. Буряк – це головний інгредієнт борщу. Однак зазвичай він не використовується як барвник, оскільки його колір не є стійким. Експерименти з фарбування проводили Марйо ван Шайк та Даша Цапенко.

Photo: Alex Blanco. Model: Fulco Treffers

Барвник з грибу

Однією з найбільших проблем індустрії моди є забруднення води шкідливими текстильними барвниками. Ільзе Кремер знайшла кілька видів грибів, що виробляють пігменти, які можна використовувати для фарбування. Грибкові барвники мають багато переваг перед синтетичними текстильними барвниками. Ільза Кремер пофарбувала вовняну гуню спеціально розробленою грибною фарбою.

Photo: Alex Blanco. Model: Anna Zvyagintseva

 

Столовий посуд

Друга історія оповіді — це п’ять столів із посудом, створеним із п’яти різних матеріалів. Кожен — зі своєю історією, технікою та індивідуальністю. Найдавніші керамічні предмети, знайдені в Україні, датуються 3950-3650 роками до нашої ери і належать до трипільської культури, однієї з найдавніших міських культур Європи. Крім побутової кераміки, Україна відома керамічними предметами мистецтва та художниками-керамістами. Цього року українське керамічне мистецтво набуло нового змісту. Після визволення містечка Бородянка неподалік Ірпеня люди знайшли на руїнах багатоповерхівки абсолютно неушкодженого керамічного півника. Ця керамічна фігурка стала символом українського опору, мужності та надії.

Різноманітність молока

Техніка молочної кераміки — давнє українське ремесло. Молоко — це найпоширеніший ресурс, доступний для фермерів. Майстриня Оксана Денусевич застосовує техніку глазурування молоком. Цікаво, що різне молоко дає різний результат. Для цієї виставки вона виготовила серію мисок, глазурованих молоком від різних українських фермерів.

У рамках проєкту MilkSalon дизайнерка Сіцке Клоостер виготовила керамічну “подвійну чашку”: столовий посуд для порівняння двох різних сортів молока. Для Home(Land) вона надала незавершені набори цієї кераміки, які глазурувала Оксана Денусевич в Україні. Оксана використала різноманітні сорти українського молока фермерів з різних куточків країни.

Photo: Alex Blanco. Design: Oksana Denusevych

Photo: Alex Blanco. Design: Sietske Klooster / Oksana Denusevych

Під час Dutch Design Week проєкт MilkSalon поновився. Сіцке як медіатор та глазуровані молоком чашки від Оксани розкажуть історії українських та нідерландських фермерів зі їх складнощами та успіхами. Завдячуючи молоку та кераміці, Сіцке та Оксана об’єднали дві країни.

Крохмаль, міскантус і натуральний віск з українських пасік 

Працюючи разом, українка Саша Попруга та нідерландець Стайн Ван Арденне використовують 3D-друк з матеріалів природного походження. Вони поєднують крохмаль, міскантус і рослинний віск, щоб відтворити традиційні форми та візерунки української кераміки. Поєднуючи нові технології з біоматеріалами та традиційними знаннями, вони створюють красиві, а також стійкі об’єкти.

Photo: Alex Blanco. Design: Sasha Popruga & Stijn Van Aardenne

Дерево культури — лігнін із сосни та гречане лушпиння

Целюлоза та лігнін є двома найпоширенішими органічними полімерами на Землі. Тоді як один використовується у великій кількості, інший переважно залишається недостатньо вивченим. Бассе Стіттген використовує його для зв’язування гречаного лушпиння, поєднуючи два елементи в один матеріал. Для Home(Land) він розробив настільні предмети для виставки, що прямо символізують два найбільш традиційних ресурси України: зерно та ліс. Звуковий ландшафт створений у співпраці з Анною Хвиль (Радіо Хвиль) резонує з мембранами, виготовленими з лігніну та целюлози, розвиваючи діалог ручного та промислового виробництва.

Photo: Alex Blanco. Design: Basse Stittgen

Шматки цегли та каменю, уламки скла, глини, піску, бетону, пилу

Зруйновані та розбомблені будівлі, житлові квартали та цілі міста залишаються під ворожим вогнем. Як символічний жест і вдячність за пам’ять про ті будинки Анна Рябова перетворює знайдені друзки у форми зі слідами опіків, ран і розколів.

Photo: Alex Blanco. Design: Anna Riabova

Сіль

Із анексією Криму в 2014 році Україна втратила джерело морської солі. Найбільші природні соляні шахти Донбасу змушені припинити видобуток, адже лінія фронту тепер пролягає буквально по цим шахтам. Ця серйозна криза з поставками призвела до відродження майже забутої соляної шахти в Дрогобичі, на заході України. Шарлотта Віссер (CHY-pottery), керамістка, яка працює зі старовинною традиційною технікою випалу солі, була вражена цією історією. Вона вирішила відтворити відчуття втрати та надії у роботах. Свої глиняні вироби вона глазурувала українською сіллю з усіх трьох регіонів України: Криму, Донбасу та Заходу, пов’язавши їх разом.

