Його основу становлять живі клітини гриба Schizophyllum commune — щілинної гливи, про це повідомляє Science Alert.
Матеріал отримав назву LFD (living fiber dispersions) — “жива волоконна дисперсія”.
Унікальність LFD полягає в тому, що грибні волокна під час обробки не знищуються, зберігаючи свої біологічні функції. Це дозволяє матеріалу зберігати гнучкість, міцність і при цьому бути біорозкладним. Водночас він є повністю нетоксичним і придатним до споживання.
Як пояснив співавтор дослідження, матеріалознавець Ашутос Сінха, вчені спеціально розробили штам гриба, який активно виробляє дві важливі молекули — полісахарид шизофілан та гідрофобін. Саме вони забезпечують LFD високу міцність, еластичність і стабільність.
Сфера застосування нового матеріалу потенційно широка:
- упаковка, зокрема компостні пакети, що розкладаються разом з вмістом;
- біорозкладні плівки та надтонкі батареї;
- емульгатор для харчової та косметичної промисловості.
Одна з особливостей LFD — здатність зміцнюватися з часом завдяки постійному продукуванню функціональних речовин самими грибами. Це робить його унікальним серед емульсійних матеріалів.
За словами іншого науковця з Empa, Густава Ністрема, біорозкладні матеріали зазвичай залежать від навколишнього середовища. Проте в цьому випадку взаємодія з довкіллям може бути не недоліком, а перевагою.
Матеріал є результатом зростаючого інтересу науковців до природних рішень у галузі інженерії та матеріалознавства. Грибні біоматеріали вже розглядаються як альтернатива синтетичному пластику, з можливістю самовідновлення, мінімальним екологічним слідом і широким функціоналом.
Дослідники Empa планують і надалі вдосконалювати технологію, зокрема адаптувати її для створення інших “живих” матеріалів із заданими властивостями.
Читайте також:
Етна гримить: на Сицилії почалось виверження найактивнішого вулкану Європи
Готель на палях і з контейнерів: як США адаптуються до кліматичних загроз у нацпарках
“Укрзалізниця” випустила для благодійного аукціону куртку зі старих віконних штор
