Про станції розповідає видання Dezeen в рамках серії публікацій, присвячених параметричній архітектурі.
Фото: Werner Huthmacher
Проєкт було замовлено у 2005 році. Архітектори розробили чотири станції — Loewenhaus, Hungerburg, Congress та Alpenzoo — а також 242-метровий вантовий міст через річку Інн. Основною ідеєю стало створення єдиної архітектурної мови для всіх об’єктів маршруту.
Фото: Werner Huthmacher
Подвійно вигнуті скляні оболонки станцій були натхнені альпійськими льодовиками, моренами та рухом льоду. У студії зазначали, що дослідження природних явищ допомогло сформувати «плинну мову крижаних формацій», схожу на застиглий гірський потік.
Фото: Werner Huthmacher
Форми навісів створювалися за допомогою параметричних цифрових інструментів, що дозволило адаптувати кожну станцію до конкретного рельєфу, висоти та нахилу траси. Водночас усі споруди залишилися частиною єдиної формальної системи.
Фото: Helene Binet
Скляні оболонки одночасно виконують функцію покрівлі та зовнішньої оболонки станцій. Відкриті інтер’єри мають мінімалістичний характер із м’якими, плавними лініями, а самі конструкції виглядають так, ніби ширяють над бетонними платформами.
Фото: Werner Huthmacher
Для виготовлення навісів використали 850 термоформованих скляних панелей. Під час будівництва команда застосовувала технології автомобільної промисловості, зокрема CNC-фрезерування та термоформування, що забезпечило точне втілення цифрових моделей у реальній конструкції.
Фото: Werner Huthmacher
Першою станцією маршруту є Congress, розташована на рівні міста. Вона сполучена з Loewenhaus мостом Innbrücke через річку Інн. Найвищою за розташуванням стала станція Alpenzoo, звідки відкривається доступ до популярного туристичного об’єкта Alpenzoo Innsbruck. Завершує маршрут Hungerburg — станція з найбільш «крилоподібною» формою, розташована на висоті 288 метрів над містом.
Фото: Helene Binet
Будівництво тривало два роки, і вже у грудні 2007 року станції ввели в експлуатацію. Сьогодні лінія перевозить близько 800 тисяч пасажирів щороку, поєднуючи функцію громадського транспорту та туристичної атракції.
Фото: Helene Binet
Архітектурний критик Джонатан Гленсі після відкриття проєкту назвав залізницю «витвором мистецтва та інженерії першого класу», підкресливши, що вона була створена не лише для практичного використання, а й для естетичного ефекту.
У 2008 році Nordpark Railway Stations увійшли до шортлиста престижної премії Stirling Prize Королівського інституту британських архітекторів.
Раніше пи писали, що у Мілані представили проєкт монастиря майбутнього від Stefano Boeri Architetti.
Читайте також:
У Португалії недобудований ТРЦ перетворили на зелений кампус і офісний хаб