Photo: Alex Blanco. Design: CHY Pottery

 

Коментарі кураторів 

“Моє уявлення про дім пов’язане з чимось знайомим мені фізично, чимось дуже пов’язаним з моїми відчуттями. Це може бути раптовий запах, який запускає певні внутрішні процеси, навіть якщо я не можу згадати, де і коли я відчувала його раніше. Це може бути дотик мого тіла до певної текстури, а може бути несподівано глибокий зв’язок із незнайомою людиною.

Це поняття “домашньості” дуже швидкоплинне, воно триває коротку мить, але залишає яскраві відчуття. “Домашність” не обов’язково пов’язана з географічними територіями чи конкретними періодами часу. Це можна відчути в будь-якому місці і в будь-який момент.

У проєкті Home(land) ми мали на меті дати можливість відчути цей інтуїтивний зв’язок не лише людям з України, які одразу могли б співвіднести себе з об’єктами та наративами їхньої рідної країни або дитячими спогадами, але й людям з Нідерландів та інших країн — через органи чуття. Дотик овечої вовни з сусідньої ферми, аромат міскантусу та бджолиного воску, текстура грибів із сусіднього лісу, смак свіжого молока, звуки машин та інструментів із майстерні”.

Даша Цапенко

 

“Коли люди переїжджають, частинка душі їхнього дому слідує за ними. Мені надіслали фотографії українців, на яких я побачив автомобілі, набиті членами сім’ї, домашніми тваринами та одягом. За чим ти будеш сумувати найбільше? Що тобі знадобиться? Єгор розповідав, що після початку війни він вперше заспокоївся, коли зварив борщ. “Ми втекли з Києва в інше місто. На це пішло три дні. Вчора я був спустошений. Але сьогодні, на п’ятий день, я зварив борщ і почуваюся вже краще”.

Фулко Трефферс

Photo: Alex Blanco. Model: Yuriy Pozayak

“Наприкінці лютого світ шокували кадри українців, які з домашніми тваринами залишали свої домівки. Таким чином вони продемонстрували українську людяність і любов до живих істот. Ця, на перший погляд, дивовижна поведінка має глибоке коріння.

Український філософ XVIII століття Григорій Сковорода застерігав бути уважними та шанобливими до природи, інакше природа завдасть удару у відповідь. Його ідеї отримали подальший розвиток у працях таких українських мислителів і письменників, як Іван Франко, Тарас Шевченко, Леся Українка. 250 років потому історія довела справедливість цих суджень: ми всі відчуваємо наслідки ігнорування їхніх застережень. Розуміння людини як одного з елементів живої природи, що засвоювалося у школі під час вивчення віршів на уроках літератури, допомагає українцям залишатися сконцентрованими та не втрачати надії. У нашому проєкті гуня є символом українського дому: теплого, надійного, натурального та відкритого”.

Олена Оранська 

 

“Ми майже купили нову квартиру в прекрасному будинку стилю модерн у Харкові. Я все ще мрію, щоб вона врешті стала нашим домом, разом із нашим будинком у Нідерландах. Щоби можна було поєднати два способи відчуття того, що ти вдома: бути з тими, кого люблю, у знайомих місцях. І бути натхненним, приймаючи виклик”.

Марйо Ван Шайк

Photo: Alex Blanco. Design: CHY Pottery

 

Учасники

Анна Рябова — українська архітекторка і дизайнерка, учасниця київської групи understructures. До кінця березня 2022 року вона волонтерила в столиці, після чого поїхала до Європи і почала працювати з командою над проєктом зі збору коштів. Анна працює із забутими, викинутими та непотрібними матеріалами, елементами та предметами. Тими, що зазвичай лишаються після якогось руйнування, пошкодження або нечастого використання. Анна перебудовує, формує, збирає предмети у тимчасові меблі, опорні конструкції та керамічні вироби. Таким чином народжується нова, але міцно пов’язана структура. Зараз вона навчається в академії Сандберг і тимчасово живе між Києвом і Амстердамом.

Бассе Штіттген народився в Німеччині, отримав ступінь бакалавра в Університеті прикладних наук Швебіш-Гмюнда, ступінь магістра соціального дизайну в Академії дизайну Ейндговена. Після закінчення навчання в 2017 році він заснував Studio Basse Stittgen, щоб експериментувати та досліджувати. Інтереси Бассе знаходяться на перетині дизайну, мистецтва та вивчення матеріалів. Його цікавить матерія — яким чином її можна створювати та досліджувати, разом із тим розкриваючи приховані історії. Бассе шукає способи, за допомогою яких об’єкти можуть розкрити сучасну складність і зробити невидимі процеси видимими. Його роботи виставлялися від Австралії та Азії до США та Європи.

Photo: Alex Blanco. Model: Oksana Savchuk

Шарлотта Віссер – нідерландська гончарка, що мешкає в Гаазі. Вона випалює кераміку та порцеляну переважно в соляній печі. На початку 2020-х років Шарлотта змінила професію з кравчині нижньої білизни на керамістку, коли вперше отримала можливість попрацювати з глиною в Hoeboer Keramiek у Гаазі. Відтоді вона виготовляє керамічні та порцелянові вироби, які запікає в печах зі спіралями, газом, деревом та сіллю. Вона виявила, що поєднання глини, вогню та солі дає чудові та несподівані результати, і вирішила продовжити дослідження та експерименти в цьому руслі.

Даша Цапенко. Навчання (диплом з відзнакою) в Національній академії образотворчого мистецтва і архітектури в Києві сформувало пристрасть Даші до естетичної досконалості, а освіта (диплом з відзнакою) в Академії дизайну Ейндговена навчила її мислити нестандартно і працювати з інноваціями. Протягом багатьох років Даша успішно розвиває свою практику біодізайну в Нідерландах, тісно співпрацюючи з українськими митцями та ремісниками, її традиціями та ремеслами.

Даша поєднує старовинні техніки з останніми біологічними інноваціями. Вона досліджує та розробляє біоматеріали в Утрехтському університеті викладає в Design Academy Eindhoven. Даша є частою учасницею виставок, наприклад, Floriade (Almere, 2022) Radialsystem (Berlin, 2019), Haus der Kulturen der Welt (Берлін, 2019), Zuiderzee Museum (2017, Enkhuizen), MU Hybrid Art House (2020. Eindhoven) Dutch Design Week (Eindhoven, Temporary Art Centre, 2017, 2019).

Photo: Alex Blanco. Model: Oleg Asoiev

Ільзе Кремер (Ilse Kremer) — нідерландська фешн-дизайнерка і біодизайнерка. У 2020 році вона закінчила Академію Кунінга, факультет дизайну одягу в Роттердамі. Важливим аспектом її роботи є сталий розвиток. Її цікавить робота з матеріалами, що були у вжитку, а також природними методами фарбування.

Ільзе одержима кольором. Вона переконана, що колір — це спосіб самовираження, як і мода. Однією з найбільших проблем індустрії моди є забруднення води, що частково обумовлене шкідливими текстильними барвниками. Тому Ільзе намагається зменшити їх використання. Вона вважає гриби та барвники, отримані з них, перспективним напрямком біодизайну.

Марйо ван Шайк (Marjo van Schaik). Через 20 років Марйо ван Шайк відновила свою роботу як дизайнерка і виробник тканин та одягу. Вона здобула освіту в Modeakademie Bijenveld в Амстердамі у 80-х роках. Марйо покинула навчання через комерціалізацію індустрії моди. Була інтендантом міжнародних культурних проєктів, таких як Europe by People в Амстердамі та Брюсселі (2016) та дизайнеркою Downside up в Соледарі в Україні (2021). Зараз вона працює з вовною та іншими природними матеріалами, такими як коноплі та рослинні барвники, щоб створити нові концепції. Вовна нідерландських овець, з якою вона працює, вважають відходами. Своєю роботою Марйо прагне показати силу, м’якість і красу цих “відходів”.

Photo: Alex Blanco. Design: CHY Pottery

Оксана Денисевич народилася в Хотові, місті-супутнику Києва. Оксана навчалася в Харкові, який відомий своєю творчою атмосферою та ґрунтовними дослідженнями в галузі архітектури, мистецтва та дизайну. Десять років тому Оксана почала експериментувати з виготовленням та глазуруванням керамічних виробів з використанням природних матеріалів.

Співпраця з українським художником-керамістом Володимиром Довганем спрямувала її творчість у нове русло. Вона почала глазурувати кераміку різними видами молока (наприклад, козячим, овечим та коров’ячим) з різних регіонів України. Це ознаменувало її міжнародний прорив, її запросили взяти участь у різноманітних фестивалях і виставках, таких як фестиваль Buyukcekmece у (Туреччина, 2018), Литовський форум керамістів (Вільнюс, 2021), виставка “Різдвяний янгол” у музеї Івана Гончара (Київ, 2018), Фестиваль “Дерево роду” (Хотів, 2017), Фестиваль Кулайла (Легедзин, 2017, 2018, 2019) та Етноеко фестиваль “Кодима-фест” (Кодима, 2018).

Оксана Дево створила DevoeHome, українську компанію, яка вирощує коноплю та виробляє з неї екологічно чисті тканини: одяг і постільну білизну. У пошуках альтернативи хутру DevoeHome розробила новий матеріал із поєднання коноплі та віскози, який має подібну до натурального хутра “приємну” структуру. Оксана називає його “конопляним хутром”. Із цього “конопляного хутра” пошили дві гуні для виставки. Матеріал із конопляного волокна був створений спеціально до Dutch Design Week.

Photo: Alex Blanco. Model: Kate Antonenko

Руслана Гончарук народилася в Яворові, селі на заході України, де традиції ткацтва досі передаються від матері до дочки. Десять років тому вона почала додавати в традиційний одяг сучасні етнічні мотиви.

Її швидко помітили як дизайнери, так і декоратори. У співпраці зі сценографом Івано-Франківського драматичного театру вона створила костюми для мюзиклу “Гуцулка Ксеня”, співпрацювала над костюмами для українського художнього фільму “Політ золотої мушки”. Її регулярно запрошують до участі у міжнародних заходах, таких як: “Колекція гунь” у рамках мистецького проєкту Para Platform (Україна, 2015), Міжнародний культурно-мистецький фестиваль Буюкчекмедже (Туреччина, 2018, 2019), персональна виставка традиційного текстилю в Драматичному театрі Івано-Франківська (2021). За роботу зі збереження старовинного ремесла та гуцульських традицій Руслана отримала кілька нагород.

Саша Попруга народилася у Кривому Розі. Закінчила факультет графічного дизайну Київського національного університету культури і мистецтв. У пошуках власного самовираження та, бажаючи зробити світ кращим, вона бере участь у різноманітних екологічних проєктах, таких як зменшення пластикових відходів і використання біологічних та екологічних матеріалів. У 2020 році вона заснувала студію дизайну Anumo з метою розробки нових ідей і методів переробки пластику. На прохання кількох нідерландських компаній вона досліджувала переробку пластику та потенціал використання біологічних матеріалів у кераміці.

Після 24 лютого Саша переїхала до Роттердама. Зі своєю студією Anumo вона регулярно бере участь у різноманітних заходах і виставках. Також створює об’єкти на замовлення фестивалів, музеїв та архітекторів, зокрема: EarthMate Eco Festival (Київ, 2020), Kinetic інсталяція для фестивалю Brave Factory (Київ, 2021), Kinetic інсталяція для фестивалю NEO у Мистецькому Арсеналі (Київ, 2021) , You&UA Pop-Up (Берлін 2022), Svitae Pop-Up (Амстердам, 2022).

Photo: Alex Blanco. Model: Nata Kniazkova

Сіцке Клоостер (Sietske Klooster) спеціалізується на трансформаційному системному дизайні, орієнтованому на дослідження тіла. З 2012 по 2018 рік вона розгорнула довгостроковий проєкт MilkSalon, щоб сприяти зміні системи Dutch Dairy та відійти від виробництва анонімних і монокультурних мас. У цьому проєкті вона демонструє цінність різноманіття смаку та складу молока, прагне відновити зв’язок між фермерами та споживачами.

Смак молока змінюється залежно від ландшафту, ґрунтів, рослинності, породи корів і багатьох інших чинників. У своєму MilkSalon Сіцке зібрала фермерів, споживачів, підприємців, інженерів, науковців і політиків, щоб показати ці відмінності. Пережитий тілесний досвід відчуття цієї різноманітності мотивував до внутрішніх змін. Спираючись на цей досвід, Сіцке сприяла колективній творчості, щоб ці зміни відбулися. Протягом 7 років MilkSalon упровадив широкий спектр інновацій у сільському господарстві.

Стійн ван Арденне (Stijn van Aardenne) народився в Дордрехті та живе в Роттердамі з 2012 року. Він є експертом у 3D (дизайн і друк). Митець завжди шукає нові можливості для цієї відносно нової форми виробництва. Разом із Сашею Попругою вони використовують природні матеріали: крохмаль, міскантус та медовий віск та відтворюють на 3D-принтері традиційні форми та візерунки, характерні для української кераміки. Поєднання нових технологій із біоматеріалами та традиційними методами створює продукт майбутнього.

 

Виставку вперше покажуть впродовж Dutch Design Week 2022.

Дата: 22 — 30 жовтня.

Години роботи: 11.00 — 18.00.

Місце: Strijp-S area, The New Block, Kastanjelaan 300 , Map No. B23.

Home(Land) є копродукцією Stichting Art-East та Art-West and Narada Foundation.

Куратори: Даша Цапенко та Назар Гресько.

 

 

Читайте також

Спільний проєкт SVOYA Studio та Рьосуке Фукусади: український дизайн в Японії

15 українських меблевих фабрик взяли участь у виставці M.O.W.-2022 у Німеччині

На Київщині зведуть артпростір імені Марії Примаченко за проєктом Yakusha Studio